Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №486/1799/23 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/1799/23

Провадження № 2/486/88/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №913264238 від 15.10.2020 у розмірі 68503 грн., також просить стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 15.10.2020 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» кредитний договір №913264238. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. 20.10.2022 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон плюс» передає, відступає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимог. Відповідно до Реєстру права вимоги № 2 від 06.03.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги до відповідача в сумі 68503 грн., з яких 22000 грн. - сума заборгованості по основному боргу, 46503 грн. - сума заборгованості по відсотках. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки Первісного кредитора, у зв`язку з чим позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 дану справу розподілено судді Савіну О.І.

Ухвалою суду від 01.12.2023 прийнято справу до провадження та постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам надавалось право подати заяви по суті справи.

21.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем кредитних коштів. Також відповідач вважає, що позивачем пропущений строк спеціальної позовної давності щодо нарахування відсотків. Крім того, відповідач вважає, що матеріали справи не містять доказів переходу права грошової вимоги за договором до позивача на загальну суму 68503,00 грн.

06.02.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки позивач в повній мірі довів факт набуття права грошової вимоги до відповідача з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 06.03.2023 та позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Волощук О.О.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22.06.2026 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 04.09.2026 розгляд справи відкладено на 07.10.2026 у зв`язку з нез`явленням відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив суд про розгляд справи без його участі

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між 15.10.2020 ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» укладено кредитний договір №913264238.

За умовами вказаного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 4000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4, або п. 1.5 цього договору (п. 1.1 договору).

Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору на період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,40 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

За умовами п. 1.4 договору у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов?язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).

Відповідно до п. 1.5. договору базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього договору.

Пунктом 1.6 договору визначено, що позичальник зобов?язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього Договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього Договору. Розрахунок сукупної вартості Кредиту за Дисконтною процентною ставкою та Термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору.

Згідно з п. 1.7 договору розрахунок сукупної вартості Кредиту за Дисконтною процентною ставкою та Термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору, зазначені в Графіку розрахунків, який є невід?ємною частиною цого Договору (Додаток N 1 до Договору).

Невід?ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - «Правила»). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов?язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua (п.4.1 договору).

Згідно з п. 4.2 договору строк дії цього Договору, вказаний в п. 1.2. Договору, продовжується на весь період, протягок якого Сторони здійснюють свої права і виконують свої обов?язки за цим Договором, та визначається як період від дати отримання Позичальником Кредиту до фактичної дати повернення Кредиту, процентів за Дисконтною та/або Базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов Договору (пені) та інших нарахувань передбачених Договором.

Відповідно до п. 4.3. договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2 цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями графіку розрахунків до договору сторони погодили, що сукупна вартість кредиту становить 4480 грн, яка складається з суми кредиту у розмірі 4000 грн та нарахованих процентів – 480 грн, а термін платежу визначено 14.11.2020.

Договір підписано кредитодавцем шляхом накладення аналогу власноручного підпису та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV8N7F4.

Також, 26.10.2020 сторони уклали додаткові угоди до договору №913264238 від 15.10.2020 про збільшення суми кредиту на суму 5000 грн. та на суму 3000 грн.

29.10.2020 додатковою угодою сторони погодили збільшення суми кредиту на 10000 грн.

15.11.2020 сторони уклали додаткову угоду до договору №913264238 від 15.10.2020, про продовження строку дії договору на 30 днів. На дату укладення ціє додаткової угоди позичальник слачує фактично нараховані проценти за користування кредитом (п.2). Починаючи з 14.11.2020 позичальник сплачує за користування кредитом 1,15% в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою згідно додаткової угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між стронами з 14.11.2020 (п. п. 3,4).

Отже, наведені обставини свідчать про укладення між сторонами кредитного договору, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало ОСОБА_1 кредитних коштів на загальну суму 22 000 грн зі сплатою відсотків за кожний день користування кредитом, строком на 30 календарних днів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення від 15.10.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 4000 грн.; 26.10.2020 грошові кошти у сумі 5000 грн. та 3000 грн., 29.10.2020 грошові кошти у сумі 10000 грн. (а.с.69, 69 зв., 70, 70 зв.).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 15.10.2020 по 19.01.2021 за договором № 913264238 у відповідача утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 22000 грн. та проценти у розмірі 46503 грн.

28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

31.12.2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції.

Відповідно до Реєстру боржників №117 від 19.01.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 913264238.

20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.

Згідно з п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього Договору.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 68 503,00 грн., з яких 22000 грн. - сума заборгованості по основному боргу, 46503 грн. сума заборгованості по відсотках.

За змістом ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо згідно з актом цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Отже, підписавши 15.10.2020 кредитний договір разом з додатками до нього, відповідач відповідно до ст. 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору та взяв на себе відповідні зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за їх користування у разі невиконання зобов`язання. Однак, у визначений умовами строк їх не повернув.

Факт отримання кредитних коштів відповідач не спростував, доказів того, що йому не належить рахунок, на який перераховано кредитні кошти в загальному розмірі 22000 грн. не надав, виписку по рахунку, яку має можливість отримати самостійно, не долучив.

Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості узгоджується з умовами кредитного договору з додатковими угодами до нього щодо порядку нарахування відсотків за користування коштами у дисконтний період та після його закінчення за індивідуальною та базовою процентними ставками.

З розрахунку заборгованості слідує, що він відповідає умовам договору та додатковим угодам до нього, прихованих платежів, як то комісій, штрафів немає.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок».

Враховуючи, що умови кредитного договору №913264238 від 15.10.2020 відповідачем виконані не були та відповідач порушив свої договірні зобов`язання щодо належного та вчасного погашення кредиту і нарахованих відсотків, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22000 грн. та 46503 грн. заборгованості по процентам.

Суд відхиляє твердження відповідача щодо ненадання позивачем доказів отримання позичальником коштів за кредитним договором та зазначає наступне.

Згідно з пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року №88 та пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На виконання вищевказаних норм закону та в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачем надано суду документи щодо підтвердження надання кредиту позичальнику, які складені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме кредитний договір, який містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом.

Враховуючи, що ідентифікація позичальника здійснюється через банк- емітента, яким видано картку, то доступ до виписок по картці, на яку перераховано кредитні кошти, має банк-емітент та ОСОБА_1 .

Відповідач жодним чином не спростував недостовірність даних документів, жодних клопотань про витребування з банку - емітента фактичних даних щодо факту відсутності перерахування коштів саме на його платіжну картку, відсутність в нього карткового рахунку даного банку, суду не заявляв, а в силу вимог змагальності цивільного процесу саме на нього покладається обов`язок спростування, наданих позивачем доказів.

Посилання у відзиві на те, що у позивача відсутні права вимагати стягнення заборгованості по кредитному договору є безпідставними з огляду на наступне.

За ч.1 ст.1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до п.1.4 додаткової угоди №26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», сторони домовились, що термін «Борг» у договорі означає суми грошових коштів, які підлягають оплаті клієнту боржниками за умовами кредитних договорів, строк оплати яких настав на момент переходу прав вимоги до фактора (наявна вимога), а також строк оплати яких настане в майбутньому (майбутня вимога), включаючи зобов`язання боржників повернути суму наданого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити неустойку (у разі прострочення умов кредитних договорів), а також будь-які інші зобов`язання по оплаті клієнту грошових коштів за кредитними договорами.

За змістом п.1.3 додаткової угоди №26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п.4.1 наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що такий Реєстр прав вимоги був підписаний 06.03.2023. Надана копія додаткової угоди №26 від 31 грудня 2020 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до фактора - ТОВ «Таліон Плюс».

Копія договору факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року також містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта - ТОВ «Таліон Плюс» до фактора - ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Суд вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

У даній справі договори факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не визнавалися недійсними.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "… боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем пропущений строк спеціальної позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13, за змістом ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони прав на позов.

Виходячи з норм ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 – 255 цього Кодексу.

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на події, має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Стаття 258 ЦК України визначає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у медіа або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу); 8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства. Позовна давність у чотири роки застосовується за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Враховуючи, що позивач дізнався про своє порушене право відповідачем кредитних зобов`язань після укладення договору факторингу від 20.10.2022, а з позовом звернувся 01.11.2023, загальний строк позовної давності про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсоткам не сплинув. Інших вимог позивачем у позові не заявлялось.

З урахуванням викладеного, а також того, що позивач свій процесуальний обов`язок виконав - надав суду докази на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору та розрахунок заборгованості, який відповідає умовам цього договору, надав докази переходу до нього права вимоги у вказаному зобов`язанні, а відповідач жодним доказом наведеного не спростував, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову.

Розподіляючи судові витрати, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду з даним позовом 2 684 грн 00 коп., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 2 684 грн.

Керуючись ст. ст. 76-81, 141, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014; юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за кредитним договором №913264238 від 15.10.2020 у розмірі 68503 (шістдесят вісім тисяч п`ятсот три) гривні 00 копійок, з яких: 22000 грн. - сума заборгованості по основному боргу, 46503 грн. - сума заборгованості по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014; юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.О. Волощук