Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №489/2488/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/2488/26

Провадження № 2/489/1809/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судових засідань Бородіновю В.Ю.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради; Служба у справах дітей виконавчого комітету Миколаївської міської ради,

встановив:

В березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Свої вимоги мотивував тим, що 01.10.2016 між ним та відповідачем зареєстровано шлюб. В подальшому 14.03.2018 даний шлюб було розірвано, проте сторони продовжували проживати разом однією сім`єю. Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 . З вересня 2022 року подружні відносини між сторонами припинені, вони проживають окремо. Після припинення подружніх відносин дитина проживає разом з матір`ю - відповідачем по справі, яка виїхала на постійне проживання до Республіки Молдова. ОСОБА_2 створює штучні перешкоди для участі позивача у спілкуванні з донькою, в позасудовому порядку врегулювати вказане питання не виявилось можливим.

Посилаючись на викладене позивач просить суд:

1) зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2) Визначити йому спосіб участі у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення побачень з нею наступним чином:

- з 1 по 15 число кожного місяця з ночівлею за місцем проживання батька, з урахуванням розпорядку дня дитини,стану здоров`я та особистого бажання;

- перебування з донькою в літній період часу 45 діб та зимовий період часу 15 діб на рік для її відпочинку та оздоровлення на території України та за її межами у встановленому законом порядку без супроводу матері;

- побачення з дитиною у день її народження з 12:00 год. до 20:00 год.;

- необмежене спілкування з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою;

- побачення у перший день Великодня з 12.00 год. до 20.00 год.;

- побачення з донькою у перший день Різдва 25 грудня з 08:00 год. до 26 грудня до 16:00 год.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 26.03.2026 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено її розгляд у підготовчому судовому засіданні; залучено до участі у справі в якості третьої особи Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради; витребувано у Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради письмовий висновок щодо розв`язання даного спору.

26.06.2026 висновок про недоцільність надання висновку до суду щодо усунення перешкод у спілкуванні батька із дитиною та визначення способу участі батька у її вихованні надійшов на адресу суду.

05.08.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотання про поновлення строку на його подачу, в якому посилаючись на відсутність перешкод з боку відповідача у спілкуванні позивача із дитиною та неможливість задоволення позову у заявлений позивачем спосіб, просила відмовити у його задоволенні. До відзиву додано копію огляду психіатром від 21.06.2026 дитини сторін – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено, що дитина повідомила про епізоди фізичного насильства в сім`ї, зокрема щодо матері з боку батька, які відбувались у її присутності.

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25.08.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, 02.10.2026 від нього надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, повідомлені судом про розгляд справи належним чином. 06.10.2026 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, повідомлені судом про розгляд справи належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 01.10.2016. 14.03.2018 даний шлюб було розірвано.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Малолітня донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю. Згідно довідок переселенця № 2108-7000842849 та № 2108-7000843016 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 53, 54).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що після припинення подружніх відносин дитина проживає разом з матір`ю, яка виїхала на постійне проживання до Республіки Молдова. ОСОБА_2 створює штучні перешкоди для участі позивача у спілкуванні з донькою, в позасудовому порядку врегулювати вказане питання не виявилось можливим.

Натомість ОСОБА_2 в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що твердження позивача про те, що вона нібито «змінила фактичне місце проживання та виїхала разом з дитиною на постійній основі до Республіки Молдова», не відповідає дійсності та спотворює справжні обставини. У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та активними бойовими діями у м. Миколаєві я разом із малолітньою донькою була вимушена залишити місто з міркувань безпеки дитини. З 11.04.2022 вона та донька перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб у Закарпатській області, про що видано довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. ОСОБА_2 стверджує про те, що ніколи не заперечувала та не заперечує проти участі батька у житті доньки і не чинить йому жодних перешкод. Відсутність спілкування батька з дитиною зумовлена не моїми діями, а власною поведінкою та способом життя самого позивача, який з 2021 року постійно проживає в Королівстві Іспанія, працює моряком, особистої участі в житті дитини не бере, її не відвідує, матеріальної допомоги на утримання фактично не надає.

Згідно висновку за результатами огляду психіатра від 21.06.2026 дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що дитина повідомляла про епізоди фізичного насильства в сім`ї, зокрема щодо матері з боку батька, а також про застосування фізичної агресії з боку батька («бив» зі слів дитини). Психічний стан дитини на момент огляду загалом відповідає віковій нормі. Когнітивний та мовлене вий розвиток збережені. Водночас при обговоренні значущої сімейної фігури (батька) відмічається поява емоційної напруги та тривожної реакції, що може свідчити про психоемоційну реакцію на психотравмуючий досвід.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.06.2026 встановлено, що мати дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . На даний час разом з дитино. Проживає в Республіці Молдова, м. Кишинів. В письмовому поясненні вона зазначила, що не заперечує проти спілкування дитини з батьком, але їхні зустрічі можливі в звичному для дитини середовищі та в її присутності. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . 08.05.2026 спеціалістами ССД Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради було здійснено відвідування місця проживання позивача. Потрапити до помешкання батька та обстежити умови проживання батька виявилось неможливим, оскільки двері квартири ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт. В телефонному режимі матір ОСОБА_1 повідомила, що її син виїхав з м. Миколаєва в 2021 році. На даний час він мешкає в Іспанії і працює моряком. Вийти на контакт з ОСОБА_1 не вдалося. У відповіді, наданої Миколаївським міським центром соціальних служб про визначення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності батька, матері виконувати обов`язки щодо виховання та догляду зазначено, що здійснити оцінку потреб батьків неможливо, оскільки батьки дитини перебувають за межами України і мешкають окремо, в різних країнах. Враховуючи викладене, в зв`язку із відсутністю батьків дитини в Україні, неможливість об`єктивно оцінити умови проживання дитини та провести оцінку потреб батьків, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає неможливим надання висновку до суду щодо усунення перешкод у спілкуванні батька ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення способу участі у її вихованні.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У відповідності до частини другої статті 54 СК України усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що між сторонами по справі - батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , існує спір щодо участі батька у вихованні доньки, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку.

Згідно висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.06.2026, враховуючи неможливість об`єктивно оцінити умови проживання дитини та провести оцінку потреб батьків, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає неможливим надання висновку до суду щодо усунення перешкод у спілкуванні батька ОСОБА_1 у вихованні доньки.

Згідно частини 1статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При ухваленні рішення суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77-78, чч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі № 235/499/17 зазначено, що аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17. Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова ВС від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц).

Всупереч вищезазначеного, позивачем не надано належних, допустимих, достовірних, достатніх та неспростовних доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог та наявності перешкод зі сторони відповідача ОСОБА_2 для його спілкування з донькою. Зокрема, ним не надано доказів на підтвердження того, що він звертався до ОСОБА_2 із вимогою/проханням про надання зустрічі із дитиною або спілкування з нею засобами електронного та/або цифрового зв`язку, а саме листування, звернення до служби у справах дітей, скрін-шотів переписки з відповідачем у соціальних мережах та месенджерах, тощо. Крім того, позивачем ОСОБА_1 не підтверджено або не спростовано обставину його постійно проживання за межами України – в Королівстві Іспанія, що унеможливлює встановлення механізму його участі у вихованні доньки з врахуванням вказаних відомостей.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, в їх задоволенні необхідно відмовити в повному обсязі.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 141, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини – відмовити.

Судові витрати залишити за ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання як ВПО: АДРЕСА_1 ;

третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Миколаївської міської ради, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;

третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Повний текст рішення складено 08.10.2026.

Суддя Г.А. Микульшина