Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них
Дата: 07 жовтня 2026 р.
Справа: №160/25908/26
Суддя: Свергун Ірина Олексіївна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 рокуСправа №160/25908/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпрі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2026 року № 1111806-2410-0462-UA12100110010053622, № 1111807-2410-0462-UA12020010010037010, № 1111808-2410-0462-UA12020010010037010,
ВСТАНОВИВ:
22.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – відповідач, ГУ ДПС), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.06.2026 № 1111807-2410-0462-UA12020010010037010 на суму 7552,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.06.2026 № 1111806-2410-0462-UA12100110010053622 на суму 4159,80 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.06.2026 № 1111808-2410-0462-UA12020010010037010 на суму 7952,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в її електронному кабінеті платника податків розміщено податкові повідомлення-рішення, якими відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України їй визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2025 рік щодо трьох об`єктів житлової нерухомості: квартири загальною площею 132 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (ППР № 1111807-2410-0462-UA12020010010037010 на суму 7552,00 грн); житлового будинку загальною площею 174,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 на суму 4159,80 грн); квартири загальною площею 139 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (ППР № 1111808-2410-0462-UA12020010010037010 на суму 7952,48 грн).
Позивач стверджує, що вона не є власником квартири АДРЕСА_3 загальною площею 139 кв. м. Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.12.2014 (індексний номер 30555001) їй належить квартира АДРЕСА_3 загальною площею 132 кв. м за тією самою адресою, і саме ця квартира значиться за нею в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Інших об`єктів за вказаною адресою, власником яких є позивач, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано. Отже, податкове повідомлення-рішення № 1111808-2410-0462-UA12020010010037010 прийняте щодо неіснуючого об`єкта.
Крім того, у розрахунку податку за двома іншими податковими повідомленнями-рішеннями сумарну загальну площу об`єктів житлової нерухомості (графа 7 детального розрахунку) визначено як 445,5 кв. м (139 + 132 + 174,5), тобто з урахуванням неіснуючого об`єкта, що, на думку позивача, також робить ці податкові повідомлення-рішення протиправними.
Позивач також зазначила, що аналогічна ситуація виникала і раніше: у 2025 році вона зверталася до відповідача зі скаргою щодо неіснуючого об`єкта нерухомості з доданням підтверджуючих документів, після чого помилкові податкові повідомлення-рішення були виправлені.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
14.09.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому той заперечує проти позову з огляду на таке.
За даними інформаційно - комунікаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС станом на винесення податкових-повідомлень-рішень, як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є власником ряду об`єктів нерухомості а саме:
житловий будинок загальною площею 174,50 кв. м, за адресою: АДРЕСА_4 , частка права власності 1/1;
квартира загальною площею 132 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , частка права власності 1/1;
квартира загальною площею 139 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , частка права власності 1/1.
Відповідно до пп. 266.7.2 та пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України ГУ ДПС в автоматичному режимі сформовано податкові повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – ППР), за 2025 рік, а саме:
- ППР від 30.06.2026 №1111807-2410-0462-UA12020010010037010 на суму 7552,00 грн;
- ППР від 30.06.2026 №1111806-2410-0462-UA12100110010053622 на суму 4159,80 грн;
- ППР від 30.06.2026 №1111808-2410-0462-UA12020010010037010 на суму 7952, 48 грн.
Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 за 2025 рік проводився в автоматизованому режимі за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України та у відповідності до вимог Податкового кодексу України.
Відповідач звертає увагу, що зі змісту розрахунків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючим органом було здійснено нарахування податку виходячи з сумарної загальної площі об`єктів та відповідно з застосуванням пільги у вигляді зменшення бази оподаткування – 180.00 кв. м, що відповідає вимогам п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України.
Щодо квартири загальною площею 139 кв. м відповідач зазначає, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності позивача класифікується квартира загальною площею 139 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , частка права власності 1/1, дата державної реєстрації 24.09.2010, а відповідно до пп. 266.3.2. п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідач зазначає, що позивач не зверталася до ГУ ДПС щодо проведення звірки по належним їй об`єктам нерухомості та не надавала правовстановлюючих документів на підтвердження відчуження права власності на спірну нерухомість.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
18.09.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона заперечує проти доводів відповідача з таких підстав.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), урегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).
Державний реєстр прав - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Систему державної реєстрації прав відповідно до Закону запроваджено в Україні з 01 січня 2013 року.
До 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводилась, зокрема, реєстраторами підприємств бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у Реєстрі прав власності, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які досі зберігаються в БТІ.
Відповідно до п.40 постанови КМ України № 1141 від 26.10.2011 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» відомості невід`ємної архівної складової частини Державного реєстру прав використовуються державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав для встановлення наявності (відсутності) записів про державну реєстрацію прав, їх обтяжень, у тому числі з метою їх перенесення до Державного реєстру прав та/або погашення у випадках, передбачених цим Порядком.
При цьому відомості з архівної складової вважаються актуальними тільки тоді, якщо інформація про право власності, інших речових прав або їх обтяження ще не внесені в Державний реєстр речових прав або не припинена в ньому.
Діюче законодавство визнає пріоритет Державного реєстру речових прав (ДРРП), тобто якщо відомості про право власності, інші речові права чи їх обтяження вже внесені до електронного ДРРП, який діє з 1 січня 2013 року, то актуальними є виключно дані з цього реєстру.
Інформація зі старих паперових архівів (книг БТІ) або попередніх електронних реєстрів вважається чинною та актуальною лише до того моменту, поки ці права не будуть офіційно перенесені (зареєстровані) до нового ДРРП, або поки не буде зареєстровано припинення цих прав.
Отже, стосовно об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 520672312101, є актуальною інформація, згідно якої загальна площа квартири дорівнює 132 кв. м. Інформація відносно загальної площі квартири, яка складає 139 кв. м, не є актуальною та входить в архівну складову ДРРП.
Враховуючи вищевикладене, на думку позивача, позиція відповідача є помилковою відносно правомірності податкового повідомлення-рішення № 1111808-2410-0462-UA12020010010037010 від 30.06.2026 на суму 7952,48 грн.
Виходячи з вищезазначеного, не можна також прийняти позицію відповідача щодо правомірності обчислення податку на нерухомість у ППР № 1111807-2410-0462-UA12020010010037010 від 30.06.2026 на суму 7552,00 грн та ППР № 1111806-2410-0462-UA12100110010053622 від 30.06.2026 на суму 4159,80 грн, оскільки при розрахунку допущені помилки.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Податковою адресою позивача є: АДРЕСА_5 .
Позивачу на праві приватної власності (частка 1/1) належать такі об`єкти житлової нерухомості:
- житловий будинок загальною площею 174,5 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 748158412232) за адресою: АДРЕСА_4 ; право власності зареєстроване 02.10.2015 (номер запису 11572133) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.10.2015 (індексний номер 45530245);
- квартира загальною площею 132 кв. м, житловою площею 72,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 520672312101) за адресою: АДРЕСА_1 ; право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.11.2014 (номер запису 7964475) з відкриттям розділу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.12.2014 (індексний номер 30555001, бланк СТА № 231844).
Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про право власності на нерухоме майно, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.12.2014 № 30555204 та від 12.10.2015 № 45530390, а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.09.2026 № 5006136687253-18759904597.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.09.2026 № 493137183, сформованою посадовою особою відповідача, актуальна інформація Державного реєстру речових прав містить відомості про два об`єкти житлової нерухомості позивача: житловий будинок площею 174,5 кв. м та квартиру АДРЕСА_3 площею 132 кв. м.
Водночас у розділі цієї довідки «Відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно» (тобто з невід`ємної архівної складової частини Державного реєстру речових прав, що велася до 01.01.2013) зазначено, зокрема, квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 139,0 кв.м, житловою площею 127,8 кв.м (реєстраційний номер майна 31558343), право власності на яку зареєстроване за позивачем 24.09.2010 на підставі свідоцтва про право власності від 21.09.2010 НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. Технічний опис цього майна: «у житловому будинку з приміщеннями торговельно-комерційного призначення літ. А-22, А(2)-1 квартира АДРЕСА_3 , яка складається з: 1-житлова, 2-санвузол, 3-ванна, І-балкон».
У тому самому розділі довідки містяться також відомості про паркувальне місце № 65 площею 16,7 кв. м у буд. АДРЕСА_7 та про квартиру АДРЕСА_8 , право власності позивача на частку в якій припинено 29.03.2012 у зв`язку з відчуженням.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо позивача за базовий податковий (звітний) період 2025 рік сформовано податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.06.2026, якими визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код платежу 18010200):
- № 1111806-2410-0462-UA12100110010053622 на суму 4159,80 грн – щодо житлового будинку загальною площею 174,5 кв. м у с. Піщанка (ставка податку 0,5 %);
- № 1111807-2410-0462- НОМЕР_3 на суму 7552,00 грн – щодо квартири загальною площею 132 кв. м (дата державної реєстрації набуття права власності 18.11.2014, ставка податку 1,2 %);
- № 1111808-2410-0462-UA12020010010037010 на суму 7952,48 грн – щодо квартири загальною площею 139 кв. м (дата державної реєстрації набуття права власності 24.09.2010, ставка податку 1,2 %).
В усіх трьох податкових повідомленнях-рішеннях сумарна загальна площа об`єктів житлової нерухомості (графа 7) визначена в розмірі 445,5 кв. м, тобто як сума площ житлового будинку (174,5 кв. м) і двох квартир (132 кв. м та 139 кв. м), пільга – 180 кв. м, мінімальна заробітна плата – 8000,00 грн.
Податкове зобов`язання позивача за спірні податкові повідомлення-рішення становить 19664,28 грн.
Водночас з наявних у матеріалах справи податкових повідомлень-рішень щодо позивача за попередні податкові періоди (додано до відповіді на відзив), а саме від 09.12.2024 № 2702588-2412-0463-UA12020010000033698 (за 2019 рік, на суму 3410,15 грн), № 2702592-2412-0463-UA12020010000033698 (за 2020 рік, на суму 3859,61 грн), № 2702594-2412-0463-UA12020010000033698 (за 2021 рік, на суму 4903,16 грн), № 2702600-2412-0463-UA12020010000033698 (за 2022 рік, на суму 4249,41 грн), № 2702602-2412-0463-UA12020010000033698 (за 2023 рік, на суму 4380,16 грн) та від 10.06.2025 № 1598925-2411-0462 (за 2024 рік, на суму 4641,66 грн), вбачається, що податок за квартиру АДРЕСА_6 визначався відповідачем виходячи з її загальної площі 132 кв. м (дата державної реєстрації права власності 18.11.2014), а сумарна загальна площа об`єктів житлової нерухомості позивача (графа 7) – в розмірі 306,5 кв. м (132 + 174,5). Квартира площею 139 кв. м до розрахунку податку за 2019 – 2024 роки не включалася.
Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 30.06.2026, позивач оскаржила їх до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зокрема, у випадку, якщо згідно з нормами цього Кодексу особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору, на яку покладається обов`язок з визначення грошових зобов`язань, є контролюючий орган.
Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
За приписами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України встановлено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до положень підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України встановлено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
права на користування пільгою із сплати податку;
розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно – єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно ведеться в електронній формі з 01.01.2013. Реєстр прав власності на нерухоме майно, який до цієї дати вели підприємства бюро технічної інвентаризації, є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості якої використовуються державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про державну реєстрацію прав, у тому числі з метою їх перенесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У цій справі предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2025 рік з урахуванням квартири загальною площею 139 кв.м.
Позивач не заперечує обов`язку сплачувати податок на нерухоме майно щодо належних їй житлового будинку площею 174,5 кв. м і квартири АДРЕСА_3 площею 132 кв. м, однак стверджує, що окремого об`єкта – квартири площею 139 кв. м – у її власності не існує, а його включення до розрахунку призвело до безпідставного визначення податку за неіснуючий об`єкт та до завищення сум податку за двома іншими об`єктами.
Оцінюючи доводи сторін, суд керується таким.
Як установлено судом, відомості про квартиру площею 139 кв. м і квартиру площею 132 кв. м стосуються однієї й тієї самої квартири – квартири АДРЕСА_6 . Обидва записи містять однакову адресу та номер квартири, обидва зареєстровані за одним і тим самим власником – позивачем – з часткою 1/1. При цьому запис про площу 139 кв. м внесено 24.09.2010 до Реєстру прав власності на нерухоме майно, тобто до архівної складової частини Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а запис про площу 132 кв. м – 18.11.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відкриттям розділу на об`єкт і присвоєнням йому реєстраційного номера 520672312101.
Розбіжність у загальній та житловій площі, а також у технічному описі квартири (у 2010 році – « 1-житлова, 2-санвузол, 3-ванна, І-балкон», житлова площа 127,8 кв. м; у 2014 році – « 1-коридор, 2-вбудована шафа, 3-санвузол, 4-гардероб, 5,8-житлові, 6-шафа, 7-кабінет, 9-вітальня, 10-кухня-їдальня, 11-туалет, І-балкон», житлова площа 72,5 кв. м) свідчить про зміну технічних характеристик (планування) однієї квартири, а не про існування двох різних об`єктів нерухомого майна. Одна квартира з одним номером за однією адресою не може водночас бути двома самостійними об`єктами житлової нерухомості.
Актуальна інформація Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у тому числі відображена в інформаційній довідці, сформованій посадовою особою самого відповідача 08.09.2026, містить відомості лише про квартиру АДРЕСА_9 об`єкта нерухомого майна – квартири площею 139 кв. м – у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано, реєстраційного номера такий об`єкт не має. Відомості про нього містяться лише в архівному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який у тій самій довідці включає і записи, що втратили актуальність (зокрема, щодо квартири АДРЕСА_10 , право власності позивача на частку в якій припинено ще у 2012 році).
Відсутність у Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про закриття запису 2010 року щодо квартири площею 139 кв. м після державної реєстрації права власності на цю квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у 2014 році не створює нового об`єкта оподаткування і не може бути підставою для подвійного оподаткування однієї квартири.
Підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України зобов`язує контролюючий орган обчислювати базу оподаткування на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або оригіналів документів платника податків, зокрема документів на право власності. І дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і правовстановлюючий документ позивача (свідоцтво про право власності від 05.12.2014) підтверджують, що загальна площа належної позивачу квартири АДРЕСА_3 становить 132 кв. м.
Суд також враховує, що відповідач при визначенні позивачу податку на нерухоме майно за 2019 – 2024 роки, у тому числі в податкових повідомленнях-рішеннях, сформованих 09.12.2024 та 10.06.2025, враховував квартиру АДРЕСА_3 лише з площею 132 кв. м і визначав сумарну загальну площу об`єктів житлової нерухомості позивача в розмірі 306,5 кв. м. Відповідач не навів жодних обставин, які б виникли у 2025 році і свідчили б про набуття позивачем права власності на ще одну квартиру, та не надав суду доказів існування такого об`єкта.
Посилання відповідача на те, що позивач не зверталася до контролюючого органу для проведення звірки даних, суд відхиляє, оскільки звірка відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України є правом, а не обов`язком платника податку. Невикористання платником цього права не звільняє контролюючий орган від обов`язку правильно визначити об`єкт та базу оподаткування на підставі достовірних даних, а також не робить правомірним визначення податку за об`єкт, якого у власності платника не існує.
Також безпідставним є посилання відповідача на ненадання позивачем документів про відчуження квартири площею 139 кв. м, оскільки, як встановлено судом, мова йде не про окремий об`єкт, а про ту саму квартиру АДРЕСА_3 , право власності на яку належить позивачу і зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з площею 132 кв. м по цей час.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30.06.2026 № 1111808-2410-0462-UA12020010010037010, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 7952,48 грн щодо квартири площею 139 кв. м, прийняте щодо об`єкта, який не є самостійним об`єктом оподаткування, що належить позивачу, а тому є протиправним та належить до скасування.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 30.06.2026 № 1111807-2410-0462-UA12020010010037010 та № 1111806-2410-0462-UA12100110010053622 суд зазначає таке.
З детального розрахунку суми податку, наведеного в цих податкових повідомленнях-рішеннях, вбачається, що сума податку щодо кожного з об`єктів обчислена з урахуванням сумарної загальної площі об`єктів житлової нерухомості позивача (графа 7), визначеної в розмірі 445,5 кв. м, тобто з включенням до неї площі 139 кв. м, яка не є площею окремого об`єкта, що належить позивачу. Сумарна загальна площа належних позивачу об`єктів житлової нерухомості становить 306,5 кв.м (132 кв. м + 174,5 кв. м), що, зокрема, відповідає даним, які сам відповідач використовував при визначенні податку за попередні роки.
Відповідно до підпунктів "в" та "г" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної на 180 кв. м, а обчислена сума податку розподіляється пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів. Отже, сумарна загальна площа об`єктів житлової нерухомості впливає як на розмір бази оподаткування, так і на питому вагу кожного з об`єктів, а тому її завищення призвело до неправильного обчислення суми податкового зобов`язання і за податковими повідомленнями-рішеннями № 1111807-2410-0462-UA12020010010037010 та № 1111806-2410-0462-UA12100110010053622.
Обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості фізичних осіб відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України належить до компетенції контролюючого органу. Суд не може підміняти контролюючий орган та самостійно визначати правильний розмір податкового зобов`язання платника податку. Податкові повідомлення-рішення, суми податку в яких обчислені на підставі недостовірного показника бази оподаткування, не можуть вважатися такими, що прийняті обґрунтовано та у спосіб, передбачений законом, а тому підлягають скасуванню в повному обсязі.
При цьому суд зазначає, що скасування спірних податкових повідомлень-рішень не звільняє позивача від обов`язку сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2025 рік щодо належних їй житлового будинку та квартири, який підлягає визначенню контролюючим органом у порядку та строки, встановлені ПК України, виходячи з достовірних даних про об`єкти оподаткування.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частинами першою-третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а доводи позивача про їх протиправність знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
За наведених обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.08.2026 № 7KXK-AP24-764H-0X0M. Оскільки позов задоволено повністю, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005, код за ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30 червня 2026 року № 1111807-2410-0462-UA12020010010037010.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30 червня 2026 року № 1111806-2410-0462-UA12100110010053622.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30 червня 2026 року № 1111808-2410-0462-UA12020010010037010.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 44118658) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.О. Свергун
Оригінал: reyestr.court.gov.ua