Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №260/6292/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/6292/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Колушкіна Ю.В.,

за участю сторін:

позивач: Ужгородська міська рада - представник не з"явився,

відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 33868924) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Шандора Петефі, 14, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С ТА Н О В И В:

02 вересня 2026 року Ужгородська міська рада звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, якою просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ Гаринця О.І. від 25.08.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн у виконавчому провадженні №68943460.

04 вересня 2026 року судом відкрито провадження у даній справи та призначено судове засідання на 22 вересня 2026 року о 16:00 год.

Цією ж увалою суду зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надати суду до 16 вересня 2026 року належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №68943460.

16 вересня 2026 року відповідачем одночасно із відзивом подано матеріали виконавчого провадження у даній справі.

1. Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.08.2026 позивачем отримано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ Гаринця О.І. ВП №68943460 від 25.08.2026 про накладення на боржника – Ужгородську міську раду – штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі №260/5875/21. На переконання боржника, постанова органу ДВС від 25.08.2026 є безпідставною, необґрунтованою, незаконною, а відтак, такою, що підлягає скасуванню в повному обсязі, беручи до уваги наступне. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі №260/5875/21 (набрало законної сили 09.03.2022) позов ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення ІX сесії VIIІ скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 07 вересня 2021 року №400 «Про судове рішення по справі №260/1907/20», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1709 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Зобов`язано Ужгородську міську раду на наступному пленарному засіданні ради, яке відбудеться після набуття законної сили судовим рішенням, надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбаченої у власність, площею 0,1709 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . На примусове виконання вищевказаного судового рішення судом видано виконавчий лист від 31.03.2022. Так, 06.09.2022 державним виконавцем скеровано боржнику – Ужгородській міській раді – вимогу про надання інформації щодо стану виконання рішення суду від 07.02.2022 у справі №260/5875/21 у строк до 08.09.2022. Листом від 07.09.2022 №20.01-04/113 позивачем було повідомлено орган ДВС про те, що рішенням XXIII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30.08.2022 №890 «Про судове рішення по справі № 260/5875/21» ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1709 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, який регламентує, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації під час дії воєнного стану забороняється. До зазначеного листа боржником було долучено належним чином засвідчену копію рішення XXIII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30.08.2022 №890 «Про судове рішення по справі № 260/5875/21», яке в судовому порядку не оскаржувалося, недійсним чи протиправним не визнавалося та станом на дату подання цього позову є чинним. Попри викладене, 25.08.2026, тобто майже через чотири роки після отримання відповіді боржника на вимогу та без наведення будь-яких нових фактичних чи правових обставин, державний виконавець виніс постанову про накладення на боржника – Ужгородську міську раду – штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі №260/5875/21.

16 вересня 2026 року відповідачем подано відзив, де позов не визнають та просять відмовити у задоволенні з наступних підстав. Рішення № 890 від 30.08.2022 не є виконанням судового рішення боржником, оскільки судовим рішенням у справі № 260/5875/21 на позивача покладено обов`язок надати дозвіл, а не повторно розглянути відповідне клопотання. Судом встановлено відсутність підстав для відмови, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, а отже й відсутність дискреційних повноважень щодо ухвалення протилежного рішення. Прийняттям рішення № 890 про відмову судове рішення не виконано, а порушено. Оцінка виконавцем поважності причин, наведених позивачем у цьому рішенні, здійснена на виконання прямого обов`язку, передбаченого статтею 63 Закону № 1404-VIII, і не є втручанням у компетенцію суду. Твердження позивача про те, що оскаржувана постанова винесена «майже через чотири роки» після відповіді боржника, не спростовує її законності. Строку, з яким закон пов`язував би припинення обов`язку виконати судове рішення чи неможливість застосування заходів примусового виконання, Закон № 1404-VIII не встановлює.

Представники сторін у судове засідання 06 жовтня 2026 року не з`явилися, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про надіслання судової повістки та ухвали на електронну адресу сторін.

14 вересня 2026 року представник позивача подав суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, оскільки сторони належним чином повідомлено про розгляд справи, суд вважає за можливе дану справу розглядати за відсутності сторін.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Обставини справи.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі №260/5875/21, яке набрало законної сили 09.03.2025, зобов`язано Ужгородську міську раду на наступному пленарному засіданні ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки 0,1709 га по вул. Юрія Гагаріна, 110.

31.03.2022 Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

05.05.2022 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №79553449, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження для відома та виконання, боржнику повідомлено про необхідність виконати рішення протягом 10 робочих днів. 29.01.2026 державним виконавцем направлено боржнику запит №388 щодо стану виконання рішення суду.

