Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №145/1389/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1389/26

Провадження № 2/145/1262/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.26 с-ще Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іванця В. Д. ,

за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Кошельок" 04.08.2026 звернулося до суду з позовом, в якому вказує, що 13.05.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ "Кошельок" укладено договір №3407308124-341648 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ "Кошельок", в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Позичальнику надано наступний одноразовий ідентифікатор - 5868, для підписання кредитного договору № 3407308124-341648 від 13.05.2021, шляхом направлення позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 (вказаний нею під час реєстрації в особистому кабінеті) електронного повідомлення СМС-повідомлення.

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ "Кошельок" взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту становить 3500,00 грн, початковий строк кредитування, становить 14 днів, дисконтна відсоткова ставка, становить 0,01% на добу за початковий строк кредитування (лояльний період), базова процентна ставка, становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_2 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті, як банківська картка на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно з договором № 3407308124-341648 від 13.05.2021.

Згідно з п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитом продовжено на 90 днів, тобто з 27.05.2021 до 24.08.2021, за ставкою 2,2% на добу.

На момент подання даної позовної заяви у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі 3103,87 грн.

До теперішнього часу ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором № 3407308124-341648 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором № 3407308124-341648 від 13.05.2021.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Враховуючи викладене загальна сума боргу, що підлягає стягненню за договором №3407308124-341648 від 13.05.2021 станом на 04.08.2026 (дату подання позову) становить 3103,87 грн, яка складається із: заборгованість за сумою кредиту: 1377,05 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою: 1726,82 грн.

Просить витребувати з АТ КБ "Приватбанк" інформацію, стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 3407308124-341648 від 13.05.2021 в розмірі 3103,87 грн, що складається з: заборгованість за сумою кредиту: 1377,05 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою: 1726,82 грн, та понесені судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 10.08.2026 справу прийнято до свого провадження суддею Іванцем В.Д. та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім цього, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Крім того, витребувано з АТ КБ "Приватбанк" інформацію.

27.08.2026 до суду надійшла витребувана з АТ КБ "Приватбанк" інформація.

31.08.2026 представником відповідача Корнійчук М.В. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому остання зазначає, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами з наступних підстав.

У позовній заяві позивач прямо стверджує, що "базова процентна ставка" становить 2,2 % на добу, а також зазначає, що відповідно до п. 3.8 договору проценти нібито становлять 803 % річних, тобто 2,2 % на день.

Проте текст договору № 3407308124-341648, який є підставою позову, містить зовсім іншу умову. Пунктом 3.8 договору передбачено: 730 % річних, що становить 2% на день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Жодних 803 % річних або 2,2 % на день у цьому пункті договору немає.

Більше того, фактичний розрахунок позивача математично виконаний саме за ставкою 2,2 %.

Після платежу 26.05.2021 у розрахунку позивача залишок основної суми становить 2524,90 грн, після чого щоденно нараховується 55,55 грн.

При цьому: 2524,90 ? 2,2% = 55,5478 грн ? 55,55 грн.

За передбаченою договором ставкою 2%: 2524,90 ? 2% = 50,50 грн.

Після зменшення залишку кредиту до 1702,50 грн Позивач нараховує 37,45 грн щодня, що також відповідає саме 2,2 %: 1 702,50 ? 2,2% = 37,455 грн.

А після зменшення залишку до 1377,05 грн щоденне нарахування становить 30,30 грн: 1377,05 ? 2,2% ? 30,30 грн.

Отже, це не технічна описка у позові. Позивач системно застосував до відповідача ставку 2,2%, якої немає в наданому договорі.

Тому вже з цієї підстави розрахунок позивача не підтверджує заявлені до стягнення 3103,87 грн.

Окрім використання позивачем ставки 2,2 % замість 2 %, самі умови договору не є послідовними. У п. 3.4 договору зазначено, що за умови дотримання графіка розрахунків сукупна вартість кредиту становить 3500 грн та включає 0 грн процентів. Водночас фактичний розрахунок позивача за лояльний період містить 4,90 грн процентів, по 0,35 грн на день. Паспорт споживчого кредиту, у свою чергу, визначає загальні витрати за кредитом у сумі приблизно 5 грн та орієнтовну загальну вартість кредиту 3505 грн.

Інша суперечність міститься між п. 3.5 та п. 3.8 договору. Пункт 3.5 передбачає, що при користуванні кредитом понад лояльний період ставка 2% начебто застосовується "починаючи з дати укладення договору", тобто фактично ретроспективно. Натомість п.3.8 встановлює 2 % лише "з наступного дня після закінчення лояльного періоду". Таким чином, договір містить різні правила щодо одного й того самого процентного зобов`язання. При цьому сам позивач не застосував буквально ані одне з них, а провів розрахунок за третьою ставкою - 2,2 %.

Відповідно до п. 2.1 договору кредит наданий строком на 14 днів, який визначено як лояльний період. Пунктом 2.3 встановлено обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти до закінчення цього строку. Сам позивач у позові також визнає, що початковий строк кредитування становив 14 днів. При цьому п. 2.2 договору окремо визначає спосіб продовження лояльного періоду: позичальник може продовжити його шляхом оплати протягом лояльного періоду всіх фактично нарахованих процентів. Позивач не посилається на укладення сторонами окремої додаткової угоди про продовження та не доводить здійснення відповідачем дії, прямо передбаченої п. 2.2 як спосіб продовження строку. Замість цього позивач стверджує, що сам факт неповернення кредиту після 14 днів автоматично став "відкладальною обставиною" та продовжив строк користування кредитом на 90 днів - до 24.08.2021.

Відповідач із таким тлумаченням не погоджується, зважаючи на наступне.

У спірних правовідносинах після закінчення 14-денного строку кредитування у відповідача вже існував чітко визначений договором обов`язок повернути суму кредиту та сплатити проценти. Тому сам факт невиконання цього обов`язку у встановлений строк насамперед є простроченням виконання грошового зобов`язання, а не безумовним підтвердженням виникнення нового погодженого сторонами строку правомірного користування кредитом. Сам по собі факт того, що після закінчення строку кредитування кошти залишились у позичальника, не свідчить автоматично про укладення сторонами нової домовленості щодо продовження строку кредитування. Інакше будь-яке порушення строку повернення кредиту фактично перетворювалося б на новий період правомірного користування коштами, що стирає різницю між належним виконанням зобов`язання та його простроченням.

Крім того, саме у цьому договорі вже передбачений окремий механізм продовження лояльного періоду - пунктом 2.2, шляхом оплати позичальником протягом лояльного періоду всіх фактично нарахованих процентів. За таких умов твердження позивача про те, що строк одночасно продовжується ще й автоматично внаслідок самого факту неповернення коштів, створює внутрішню суперечність у тлумаченні договору.

Якщо виходити з позиції позивача, складається нелогічна конструкція: з одного боку, договір передбачає, що позичальник може продовжити строк шляхом вчинення конкретної дії, а з іншого - цей самий строк нібито продовжується автоматично саме у випадку, коли позичальник такої дії не вчинив та не виконав обов`язок з повернення кредиту.

Зміст п. 3.7 договору, відповідно до якого зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. Формулювання "не більше ніж на 90 днів" саме по собі визначає граничну тривалість відповідного періоду, але не встановлює безумовно, що строк у кожному випадку автоматично продовжується саме на повні 90 днів.

Натомість позивач без додаткового договірного або фактичного обґрунтування тлумачить цю умову як автоматичну пролонгацію на максимальний строк - до 24.08.2021.

При цьому договір не містить окремого чіткого положення на кшталт: "у разі неповернення кредиту після завершення лояльного періоду строк договору автоматично продовжується на 90 днів". Саме такої прямої та недвозначної умови у тексті договору немає.

