Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №152/1465/26 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1465/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

08 жовтня 2026 року м. Шаргород

Суддя Шаргородського районного суду Вінницької області Войнаровський І.В.,

за участі:

особи, яка притягується до

адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

адвоката – Кришини А.М.,

розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , непрацюючої,

за ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі- КУпАП),

у с т а н о в и в:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 17 серпня 2026 року серії ВАВ №424744, 17 серпня 2026 року близько 23 години 10 хвилин в м. Шаргород по вул. Героїв Майдану, ОСОБА_1 ухилилася від покладених на неї обов`язків передбачених ст. 184 КУпАП та ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинству» по вихованню свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки останній керував транспортний засобом, а саме елктроскутером, не маючи права керування.

05 жовтня 2026 року від адвоката – Кришини А.М. до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в якому вказує, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВАВ № 424744 від 17.08.2026, складеного ст. інспектором з ЮП СВГ ВП №2 Жмеринського РВП лейтенантом поліції Майданюк Т.П.: «17.08.2026 р. близько 23:10 год. в м. Шаргород по вул. Героїв Майдану гр. ОСОБА_1 ухилилась від покладених на неї ст. 184 КУпАП ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» обов`язків по вихованню свого н/п сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки останній керував т/з, а саме електроскутером не маючи права керування та без мотошолома, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.3 ст. 184 КУпАП». Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП правопорушення завданням Кодексу України про адміністративні є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП , ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За приписами ст. 245 КУпАП , завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом подання доказів. У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством. При цьому необхідно враховувати, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення і може вважатися доказом вчинення правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП , якщо обставини, викладені в ньому підтвердженні за допомогою інших доказів, які б встановлювали вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП, в даному випадку на органи поліції. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99) суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. Протокол сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи та не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey)). Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В ході ознайомлення з матеріалами справи встановлено наступне. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст. 184 КУпАП. Диспозиція ч. 3 ст.184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність для батьків за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу . Отже, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП , виражається у вчиненні неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП . Тобто, умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП є вчинення її неповнолітньою дитиною віком від 14 до 16 років адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП. Відтак для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП необхідно встановити наявність у діях неповнолітнього ОСОБА_2 , ознак конкретного адміністративного правопорушення та за якою статтею та частиною статті КУпАП воно кваліфікується. Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення Серії ВАВ № 424744 від 17.08.2026 не вказано, яке правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП , вчинив неповнолітній ОСОБА_2 , а саме частина статті КУпАП . При цьому, диспозиція ч. 3 ст. 184 КУпАП стаття, при описі об`єктивної сторони правопорушення не передбачає ухилення батьків від виконання обов`язків виховання дитини, а пов`язує настання адміністративної відповідальності лише з фактом вчинення дитиною у віці від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП . Отже, суть правопорушення, викладена в протоколі про адміністративне правопорушення Серії ВАВ № 424744 від 17.08.2026, не відповідає правовій кваліфікації ч. 3 ст. 184 КУпАП . Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Згідно протоколу, адміністративне правопорушення вчинено 17.08.2026 о 23:10 год. в м. Шаргород по вул. Героїв Майдану, однак 17.08.2026 о 23:10 год. ОСОБА_1 не перебувала в м. Шаргород по вул. Героїв Майдану, а перебувала за місцем свого зареєстрованого проживання по АДРЕСА_1 . За змістом ст. 279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення судом першої інстанції проводиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що ОСОБА_1 , як мати, ухиляється чи не виконує покладені на неї обов`язки по вихованню дитини. З довідки-характеристики, виданої 19.08.2026 адміністратором виконавчого комітету Шаргородської міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 позитивно характеризується за зареєстрованим місцем проживання (копія додається). З довідки-характеристики, виданої Шаргородським ліцеєм №2 Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області вбачається, що ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем навчання. Мати цікавиться навчанням сина, відвідує батьківські збори, постійно підтримує зв`язок з класним керівником через соціальні мережі та мобільний зв`язок (копія додається). Також у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, яким саме електроскутером (назва та марка транспортного засобу, потужність двигуна) керував неповнолітній ОСОБА_2 . Згідно п.2 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» , при розгляді кримінальних та адміністративних справ зазначених категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття транспортні засоби, зокрема, примітки до ст. 286 КК України , ч. 6 ст. 121 КУпАП , п. 1.10 ПДР , 287 , 289 України. Виходячи із цих положень транспортними засобами, про які йдеться у ст.ст. 286 , 290 КК , ст.ст. 121 , 122 , 123 , 124 , 130 , 132 КУпАП , слід вважати всі види автомобілів, трактори й інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, що приводяться в рух за допомогою двигуна з робочим об`ємом 50 куб. см і більше або електродвигуна потужністю понад 3 кВт. Так, 31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 придбала електричний скутер «YADEA LUNA» червоного кольору із потіжністю двигуна 1800 Вт. (копія талона 30032853 додається). Технічного паспорта на електроскутер у магазині не надавали, дали лише інструкцію з експлуатації та сказали, що реєструвати його не потрібно. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Згідно п.2.1 Правил дорожнього руху, лише водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб. Тобто, водієм вважається лише особа, яка керує механічним транспортним засобом, який підлягає обов`язковій державній реєстрації, і для керування яким обов`язковим є отримання посвідчення на право керування таким транспортним засобом певної категорії, починаючи з категорії "А1", що надає право керування транспортним засобом з електродвигуном потужністю понад 3 кВт та до 4 кВТ, двоколісним транспортним засіб, що має двигун внутрішнього згорання з робочим об`ємом до 50 куб. Згідно пункту 1.10 (Визначення «Механічний транспортний засіб»):Транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на ТЗ з електродвигуном потужністю понад 3 кВт, оскільки електроскутер, яким керував ОСОБА_2 має 1,8 кВт (менше 3 кВт), він не є механічним транспортним засобом. , право на керування транспортними Відповідно до п. 2.13. Правил дорожнього руху засобами особам може бути надано:- мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку;- А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;- А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше. Відповідно до пункту 1.10 (Визначення «Мопед»):Двоколісний ТЗ, що має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт, тобто електроскутер, яким керував ОСОБА_2 не підпадає під категорію «мопед», для якої потрібне посвідчення водія категорії «А1». Стаття 15 Закону України «Про дорожній рух» визначає, що право на керування ТЗ підтверджується посвідченням водія. Проте обов`язкова наявність прав поширюється лише на водіїв механічних транспортних засобів. Керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. Однак, доказів того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом матеріали справи не містять. Наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Постанова Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 204/8036/16-а . КУпАП визнає відсутність у діянні складу (сукупності об`єктивних і суб`єктивних ознак) адміністративного правопорушення як обставини, що виключають провадження у справах про адміністративні правопорушення. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998, п.54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах "Гурепка проти України (N2)"від 08 квітня 2010 року,"Лучанінов проти України" від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної). Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення №152/1465/26 відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, а тому провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу цього адміністративного правопорушення. Просить провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.184 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу цього адміністративного правопорушення

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні вину у вчиненому не визнає, просила закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Адвокат Кришина А.М. в судовому засіданні клопотання підтримала, з підстав викладених у ньому, просила провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу цього адміністративного правопорушення.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та його адвоката, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За приписами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

При цьому, суд зауважує, що всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Диспозиція ч. 3 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність для батьків (опікунів) за вчинення неповнолітнім віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Вказане свідчить, що для притягнення особи до відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП має бути доведено належними та допустимими доказами вчинення її неповнолітньою дитиною визначеного віку адміністративного правопорушення.

Таким чином доказуванню підлягає факт батьківства (опікунства), вік дитини та ознаки складу конкретного правопорушення вчиненого дитиною.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 424744 від 17 серпня 2026 року, вбачається, що 17 серпня 2026 року близько 23 години 10 хвилин в м. Шаргород по вул. Героїв Майдану, ОСОБА_1 ухилилася від покладених на неї обов`язків передбачених ст. 184 КУпАП та ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинству» по вихованню свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки останній керував транспортний засобом, а саме елктроскутером, не маючи права керування.

Таким чином протокол складено щодо ОСОБА_1 за ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Разом з тим, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП полягає у вчиненні неповнолітнім віком від 14 до 16 років правопорушення передбаченого КУпАП. Відтак, працівник поліції, зазначаючи в протоколі склад адміністративного правопорушення повинен був вказати, яке правопорушення було вчинено неповнолітнім з посиланням на конкретну статтю КУпАП.

Таким чином, в протоколі про адміністративне правопорушення не вказана об`єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП за вчинення якого складено протокол щодо ОСОБА_1 .. Вказане позбавляє суд можливості кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Крім того, суд зауважує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Оскільки, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Так, наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

При розгляді протоколу в суді не встановлено наявності складових та події адміністративного правопорушення, зокрема, відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Виходячи з наведеного, вважаю, що в протоколі про адміністративне правопорушення не доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КпАП України, а тому не вбачаю підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КпАП України.

Пунктом 1 частини 1 ст. 247КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, суд враховує вимоги ч.1 ст. 284 КУпАП, відповідно до якої за наслідками розгляду по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Отже, на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, провадження у даній справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 184, ст. 247, п. 1 ч. 1 ст. 247, статтями 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 КУпАП, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 КУпАП.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим.

Скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.В. Войнаровський