Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №152/1674/26 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1674/26

2-а/152/7/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 жовтня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Войнаровського І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Залокоцька Вікторія Дживанівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, третя особа: Другий відділ Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -

у с т а н о в и в :

28 вересня 2026 року в провадження Шаргородського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Залокоцька Вікторія Дживанівна до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, третя особа: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Позов обґрунтовано тим, що 21 червня 2025 року працівники поліції зупинили позивача з метою перевірки документів. На вимогу працівників поліції позивач пред`явив посвідчення водія. Працівники поліції повідомили позивачу, що в системі «Оберіг» щодо нього відображено статус розшуку. У зв`язку з цим позивач добровільно погодився прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для з`ясування підстав появи такого статусу. У підрозділі ІНФОРМАЦІЯ_4 на вимогу його представників позивач пред`явив паспорт громадянина України. Позивач також подав письмову заяву з проханням установити всі обставини, пов`язані зі статусом розшуку, за місцем його перебування на військовому обліку - у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки АДРЕСА_1 . Представники ТЦК та СП не надали відповіді на цю заяву та відмовили у її реєстрації. Жодної письмової відмови, роз`яснення чи іншого документа щодо заяви Позивачу не надано. Того самого дня позивача у супроводі працівників ТЦК та СП, без повідомлення підстав і без надання письмових пояснень, було доправлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 . Зі слів представників ТЦК та СП, позивача доставили до цього приміщення для проходження військово-лікарської комісії. У приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , орієнтовно о 17 год. 00 хв., щодо позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення. Зі слів працівників ТЦК та СП, у ньому йшлося про нібито не проходження позивачем військово-лікарської комісії. Позивач відмовився від надання пояснень і від підписання протоколу у присутності свідків. Примірник протоколу позивач не отримував. Його права та обов`язки, передбачені КУпАП, не були належним чином роз`яснені; інформації про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу не повідомляли. 04 липня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову № 9156, якою визнав позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та наклав адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Водночас у постанові № 9156 зазначено, що її винесено за результатами розгляду протоколу від 21 червня 2025 року, складеного у м. Волочиськ. За змістом постанови, позивач нібито 21.06.2025 о 10 год. 30 хв. у приміщенні сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_3 не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його на вимогу представників ТЦК та СП. Протокол № 191 від 21 червня 2025 року позивач не отримував, його змісту не знає та не має можливості перевірити, чи складався він фактично, ким саме, за яких обставин і чи стосується він позивача. Єдиним відомим позивачу протоколом, складеним щодо нього 21 червня 2025 року, є протокол, оформлений у м. Хмельницькому, орієнтовно о 17 год. 00 хв., за обставин його доправлення до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Отже, відомі позивачу обставини складання протоколу не узгоджуються з відомостями, зазначеними в оскаржуваній постанові № 9156, щодо часу, місця та суті інкримінованого правопорушення. Таким чином, якщо відповідач посилається на протокол № 191 від 21 червня 2025 року, саме відповідач зобов`язаний надати його суду разом із усіма матеріалами адміністративної справи та довести, що цей протокол складений саме щодо позивача і є належною підставою для винесення постанови № 9156. Крім того, у постанові № 9156 зазначено, що позивач нібито надав пояснення про незнання обов`язку постійно мати при собі військово-обліковий документ та був належно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що нібито підтверджується його підписом у протоколі. Ці відомості не відповідають фактичним обставинам. Позивач відмовився від надання пояснень, підписання протоколу та отримання його примірника. Позивач не був присутній під час розгляду справи 04.07.2025, не подавав заяви про розгляд справи за його відсутності та не отримував повістки чи іншого повідомлення про дату, час і місце її розгляду. Копію постанови № 9156 позивачу не вручали під розписку та не надсилали поштовим відправленням за зареєстрованим місцем проживання. У наявній у позивача копії постанови не заповнено графу «Копію постанови отримав». Про існування постанови № 9156 Позивач дізнався лише 16.09.2026 після блокування банківських рахунків, коли перевірив відомості в Автоматизованій системі виконавчого провадження. У виконавчому провадженні № 81434819 позивач виявив електронне відображення постанови № 9156 та постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення 34 000 грн - подвійного розміру штрафу.

У зв`язку із вищевикладеним, представник позивача просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 9156 від 04 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 28 вересня 2026 року було постановлено поновити позивачу строк звернення до суду, прийняти до розгляду цю позовну заяву та відкрити провадження у справі. Розгляд адміністративної справи постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті без виклику сторін призначено на 08 жовтня 2026 року. Запропоновано відповідачеві до 08 жовтня 2026 року подати відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам, встановленим статтею 162 КАС України (а.с.22).

Сторони належним чином повідомлялися про дату та час розгляду справи (а.с.25-27).

Представник відповідача на пропозицію суду відзиву на позовну заяву не надіслав, своєї позиції щодо позову не висловив.

Представник третьої особи на пропозицію суду письмові пояснення щодо позову не надіслав.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, повно та всебічно з`ясувавши усі обставини справи, суд доходить висновку до наступного висновку.

Згідно із копією паспорта позивача, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Шаргород Вінницької області (а.с.6-7).

Згідно із копією постанови №9156 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 04 липня 2025 року, що була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , було постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн (а.с.8 на звороті-9).

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 вересня 2026 року відкрито виконавче провадження №81434819 щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 34 000 грн (а.с.10).

Згідно із копії постанови про арешт коштів боржника від 16 вересня 2026 року у межах виконавчого провадження № 81434819 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 у межах суми 37 770 грн (а.с.11).

До матеріалів справи представник позивача долучила скрін-копію щодо повідомлення банку про накладення арешту на рахунок (а.с.13).

Відповідно до декларації про доходи та майно боржника фізичної особи, ОСОБА_1 зазначив відомості про отримання доходу від підприємницької діяльності, наявність у власності земельних ділянок із житловим будинком, а також транспортних засобів — Mercedes-Benz та Renault Megane. Відомості про майно, що перебуває у заставі, спільній власності, у власності інших осіб, цінні папери та інше майно не зазначав. Також позивачем вказано наявність коштів на банківських рахунках у АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсал Банк» (а.с.14-17).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.

В даній справі судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 9156 від 04 липня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. При цьому, як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, правопорушення нібито було вчинено 21 червня 2025 року о 10 год. 30 хв. у м. Волочиську, а підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено протокол № 191. Разом з тим, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення № 191, пояснень позивача, доказів його ознайомлення з протоколом, вручення його копії, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, а також інших матеріалів, на підставі яких посадовою особою було встановлено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Суд також враховує, що представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав, заперечень проти позовних вимог не надав, власної позиції щодо заявленого позову не висловив та доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови суду не надав. Таким чином, відповідачем не виконано покладений на нього ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, що при винесенні постанови № 9156 від 04 липня 2025 року відповідачем було належним чином встановлено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, його вину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Саме лише посилання в оскаржуваній постанові на обставини вчинення правопорушення без надання відповідних доказів не може вважатися достатнім підтвердженням вини особи. Крім того, суд звертає увагу на наявні розбіжності між обставинами, зазначеними в оскаржуваній постанові, та обставинами, на які посилається позивач, зокрема щодо часу, місця вчинення правопорушення та складання протоколу. За відсутності самого протоколу № 191 та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення суд не має можливості перевірити достовірність зазначених у постанові відомостей та дотримання відповідачем установленого законом порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Отже, судом не встановлено належними та допустимими доказами наявності в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, які б обґрунтовано стверджували на наявність адміністративного правопорушення, беручи до уваги положення КАС України про необхідність суб`єктом владних повноважень доводити правомірність своїх дій, а також не доведено відповідачем правомірність винесення постанови відносно позивача, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Розподіл судовий витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положень ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 9, 77, 78, 242-246, 286 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Залокоцька Вікторія Дживанівна, до ІНФОРМАЦІЯ_2 у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, третя особа: Другий відділ Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 9156 від 04 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Войнаровський