Отже, пункти 3.6 - 3.7 не можуть тлумачитися ізольовано від пунктів 2.1 - 2.3 договору та автоматично надавати позивачу право вважати весь наступний 90-денний період новим строком правомірного кредитування.

Відповідно, сам факт неповернення коштів після закінчення 14-денного строку не доводить автоматичного продовження строку кредитування саме на 90 днів, а свідчить про необхідність визначити правові наслідки невиконання грошового зобов`язання у встановлений договором строк.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Оскільки Тиврівським районним судом Вінницької області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Судом установлено, що 13.05.2021 року між ТОВ "Кошельок" та ОСОБА_1 укладено договір № 3407308124-341648 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с.12зворот-15), з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

За умовами п. 1.1 договору ТОВ "Кошельок" надає позичальнику грошові кошти в розмірі 3500,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 5868, що стверджується візуальною формою послідовності дій клієнта (а.с.36).

13.05.2021 ТОВ "Кошельок" на виконання умов договору перерахувало на картковий рахунок НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 3500,00 грн, що стверджується повідомленням ТОВ "ТАС ЛІНК" (а.с.22), та витребуваною із АТ КБ "Приватбанк" інформацією (а.с.53, 54).

Відповідно до умов кредитного договору, кредит надається строком на 14 діб ("лояльний період"), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. (п.2.1). Сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (п.2.2).

Згідно з п.2.3. договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього Договору. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів, вважається дата зарахування коштів на рахунок Кредитодавця (п.2.6).

Відповідно до п. 3.4 договору, відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону Украі?ни "Про захист прав споживачів" сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсотковоі? (процентноі?) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, що є додатком цього договору, становить 3500 грн, або 100% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 0 грн, або 0% від суми кредиту.

Згідно пункту 3.5 договору сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлений п.2.1 договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.3.4 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах, визначених п.п. 3.7., 3.8.

Згідно з п. 3.7. договору, зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

Відповідно до п. 3.8. договору, з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730 % річних, що становить 2 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Пункт 3.10. договору визначає, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом відбувається в такому порядку: першочергово пеня, прострочені проценти, проценти, а в наступну чергу - сума кредиту.

Згідно з п. 4.1.1. договору, позичальник зобов`язаний вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіку платежів.

На підставі п. 4.1.3. договору, позичальник зобов`язався у випадку прострочення сплати частини або всі всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення.

Крім того, відповідно до п.4.2.1. договору позичальник має право достроково повернути кредит повністю або частково та сплатити проценти за користування кредитом виходячи з фактичного залишку і строку користування кредитом, включаючи день погашення.

Згідно з п.8.2.1. договору дія договору припиняється погашенням позичальником кредиту, відповідно до умов договору.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка має заборгованість за договором № 3407308124-341648 про надання кредиту у розмірі 3103,87 грн, з яких 1377,05 грн - тіло кредиту, 1726,82 грн - проценти за користування позикою.

Щодо посилань представника відповідача відносно нараховання процентів за користування кредитом лише за лояльний період, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

За положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувана електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч.ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ст. 642 ЦК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ "Кошельок" за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи останнього було укладено електронний договір № 3407308124-341648 про надання споживчого кредиту в розмірі 3500 грн, які було перераховано відповідачці того ж дня.

У пункті 3.6. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом. При цьому зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного Періоду (п.3.7 Договору).

З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730 процента річних, що становить 2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним. (п.3.8. Договору).

Відповідач 26.05.2021, 09.06.2021, 18.06.2021 та 28.06.2021 здійснювала оплату кредитної заборгованості, тим самим продовживши термін дії лояльного періоду, відповідно до п.2.2. договору, до 12.07.2021.

Сторони договору погодили продовження строку користування кредитом (Лояльний період плюс 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов договору процентів за користування кредитом, а у позивача виникає право отримати виконання обов`язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів.

Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення Лояльного періоду.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Враховуючи викладене, нарахування кредитором відсотків за користування коштами поза межами строку дії договору або після припинення дії договору є безпідставним.

