Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №467/155/22 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/155/22

Провадження № 1-кп/467/103/26

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурорів ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області клопотання прокурора про продовження строку покладених обов`язків у кримінальному провадженні №12021152130000146 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Южноукраїнську Миколаївської області, громадянина України, фізичної особи-підприємця, який має фахову передвищу освіту, не одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України

в с т а н о в и в :

В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження строку покладених обов`язків щодо ОСОБА_4 на 60 діб.

Вказане клопотання мотивував тим, що ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13.08.2026 року ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 11.10.2026 року включно. Одночасно ОСОБА_5 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998400,00 грн, з визначенням обов`язків з числа передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії зазначених обов`язків визначено до 11.10.2026 року включно. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, який на даний час не зменшився і продовжує існувати. Обставинами, що підтверджують наявність зазначеного ризику прокурор зазначив те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя і здоров`я особи, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років, після вчинення злочину місце події відразу покинув. Тяжкість можливого покарання у разі доведення винуватості у передбаченому законом порядку є тим фактором, що дає підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання може змінити своє місце проживання, відбути на неконтрольовану (окуповану) територію України, виїхати за межі території України, внаслідок чого подальше притягнення його до відповідальності буде не можливим.

Захисник ОСОБА_5 проти продовження строку покладених на ОСОБА_5 обов`язків не заперечувала, проте просила дозволити йому відлучатись в межах Південноукраїнської ОТГ, так як ОСОБА_5 здійснює підприємницьку діяльність, у той час як усі установи, зокрема, органи Державної податкової служби знаходяться у м. Південноукраїнську.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Заслухавши клопотання прокурора, думку учасників судового провадження, суд зробив наступний висновок.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно норм ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Так, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 1 ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.

Враховуючи положення ч. 7 ст. 194 та ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання прокурора, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують дію додаткових обов`язків;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.

Крім того, за ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку додаткових обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

У даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18.10.2021 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого неодноразово продовжено, востаннє ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13.08.2026 року з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок. На підставі ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, покладено на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, а саме з с-ща Костянтинівка Вознесенського району Миколаївської області, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утриматись від спілкування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

У разі внесення застави термін дії обов`язків, покладених судом, визначено до 11.10.2026 року включно.

14.08.2026 року ОСОБА_4 звільнено з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» у зв`язку з внесенням застави, та він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Надаючи оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, суд враховує, що судом здійснюється новий судовий розгляд кримінального провадження після скасування апеляційним судом вироку суду першої інстанції, у справі призначене судове засідання, докази не досліджені.

Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатом судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні. З огляду на зазначене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості обвинувачення шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, що здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Враховуючи наведене, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань на даній стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_4 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, норми Кримінального процесуального законодавства України не вимагають доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу Арбузинський районний суд Миколаївської області у своїй ухвалі від 13.08.2026 року встановив наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що існує ризик переховування ОСОБА_4 від суду.

У своєму клопотанні необхідність продовження строку покладених на ОСОБА_4 обов`язків прокурор обґрунтовує тим, що зазначений ризик не зменшився і продовжує існувати. Про наявність інших ризиків прокурор у своєму клопотанні не зазначав.

Щодо ризику можливої спроби переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, слід зауважити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.1996 року у справі «Лоізіду проти Туреччини» («Loizidou v Turkey») (заява № 15318/89, пункти 43, 53), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території Туреччиною та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.

Отже, суд враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про ведення воєнного стану в Україні» на території нашої держави введений воєнний стан, який триває по цей час.

Введення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією російської федерації проти України, розпочатої 20.02.2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24.02.2022 року набула повномасштабного характеру (пункт 5.1 Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 року №1-р(ІІ)/2022 у справі №3-192/2020 (465/20). За такого, на переконання суду положення Кримінального процесуального кодексу України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної безпрецедентною збройною агресією.

Відтак, до обставин ризику втечі слід віднести обставини військової агресії проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.

Окрім іншого, суворість передбаченого покарання також є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Тяжкість покарання, яке може бути призначене обвинуваченому в разі доведення його винуватості у вчиненні зазначеного злочину, не зважаючи на можливість зарахування попереднього ув`язнення та обмеження щодо посилення покарання, передбачені ч. 2 ст. 416 КПК України, залишається суттєвою, та її можна законно розглядати як таку, що може спонукати до втечі.

Наведені обставини у сукупності дають підстави для висновку, що ОСОБА_4 з достатньою вірогідністю може переховуватись від суду і цей ризик продовжує існувати, хоча із плином часу суттєво зменшився.

Отже, вирішуючи питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, суд виходить з того, що на даний момент вищенаведений ризик продовжує існувати, а тому саме такі мінімальні обов`язки, які на нього покладені, можуть йому запобігти.

Належна процесуальна поведінка обвинуваченого не свідчить про відсутність встановлених ризиків, а навпаки, вказує на те, що застосований запобіжний захід у вигляді застави у визначеному розмірі разом із покладеними на обвинуваченого додатковими процесуальними обов`язками є таким, що достатньою мірою гарантує його належну процесуальну поведінку.

Завершити судовий розгляд кримінального провадження у межах раніше визначеного строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків неможливо, так як докази у справі ще не досліджувались.

На підставі викладеного, суд зробив висновок, що клопотання прокурора належить задовольнити та продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13.08.2026 року в межах заявленого прокурором клопотання, на 60 днів.

Крім того, суд вважає за можливе змінити покладений на ОСОБА_4 обов`язок не відлучатись із населеного пункту с-ща Костянтинівка Вознесенського району Миколаївської області, дозволивши йому перебувати у м. Південноукраїнську Вознесенського району Миколаївської області, який є адміністративним центром Південноукраїнської ОТГ у робочий час.

Керуючись ст.ст. 3, 176, 177, 178, 182, 183, 314, 331, 369-372, 376, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження строку покладених обов`язків відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити до 06.11.2026 року включно строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13.08.2026 року, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, а саме з с-ща Костянтинівка Вознесенського району Миколаївської області, без дозволу суду, за виключенням відвідування адміністративного центру Південноукраїнської ОТГ, надавши йому дозвіл відвідувати м. Південноукраїнськ Вознесенського району Миколаївської області у робочий час з 08:00 години до 18:00 години включно;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утриматись від спілкування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали до 06.11.2026 року включно

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, прокурору негайно після її проголошення та довести до відома виконавців.

Суддя ОСОБА_1