Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №476/157/24 — Єланецький районний суд Миколаївської області

Справа № 476/157/24

Провадження № 2/476/16/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026 року с-ще Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого-судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Слободніченко В.А.

відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Марку О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним

В С Т А Н О В И В :

28.02.2024 року представник позивачки, адвокат Вишневський А.А., звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 . 10.10.2022 року ОСОБА_3 заповіла відповідачу ОСОБА_1 належне їй майно - земельну ділянку для будівництва та житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний заповіт зареєстровано в реєстрі за № 12/03-07. Вважає, що померла ОСОБА_3 не підписувала оскаржуваний заповіт особисто. Вказаний заповіт складено особою, яка не може керувати та усвідомлювати власні дії.

Посилаючись на викладене, враховуючи положення ст. 1257 ЦК України просив визнати недійсним заповіт, який був складений 10.10.2022 року від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 12/03-07. Також просив стягнути з відповідача понесені позивачкою судові витрати.

08.04.2024 року ухвалою судді Єланецького районного суду Миколаївської області відкрито провадження у справі та витребувано від КНП "Єланецька лікарня" Єланецької селищної ради усю медичну документацію щодо стану здоров`я померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2021 року по 2023 роки; від Єланецької державної нотаріальної контори Миколаївської області інформацію чи відкривалась спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкову справу, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ; від Єланецької селищної ради оригінал заповіту, який був складений 10 жовтня 2022 року від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 5.

05.09.2024 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області призначено судово-почеркознавчу експертизу.

12.11.2024 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області поновлено провадження у справі.

22.05.2025 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області витребувано від акціонерного товариства "Укрпошта" підписи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в кількості не менше 15-ти за 2020-2022 роки; від позивачки ОСОБА_2 вільні зразки почерку ОСОБА_3 , в кількості не менше 10-ти за 2020-2022 роки.

20.10.2025 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області призначено судово-почеркознавчу експертизу.

20.10.2025 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області витребувано у приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Волошина Василя Васильовича копію спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Волошина Василя Васильовича оригінал заповіту, який складено 10.10.2022 року від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 12/03-07.

26.12.2025 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області поновлено провадження у справі.

09.02.2026 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області витребувано від Пенсійного фонду України оригінали зразків підписів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала за адресою: с. Велика Солона, Вознесенський район, Миколаївська область, індекс 55534, у оригіналах документів таких як: пенсійна справа, а саме за останні 2020-2022 роки; від АТ "Укрпошта" оригінали зразків підписів ОСОБА_3 у оригіналах документів таких як: відомості на отримання пенсійних виплат та відомостей субсидіальних виплат від соціального захисту населення, які вручав листоноша під власноручний підпис у 2021-2022 роках під підпис ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала за адресою: с. Велика Солона, Вознесенський район, Миколаївська область, індекс 55534, за можливості в кількості не менше 15-ти.

21.04.2026 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області письмовий оригінал пенсійної справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26.05.2026 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області витребувано з архіву Єланецького районного суду Миколаївської області адміністративну справу № 2-а-678 за 2010 рік за позовом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до Пенсійного фонду України у Єланецькому районі Миколаївської області.

26.05.2026 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області призначено судово-почеркознавчу експертизу.

25.06.2026 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області поновлено провадження у справі.

06.07.2026 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області направлено цивільну справу № 476/157/24 для проведення судово-почеркознавчої експертизи.

18.08.2026 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області поновлено провадження у справі.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про слухання справи.

Представники позивачки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися.

Представник відповідача направила до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову, оскільки оспорюваний заповіт відповідає вимогам ст. ст. 1233, 1234, 1247, 1251 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін у справі ОСОБА_3 .