Отже, враховуючи обставин справи, суд самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню.

Відтак загальний розмір заборгованості відповідача перед ТОВ "Кошельок" становить:

- з 13.05.2021 по 26.05.2021 (лояльний період, п.2.1. договору), розмір нарахованих відсотків 4,90 грн (0,01%; 0,35 грн х 14днів). 26.05.2021 відповідач сплатила 980,00 грн, з яких: 975,10 грн - тіло, 4,90 грн - відсотки, отже відповідно до п.2.2. відповідач продовжила строк лояльного періоду на 14 днів, до 09.06.2021, сплативши нараховані проценти, крім того частково погасила тіло кредиту;

- з 27.05.2021 по 09.06.2021 (продовжений лояльний період, п.2.2. договору), розмір відсотків 3,50 грн (0,01%; 0,25 грн х 14 днів). 09.06.2021 відповідач сплатила 420,00 грн, які позивач зарахував як сплату відсотків, отже відповідно до п.2.2. відповідач знову продовжила строк лояльного періоду на 14 днів, до 23.06.2021.

Водночас суд дійшов висновку, що з 420 грн сплачених відповідачем, 3,50 грн підлягає зарахуванню в оплату процентів та 416,5 грн - в оплату тіла кредиту, що відповідає п.3.10. договору. Отже, розмір невиплаченого тіла кредиту станом на 09.06.2021 - 2108,4 грн, заборгованість по процентам - 0 грн.

- з 10.06.2021 по 18.06.2021 (продовжений лояльний період, п.2.2. договору), розмір відсотків 1,90 грн (0,01%; 0,21 грн х 9 днів). 18.06.2021 відповідач сплатила 1440 грн, які позивач зарахував в оплату тіла кредиту - 822,40 грн та 617,60 грн - в оплату процентів, отже відповідно до п.2.2. відповідач знову продовжила строк лояльного періоду на 14 днів, до 02.07.2021.

Разом з тим суд дійшов висновку, що з 1440 грн сплачених відповідачем, 1,90 грн підлягає зарахуванню в оплату процентів та 1438,1 грн в оплату тіла кредиту згідно з п.3.10. договору. Отже, розмір невиплаченого тіла кредиту станом на 18.06.2021 - 670,3 грн, заборгованість по процентам - 0 грн.

- 28.06.2021 відповідач сплатила 700,00 грн, які позивач зарахував в оплату тіла кредиту - 325,45 грн, 374,55 грн - в оплату процентів.

Водночас суд дійшов висновку, що з 700 грн сплачених відповідачем, 0,67 грн (0,01%; 0,067 грн х 10 днів) підлягає зарахуванню в оплату процентів та решта - в оплату тіла кредиту згідно з п.3.10. договору.

Отже, станом на 28.06.2021 під час дії лояльного періоду відповідач достроково погасила кредит, що є правом відповідача згідно з п.4.2.1. договору, тому дія договору припинилася (п.8.2.1. договору).

Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та вартість усіх послуг, пов`язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування кредитодавцю забороняється відмовляти споживачу в прийнятті платежу у разі дострокового повернення споживчого кредиту. Кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку плату, пов`язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про споживчий кредит, що передбачає сплату споживачем будь-якої плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною.

Отже, встановивши всі фактичні обставини справи, дослідивши кожний доказ з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, та сукупність доказів з точки зору їх достатності, надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити в повному обсязі, тому судові витрати, понесені позивачем відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України слід залишити за ним.

Керуючись ст. 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 615, 625, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 7, 10, 12, 13, 75-79, 81, 137, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" до ОСОБА_1 про про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику від 13.05.2021 №3407308124-341648 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 08 жовтня 2026 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кошельок", код ЄДРПОУ 40842831, адреса: вул. Антонова, буд. 8А, с. Чайки Бучанського району Київської області, 08135.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Іванець В. Д.