Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №120/16708/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 жовтня 2026 р. Справа № 120/16708/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 29.09.2025 вона звернулась до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак рішенням ГУ ПФУ в Сумській області №024950012398 від 06.10.2025 їй було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. За даними пенсійної справи, страховий стаж позивача становить 31 рік 8 місяців 27 днів, тоді як пільговий стаж за Списком № 2 відсутній.

Відповідач вказав, що період роботи позивача з 24.06.1988 по 31.12.1991 не може бути зарахований до пільгового стажу, оскільки професія «обдирач алмазів» не передбачена відповідним переліком професій за Списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173. Крім того, позивач не надала належної уточнюючої довідки, яка б підтверджувала характер виконуваної роботи та право на пільгове пенсійне забезпечення, а документи АТ «Вінницький завод «Кристал» від 12.07.2025 та наказ підприємства від 27.05.2008 № 150, на думку відповідача, спростовують наявність у позивача права на відповідні пільги.

Також відповідач зазначив, що після 21.08.1992 для зарахування відповідних періодів роботи до пільгового стажу необхідне проведення атестації робочого місця. Відтак, на переконання відповідача, рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято на підставі чинного законодавства та в межах наданих повноважень. Посилаючись на практику Верховного Суду та положення Закону України «Про адміністративну процедуру», відповідач наголосив на необхідності застосування законодавства, чинного на момент прийняття відповідного рішення.

В подальшому, позивач подала до суду відповідь на відзив, однак суд не приймає її до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи, у даній категорії справ, є позов та відзив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

29.09.2025 ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснило Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 024950012398 від 06.10.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Як зазначено у спірному рішенні, вік позивача на дату звернення становив 55 років 10 місяців 17 днів, страховий стаж – 31 рік 8 місяців 27 днів, а пільговий стаж за Списком № 2 – відсутній.

При цьому до пільгового стажу відповідач не зарахував, зокрема, період роботи позивача з 24.06.1988 по 31.12.1991 на Вінницькому заводі «Кристал» за професією «обдирач алмазів» з посиланням на те, що зазначена професія відсутня у відповідному переліку до постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, а також період навчання в СПТУ-22 з 01.09.1987 по 16.06.1988.

Не погоджуючись таким рішенням пенсійного органу, позивач і звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали, зокрема, на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, після досягнення відповідного віку та за наявності необхідного страхового стажу, у тому числі визначеної тривалості роботи на зазначених роботах.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла 55-річного віку та мала 31 рік 8 місяців 27 днів страхового стажу. Отже, спірним у цій справі є не наявність у позивача необхідного страхового стажу, а питання підтвердження періодів роботи, які можуть бути зараховані до пільгового стажу за Списком № 2.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивач 24.06.1988 була прийнята на Вінницький завод «Кристал» на посаду обдирщика алмазів 3-го тарифно-кваліфікаційного розряду в цех № 1, а 10.02.2014 звільнена у зв`язку зі скороченням штату працівників.

Таким чином, трудова книжка містить відомості про період роботи позивача на відповідній посаді, дати прийняття на роботу та звільнення, а також посилання на відповідні накази.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне положення закріплено пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Водночас для підтвердження саме пільгового характеру роботи застосовуються спеціальні правила, передбачені законодавством про пенсійне забезпечення.

Так, відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи.

Згідно з цим же пунктом до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Отже, законодавство розмежовує порядок підтвердження пільгового характеру роботи залежно від періоду її виконання: до 21.08.1992 відповідні умови праці мають бути підтверджені документально, а після цієї дати - за результатами атестації робочого місця.

Щодо періоду роботи позивача з 24.06.1988 по 31.12.1991 суд зазначає таке.

На час виконання позивачем зазначеної роботи діяв Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими умовами праці, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, до якого постановою Ради Міністрів СРСР від 12.04.1990 № 365 були внесені відповідні зміни щодо працівників, зайнятих у виробництві діамантів.

Зі змісту наданої позивачем довідки Вінницького заводу «Кристал» від 25.03.2014 № 12/74 вбачається, що період роботи позивача з 24.06.1988 по 31.12.1991 на підприємстві за професією «обдирач алмазів» підприємство визначило як пільговий.

При цьому відповідач, посилаючись на відсутність професії «обдирач алмазів» у Списку, фактично не врахував внесені постановою Ради Міністрів СРСР від 12.04.1990 № 365 зміни до Списку № 2.

Отже, посилання відповідача виключно на первісну редакцію постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 без урахування подальших змін, чинних у період роботи позивача, саме по собі не може свідчити про відсутність у позивача права на зарахування відповідного періоду до пільгового стажу.

Крім того, відповідно до частини першої статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналогічні повноваження передбачені статтею 44 Закону № 1058-IV та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Таким чином, у разі виникнення сумнівів щодо обґрунтованості видачі довідки про пільговий стаж пенсійний орган не позбавлений можливості перевірити її достовірність та обґрунтованість, витребувати необхідні документи, провести відповідну перевірку та встановити фактичні умови роботи особи.

У цій справі відповідач посилається на лист АТ «Вінницький завод «Кристал» від 12.07.2025 № 10/56, яким повідомлено, що професія «обдирач алмазів» як така, що дає право на пільги та компенсації за роботу у шкідливих умовах праці, не підтверджена, а також на наказ підприємства від 27.05.2008 № 150, яким скасовано наказ від 21.03.1994 № 123 щодо результатів атестації робочих місць.

Разом із тим, сам факт прийняття роботодавцем у 2008 році наказу про скасування раніше проведеної атестації робочих місць не є достатньою правовою підставою для автоматичного позбавлення позивача права на врахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу, оскільки такі обставини виникли та були сформовані без участі позивача.

Суд звертає увагу, що обов`язок щодо належного проведення атестації робочих місць покладається на роботодавця, а працівник не наділений повноваженнями впливати на проведення такої атестації, її результати або подальше оформлення роботодавцем відповідних документів.

При цьому суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, відповідно до якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць з вини роботодавця не може бути підставою для позбавлення працівника права на зарахування відповідного стажу до пільгового та, як наслідок, відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення чи несвоєчасне проведення атестації покладається на власника підприємства, а не на працівника.

Суд також бере до уваги, що позивач не могла впливати на правильність оформлення роботодавцем трудової книжки, проведення атестації робочого місця чи подальше скасування результатів такої атестації.

Разом з тим, сам по собі запис у трудовій книжці про роботу за відповідною професією не звільняє пенсійний орган від необхідності перевірити наявність передбачених законом умов для зарахування такого періоду саме до пільгового стажу. Проте така перевірка має бути проведена повно, всебічно та з урахуванням усіх поданих особою документів, а висновок про відсутність права на пільговий стаж не може ґрунтуватися виключно на формальному посиланні на відсутність назви професії в окремій редакції Списку.

Судом встановлено, що відповідач визнав страховий стаж позивача тривалістю 31 рік 8 місяців 27 днів. Вік позивача на момент звернення становив 55 років 10 місяців 17 днів. Отже, за умови підтвердження необхідної тривалості пільгового стажу позивач відповідає віковим та страховим критеріям, визначеним пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Щодо періоду роботи позивача після 21.08.1992 суд зазначає, що відповідно до Порядку № 383 необхідною умовою його зарахування до пільгового стажу є підтвердження результатами атестації робочих місць відповідних умов праці.

Водночас із наданих матеріалів вбачається, що на підприємстві проводилась атестація робочих місць, за результатами якої був виданий наказ від 21.03.1994 № 123. У подальшому цей наказ було скасовано наказом від 27.05.2008 № 150.

Таким чином, для правильного вирішення питання про наявність у позивача права на пільгову пенсію пенсійний орган мав надати оцінку не лише факту скасування наказу № 123, а й обставинам його прийняття, змісту проведеної атестації, характеру роботи позивача, відповідності займаної нею посади чинним у відповідні періоди Спискам № 2, а також іншим документам, поданим позивачем на підтвердження пільгового характеру роботи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме на відповідача покладається обов`язок довести, що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням усіх істотних обставин та на підставі належних і достатніх доказів.

Суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірність неврахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу. Висновок про відсутність у позивача пільгового стажу зроблений без належної оцінки усіх поданих документів та без встановлення фактичних умов роботи позивача у спірні періоди.

Щодо періоду навчання позивача у СПТУ-22 з 01.09.1987 по 16.06.1988 суд зазначає, що відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується, зокрема, навчання у професійно-технічному навчальному закладі за умови дотримання визначених законом передумов.

Разом з тим, питання зарахування періоду навчання до загального страхового стажу та питання зарахування такого періоду саме до пільгового стажу не є тотожними та потребують оцінки з урахуванням характеру навчання, набуття відповідної професії та безпосереднього переходу після навчання на роботу за професією, яка дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Оскільки позивач після закінчення СПТУ-22 24.06.1988 була прийнята на Вінницький завод «Кристал» за професією «обдирач алмазів», суд вважає необхідним надати пенсійному органу можливість повторно оцінити питання зарахування цього періоду з урахуванням документів про навчання та норм пенсійного законодавства, чинних на відповідний період.

Таким чином, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 024950012398 від 06.10.2025 не відповідає критеріям обґрунтованості, повноти та всебічності, визначеним законодавством, оскільки відповідачем не було належним чином досліджено всі документи, надані позивачем, та не встановлено фактичні обставини, необхідні для вирішення питання про наявність у неї права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта та зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Водночас суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки призначення пенсії належить до повноважень пенсійного органу, який має здійснити повний розрахунок стажу та перевірити всі необхідні умови для її призначення.

З огляду на встановлені обставини належним способом відновлення порушеного права позивача є скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При цьому під час повторного розгляду заяви відповідач повинен надати належну оцінку періодам роботи позивача на Вінницькому заводі «Кристал» за професією «обдирач алмазів», поданим документам про характер та умови праці, довідці від 25.03.2014 № 12/74, матеріалам атестації робочих місць, наказу від 27.05.2008 № 150, а також документам про навчання у СПТУ-22 та визначити тривалість пільгового стажу відповідно до законодавства, чинного у відповідні періоди роботи.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 024950012398 від 06.10.2025 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.09.2025 підлягають задоволенню.

Вимога позивача про безпосереднє зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 01.09.1987 по 10.02.2014 задоволенню не підлягає, оскільки встановлення конкретної тривалості пільгового стажу та вирішення питання про призначення пенсії належить до дискреційних повноважень пенсійного органу в межах визначеної законом компетенції, а суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень у здійсненні первинного пенсійного розрахунку за відсутності повного встановлення всіх необхідних для цього обставин.

Разом із тим, при повторному розгляді заяви відповідач зобов`язаний врахувати висновки суду щодо протиправності відмови у врахуванні спірних періодів без належного дослідження поданих позивачем документів та надати їм належну правову оцінку.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1211,20 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 605,60 грн. (1/2 задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 024950012398 від 06.10.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з наданням належної оцінки періодам роботи позивача на Вінницькому заводі «Кристал» за професією "обдирач алмазів", поданим документам про характер та умови праці, довідці від 25.03.2014 № 12/74, матеріалам атестації робочих місць, наказу від 27.05.2008 № 150, а також документам про навчання у СПТУ-22, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області (вул. Степани Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 2108013)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна