Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №489/10114/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

справа № 489/10114/25 провадження №2/489/827/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лупової Є.І.,

в присутності:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя

встановив:

У грудні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , та стягнути з відповідача витрати по судовому забору.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що перебував з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 12.09.2020 по 21.11.2025, який розірвано рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва у справі №487/8787/25. Від шлюбу сторони дітей не мають.

У період шлюбу, а саме 28.07.2021 на підставі договору купівлі-продажу, який оформлено на відповідача, сторони придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з висновком експерта оцінювача від 27.11.2025 №43/991 ринкова вартість квартири становить 430000,00 грн.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання за ним права власності на 1/2 частку квартири.

19.05.2026 позивач збільшив позовні вимоги та проси, крім спірної квартири, визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя грошові зобов`язання за договором позики, що укладений 28.07.2021 між ним та ОСОБА_5 , за якими він взяв у борг 12000 доларів США, а також здійснити поділ квартири та боргових зобов`язань між сторонами в рівних частина.

Також просить стягнути з позивача 20000,00 грн. витрат на правничу допомогу та судовий збір.

19.03.2026 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому відповідача частково визнала позов та просить визнати за позивачем право власності лише на 21,5 % спірної квартири.

У відзиві вказано, що на придбання квартири відповідач витратила особисті кошти в розмірі 270450,00 грн., які надала їй її мати в борг, а тому її частка в квартирі становить 78,5 %.

Ухвалою Інгульського районного суду від 18.12.2025 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.04.2026 витребувано з ГУ ДПС у м.Миколаєві інформацію про доходи ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2019 по 31.12.2021.

Протокольною ухвалою від 29.06.2026 заяву про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду. Цією ухвалою відловлено представнику позивача: у призначенні в справі технічної експертизи розписки, на яку посилається відповідач; у залученні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмети спору, ОСОБА_6 (матері відповідача) та витребування в останньої оригіналу розписки від 24.07.2021 та доказів про її доходи; у зупиненні провадження в справі. Задоволено заяву представника позивача про виклик свідків.

Ухвалою суду від 02.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Представник відповідача вимогу про визнання за позивачем права власності на частку в квартирі визнала частково у розмірі вказаному у відзиві, в задоволенні решти позовних вимог просила відмовити.

Суд вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.09.2020 по 21.11.2025, який розірвано рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва у справі №487/8787/25.

Від шлюбу сторони дітей не мають.

У період шлюбу, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 28.07.2021 сторони купили двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Покупцем в договір вказано відповідача ОСОБА_4 .

Квартира придбана за ціною 344507,00 грн., яка відповідає оціночної вартості відповідно до звіту про оцінку майна, виданого ТОВ «Генеральне бюро технічного планування України Експерт» 23.06.2021 (пункти 2.1, 2.4 договору).

Відповідно до пункту 1.5 договору його укладено за згодою чоловіка покупця, викладеною у заяві, справжність підпису на який засвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Нікітіною Р.В. 28.07.2021 за реєстровим №948.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.07.2021 право власності на квартиру зареєстровано на ОСОБА_4 .

Вказану квартиру позивач просить поділити порівну, 1/2 частки кожній із сторін.

Крім поділу квартири, позивач просить здійснити поділ грошових зобов`язань за договором позики від 28.07.2021, укладеним між ним та ОСОБА_5 , у якого він взяв в борг 12000 доларів США, які зобов`язався повернути до 31.12.2024.

Як зазначає позивач кошти були отримані ним в борг для придбання квартири.

Відповідач у відзиві на позов вказує, що основну вартість квартири сплатила вона за рахунок коштів отриманих в борг від своєї матері, що підтвердила письмовою розпискою від 24.07.2021 на суму 10000 доларів США, із строком повернення до 24.07.2030.

Через це відповідач вважає, що її частка в квартирі є більшою і становити 78,5 %, а відповідача - 21,5 %. Тобто в дробах 157/200 та 43/200, з чим не погоджується позивач, вказуючи що придбання квартири відбулося за рахунок коштів, які він отримав в борг.

В судовому засіданні з пояснень представника відповідача встановлено, що про розписку в 12000,00 доларів США, які отримав позивач у період шлюбу, відповідачу ОСОБА_4 стало відомо в ході розгляду Заводським районним судом міста Миколаєва позову про розірвання між ними шлюбу.

Те, що кошти були отриманні позивачем та потрачені на придбання квартири відповідачу нічого не відомо.

Із пояснень представників сторін та клопотання представника відповідача ОСОБА_2 від 28.05.2026 встановлено, що в Центральному районному суді міста Миколаєва розглядається справа №489/10114/25 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою.

Також представник позивача вказувала на те, що відповідач не мала доходів для придбання квартири, на відміну від позивача який ходив в рейси та мав можливість заощадити кошти. З такими доводами представник відповідача не погодилася, так як трудовий договір моряка ОСОБА_3 уклав 29.10.2021, тобто через три місяці після придбання квартири.

