Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №925/1102/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа №925/1102/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Власова Ю.Л., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представників учасників справи:

прокурора - Красножон О.М. (прокурор відділу Офісу Генерального прокурора),

позивача - Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради (далі - Відділ, позивач) - не з`явився,

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Владом» (далі - Товариство, відповідач) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури (далі - прокурор, скаржник)

на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2026 (суддя Скиба Г.М.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 (судді: Колесник Р.М., Сковородіна О.М., Тищенко А.І.)

у справі за позовом Заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу

до Товариства,

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 802 586 гривень.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності підстав для визнання недійсними додаткових угод та стягнення штрафних санкцій.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Відділу до Товариства про визнання недійсними додаткових угод до договору підряду та стягнення 802 586 грн штрафних санкцій.

1.2. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем робіт за договором підряду, а також тим, що оспорювані додаткові угоди щодо продовження строку виконання робіт до договору, укладені за відсутності документального підтвердження об`єктивних обставин для продовження строку виконання робіт, що суперечить положенням Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про публічні закупівлі», інших нормативно-правових актів.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Черкаської області рішенням від 16.02.2026, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 22.07.2026 залишив без змін, позов задовольнив частково. Визнав недійсними додаткові угоди від 30.12.2024 №1, від 17.04.2025 №2, від 30.05.2025 №3, від 31.07.2025 №4 до договору підряду від 31.10.2024 №24, укладеного Відділом та Товариством, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача штрафні санкції у розмірі 670 253,33 гривень.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи касаційної скарги

4.1. Скаржник визначив підставою касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) та вказав на неправильне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка передбачала, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в частині наявності підстав для застосування виключно положень статті 549 ЦК України без урахування обмежень, визначених частиною шостою статті 232 ГК України до правовідносин, які продовжили існувати між сторонами після 28.08.2025, тобто втрати чинності останнім.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Суду не надходили.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. За результатами проведених Відділом публічних закупівель робіт та послуг (Уманський район Черкаської області) Відділ та переможець торгів Товариство уклали договір підряду №24 від 31.10.2024 на виконання будівельних та монтажних робіт (далі - договір).

6.2. Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору підрядник зобов`язався на свій страх і ризик виконати та передати у обумовлений строк роботи з будівництва та запуску об`єкта, визначеного у договору, та отримати оплату за роботу. Замовник зобов`язався передати всю необхідну проектну документацію виконавцю, надати будівельний майданчик, прийняти виконані роботи та оплатити їх.

6.3. Невід`ємною частиною договору є Графік виконання робіт. Підрядник зобов`язаний розпочати виконання робіт протягом 10 днів після підписання договору (пункт 2.2. договору). Кінцевий строк виконання робіт - до 20.12.2024.

6.4. Загальна вартість договору становить 9 250 000,80 гривень (з ПДВ).

6.5. Фінансування робіт проводиться за загальним планом фінансування Паланської сільської ради як невід`ємна частина договору.

6.6. Відповідальність сторін встановлена розділом 17 договору.

6.7. Обставини непереборної сили визначені розділом 18 договору.

6.8. Умови внесення змін в договір визначені розділом 19 договору.

6.9. Розділ 20 договору визначає невід`ємні частини договору (додатки): договірна ціна; план фінансування робіт; локальні кошториси; підсумкова відомість ресурсів; календарний графік виконання робіт.

6.10. Сторони 30.12.2024 підписали додаткову угоду №1 до договору підряду щодо строків виконання робіт. Підставою зміни строків став лист генпідрядника з посиланням на погодні умови та відсоток виконання договору. Підрядник зобов`язався завершити роботи до 31.05.2025 (пункт 2.2. додаткової угоди). Вартість робіт не змінена. Джерело фінансування робіт - кошти місцевого бюджету за 2024 та 2025 роки.

6.11. Додатковою угодою №2 до договору підряду сторони лише впорядкували нумерацію змінених пунктів основного договору.

6.12. Додатковою угодою №3 від 30.05.2025 до договору підряду сторони підписали зміни щодо строків виконання робіт. Підставою зміни строків став лист генпідрядника з посиланням на погодні умови та відсоток виконання договору. Підрядник зобов`язався завершити роботи до 31.07.2025 (пункт 2.2. додаткової угоди). Вартість робіт не змінена. Джерело фінансування робіт - кошти місцевого бюджету за 2024 та 2025 роки.

6.13. Додатковою угодою №4 від 31.07.2025 до договору підряду сторони підписали зміни щодо строків виконання робіт. Підставою зміни строків став лист генпідрядника з посиланням на погодні умови та відсоток виконання договору. Підрядник зобов`язався завершити роботи до 31.09.2025 (у вересні 30 днів) (пункт 2.2. додаткової угоди). Вартість робіт не змінена. Джерело фінансування робіт - кошти місцевого бюджету за 2024 та 2025 роки.

6.14. Позивач перерахував кошти відповідачу на умовах договору: 26.12.2024 - 290269,20 грн - платіжна інструкція №2; 26.12.2024 - 2394070,80 грн - платіжна інструкція №3; 26.12.2024 - 3794874 грн - платіжна інструкція №4; 22.05.2025 - 155946 грн - платіжна інструкція №1; 22.05.2025 - 445710,00 грн - платіжна інструкція №2; 22.05.2025 - 331172,40 грн - платіжна інструкція №3.

6.15. Не виконано та не передано робіт замовнику на загальну суму 1837958,40 грн.

6.16. Часткове виконання робіт підрядником підтверджується 3 актами приймання робіт від 20.12.2024 та 3 актами приймання робіт від 22.05.2025.

