Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №478/856/25 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/856/25 пров. №2/478/28/2026

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Вознік С.В.

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду с-ще Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Новобузький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Виконавчий комітет Казанківської селищної ради, як орган опіки та піклування про виключення відомостей про померлу особу як батька з актового запису про народження дитини,

В с т а н о в и в:

23 липня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Новобузький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виключення відомостей про померлу особу як батька з актового запису про народження дитини.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що з 08 травня 2004 року ОСОБА_6 перебував з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2010 року було розірвано. Від даного шлюбу мають повнолітніх дітей: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23 червня 2025 року позивач ОСОБА_1 - мати ОСОБА_6 отримала від ІНФОРМАЦІЯ_3 сповіщення сім`ї №118, в якому вказано, що її син, солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навідник 2 відділення супроводження взводу охорони роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_1 відданий військовій присязі на вірність Українського народу, мужньо виконавши військовий обов`язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 поблизу населеного пункту Шипилівка Сєвєродонецького району Луганської області.

30 червня 2025 року отримавши свідоцтво про смерть ОСОБА_6 позивач ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав, де її було повідомлено, що її загиблий син ОСОБА_6 записаний батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка народилася через п`ять місяців після розлучення загиблого ОСОБА_8 з відповідачем ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що загиблий ОСОБА_6 за життя не знав про те, що записаний батьком - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ніколи не визнав себе батьком вказаної дитини, не сплачував аліментів, не надавав жодної допомоги та більш того ніколи не спілкувався з дитиною, як батько з дочкою, оскільки знав, що біологічним батьком дитини була інша особа, представник позивача просив виключити відомості про ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, як батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянки України, з актового запису про народження №04, складеного 19 січня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Казанківського районного управління юстиції Миколаївської області.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 28 липня 2025 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до підготовчого судового засідання. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Казанківської селищної ради, як орган опіки та піклування, та призначено до підготовчого судового засідання.

Одночасно з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подано клопотання про призначення судово молекулярно-генетичної експертизи, в якому представник позивача посилаючись на те, що загиблий ОСОБА_6 за життя не знав про те, що записаний батьком - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ніколи не визнав себе батьком вказаної дитини, не сплачував аліментів, не надавав жодної допомоги та більш того ніколи не спілкувався з дитиною, як батько з дочкою, оскільки знав, що біологічним батьком дитини була інша особа. Враховуючи те, що основним і найбільш достовірним доказом у даній справі для встановлення кровного споріднення є генетична експертиза, висновок якої є підставою для категоричного висновку про відсутність кровного споріднення між батьком та дитиною, просив призначити у справі судово молекулярно-генетичну експертизу на вирішення якої поставити питання: - чи є ОСОБА_1 біологічною бабусею дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ?

Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року призначено у справі судово молекулярно-генетичну експертизу. Судом проведення експертизи доручено Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

22 жовтня 2025 року від Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло клопотання експерта в якому зазначено, що у Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України проводяться експертизи методом аналізу ядерної ДНК: для встановлення батьківства необхідно надати зразки біологічного матеріалу батька, матері та дітей (доньки та сина); для встановлення прямої біологічної спорідненості необхідно надати зразки біологічного матеріалу батька та дітей (доньки та сина). В даному випадку для ідентифікації не виключено використання двох методів дослідження (аутосомної ДНК та статевих хромосом). Зазначено, що у Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України можливе проведення експертизи за чоловічою лінією, без статистичної оцінки ймовірності шляхом дослідження біологічних зразків дідуся та потенційного онука. Зважаючи на вищевикладене відповісти на питання - «Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , біологічною бабусею дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , по батьківській лінії?» не представляється за можливе. У зв`язку з цим експерт Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Приходько А.В. просить уточнити завдання поставленого на вирішення експерту, а у випадку зміни завдання на встановлення батьківства або прямої біологічної спорідненості, просить надати зразки біологічного матеріалу загиблого ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року поновлено провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та призначено до підготовчого судового засідання.

07 листопада 2025 року від представника позивача ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд», до суду надійшло клопотання про заміну експертної установи для проведення судово молекулярно-генетичної експертизи, в якому посилаючись на неможливість проведення Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України судово молекулярно-генетичної експертизи щодо встановлення відсутності кровного споріднення між загиблим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , без зразків біологічного матеріалу загиблого ОСОБА_6 , просив призначити у справі судово молекулярно-генетичну експертизу на вирішення якої поставити питання: - чи є ОСОБА_1 біологічною бабусею дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ?, доручивши її проведення експертам ТОВ «Мама Папа» (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2/21).

Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року в задоволенні клопотання експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центра МВС України Приходько А.В. щодо уточнення завдання поставленого на вирішення експерту та надання зразків біологічного матеріалу загиблого ОСОБА_6 , відмовлено. В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 про заміну експертної установи для проведення судово молекулярно-генетичної експертизи, відмовлено. Матеріали цивільної справи №478/856/25 повернуто експертам для вирішення питання щодо подальшого проведення експертизи, призначеної ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2025 року. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Втім, 10 грудня 2025 року до суду від Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомленням про неможливість проведення експертизи №СЕ-19/115-25/16967-БД за матеріалами цивільної справи №478/856/25 від 01 грудня 2025 року.

02 січня 2026 року до суду Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України повернуто матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Новобузький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Виконавчий комітет Казанківської селищної ради, як орган опіки та піклування про виключення відомостей про померлу особу як батька з актового запису про народження дитини.

Ухвалою суду від 05 січня 2026 року поновлено провадження у справі.

12 січня 2026 року від представника позивача ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд», до суду надійшло клопотання про призначення судово молекулярно-генетичної експертизи, в якому представник позивача посилаючись на те, що загиблий ОСОБА_6 за життя не знав про те, що записаний батьком - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ніколи не визнав себе батьком вказаної дитини, не сплачував аліментів, не надавав жодної допомоги та більш того ніколи не спілкувався з дитиною, як батько з дочкою, оскільки знав, що біологічним батьком дитини була інша особа. Враховуючи те, що основним і найбільш достовірним доказом у даній справі для встановлення кровного споріднення є генетична експертиза, висновок якої є підставою для категоричного висновку про відсутність кровного споріднення між батьком та дитиною, просив призначити у справі судово молекулярно-генетичну експертизу на вирішення якої поставити питання: - чи є ОСОБА_1 біологічною бабусею дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ?, доручивши її проведення експертам ТОВ «Мама Папа» (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2/21).

Ухвалою суду від 13 січня 2026 року призначено у справі судово молекулярно-генетичну експертизу. Судом проведення експертизи доручено експертам ДСУ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ».

Втім, 29 квітня 2026 року до суду від ДСУ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» надійшло повідомленням про неможливість проведення експертизи, у зв`язку з тим, що у ДСУ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БСМЕ» встановлення родинних зав`язків між онукою та бабусею по батьківській лінії не проводиться.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року поновлено провадження у справі.

19 травня 2026 року від представника позивача ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд», до суду надійшло клопотання про призначення судово молекулярно-генетичної експертизи, в якому представник позивача посилаючись на те, що загиблий ОСОБА_6 за життя не знав про те, що записаний батьком - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ніколи не визнав себе батьком вказаної дитини, не сплачував аліментів, не надавав жодної допомоги та більш того ніколи не спілкувався з дитиною, як батько з дочкою, оскільки знав, що біологічним батьком дитини була інша особа. Враховуючи те, що основним і найбільш достовірним доказом у даній справі для встановлення кровного споріднення є генетична експертиза, висновок якої є підставою для категоричного висновку про відсутність кровного споріднення між батьком та дитиною, просив призначити у справі судово молекулярно-генетичну експертизу на вирішення якої поставити питання: - чи є загиблий ОСОБА_6 біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ?, доручивши її проведення експертам ДСУ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, площа Соборна, буд. №14).

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року призначено у справі судово молекулярно-генетичну експертизу. Судом проведення експертизи доручено експертам ДСУ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ».

01 вересня 2026 року ДСУ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» суду повернена без виконання ухвала Казанківського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2026 року про призначення судово-генетичної експертизи щодо встановлення факту батьківства громадянина ОСОБА_6 у відношенні дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , народженою громадянкою ОСОБА_3 , у зв`язку з неявкою ОСОБА_3 разом з дитиною 20 липня 2026 року та 17 серпня 2026 року на експертизу.

Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 16 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві. Зазначили, що загиблий ОСОБА_6 за життя не знав, що його колишня дружина ОСОБА_3 після народження дитини, та проведення реєстрації батьківства, записала його батьком своєї дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , останній ніколи не визнав себе батьком вказаної дитини, не сплачував аліментів, не надавав жодної допомоги та більш того ніколи не спілкувався з дитиною, як батько з дочкою, оскільки знав, що біологічним батьком дитини була інша особа. Крім того, наголосили, що відповідач ОСОБА_3 ухилилася від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, тобто проявила активний супротив щодо своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного установлення усіх обставин справи, а тому вважають що своїми діями остання визнала позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, пояснила, що дійсно з 08 травня 2004 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 . Від даного шлюбу мають двох синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У неї з ОСОБА_6 не склалося спільне сімейне життя, через наявність різних поглядів на сімейне життя і подружні стосунки, у зв`язку з чим вони припинили шлюбні стосунки та рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2010 року шлюб було розірвано. Перебуваючи у офіційному шлюбі з ОСОБА_6 , але вже спільно непроживаючи з ним вона мала відносини з іншим чоловіком від якого завагітніла та народила доньку ОСОБА_9 . Під час проведення державної реєстрації народження дитини її батьком було записано ОСОБА_6 , оскільки остання народилася до спливу десяти місяців від дня розірвання шлюбу. Зазначила, що за життя ОСОБА_6 не знав про те, що записаний батьком її дочки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ніколи не визнавав себе батьком її дитини, не сплачував аліментів, не надавав жодної допомоги та більш того ніколи не спілкувався з нею, як батько з дочкою, оскільки знав, що біологічним батьком дитини є інший чоловік. Її дочка ОСОБА_9 знає, хто є її біологічним батьком. Останній визнає дівчинку своєю дочкою, вони спілкуються з ним і підтримують батьківські стосунки. Відповідачем було наголошено, що від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи вона не ухилялася. Натомість вона вважала її проведення недоречним, оскільки не заперечує той факт, що померлий ОСОБА_6 не є біологічним батьком її дитини.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Новобузький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце його проведення була повідомлена належним чином, надала суду заяву про можливість слухання справи у його відсутність.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином, надали суду заяви про можливість слухання справи у їх відсутність.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - виконавчого комітету Казанківської селищної ради, як органу опіки та піклування Вознік С. В. у судовому засіданні просила винести рішення на розсуд суду.

Вислухавши доводи сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , являється матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що не заперечувалося сторонами.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 08 травня 2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2010 року було розірвано.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 24 травня 2025 року Новобузьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що 19 січня 2011 року складено відповідний актовий запис №04, батьками зазначені: батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_3 .

Згідно із актовим записом про народження №04 від 19 січня 2011 року ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 у смт. Казанка Казанківського району Миколаївської області, батько ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , підстава запису відомостей про батька - актовий запис про шлюб №16 від 08 травня 2004 року складений відділом державної реєстрації цивільного стану Казанківського районного управління юстиції Миколаївської області. У графі 20 «Для відміток» зазначено, що шлюб батьків припинено 17 серпня 2010 року, на підставі рішення Казанківського районного суду Миколаївської області №2-388/2010 від 04 серпня 2010 року, яке набрало чинності 17 серпня 2010 року. Громадянство батька документально не підтверджено.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , у віці 45 років, в с. Шипилівка Сєвєродонецького району Луганської області, про що 30 червня 2025 року складено відповідний актовий запис №124, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Казанківською селищною радою від 30 червня 2025 року.

За клопотанням сторони позивача ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2026 року призначено у справі судово молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання, чи є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , біологічним батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , біологічною матір`ю якої є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ?. Судом проведення експертизи доручено експертам ДСУ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ».

Листом від 20 серпня 2026 року, за вих.№500 ДСУ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» повідомило, що ухвалу суду залишено без виконання у зв`язку з неявкою ОСОБА_3 разом з дитиною на експертизу.

У пп.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», заява №31111/04, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

СК України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (ч.1 ст.2 СК України).

Згідно ч.ч.1-3 ст.5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 7 СК України закріплено, що загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша). Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч.9 ст.7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.01.2021 року в справі №758/10761/13-ц).

У доктрині процесуального права позови про визнання поділяються на позитивні та негативні.

По своїй суті позов про оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини, є негативним, в якому позивач стверджує, що певний чоловік не є батьком дитини. В такому разі за допомогою цього позову відбувається захист приватного інтересу позивача.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України).

За вимогами ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст.122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 122 СК України передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Предметом спору у цій справі є оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини, відповідно до ст.137 СК України.

Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства (ч.1 ст.137 СК України).

Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці (ч.2 ст.137 СК України).

Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти (ч.3 ст.137 СК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31.07.2023 року у справі №461/3122/19 з урахуванням принципу розумності надано тлумачення положень ст.137 СК України та зазначено, що вказана норма визначає випадки, за яких батьківство особи може бути оспорено після смерті особи, яка записана батьком дитини: перший випадок стосується ситуації, коли чоловік ще під час вагітності жінки подав нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства. У такому разі після смерті чоловіка оспорити батьківство можуть його спадкоємці (ч.1 ст.137 СК України); другий випадок охоплює ситуацію коли чоловік за життя подав позов до суду про виключення запису про нього як батька дитини. У цьому разі його спадкоємці можуть підтримати позовну заяву відповідно до положень ст.55 ЦПК про процесуальне правонаступництво (ч.2 ст.137 СК України); третій випадок оспорювання батьківства стосується ситуацій, коли через поважні причини чоловік не знав про те, що записаний батьком дитини, і помер. Однак на відміну від перших двох випадків можливість оспорити батьківство належить лише таким його спадкоємцям як дружина, батьки та діти (ч.3 ст.137 СК України).

З аналізу вказаної статті вбачається, що оспорення батьківства після смерті того, хто записаний батьком, можливе у разі: подання ним письмового заперечення свого батьківства до народження дитини; пред`явлення ним за життя позову до суду про виключення запису про нього як батька дитини; відсутності у нього, з поважних причин, інформації про запис батьком дитини.

Таким чином, ч.3 ст.137 СК України передбачено оспорювання батьківства правонаступником у зв`язку зі смертю особи, яка записана в актовому записі про народження батьком дитини та через поважні причини не знала про це. Закон дає право на оспорювання батьківства в цьому випадку спадкоємцям особи (дружині, батькам та дітям). При цьому поважність причин, за якими особа не знала, що вона записана батьком, є фактором, що оцінюється судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що у справах про оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини, першочерговим предметом доказування за позовом спадкоємця, поданим на підставі ч.3 ст.137 СК України, є не лише відсутність біологічного споріднення між дитиною та особою, записаною батьком, а й обставина того, що така особа за життя через поважні причини не знала про те, що записана батьком дитини. Поважність причин такої необізнаності підлягає доведенню позивачем. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №639/8165/16-ц, від 29.04.2024 року у справі №205/3895/20 та від 04.09.2024 року у справі №161/6079/22.

Таким чином, у випадку звернення до суду з позовом у порядку ч.3 ст.137 СК України спадкоємцем особи, яка записана в актовому записі про народження батьком дитини, є поважність причин, у зв`язку з якими чоловік не знав про те, що записаний батьком дитини за життя.

Стаття 3 ЦПК України передбачає, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 14.09.2021 року у справі №910/14452/20). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц.

У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року в справі №183/2690/21, від 16 травня 2018 року в справі №591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Звертаючись до суду із позовом про виключення запису про померлого сина ОСОБА_6 як батька дитини з актового запису про народження, ОСОБА_1 посилається на те, що її син за життя не знав про внесення відомостей про нього як батька ОСОБА_7 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_9 , ніколи не визнав себе батьком вказаної дитини, не сплачував аліментів, не надавав жодної допомоги та більш того ніколи не спілкувався з дитиною, як батько з дочкою, оскільки знав, що біологічним батьком дитини була інша особа.

Під час судового розгляду для вирішення питання про те, чи дійсно ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за клопотанням позивача судом було призначено судово молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено ДСУ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ». Однак, відповідач ОСОБА_3 , будучи обізнаною про наявність цієї цивільної справи, про призначення судом відповідної судової експертизи, і дату, час та місце її проведення, без жодних поважних причин ухилилася від участі в експертизі, для відібрання експертом біологічних зразків разом із дитиною не з`явилася, тому призначена судом судова молекулярно-генетична експертиза не була проведена.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_3 , яка є матір`ю дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , визнала, що ОСОБА_6 не є біологічним батьком її дочки та за життя не знав про те, що записаний батьком її дитини, а тому в силу вимог ч.1 ст.82 ЦПК України ці обставини не потребують встановлення.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , являється її племінником. Їй відомо, що за життя померлий ОСОБА_6 не знав про те, що записаний батьком дитини своєї колишньої дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ніколи не визнав себе батьком вказаної дитини, не сплачував аліментів, не надавав жодної допомоги та більш того ніколи не спілкувався з дитиною, як батько з дочкою, оскільки знав, що біологічним батьком дитини був інший чоловік. ОСОБА_6 спілкувався лише зі своїми рідними синами - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Зазначила, що в їхній родині знали про наявність дочки у колишньої дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_3 . Проте факт запису померлого ОСОБА_6 батьком цієї дитини для всіх був невідомим, зокрема і для нього самого, оскільки він знав, хто є її справжнім біологічним батьком.