У відповідь листом від 12.02.2026 №535/02.4-19 боржник повідомив, що структурними підрозділами виконавчого комітету лише розпочато роботу з розроблення проєкту МПУВ, подано заяву про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки (СЕО) та отримано зауваження двох департаментів обласної військової адміністрації від 19.12.2025. При цьому боржник самостійно зазначив, що роботи із затвердження рішенням сесії Ужгородської міської ради місцевого плану управління відходами заплановано завершити до кінця ІІ кварталу поточного (2026) року, тобто до 30.06.2026. У встановлений державним виконавцем строк рішення суду не виконано.

На виконання вимоги державного виконавця від 06.09.2022 Ужгородською міською радою надано відповідь від 07.09.2022 за № 20.01-04/113 та додано Рішення міської ради XXIII сесії VIII скликання від 30.08.2022 № 890, яким у наданні дозволу відмовлено з посиланням на дію мораторію, запровадженого підпунктом 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, яким на час дії воєнного стану заборонено безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність та надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої передачі. Ужгородська міська рада вказала, що судове рішення ухвалено 07.02.2022, тобто до введення воєнного стану в Україні (24.02.2022), у зв`язку з чим вважає відсутніми правові підстави для його виконання.

25.08.2026 р. державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено оскаржувану у цій справі постанову про на кладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн.

30 вересня 2026 року Ужгородською міською радою, позивачем по справі, подано клопотання про долучення доказів, яким просять приєднати до справи рішення Ужгородської міської ради №2934 від 24.09.2026 року яким надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою ОСОБА_1 , (а.с.80).

ІІІ. Мотиви суду та норми права застосовані судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404 VIII). У відповідності до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною першою статті 2 Закону №1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII, державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення

Слід зазначити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності останнього за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і у строк, встановлений державним виконавцем.

Даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, суд виходить із часових рамок, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст. 75 Закону №1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Водночас поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.

Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII. Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Позивач у позові вказує, на введення в Україні воєнного стану, який є чинним станом на час подання до суду позову.

Законом України від 24.03.2022 №2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, підпунктом 5 якого встановлено, що на час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

У справі 260/5875/21, яке є предметом примусового виконання за ВП №68943460 суд визначив конкретний спосіб поведінки відповідача.

Як встановлено судом, предметом зобов`язання позивача за судовим рішенням 260/5875/21 є саме - надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою її подальшої безоплатної передачі у власність.

Рішення суду набрало законної сили 09 березня 2022 року, отже станом на 09 березня 2022 року в Ужгородської міської ради існував обов`язок виконати рішення. Крім того, станом на 09 березня 2022 року ще не існувало законодавчої заборони встановленої підпунктом 5 пункту 27 розділу Х Закону України. Закон 2145 -ІХ набрав чинності з 07.04.2022 року і саме з цієї дати існувала заборона, зокрема щодо надання дозволів на розроблення документації із землеустрою.

Як слідує із матеріалів виконавчого провадження, Листом від 07.09.2022 №20.01-04/113 Ужгородською міською радою було повідомлено орган ДВС про те, що рішенням XXIII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30.08.2022 №890 «Про судове рішення по справі № 260/5875/21» ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1709 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, який регламентує, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації під час дії воєнного стану забороняється. До зазначеного листа боржником було долучено належним чином засвідчену копію рішення XXIII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 30.08.2022 №890 «Про судове рішення по справі № 260/5875/21», яке в судовому порядку не оскаржувалося.

Однак, суд констатує, що така поведінка Ужгородської міської ради, тобто позивача у даній справі, суперечить судовому рішенню у справі 260/5875/21 та не відповідає засадам добросовісності, суперечить принципу обов`язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Доводи позивача, що спірні правовідносини не належать до жодного з винятків, передбачених підпунктом 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України - є хибними, оскільки це не нове надання дозволу за клопотанням заявника у 2022 році, а виконання рішення щодо спірних правовідносин, що мали місце у 2021 році. Отже, вказані обставини у справі свідчать про невиконання позивачем рішення суду без поважних причин.

Прийняттям рішення № 890 від 30.08.2022 року про відмову - судове рішення не виконано. Твердження позивача про те, що оскаржувана постанова винесена «майже через чотири роки» після відповіді боржника, не спростовує її законності. Строку, з яким закон пов`язував би припинення обов`язку виконати судове рішення чи неможливість застосування заходів примусового виконання, Закон № 1404-VIII не встановлює.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження не виконання рішення суду з поважних причин.

За приписами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з чим, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 134, 139, 242-246, 265, 271, 287 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову Ужгородської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції та може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адмінсуду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль