Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №135/1254/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1254/26

Провадження № 2/135/802/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Новий Колектор» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.11.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №102450096. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 15 000 грн строком на 360 днів.

26.06.2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу №МТ-260626-1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №102450096 від 11.11.2025 року, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

Отже, позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором №102450096 від 11.11.2025 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Позичальник свої зобов`язання належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком за кредитним договором №102450096 від 11.11.2025 року, у зв`язку з чим станом на 24.07.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 43 092,32 грн, з яких: 14 940 грн – заборгованість по тілу кредиту; 10 052,32 грн – заборгованість за відсотками; 11 000 грн – заборгованість за комісією; 7 000 грн – штраф.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Новий Колектор» за кредитним договором №102450096 в розмірі 43 092,32 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача та стягнути судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином. У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи за зареєстрованою адресою місця проживання, однак в судове засідання не з`явилася.

Представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила наступне. Вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за штрафом у розмірі 7 000 грн задоволенню не підлягають в зв`язку із нарахуванням такої неустойки в період воєнного стану. Представник відповідача також вказує, що пункти кредитного договору про сплату комісії за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними, оскільки позичальнику кошти були надані на споживчі потреби, тому банк не має права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, облік заборгованості споживача, або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо).

Окрім цього, зазначає, що у матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували надіслання ТОВ «Мілоан» вимоги позичальнику про усунення порушень умов кредитного договору в частині сплати процентів згідно з графіком платежів та усунення відповідних порушень у межах визначеного законом і договором строку. Тому з відповідача не може у межах заявленого предмета і підстав позову бути стягнута достроково в повному обсязі основна сума (тіло) кредиту, натомість із відповідача підлягає стягненню лише прострочена сума тіла кредиту в розмірі 195 грн. Вимоги про стягнення нарахованих відсотків в сумі 10052,32 відповідач визнає.

Представник позивача Павленко Д.О. подав до суду відповідь на відзив, у якому вказав таке. Відповідач був ознайомлений з умовами Договору, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів до моменту його підписання, про що свідчить накладений ним електронний підпис та гарантії Позичальника, викладені в Розділі 5 Договору. Жодних заперечень або дій щодо відмови від Договору відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про споживче кредитування» відповідачем у встановлений законом 14-денний строк вчинено не було. Враховуючи викладене, нарахування комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту здійснено позивачем у повній відповідності до умов Договору, у зв`язку з чим вимоги про їх стягнення є законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Шодо неустойки представник позивача зазначив, що за умовами Договору та згідно з Відомістю про щоденні нарахування та погашення позичальник систематично порушував строки внесення платежів, у зв`язку з чим кредитодавцем за кожен випадок порушення було нараховано штраф. Загальна сума нарахованих штрафів становить 9 000 грн., частина з якого списана при відступленні права вимоги . Таким чином, нарахована сума штрафу в розмірі 7 000 грн відповідає вимогам законодавства та умовам Договору, підтверджується Відомістю нарахувань, досягає гранично допустимого розміру обмеження неустойки та підлягає стягненню з позичальника у повному обсязі.

Вважає, що відсутність досудової вимоги не є підставою для відмови в судовому захисті прав кредитора на повернення наданих у позику коштів. Відповідач не наддав жодного доказу на підтвердженян фату неукладення та невиконанян умов догвору.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 11.11.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №102450096, за умовами якого Товариство надає позичальнику кредит на суму 15 000 грн, зі строком на 360 днів, із процентними ставками 45.00% річних та 180.00% річних, із комісією за надання кредиту – 11.25% від суми кредиту, та з комісією за обслуговування кредиту – 7.40% від суми кредиту, дата повернення кредиту - 06.11.2026 (п.п.1.2, 1.3., 1.4., 1.5.1., 1.5.2., 1.5.3., 1.5.4. Договору).

Відповідно до п.1.3. Договору кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів з 11.11.2025 (дата надання кредиту).

