Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №240/27716/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/27716/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Куденков К.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

установив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить:

- визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 19.03.2026 року №063350040965;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 18.05.1981 року – 29.06.1981 року, з 08.05.1984 року по 20.03.1997 року до страхового стажу та призначити пенсію за віком з 12.03.2026 року.

Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху

Ухвалою суду від 9 вересня 2026 року суддею прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), витребувано докази.

На обґрунтування позову позивач посилається на безпідставну відмову в призначенні пенсії.

Відповідач не надав відзив на позовну заяву.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянин України, що підтверджується копією паспорта громадянина України.

За наслідками розгляду заяви позивача від 12.03.2026 про призначення пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняло оскаржуване рішення від 19.03.2026 року №063350040965 про відмову в призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.

У вказаному рішенні зазначено, що з урахуванням ст. 26 Закону № 1058 необхідний стаж становить 15 років, страховий стаж позивача 8 років 9 місяців 1 день. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи:

- з 18.05.1981 по 29.06.1981 згідно з трудовою книжкою, оскільки відсутня посада відповідальної особи;

- з 08.05.1984 по 09.12.1992 згідно з трудовою книжкою, оскільки відсутня печатка і підпис відповідальної особи.

- з 1984 - 1989 – згідно з архівною довідкою від 07.01.2026 Д-11, оскільки прізвище позивача не відповідає даним паспорта.

До суду надана копія трудової книжки позивача НОМЕР_1 , заповненої 25.01.1979, в якій наявні записи:

- № 3 і № 4 щодо роботи позивача водієм 3 класу з 18.05.1981 по 29.06.1981. Наявний підпис скріплений печаткою, без зазначення посади відповідальної особи;

- № 12 і № 13 щодо роботи позивача в колгоспі «Зоря» з 08.05.1984 по 20.03.1997. Ці записи без підпису відповідальної особи та печатки. Проте суд зазначає, що запис № 14 від 20.03.1997 містить відомості про реорганізацію колгоспу Зоря і цей запис скріплено печаткою.

Також до суду надана архівний витяг від 05.01.2021 № Д-828, архівні довідки від 16.02.2026 № Д-67, від 07.01.2026 № Д-11 і довідки від 16.02.2026 № Д-67, які підтверджують роботу позивач в колгоспі «Зоря». Проте прізвище позивача зазначено як « ОСОБА_2 ».

До суду надана форма РС-право щодо позивача, з якої випливає, що спірні періоди, зокрема з 08.05.1984 по 20.03.1997, не зараховані до страхового стажу позивача.

Щодо періоду з 10.12.1992 по 20.03.1997 відповідачем взагалі не наведено обґрунтування не врахування його до страхового стажу.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності відмови позивачу в призначенні пенсії.

Частиною 1 і ч. 3 ст. 44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-IV передбачено, що Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до ч. 2. ст. 26 Закону № 1058-IV встановлено, що в разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Частиною 3 ст. 26 Закону № 1058-IV встановлено, що в разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і Загальнорадянської центральної ради професійних спілок від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робочих та службовців» було передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а у встановлених законом випадках іншу відповідальність.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 “Про трудові книжки працівників”, передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, правильність і своєчасність заповнення трудових книжок покладалася саме на відповідальних посадових осіб роботодавця, а не на працівника.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У спірному рішенні відповідача не наведено обґрунтованих сумнівів щодо достовірності записів у трудовій книжці позивача, а наведені недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відтак відповідач безпідставно не зарахував періоди з 18.05.1981 по 29.06.1981 та з 08.05.1984 по 20.03.1997 до страхового стажу позивача під час вирішення питання про призначення пенсії за віком

Тому суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії.

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що позивач просить лише визнати протиправним спірне рішення відповідача, але, ураховуючи наведені приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою забезпечення правової визначеності суд вважає за необхідне скасувати спірне рішення відповідача.

Як установлено судом, на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач досяг 65 років, а його страховий стаж, з урахуванням спірних періодів та підтвердженого відповідачем стажу, становить більше 15 років.

Отже, відповідач відповідає умовам для призначення пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону № 1058-IV.

Також суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За таких обставин, на думку суду, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію підлягають задоволенню.

Правильність застосування наведеного способу захисту порушеного права позивача підтверджується практикою Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 227/4273/16-а і в рішенні від 21 квітня 2021 року у справі № 360/3611/20.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 1064,96 грн сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивач також просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

До суду наданий ордер серія АМ № 1141028 на надання правничої допомоги адвокатом Соломонюком С.А.

Також до суду надана копія договору № 1202/2 від 12.02.2026 про надання правової допомоги, який укладено між позивачем та Адвокатським бюро «Соломонюк та партнери».

Згідно з п. 4.1 указаного договору вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний розрахунок.

Безпосередньо договором не визначений адвокатський гонорар або вартість наданих юридичних послуг.

Відповідно до ч. 3. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ч. 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

До суду не надано доказів сплати позивачем адвокатського гонорару, розрахунків, рахунків, актів надання послуг, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом тощо.

З огляду на викладене, заявлені витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню, оскільки не підтверджені належними доказами.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) , до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області РНОКПП/ЄДРПОУ: 13358826) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову в призначенні пенсії від 19.03.2026 № 063350040965.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 12.03.2026, із зарахуванням до його страхового стажу періодів з 18.05.1981 по 29.06.1981 та з 08.05.1984 по 20.03.1997.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області суму судових витрат у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 (дев`яносто шість) копійок.

Повне рішення суду складено 8 жовтня 2026 року

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.О. Куденков

08.10.26