Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №910/7190/22 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/7190/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 (Хрипун О. О. - головуючий, судді: Скрипка І. М., Шаратов Ю. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСАГІС"

до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товарної біржі "Альмадор"

про стягнення 5 329 665, 27 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Провадження у судах попередніх інстанцій

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСАГІС" (далі - Позивач, ТОВ "ІСАГІС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Відповідач, Агентство) про стягнення 5 329 665,27 грн (з урахуванням уточнення ціни позову), з яких 4 037 977,53 грн - кошти за придбання активів відповідно до протоколу № 38, 463 404,52 грн - інфляційні втрати, 119 479,88 грн - 3% річних та 708 803,34 грн - пеня.

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 22.11.2023 відмовив у задоволенні позову.

3. Північний апеляційний господарський суд своєю постановою від 24.06.2026 частково задовольнив апеляційну скаргу ТОВ "ІСАГІС", рішення господарського суду першої інстанції від 22.11.2023 змінив, виклавши його резолютивну частину в такій редакції: "Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСАГІС" задовольнити частково. Стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСАГІС" 4 037 977,53 грн безпідставно набутих коштів та 60 569,66 грн судового збору. В іншій частині в позові відмовити."

4. Після ухвалення означеної постанови ТОВ "ІСАГІС" звернулося до господарського суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з Агентства витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55 000,00 грн.

5. Агентство зі свого боку надіслало до суду письмові заперечення, у яких просило відмовити у стягненні заявлених витрат у повному обсязі.

6. Розглянувши заяву Позивача про ухвалення додаткового рішення та заперечення Відповідача на неї, 03.08.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову, якою заяву ТОВ "ІСАГІС" про ухвалення додаткового рішення у цій справі задовольнив частково. Стягнув з Агентства на користь ТОВ "ІСАГІС" 41 670,30 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині вимог заяви відмовив.

Касаційна скарга

7. Не погодившись із додатковою постановою апеляційного господарського суду, Агентство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про повну відмову у задоволенні заяви ТОВ "ІСАГІС" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи скаржника

8. Касаційну скаргу обґрунтовано порушенням судом апеляційної інстанції положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та неврахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19, від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, щодо застосування критеріїв реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

9. Скаржник зазначає, що надання договору та документів на підтвердження вартості послуг адвоката не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат у заявленому розмірі. На його думку, апеляційний суд не надав належної оцінки запереченням Агентства щодо завищеності витрат у сумі 55 000,00 грн за підготовку апеляційної скарги, клопотань про зупинення та поновлення провадження, письмових пояснень і участь у чотирьох судових засіданнях у режимі відеоконференції. Відповідач вважає, що дана справа не мала надмірної складності, а вартість зазначених послуг не відповідає обсягу виконаної роботи та критерію розумної необхідності витрат.

10. Крім того, скаржник посилається на здійснення своєї діяльності в інтересах держави та його фінансування за рахунок Державного бюджету України, наголошуючи на необхідності належного обґрунтування витрат, які покладаються на державний орган, і недопущення нецільового використання бюджетних коштів.

Узагальнені доводи інших учасників справи

11. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ІСАГІС" заперечує проти наведених у ній доводів, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а додаткову постанову суду апеляційної інстанції у цій справі залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

12. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача (Гаврищук Е. В.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

14. Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова суду апеляційної інстанції щодо розподілу витрат ТОВ "ІСАГІС" на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом цієї справи.

15. Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

16. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

17. За змістом статті 123 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи, та є складовою судових витрат.

18. Частинами першою - другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

19. Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

20. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

21. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

22. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

23. За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

24. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

25. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

26. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

27. Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

28. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

29. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

30. Як установив суд апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі ТОВ "ІСАГІС" зазначило попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та повідомило про намір подати докази їх розміру протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Постанову за результатами апеляційного перегляду ухвалено 24.06.2026, а заяву про відшкодування витрат із відповідними доказами подано 29.06.2026, тобто з дотриманням строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України.

31. На підтвердження заявлених до відшкодування 55 000,00 грн Позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги від 02.03.2023 № 22/23, додаткові угоди до нього, акт приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2026 № 8, рахунок-фактуру та квитанцію до прибуткового касового ордера від 26.06.2026 № 55.

32. Суд апеляційної інстанції встановив, що додатковою угодою від 26.12.2023 № 08 сторони погодили погодинну оплату правничої допомоги під час апеляційного розгляду цієї справи. Згідно з актом приймання-передачі вартість послуг становила: підготовка апеляційної скарги - 24 000,00 грн за чотири години роботи; підготовка клопотань про зупинення, поновлення провадження та письмових пояснень - 15 000,00 грн за три години роботи; участь у судових засіданнях - 16 000,00 грн за чотири години роботи.

33. Надання зазначених послуг суд перевірив з урахуванням наявних у матеріалах справи процесуальних документів і протоколів судових засідань від 19.03.2024, 02.04.2024, 20.05.2026 та 24.06.2026. Суд також установив оплату Позивачем правничої допомоги у заявленому розмірі.

34. Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про підтвердження витрат ґрунтується на сукупній оцінці умов договору про надання правової допомоги, опису наданих послуг, документів про оплату та матеріалів, які підтверджують здійснення адвокатом відповідних процесуальних дій.

35. Заперечуючи проти відшкодування витрат, Агентство посилається на їх завищеність порівняно зі складністю справи та обсягом виконаної роботи. Водночас скаржник не спростовує факту підготовки адвокатом апеляційної скарги, клопотань і письмових пояснень, а також участі у чотирьох судових засіданнях.

36. Доводи касаційної скарги не містять конкретного обґрунтування того, які саме послуги не були необхідними для апеляційного розгляду справи, які роботи дублювали одна одну або в чому полягає надмірність часу, зазначеного в акті. Скаржник також не наводить обставин, які свідчили б про невідповідність указаного в акті часу участі адвоката фактичній тривалості його роботи у зв`язку із судовими засіданнями.

37. Верховний Суд зауважує, що доведення неспівмірності витрат не вимагає обов`язкового подання дослідження ринкових цін на адвокатські послуги. Відповідні заперечення можуть ґрунтуватися, зокрема, на змісті підготовлених документів, обсязі виконаної роботи, її повторюваності, тривалості процесуальних дій та інших обставинах справи. Однак у цьому випадку наведені Агентством міркування зводяться до загальної незгоди із сумою гонорару без конкретизації обставин, які спростовували б оцінку апеляційного суду.

38. Саме по собі твердження, що справа про стягнення коштів не мала надмірної складності, не доводить неспівмірності витрат. Процесуальний закон передбачає оцінку складності справи у взаємозв`язку з характером і обсягом наданої допомоги, витраченим часом, ціною позову та значенням спору для сторони.

39. У цій справі апеляційний суд врахував, що правнича допомога охоплювала підготовку апеляційної скарги на рішення про повну відмову в позові, інших процесуальних документів та представництво Позивача в чотирьох судових засіданнях, а предметом спору були майнові вимоги на суму 5 329 665,27 грн. Касаційна скарга не містить належного обґрунтування того, чому встановлений судом обсяг такої допомоги не відповідає визнаній ним обґрунтованою вартості послуг.

40. Посилання скаржника на участь адвоката у засіданнях у режимі відеоконференції також не спростовує висновків апеляційного суду. Така форма участі є способом здійснення представництва в суді та сама собою не свідчить про відсутність або менший обсяг наданої правничої допомоги. Витрати на прибуття адвоката до суду до наведеного розрахунку не включено.

41. Колегія суддів відхиляє і доводи про неврахування висновків Верховного Суду щодо необхідності перевірки розумності та співмірності витрат.

42. Наведені скаржником висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19, щодо розмежування зменшення витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу між сторонами не суперечать підходу, застосованому судом апеляційної інстанції. Апеляційний суд визнав наявність відповідних повноважень, навів критерії їх здійснення та за результатами оцінки обставин цієї справи не встановив підстав для додаткового обмеження компенсації.

43. Посилання Відповідача на постанови Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 щодо врахування обсягу юридичної роботи, зміни правової позиції та необхідності опрацювання додаткових джерел і матеріалів також не доводять неправильного застосування норм процесуального права. Скаржник не конкретизував, які саме роботи в цій справі не потребували заявлених витрат часу через їх попереднє виконання або повторення раніше підготовлених документів.

44. Правові висновки про необхідність індивідуальної оцінки витрат не встановлюють наперед визначеного розміру компенсації та не зумовлюють обов`язкового зменшення гонорару в кожній справі. Незгода учасника справи з результатом застосування відповідних критеріїв не є тотожною неврахуванню висновку Верховного Суду щодо застосування норми права.

45. Необґрунтованими є й посилання Агентства на фінансування його діяльності за рахунок Державного бюджету України та необхідність недопущення нецільового використання бюджетних коштів.

46. Процесуальне законодавство не встановлює для державних органів особливих підстав звільнення від відшкодування витрат іншої сторони на професійну правничу допомогу залежно від джерела фінансування їх діяльності. Участь державного органу в господарському процесі передбачає застосування до нього загальних правил розподілу судових витрат.

47. Саме по собі покладення на державний орган обов`язку компенсувати документально підтверджені та визнані судом обґрунтованими витрати іншого учасника справи не свідчить про нецільове використання бюджетних коштів. Протилежний підхід без передбачених законом підстав обмежував би право сторони, на користь якої ухвалене рішення, на відшкодування судових витрат.

48. Установивши обґрунтованість витрат у сумі 55 000,00 грн, суд апеляційної інстанції застосував правило їх пропорційного розподілу. Оскільки із заявлених 5 329 665,27 грн задоволено позовні вимоги на 4 037 977,53 грн, на відповідача покладено 41 670,30 грн витрат на професійну правничу допомогу.

49. Такий розподіл відповідає пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України. Правильності визначеної пропорції та арифметичного розрахунку скаржник не спростовує.

50. Отже, апеляційний господарський суд перевірив документальне підтвердження витрат, їх зв`язок із розглядом справи, обсяг наданої правничої допомоги, розглянув заперечення Відповідача та розподілив витрати відповідно до результату вирішення спору.

51. Доводи касаційної скарги не підтверджують порушення судом правил визначення та розподілу судових витрат, а в частині незгоди з оцінкою обсягу і вартості послуг спрямовані на повторну оцінку встановлених обставин та доказів, однак за приписами частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

52. Тому такі доводи не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не свідчать про неправильне застосування ним норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

54. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

55. За результатами перевірки оскарженої додаткової постанови в межах, визначених статтею 300 ГПК України, Верховний Суд не встановив підстав для її скасування чи зміни. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткова постанова - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 у справі № 910/7190/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.