Відповідно до п.1.4. Договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальників зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 06.11.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п.1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 1687.50 грн, яка нараховується за ставкою 11.25 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п.1.5.2. Договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк користування): 24420.00 грн, що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п.1.5.3. Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 45.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до п.1.5.3. Договору проценти за користування кредитом протягом рещти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

Відповідно до п.2.1. Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2.4.3. Договору у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє Позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо Кредитодавець відповідно до умов Договору вимагає здійснення платежів, строк виплати яких настав, або повернення кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються Позичальником протягом 30 календарних днів.

У Графіку платежів до паспорту споживчого кредиту №102450096 визначено дату видачі та дату платежу кредиту, згідно якого позичальник зобов`язаний сплатити платіж на погашення кредиту до 06.11.2026, що складається з погашення суми кредиту, процентів, сплати комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі не виконала, не сплачував кошти на погашення тіла кредиту і процентів за користування кредитом згідно кредитного договору.

У зв`язку з цим, станом на 26.06.2026 (дата передачі права вимоги за договором факторингу №МТ-260626-1) у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед Товариством за №102450096 від 11.11.2025 року.

26.06.2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу №МТ-260626-1, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №102450096 від 11.11.2025, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Новий Колектор»

Відповідно до п.2.4. Договору Сторони домовились, що право вимоги за кредитними договорами, вказаними у Переліку (Реєстрі) Боржників, вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Переліку (Реєстрі) Боржників, складеного за формою, погодженою у Додатку 1 до цього Договору, виключно за умови виконання Фактором свого обов`язку щодо сплати Ціни продажу у розмірі, передбаченому у п.3.2. цього Договору.

Позивач вказує, що набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №102450096 в сумі 43 092,32 грн, з яких: 14 940 грн – заборгованість по тілу кредиту; 10 052,32 грн – заборгованість за відсотками; 11 000 грн – заборгованість за комісією; 7 000 грн – штраф.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Встановлено, що ТОВ «Новий Колектор» має право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №102450096 на підставі укладеного договору факторингу №МТ-260626-1.

Факт укладення кредитного договору відповідачем не заперечується, як і те, що відповідач частково виконувала умови договору, сплачуючи відповідні платежі. Відтак, посилання позивача у відповіді на відзив на те, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору є безпідставним та таким, що не має жодного правового значення.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором №102450096 від 11.11.2025 наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом лише стосовно заборгованості відповідача за відсотками у розмірі 10 052,32 грн. Відповідач визнала наявність заборгованості за відсотками у даному розмірі. Позовна вимога про стягнення заборгованості за відсотками відповідає умова договору, чинному законодавству, тому підлягає задоволенню.

У той же час, розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту у розмірі 14 940 грн, комісією в сумі 11 000 грн та за штрафом в сумі 7 000 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту слід відмітити таке.

Відповідно до п.2.4.3. Договору у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє Позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Згідно з положеннями частини 4 статті 16 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Як вбачається з матеріалів справи, у них відсутні докази направлення первісним кредитором ТОВ «Мілоан» або фактором ТОВ «Новий Колектор» письмової вимоги відповідачу ОСОБА_3 про усунення порушень умов кредитного договору №102450096.

При цьому, умовами договору передбачено, що кредит надано на 360 днів, дата остаточного погашення заборгованості – 06.11.2026 (пункти 1.3 та 1.4 Договору). Тобто як на дату визначення заборгованості позивачем, так і на дату подачі позову і дату винесення рішення, остаточний строк погашення заборгованості не настав.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у справі №638/13683/15-ц від 26.05.2020 року Велика Палата Верховного Суду вважає, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У Постанові Верховного Суду у справі №539/402/24 від 22.10.2025 року вказано, що якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Якщо кредитодавець не набув у встановленому порядку право на дострокове повернення кредиту з позичальника, вказане не позбавляє такого кредитодавця права на стягнення з позичальника заборгованості, яка існує на дату звернення з позовом до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в зазначених постановах Верховного Суду.