У підтвердження доходів відповідача її представник надала довідку податкової служби, а позивача підтвердила довідкою витребуваю судом за її клопотанням.

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (аналогічні положення містить і норма частини третьої статті 368 ЦК України).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними (частина перша статті 70 СК України).

У частині другій статті 372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із письмових заяв сторін та пояснень їх представників встановлено, що сторони не оспорюють набуття спірної квартири у період шлюбу та належність її до спільного майна подружжя.

Однак сторони не погоджуються із розмір їх часток в цьому майні. Позивач вважає частки рівними, а відповідач, що її частка більша за рахунок отриманих нею в матері у борг 10000 доларів США., які, як вказує, витратила на придбання квартири

Надаючи оцінку доводам відповідача суд виходить з наступного.

За приписами частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, а також майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Як заначено вище, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (частина третя статті 65 СК України).

Правовий аналіз частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об`єктивний підхід, оскільки він не пов`язує виникнення обов`язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов`язаною особою, якщо об`єктивно цей договір було укладено в інтересах сім`ї та одержане майно було використано в інтересах сім`ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 639/7335/15-ц, від 15 вересня 2023 року у справі № 466/10235/18.

У судовому засіданні та у відзиві на позов представник відповідача вказувала, що позивач був обізнаний про те, що мати відповідача запропонувала дати в борг 10000 доларів США на придбання квартири, але той усно повідомив, що віддавати ці кошти не буде. При цьому, представник відповідача зазначила, що позивач був відсутній при складанні розписки і передачі відповідачу її матір`ю грошових коштів.

Із змісту розписки від 24.07.2021 вбачається, що її складено за участю лише відповідача та її матері. Розписка не містить підтвердження згоди позивача на отримання в борг таких коштів відповідачем.

Обставин отримання відповідачем коштів в борг та витрачання їх на придбання квартири представник позивача не визнала.

Будь-яких інших доказів, що могли підтвердити придбання квартири відповідачем за особисті кошти, що впливає на розмір часток сторін, представником відповідача суду не надано.

Тому враховуючи,що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить до висновку про рівність часток сторін у праві власності на спірну квартиру.

Щодо вирішення позовної вимоги по борговим зобов`язанням позивача за договором позики від 28.07.2021.

У підтвердження отримання грошових коштів в борг, які як вказує позивач були використані на придбання квартири, позивач надав боргову розписку від 28.07.2021.

Про існування цієї розписки, як зазначила представник відповідача, ОСОБА_7 дізналася лише під час розгляду справи судом розлучення сторін.

Також представник відповідача не підтвердила того, що кошти отримані позивачем в борг були витрачені позивачем на придбання квартири чи з іншою метою в інтересах сім`ї.

Із вказаної розписки вбачається, що її укладено у день посвідчення договору купівлі-продажу квартири, однак вона не містить застереження про згоду відповідача на отримання позивачем в борг 12000 доларів США. Також суду не надано будь-якої іншої письмової заяви відповідача про надання згоди на отримання позивачем в борг коштів.

Відсутні також незалежні і допустимі докази витрачання коштів позивачем в інтересах сім`ї, що впливає на поділ між подружжям таких боргових зобов`язань.

Оскільки згоди на укладення позивачем правочину від 28.07.2021 відповідач не надавала, а факт укладення цього правочину в інтересах сім`ї та використання отриманих за ним коштів позивачем саме в інтересах сім`ї є недоведеним, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про поділ між сторонами боргових зобов`язань позивача за розпискою від 28.07.2021.

До показів свідка ОСОБА_8 , подруги матері позивача, суд ставиться критично, оскільки свідок не була присутня при передачі коштів і складанні позивачем розписки від 28.07.2021, а про отримання коштів позивачем, як зазначила дізналася зі слів останнього.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання в порядку поділу спільного майна подружжя за позивачем права власності на 1/2 частку спірної квартири, з припиненням права власності відповідача, на яку зареєстрована квартира, на вказану частку.

Так як позов задоволено частково на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 4300,00 грн.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У заяві про збільшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. При цьому вказав, що докази несення таких витрат наддасть до судових дебатів.

Перед постановлення ухвали про закриття судового розгляду суд з`ясував в представника позивача про необхідність надання доказів несення витрат на правничу допомогу, про що вказана представник заначила про відсутність в неї таких доказів.

Оскільки позивач заявив про надання до судових дебатів доказів несення ним витрат на правничу допомогу, але таких доказів суду не надав, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача 20000,00 грн. таких витрат.

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , припинивши право власності ОСОБА_4 на вказану частку квартири.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 4300,00 грн. (чотири тисячі триста гривень 00 коп.).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

позивач – ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач – ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 08.10.2026.

Суддя І.В.Коваленко