Верховний Суд в постанові від 17 березня 2020 року в справі №606/2142/18 виснував, що під час вирішення справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі. За приписами ч.5 ст.136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.

Відповідно, з урахуванням вимог ч.3 ст.12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 20 березня 2019 року в справі №127/25686/17, від 06 травня 2020 року в справі №641/2867/17-ц, від 05 лютого 2021 року в справі №615/483/20, від 11 січня 2023 року в справі №172/1206/21.

Аналізуючи встановлені судом обставини та надані сторонами докази, суд приходить до висновку що відповідач не довела належними та допустимими доказами, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 знав, що записаний батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що судове провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується приватного життя чоловіка, гарантованого ст.8 Конвенції, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

У справах цієї категорії має враховуватись справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. Суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини, ретельно вивчати у справедливій процедурі чи визнання батьківства не суперечить інтересам дитини, зокрема на виховання в існуючій сім`ї, що забезпечує адекватний розвиток дитини.

Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також необхідність приймати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.

Верховний Суд в постанові від 27 жовтня 2020 року в справі №172/125/19 наголосив, що оскільки у спорах про виключення з актових записів відомостей про батьківство зачіпаються права не лише сторін спору, а й дитини, то відповідно до ч.ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Отже, під час вирішення справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі.

Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі №216/3526/16-ц.

ЄСПЛ визнає існування сімейного життя з урахуванням біологічного та фактичного сімейного зв`язку. Існують випадки, коли наявність «сімейного життя» встановлювалася навіть попри відсутність біологічного споріднення. Наприклад у тих випадках, коли відсутність біологічного зв`язку встановлювалася після тривалого фактичного контакту батьків і дітей.

Тривалість стосунків з дитиною є ключовим фактором у визнанні ЄСПЛ наявності сімейного життя. Так у справі ОСОБА_18 W.L. v. Luxembourg (no. 76240/01, § 117, 28 червня 2007) співжиття тривало більше десяти років; у справі Nazarenko проти росії § 58), в якій одружений чоловік взяв на себе батьківські обов`язки до того, як дізнався, що він не є біологічним батьком дитини, період, проведений разом, тривав більше п`яти років (п.153 рішення).

Поняття сімейного життя є автономним (Marckx проти Бельгії, § 31). Відповідь на питання, існує чи ні «сімейне життя», залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв`язків (Paradiso і Campanelli проти Італії [ВП], § 140).

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що врахування інтересів дитини може і має здійснюватися винятково в тому випадку, коли встановлені ознаки сімейного життя. За умови відсутності таких критеріїв особа, яка оспорює батьківство, має право на відповідний захист своїх прав.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів та пояснень відповідача слідує, що після розірвання шлюбу та народження ОСОБА_7 , ОСОБА_6 з відповідачем ОСОБА_3 та її дочкою разом не проживали, тому відсутні підстави для висновку про наявність de facto сімейного життя між дитиною відповідача і ОСОБА_6 .

З урахуванням викладеного, оскільки судом встановлено відсутність кровного споріднення між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також те, що останній за життя не знав, що він записаний батьком дитини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Таке рішення не суперечитиме найкращим інтересам дитини, узгоджується з чинним законодавством та сталою практикою ЄСПЛ.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду ОСОБА_1 було сплачено 1211 грн 20 коп. судового збору, що підтверджується квитанцією №0656-6620-7904-1219 від 21 липня 2025 року.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, в розмірі 1211 грн 20 коп.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Новобузький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Виконавчий комітет Казанківської селищної ради, як орган опіки та піклування про виключення відомостей про померлу особу як батька з актового запису про народження дитини, - задовольнити повністю.

Виключити з актового запису №04 від 19 січня 2011 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Казанківського районного управління юстиції Миколаївської області, про народження ОСОБА_7 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_9 , запис про ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як про батька дитини.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 08.10.2026 року.

Суддя І.П. Сябренко