Враховуючи відсутність доказів щодо направлення письмової вимоги до споживача про дострокове погашення всієї суми заборгованості, у даній справі у позивача відсутні достатні правові підстави для дострокового стягнення з позичальника всієї суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 940 грн.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем доведено право на стягнення з позичальника простроченої заборгованості за тілом кредиту станом на дату визначення позивачем заборгованості – 24.07.2026 з огляду на таке.

Згідно графіку платежів, який є Додатком №1 до Договору про споживчий кредит, сторони узгодили періодичність сплати та розмір чергових платежів на виконання умов договору (а.с.23).

Так, згідно проведеного позивачем розрахунку та обґрунтування вимог позову видно, що заборгованість відповідача розрахована станом на 24.07.2026 року.

На вказану дату відповідач ОСОБА_1 повинна була внести 15 чергових платежів з повернення тіла кредиту по 15 грн кожен, в загальному розмірі 225 грн.

Як видно з розрахунку заборгованості відповідач внесла за період з 11.11.2025 по 24.07.2026 4 платежі в сумі 15 грн кожен, що разом становить 60 грн.

А тому несплачена сума заборгованості за тілом кредиту, строк якої настав, станом на дату подачі позову до суду складає 165 грн (225-60=165).

Отже, прострочена сума заборгованості за тілом кредиту, яка була на час проведення позивачем розрахунку та на час подачі позову складала 165 грн.

Разом з тим, відповідач визнала вимогу позивача про стягнення боргу по тілу кредиту в розмірі 195 грн.

Виходячи із засади диспозитивності цивільного судочинства, яка передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, оскільки таке визнання позову в зазначеному відповідачем розмірі не порушує жодних прав чи свобод інших осіб, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 195 грн, яка визнана відповідачем.

Посилання позивача на те, що кредитор вправі стягнути всю суму боргу за тілом кредиту, не підлягає сумніву, не оспорюється відповідачем. В разі подальшої несплати споживачем відповідних частин платежів за кредитним договором, кредитор в подальшому вправі пред`явити вимогу про стягнення іншої частини боргу із позичальника.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту слід зазначити таке.

Встановлено, що відповідачем сплачено комісію за надання кредиту, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Отже, чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

Первісний кредитор ТОВ «Мілоан» передбачив комісію за обслуговування кредиту у кредитному договорі №102450096, та встановив, що комісія за весь строк кредитування становить 24420.00 грн, нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є Додатком №1 до цього Договору.

При цьому Товариство, передбачивши в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, сторони не узгодили за які саме конкретні послуги з відповідача буде стягуватись дана комісія.

Також не відображено таких послуг та їх вартості у наданому розрахунку заборгованості.

Тому лише однієї умови передбаченої в кредитному договорі про сплату позичальником комісії за обслуговування кредиту недостатньо для стягнення з нього вказаної комісії.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази існування, переліку послуг пов`язаних з обслуговуванням кредиту, а також докази того, що відповідач дійсно користувався даними послугами протягом строку кредитування.

Відповідно до усталеної судової практики, положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається

Враховуючи, що кредитодавець не зазначив та не надав таких доказів, то відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту в розмірі 11 000 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 7 000 грн, то вона не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась і триває до теперішнього часу.

Оскільки штраф за кредитним договором нарахований в період дії воєнного стану, то ОСОБА_1 звільняється від обов`язку його сплати на користь ТОВ «Новий Колектор».

Тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №102450096 в розмірі 10 247,32 грн, яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту 195 грн та несплаченими процентами 10 052,32 грн.

Також суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Новий Колектор» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Новий Колектор» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №102450096 підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 247,32 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір має бути присуджено позивачеві з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явив позов на загальну суму 43 092,32 грн. Позов задоволено на суму 10 247,32 грн. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме – 633,12 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (м.Київ, вул.Генерала Алмазова, 13, офіс 601, ЄДРПОУ 43170298) заборгованість за кредитним договором №102450096 від 11.11.2025 у розмірі 10 247 (десять тисяч двісті сорок сім) грн 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 633,12 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його повного складення до Вінницького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 05.10.2026.

Суддя