10.10.2022 року ОСОБА_3 заповіла позивачці ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, що розташована на території с. Велика Солона, належної їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 912692 виданого 15 серпня 2008 року Єланецькою райдержадміністрацією. Житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2366 га, що розташована на території Куйбишевської сільської ради, належної їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ № 690513 виданого 19 грудня 2009 року Єланецькою райдержадміністрацією вона заповіла відповідачу ОСОБА_1 . Вказаний заповіт посвідчено старостою с. Велика Солона Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області Катановою Л.О. та зареєстровано в реєстрі за № 12/03-07. Вказаний заповіт підписано ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на належне їй за життя майно.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка та її представник посилались на те, що оспорюваний заповіт є недійсним, оскільки волевиявлення заповідача ОСОБА_3 не було вільним і не відповідало її волі.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, зокрема, загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі з зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 ЦК України.

Системний аналіз положень статей 215, 1257 ЦК України дає підстави дійти висновку, що недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо). Вказаний перелік є вичерпним.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина перша, друга статті 1257 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.05.2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок по застосуванню ч. 2 ст. 1257 ЦК України та вказано, що «для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України».

Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, визначенні у статті 225 ЦК України. Частинами першою, другою цієї статті встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Наявність вільного волевиявлення може бути піддана сумніву через припущення відсутності у заповідача здатності повноцінного усвідомлювання значення своїх дій та керування ними, через наявність органічного ураження головного мозку, тобто через наявність таких психічних розладів здоров`я, які абсолютно унеможливлюють здатність керувати своїми діями та усвідомлювати їх значення.

Із наданої суду довідки комунального некомерційного підприємства "Єланецька лікарня" Єланецької селищної ради Миколаївської області вбачається, що ОСОБА_3 проходила стаціонарне лікування в терапевтичному відділенні з 12.09.2022 року по 21.09.2022 року з діагнозом: "Дисциркулаторна еццефалопатія ІІ с. змішаного генезу. Вестибуло-атактичний синдром".

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

В ході розгляду справи, за клопотанням сторони позивача неодноразово призначалася судово-почеркознавча експертиза. Вказана експертиза не була проведена з причин недостатньої кількості порівняльного матеріалу.

Так, із повідомлення про неможливість надання висновку від 23.06.2026 року складеного головним судовим експертом сектору почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку відділу криміналістичних видів досліджень Миколаївського НДЕКЦ МВС Сологуб Г.А. слідує, що частина наданих в розпорядження експерта вільних зразків підпису ОСОБА_3 викликали сумніви у їх достовірності, інші вільні зразки підписів є вкрай недостатніми для проведення почеркознавчої експертизи. Інших зразків підпису ОСОБА_3 позивачка не надала.

Таким чином, позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_3 не підписувала заповіт від 10.10.2022 року та не розуміла значення своїх дій.

Із заповіту від 10.10.2022 року вбачається, що ОСОБА_3 заповіла належне їй майно позивачці ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_1 .

А тому суд вважає, що обставини, на які посилаються позивачка та її представник щодо відсутності волевиявлення ОСОБА_3 в момент складення заповіту 10.10.2022 року є не недоведеними та не підтвердженими.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За викладених обставин суд не має сумнівів, що при складанні заповіту волевиявлення заповідачки ОСОБА_3 було вільним і відповідало її внутрішній волі, а також, що в момент складання заповіту вона розуміла значення своїх дій.

Додатково слід зазначити, що за життя заповідачка мала можливість у будь-який час скасувати заповіт. Право заповідача на скасування заповіту є невід`ємною частиною гарантованої Цивільним кодексом України свободи заповіту. Підставою скасування заповіту може бути тільки воля та бажання заповідача, яка під час цієї дії була дієздатною, усвідомлювала значення своїх дій, могла керувати ними та не помилялася щодо настання правових наслідків. Оскільки заповіт є одностороннім правочином, то згода осіб, зазначених в заповіті на його скасування не потрібна.

Статтею 1254 ЦК України передбачені способи скасування заповіту: складання нового заповіту, який скасовує попередній, та скасування заповіту шляхом вчинення самостійного одностороннього правочину - скасування заповіту.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що оспорюваний заповіт за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача. Обставин, які б свідчили, що волевиявлення заповідача ОСОБА_3 не відповідало її волі, не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати не розподіляються.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 09.10.2026 року.

Суддя Н.В. Чернякова