6.17. Об`єкт будівництвом не закінчений, в експлуатацію не введений, замовнику не переданий, що стало підставою звернення прокурора до суду за захистом та відновленням порушеного права та вимогами в інтересах Відділу до Товариства про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору підряду та визнання недійними додаткових угод.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026 для розгляду касаційної скарги у справі №925/1102/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.

7.2. Верховний Суд ухвалою від 14.09.2026, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі №925/1102/25 за касаційною скаргою прокурора на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Склад суду змінений відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами перегляду рішення. В інших частинах, в т.ч. щодо стягнення штрафу, судові рішення не оскаржуються, а тому Судом не переглядаються.

8.2. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.3. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.4. Так, обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник у касаційній скарзі з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (див. пункт 4.1. цієї постанови).

8.5. У контексті доводів касаційної скарги колегія суддів зазначає таке.

8.6. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.7. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.8. Верховний Суд зауважує, що положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

8.9. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

8.10. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 132 332,67 грн, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з такого.

8.10.1. Сторони у договору передбачили, що у разі порушення зобов`язання за договором до підрядника застосовуються санкції: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (пункт 17.4. договору).

8.10.2. Суд першої інстанції зазначив, що з простроченням строку виконано роботи на суму 932828,40 грн за період з 21.12.2024 до 21.05.2025 - 152 дні. З розрахунку пені 0,1% за кожен день прострочення від суми заборгованості розмір пені складає 141789,90 гривень. Розрахунок прокурора в цій частині суд визнав правильним.

8.10.3. Станом на 12.08.2025 невиконаними залишаються роботи на суму 1837958,40 грн, тобто відповідач допустив прострочення за період з 21.12.2024 до 31.08.2025 - 254 дні. З розрахунку 0,1% розміру пені за кожен день прострочення від суми прострочення прокурор нарахував 466841,43 грн пені, які вимагає примусового стягнути з відповідача на користь позивача. Розрахунок в цій частині суд першої інстанції перевірив та визнав правильним. Однак, місцевий суд застосував обмеження в нарахуванні пені строком в 6 місяців з моменту порушення зобов`язання з посиланням на приписи частини шостої статті 232 ГК України, чинного на момент існування спірних правовідносин, а тому дійшов висновку, що стягненню підлягає 334 508,43 грн пені за 6 місяців, а в решті вимог належить відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

8.10.4. Тобто суд першої інстанції обмежив розмір стягнення пені 6 місяцями.

8.11. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

8.12. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

8.13. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.14. За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.15. Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

8.16. Приписами статті 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

8.17. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.18. Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

8.19. Верховний Суд зауважує, що якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, установлений договором.

8.20. У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

8.21. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не встановили, що умови договорів містять будь-які додаткові застережень (зокрема, «до повного виконання зобов`язання», «до повної сплати заборгованості», «до повного погашення боргу» тощо), які свідчили б про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, а тому пеня за прострочення виконання відповідачем як покупцем цінних паперів зобов`язань за договором має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22.

8.22. Верховний Суд враховує, що 28.02.2025 набрав чинності, а 28.08.2025 введено в дію Закон України №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб. Пунктом 3 статті 17 зазначеного Закону передбачено втрату чинності ГК України з дня введення цього Закону в дію, тобто з 28.08.2025.

8.23. Враховуючи, що на момент початку нарахування пені (21.12.2024) та закінчення (21.06.2025) ГК України був чинним, до них підлягають застосуванню, зокрема, положення статей 230, 232 ГК України у редакції, чинній на момент їх виникнення, що узгоджується з приписами статті 5 ЦК України щодо дії актів цивільного законодавства у часі.

8.24. За змістом наведених у касаційній скарзі доводів скаржник фактично порушує питання щодо дії норми права в часі та правил її застосування до правовідносин, які виникли до втрати нею чинності.

8.25. Водночас, застосування норм матеріального права ґрунтується на загальному правилі, за яким юридична оцінка поведінки учасників правовідносин, а також правових наслідків вчинених ними дій здійснюється відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення відповідних прав та обов`язків. Розпочата за чинності певного закону реалізація права, за загальним правилом, має завершуватися із застосуванням норм, які діяли на момент виникнення такого права, якщо інше прямо не встановлено законом.

8.26. Верховний Суд зазначає, що саме з такого підходу виходили суди попередніх інстанцій, застосовуючи частину шосту статті 232 ГК України до визначення періоду нарахування штрафних санкцій.

8.27. Отже, суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин положення частини шостої статті 232 ГК України, як передбачала обмеження періоду нарахування штрафних санкцій.

8.28. З огляду на це, наведені доводи не свідчать про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.29. З огляду на викладене вище у цій постанові, Верховним Судом не встановлено за доводами касаційної скарги неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права, зокрема, частини шостої статті 233 ГК України, з міркувань, викладених у цій постанові.

8.30. За наведених доводів касаційної скарги не убачається, що суди попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо наявності підстав для стягнення пені і визначення періоду нарахування, не дослідили та не оцінили за правилами статей 86, 237-238 ГПК України надані та зібрані у справі докази.

8.31. Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно, ураховуючи предмет, підставу позову, доводи та заперечення учасників справи.

8.32. Суд наголошує, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.33. За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень за наведеними у касаційній скарзі доводами і які визначені, як підстава касаційного оскарження і, які б могли бути підставою для скасування судових рішень.

8.34. Враховуючи викладене вище, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень.

8.35. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.

8.36. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень в оскарженій частині за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій в оскарженій частині - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у справі №925/1102/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у справі №925/1102/25 в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя Ю. Власов

Суддя І. Колос