Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №120/1443/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 жовтня 2026 р. Справа № 120/1443/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиравшими дій відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку у відповідача, де й отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В січні 2026 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок її пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак за результатом розгляду такої заяви відповідач відмовив у перерахунку у зв`язку з відсутністю правових підстав. Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.02.2026 за вх.№9838/26 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.02.2026 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.03.2026 до суду відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку у відповідача, де 10.06.2008 й отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

23.12.2025 позивач звернулась відповідача із заявою про перерахунок її пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 19.01.2026 відповідач відмовив в такому перерахунку у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.20003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Преамбулою названого Закону України закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 4 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону №1058-IV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

Кс = (См*Вс)/100%*12,

де Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).

За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом 10 частини 3 статті 24 цього Закону, - 0,85.

11.10.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII (далі Закон №2148-VIII), яким внесено зміни, зокрема до Закону №1058-IV, розділ XV Прикінцевих та перехідних положень якого доповнено пунктами 4-3, 4-4.

Пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом №2148-VIII, з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Відповідно до пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-IV з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

З 01.01.2018 по 31.12.2018 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 01.01.2018 по 31.12.2018, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 01.01.2017 по 31.12.2017.

За аналізу наведених норм суд доходить висновку, що пенсії, призначені відповідно Закону №1058-ІV з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, а середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014-2016 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 01.10.2017 по 31.12.2017.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачеві з 10.06.2008 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, тобто задового до набрання чинності Законом №2148-VIII, у зв`язку з чим вона підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При цьому, нормами пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №2148-VIII визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Тобто, Законом №2148-VIII передбачено заходи з метою уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій.

Таким чином, Законом №2148-VІІІ з 01.10.2017 визначено новий порядок та умови перерахунку саме раніше призначених пенсій, зокрема із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 29.12.2021 у справі №620/1492/19, від 25.09.2023 у справі №200/10870/20-а, від 25.9.2023 у справі №200/10870/20-а, від 08.04.2024 у справі №580/6509/23.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що станом на момент здійснення перерахунку пенсії положення статті 25 Закону №1058-ІV встановлено величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, а тому відмова відповідача є правомірною.

Крім того, суд зазначає, що положення пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, станом на момент здійснення перерахунку пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% не було визнано неконституційними, а тому у відповідача були відсутні підстави не застосовувати вказані положення при здійсненні перерахунку пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 08.10.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна