Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/26643/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа №160/26643/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О.

за участі секретаря судового засіданняЄсіної П.С.

за участі:

представника позивача представника відповідачаТекутаєва Є.Ю., Михайловської А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

28 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.06.2026 року № 1406613-2410-0462-UA12020270090018990 у сумі 437 712 грн;

В обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.08.2026 за № 490461493 з 26.10.2018 власником майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 у 2025 році є інша фізична особа: ОСОБА_2 (Номер відомостей про речове право: 28623854). Таким чином, оскільки у 2025 році Позивачка не була власником вказаного в ППР нерухомого майна, є відсутнім й об`єкт оподаткування, відтак, Позивачка взагалі не є платником податку за оскарженим ППР.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні вимог позовної заяви, посилаючись на те, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки здійснювалося на підставі даних інформаційно - комунікаційної системи контролюючого органу (ІКС «Податковий блок») та сформовано в автоматичному режимі податкове повідомлення - рішення за 2025 рік. Зазначено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області було правомірно винесено податкове повідомлення-рішення на нерухоме майно: комплексу, загальною площею 4974 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу.

22.09.2026 за на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що доводи, викладені в відзиві на позовну заяву не є підставою для відмови в задоволені позову.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно даних інформаційне - комунікаційних систем ДПС України ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300, 18010200):

- комплексу, загальною площею 4974 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу.

Нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки здійснювалося Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційно - комунікаційної системи контролюючого органу (ІКС «Податковий блок») та сформовано в автоматичному режимі податкове повідомлення - рішення (далі – ППР) за 2025 рік: - ППР від 29.06.2026 №1406613-2410-0462-UA12020270090018990 за 2025 рік на суму 437712 грн. по комплексу, загальною площею 4974 кв.м.,, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до положень п.10.1 ст.10 ПКУ до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно. Податок на майно згідно ст.265 ПКУ складається з:

податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

транспортного податку;

плати за землю.

Згідно положень п.10.3 ст.10 ПКУ місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Пунктом 12.3 ст.12 ПКУ визначено,що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному ПКУ (п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 ПКУ).

Відповідно до п.п.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПКУ при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПКУ об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регулюється Розділом XII «Податок на майно» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями.

Згідно з п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПКУ платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Положеннями п.п.266.1.2 «б» п.266.1 ст.266 ПКУ визначено, що у разі якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до положень п.266.2 ст.266 ПКУ об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Відповідно до п.п.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПКУ базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, які перебувають у власності фізичних осіб, та обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.4.1 «а» п.266.4 ст.266 ПКУ визначено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується, зокрема, для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 м2. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПКУ ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на і січня звітного (податкового) року, за і квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПКУ).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПКУ). За наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до п.п.«а» або «б» п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПКУ та відповідної ставки податку (п.п.266.7.1 «а» п.266.7 ст.266 ПКУ).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.

Так, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на комплекс загальною площею 4974 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 припинено 31 серпня 2017 року, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблений відповідний запис про скасування (анулювання) речового права на цей комплекс (Номер відомостей про речове право: 6935954).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.08.2026 за № 490461493 з 26.10.2018 власником майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 у 2025 році є інша фізична особа: ОСОБА_2 (Номер відомостей про речове право: 28623854).

При цьому, у розділу «Деталізована інформація про речове право» міститься запис «Номер відомостей про речове право: 6935954», з якого вбачається, що речове право власності Позивачки на вищевказаний об`єкт нерухомості скасовано/ анульовано 31.08.2017.

Таким чином, оскільки у 2025 році Позивачка не була власником вказаного Відповідачем нерухомого майна, є відсутнім і об`єкт оподаткування, а тому Позивачка не є платником податку за оскарженим ППР.

Таким чином суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.06.2026 року № 1406613-2410-0462-UA12020270090018990 у сумі 437 712 грн. за податковий період 2025 рік прийняте посадовими особами контролюючого органу без урахуванням врахування всіх обставин, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення суд враховує, чи прийнято воно з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3 501,70 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 27.08.2026.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в загальній сумі 3 501,70 грн.

Керуючись статтями: 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.06.2026 року № 1406613-2410-0462- НОМЕР_2 у сумі 437 712 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені позивачем судові витрати в сумі 3 501,70 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 08 жовтня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков