Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №260/5553/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/5553/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська обл., м Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 071750017613 від 03 квітня 2026 року про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 05 листопада 1996 року, у призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 05 листопада 1996 року, від 27 березня 2026 року про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки та висновків суду, викладених у судовому рішенні у цій справі.

05 серпня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надати суду до 24 серпня 2026 року відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

Станом на 09 вересня 2026 року витребуваних доказів суду не надано.

09 вересня 2026 року ухвалою суду витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області пенсійну справу ОСОБА_1 . Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відомості щодо періодів роботи, які не враховано для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

16 вересня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надало наявні матеріали електронної пенсійної справи ОСОБА_1 .

17 вересня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, на виконання вимог ухвали суду, подало заяву про долучення до матеріалів справи, в якій зазначають, що згідно довідки № 650/01 від 26.03.2026 ОСОБА_1 зараховано з 19.10.1987 по 01.06.2021 рік до страхового стажу періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років» ( надалі – Перелік № 909), що визначає право на виплату грошової допомоги. З 02.06.2021 по 20.01.2026 періоди роботи не зараховані оскільки ОСОБА_1 працює на посаді фельдшера лаборанта вірусної лабораторії в Державній установі «Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» ( наказ МОЗУ від 02.06.2021 № 1103). Розділом « 2. Охорона здоров`я» Переліку № 909 передбачено, що до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються, зокрема, періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах. Центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України не передбачений розділом « 2.Охорона здоров`я» Переліку № 909, а відповідно до Переліку № 385 відноситься до санітарно-профілактичних закладів громадського здоров`я. Рішенням № 071750017613 від 03.04.2026 року в призначенні грошової допомоги ОСОБА_1 відмовлено.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументувала тим, що на підтвердження наявності спеціального стажу роботи до пенсійного фонду позивачкою подано довідку Державної установи «Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» від 26 березня 2026 року за № 650/01, яка підтверджує її безперервну трудову діяльність у закладах державної санітарно-епідеміологічної служби та їх правонаступниках починаючи з 19 жовтня 1987 року, а також трудову книжку. Так, відповідно до наказу від 16.10.1987 №75-к позивачка з 19.10.1987 була прийнята на посаду лаборанта лабораторії гігієни праці Державного закладу «Закарпатська обласна державна санітарно-епідеміологічна станція». У подальшому, згідно з наказом від 14.02.1989 №12-к, з 14.02.1989 її було переведено на посаду лаборанта лабораторії електромагнітних полів тієї ж установи. Надалі, відповідно до наказу від 10.09.2002 №299-к, позивачку було переведено на посаду лаборанта вірусологічної лабораторії Державного закладу «Закарпатська обласна державна санітарно-епідеміологічна станція», на якій вона працювала до 29.12.2012, коли на підставі наказу від 29.12.2012 №109-к було припинено трудові відносини у зв`язку з реорганізацією установи. Водночас уже з 02.01.2013, відповідно до наказу від 02.01.2013 №485-П, позивачку було прийнято на посаду фельдшера-лаборанта вірусологічної лабораторії Державної установи «Закарпатський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», на якій вона працює безперервно до теперішнього часу. Довідкою також підтверджено, що в подальшому відбувалися виключно організаційні зміни та перейменування установи без припинення трудових відносин із працівниками. Так, з 21.07.2016 Державну установу «Закарпатський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 08.07.2016 було перейменовано у Державну установу «Закарпатський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України». Надалі, з 02.06.2021, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 02.06.2021 №1103, зазначену установу перейменовано у Державну установу «Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», в якій позивачка продовжує працювати на посаді фельдшера-лаборанта вірусологічної лабораторії. Таким чином, наведені у довідці відомості підтверджують, що з 19 жовтня 1987 року позивачка безперервно здійснювала трудову діяльність у системі державної санітарно-епідеміологічної служби, а після її реорганізації у її правонаступниках. Зазначене також підтверджується Статутом Державної установи «Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», довідкою Державної установи «Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» від 27 березня 2026 року за № 655/01, витягом з ЄДРПОУ та записами в трудовій книжці позивачки. При цьому змінювалися виключно найменування установ та підпорядкування, тоді як характер виконуваної роботи, трудова функція позивачки та її безперервний спеціальний стаж залишалися незмінними. Отже, реорганізація та перейменування роботодавця не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та, відповідно, на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

17 серпня 2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 була передана для розгляду та прийняття рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. З огляду на положення пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розділу «Охорона здоров`я» Переліку 909 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад), зокрема в установах проведення лабораторних та інструментальних досліджень з випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держспоживслужби. Згідно з Порядком 909 до установ Держсанепідслужби України належить лабораторний центр (головний, республіканський, обласний, міський, на водному, залізничному, повітряному транспорті). Для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 надала довідку, видану ДУ «Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» 26.03.2026 № 650/01. На день досягнення пенсійного віку позивач працює в ДУ «Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», який належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України, а не до сфери управління Держсанепідслужби, робота в якому не зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З огляду на вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії відповідно до заяви № 3899 від 27.03.2026 року, щодо допризначення пенсії у зв`язку з додатковими документами, а саме виплата грошової допомоги у розмірі її десяти місячних пенсій, передбаченої п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що з 01 березня 2026 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», (а.с. 173).

27 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги як працівнику освіти № 3899, (а.с. 179-180).

03 квітня 2026 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 071750017613 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за поданою заявою від 27 березня 2026 року № 3899, (а.с. 186).

В рішенні зазначено, що для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 надала довідку, видану державною установою Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» 26.03.2026 № 650/01. На день досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 працює в ДУ «Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», який належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України, а не до сфери управління Держсанепідслужби, робота в якому не зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 071750017613, позивач звернулася до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел з 01.01.2004 визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, який прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Оскільки Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV та Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

З матеріалів справи встановлено, що позивачці призначено пенсію за віком у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи вбачається, що позивач працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за певних умов. При їх дотриманні таким особам могла бути призначена пенсія за вислугу років, передбачена Законом № 1788-XII, ще до досягнення віку, передбаченого Законом № 1058-IV (для пенсії за віком).

Якщо категорія таких осіб правом дострокового виходу не пенсію за вислугу років не скористалася, то законодавець для таких категорій осіб визначив право на отримання грошової допомоги за дотримання певних умов.

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу встановлення наявності в позивача права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Так, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктами 5-7 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а за змістом наведених норм законодавства прийшов до висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Верховний Суд зазначив, що отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

З матеріалів справи встановлено, що позивач просила здійснити виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV. Відповідачем призначено пенсію за віком з 01 березня 2026 року відповідно до Закону № 1058-IV, однак відмовлено у виплаті грошової допомоги.

Відмовляючи у виплаті такої допомоги, відповідач не врахував стаж роботи позивачки з 02 червня 2021 року по 20 січня 2026 року на посаді фельдшера лаборанта вірусної лабораторії в Державній установі «Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», оскільки Центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України не передбачений розділом « 2.Охорона здоров`я» Переліку № 909, а відповідно до Переліку № 385 відноситься до санітарно-профілактичних закладів громадського здоров`я.

Такі відомості судом встановлено із заяви поданої відповідачем суду 17 вересня 2026 року, однак такі підстави не зазначені в оскаржуваному рішенні, (а.с.188)

За нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 та поданої суду відповідачем заяви від 17 вересня 2026 року, (а.с. 49-61, 188) встановлено, що ОСОБА_1 , зараховано з 19.10.1987 року по 01 червня 2021 року до страхового стажу періоди роботи в закладах та установах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років.

Крім того, ОСОБА_1 надала довідку Державної установи «Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» від 26 березня 2026 року № 650/01, про те, що ОСОБА_1 дійсно працює в Державній установі «Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» на посаді фельдшера-лаборанта вірусологічної лабораторії:

- з 19.10.1987 року (наказ від 16.10.1987 року №75-к) на посаді лаборанта лабораторії гігієни праці Державного закладу «Закарпатська обласна державна санітарно-епідеміологічна станція».

- з 14.02.1989 року (наказ від 14.02.1989 року №12-к) переведено на посаду лаборанта лабораторії електромагнітних полів Державного закладу «Закарпатська обласна державна санітарно-епідеміологічна станція»

- з 10.09.2001 року (наказ від 10.09.2002 року №299-к) по 29.12.2012 року (наказ від 29.12.2012 року №109-к) переведено на посаду лаборанта вірусологічної лабораторії Державного закладу «Закарпатська обласна державна санітарно-епідеміологічна станція».

- з 02.01.2013 року (наказ від 02.01.2013 року №485-П) прийнята на посаду фельдшера лаборанта вірусологічної лабораторії Державної установи «Закарпатський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» по теперішній час.

Державна установа «Закарпатський обласний лабораторний центр Держанепідслужби України» з 21.07.2016 р. перейменовано у Державну установу «Закарпатський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» (наказ МОЗУ від 08.07.2016 р.).

Державна установа «Закарпатський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» з 02.06.2021 р. перейменовано у Державну установу «Закарпатський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (наказ МОЗУ від 02.06.2021р. №1103).

ОСОБА_1 працює на посаді фельдшера-лаборанта вірусологічної лабораторії в закладах і установах охорони здоров`я, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993p. №909 «Про перелік закладів і установ освіти охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»

ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати:

з 10.01.2022 року (наказ від 10.01.2022 року №06-П) була відсторонена від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 та допущена до роботи з 01.03.2022 року (наказ від 01.03.2022 року №50-П «Про зупинення дії наказу від 10.01.2022 року №06-П та допуску до роботи ОСОБА_1 »;

з 04 серпня 2025 року по 08 серпня 2025 року, з 11 серпня 2025 року по 15 серпня 2025 року (наказ від 28.07.2025 року №300-В);

з 01 січня 2026 року по 02 січня 2026 року, з 05 січня 2026 року по 09 січня 2026 року (наказ від 23.12.2025 року №540-В).

У відпустці по догляду за дитиною не перебувала.

Даний період підлягає врахуванню до страхового стажу при призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ №1191 від 23.11.2011 р. «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати».

Відповідно до Переліку № 909 лікарняні заклади, лікувально- профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно -епідеміологічні заклади, діагностичні центри - лікарі та середній медичний профілактичні заклади особливого персонал (незалежно від найменування посад).

Так, згідно з приміткою 1-1 згаданої Постанови № 909, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у навчальних закладах і установах, перелічених у розділі « 1. Освіта», відносяться до числа осіб, що мають право на пенсію за вислугу років.

У примітці 2 Постанови №909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Отже, відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу позивача періоди з 02 червня 2021 року по 20 січня 2026 року.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 071750017613 від 03 квітня 2026 року про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 ..

Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту свого порушеного права та доводам відповідача щодо дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України при вирішенні спірного питання, суд зазначає таке.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

У спірних правовідносинах, в разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій, а отже відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд.

Суд враховує, що позивачці призначена пенсія за віком відповідно до приписів Закону №1058-ІV, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними доказами в матеріалах справи.

Обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, також підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і засвідчують той факт, що станом на день досягнення пенсійного віку позивач працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, а її стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років.

Крім того, позивачці до моменту призначення пенсії за віком, пенсія з інших підстав не призначалась, одноразова грошова допомога не виплачувалась.

За таких обставин, суд дійшов висновку, з врахуванням частини 2 статті 9 КАС України, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 березня 2026 року про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду про зарахування до стажу роботи періодів роботи з 02.06.2021 року по 20.01.2026 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

В той же час, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача приєднано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 29/07/26 та акт здачі-приймання виконаної роботи згідно з договором про надання правої допомоги від 29.07.2026 № 29/07/26, (а.с. 109-114).

Опрацювавши надані позивачем докази понесених судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником дій для забезпечення юридичного представництва інтересів, суд вважає, що заява представника позивача є обґрунтованою та базується на принципі адміністративного судочинства - відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Крім того, позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 27 липня 2026 року, (а.с. 13).

Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 071750017613 від 03 квітня 2026 року про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 02 червня 2021 року по 20 січня 2026 року до спеціального стажу відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, що дає право на призначення пенсії на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 березня 2026 року про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду про зарахування до стажу роботи періодів роботи з 02.06.2021 року по 20.01.2026 року.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська обл., м Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) та у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень, 00 коп.).

6. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07 жовтня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль