Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №910/8328/23 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/8328/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Громак В.О.,

учасники справи:

боржниця - ОСОБА_1 ,

представник боржниці - Качмар О.Й., адвокат,

керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Карасюк Олександр Володимирович - не з`явився,

кредитор - фізична особа-підприємець Факторович Оксана Станіславівна,

представник кредитора - Натеса Д.М., адвокат,

кредитор - ОСОБА_2 ,

представник кредитора - Фукс А.В., адвокат,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

ОСОБА_1

фізичної особи-підприємця Факторович Оксани Станіславівни

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 28.01.2026

у складі судді: Мандичева Д.В.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 13.05.2026

у складі колегії суддів: Доманської М.Л. (головуюча), Пантелієнка В.О., Остапенка О.М.,

у справі за заявою

ОСОБА_1

про неплатоспроможність,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.06.2023 відкрито провадження у справі № 910/8328/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника.

2. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.08.2023 визнано кредитором у справі № 910/8328/23 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 Фізичну особу-підприємця Факторович Оксану Станіславівну з грошовими вимогами на суму 3 861 463,00 грн., з яких: 5 368,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 3 856 095,00 грн. - вимоги другої черги.

3. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.09.2023 у справі №910/8328/23 прийнято заяву ОСОБА_2 про визнання кредитором боржника до розгляду на суму 4 935 600,00 грн.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/8328/23(757/51177/21-ц), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 і постановою Верховного Суду від 22.10.2024, за позовом ОСОБА_2 визнано недійсним Договір №01/2020-11.

Зазначене рішення мотивовано тим, що Договір №01/2020-11 вчинений ОСОБА_2 (Позивач) як представником інтересів ТОВ "Акцент-Новотел" за відсутності на те повноважень, тобто в порушення вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України підписаний неуповноваженою особою.

5. 25.06.2024 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду м. Києва із заявою про відмову від кредиторських вимог та відкликання заяви про визнання грошовитих вимог до Боржника у зв`язку з подальшим зверненням ОСОБА_2 до Господарського суду м. Києва із позовною заявою про стягнення грошових коштів з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 5 949 839,37грн.

6. 25.06.2024 ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Боржника коштів у сумі 5949839,37 грн (у тому числі 135000 доларів США, що в національній валюті за курсом Національного банку України станом на 25.06.2023, становить 5474317,50 грн, а також 475521,87 грн 3% річних за період з 06.11.2020 до 28.09.2023 за користування чужими коштами).

Позов мотивовано посиланням на положення статті 216 Цивільного кодексу України та необхідність повернення коштів, сплачених Боржнику на підставі недійсного договору №01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020, а також стягнення нарахованих на ці кошти 3% річних.

7. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.07.2024 у справі №910/8328/23 прийнято відкликання ОСОБА_2 заяви про визнання грошових вимог до боржника.

8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 первісний позов задоволено в частині стягнення з Боржника на користь Позивача 135 000,00 доларів США, що в національній валюті за курсом, встановленим НБУ станом на 25.06.2023, становить 5 474 317,50 грн; у решті вимог первісного позову та у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 рішення господарського суду першої інстанції скасовано в частині задоволення вимог первісного позову про стягнення коштів з Боржника на користь Позивача, в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог, а в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

10. Постановою Верховного Суду від 25.09.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі №910/8328/23 (910/7963/24) скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

11. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.09.2025 у цивільній справі №757/44615/25-ц відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих (збережених) коштів.

12. 27.11.2025 ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про визнання грошових вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 2 855 162,25 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

13. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі №910/8328/23 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 із кредиторськими вимогами до боржника;

визнано кредитором у справі №910/8328/23 ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 2 860 007,05 грн., з яких 4844,80 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 2 855 162,25 грн - вимоги другої черги;

зобов`язано керуючого реструктуризацією внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів;

відкладено розгляд справи у судовому засіданні, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 20.02.2026;

відмовлено ОСОБА_2 у визнанні кредитором боржника на суму 428 720,61 грн.

14. Суд першої інстанції, зокрема, вказав на те, що положення чинного законодавства не містять заборони повторного подання заяви про визнання грошових вимог, враховуючи що попередня заява відкликана кредитором та не була розглянута судом.

14.1. Судом враховано, що Договір №01/2020-11 у судовому порядку визнаний недійсним, саме в тій редакції, що подана до суду у вигляді фотокопії, здійсненій під час проведення допиту ОСОБА_1 в кримінальному провадженні від 10.06.2021 № 42021102100000097 органом досудового розслідування.

14.2. ОСОБА_2 під час розгляду справи №910/8328/23 (757/51177/21-ц) жодним чином не стверджував, що ним укладався інший договір, ніж Договір №01/2020-11.

14.3. Враховуючи встановлені в межах справи №910/8328/23 (757/51177/21-ц) обставини, на необхідності врахування яких указував і Верховний Суд у справі №910/8328/23 (910/7963/24), місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність ОСОБА_2 того факту, що грошові кошти в розмірі 135000 доларів США передані ним ФОП ОСОБА_1 саме на виконання Договору №01/2020-11, умови якого в наявній у матеріалах справи №910/8328/23(757/51177/21-ц) копії не відповідали дійсному змісту укладеного договору, та безпосередньо який і визнаний у судовому порядку недійсним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

15. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі №910/8328/23 залишено без змін (в оскаржуваній частині).

16. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та рішенням місцевого господарського суду.

17. Щодо доводів скаржниці, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скасування Верховним Судом рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі № 910/8328/23 (910/7963/24) та передача вказаної справи на новий розгляд іншому складу суду жодним чином не може свідчити про те, що суддя Мандичев Д.В. діяв всупереч основним засадам судочинства та не забезпечив справедливий розгляд вказаної справи у розумінні чинного законодавства.

18. Також, апеляційний господарський суд відхилив доводи скаржниці відносно того, що суд безпідставно не залишив без розгляду заяву ОСОБА_2. про визнання грошових вимог, оскільки подання у 2023 первинної заяви про визнання кредиторських вимог та її подальше відкликання не позбавляє кредитора права повторно звернутися із заявою про визнання грошових вимог, якщо такі вимоги залишаються неврегульованими та існують на момент звернення. Ані Кодекс України з процедур банкрутства, ані Господарський процесуальний кодекс України не містять заборони повторного подання заяви про визнання грошових вимог у даній справі про банкрутство у випадку, коли попередня заява була відкликана кредитором до її розгляду по суті, не була розглянута судом по суті та не породила жодних процесуальних наслідків щодо встановлення розміру чи правової природи заявлених вимог.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

19. 06.11.2020 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, що діє на підставі запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці в та громадських формувань (надалі - Агент) з однієї сторони, та ОСОБА_2 (який представляє інтереси компанії "Акцент-Новотел") (надалі - Довіритель), укладено договір про надання агентських послуг № 01/2020-11.

20. Відповідно до пункту 1.1 договору Агент зобов`язується за дорученням і в інтересах Довірителя за винагороду сприяти укладенню Довірителем угоди з продажу (відчуження) нерухомості: Будівля навчального та дослідницького закладу за адресою: м. Київ, вулиця Єлизавети Чавдар, будинок 11-А (надалі Об`єкт) з компанією, одним із учасників якої, є громадянин Польщі Адам Яцек Вояцькі (далі Покупець), або з іншим покупцем, інформацію про якого надав Агент (далі - Покупець), а Довіритель зобов`язується оплатити послуги Агента у порядку та розмірі, вказаному в даному Договорі.

21. У пункті 1.2 договору вказано, що Об`єкт належить компанії ТОВ "Акцент-Новотел", інтереси якої представляє Довіритель, на підставі права власності (номер запису про право власності: 16724281).

22. Підтвердженням належного виконання Агентом своїх зобов`язань за цим Договором є факт укладення Довірителем угоди про відчуження Об`єкту з Покупцем (пункт 1.3 договору).

23. Згідно з пунктом 1.5 договору повноваження Агента на здійснення від імені Довірителя дій згідно з умовами даного Договору, підтверджуються цим Договором і не потребують додаткового підтвердження, в тому числі, шляхом видачі довіреності або іншого документу.

24. За змістом пункту 2.1 договору за сприяння в укладенні угоди, передбаченої п. 1.1 цього Договору, Довіритель зобов`язується виплатити Агенту агентську винагороду у розмірі 135 000 доларів США.

25. Відповідно до пункту 2.2 договору агентська винагорода виплачується Агенту на його поточний рахунок, або іншим передбаченим способом, в день підписання угоди про відчуження Об`єкта, укладеної за його посередництвом.

26. Пункт 2.3 договору передбачає, що Довіритель зобов`язується протягом одного календарного дня з моменту отримання Акту приймання-передачі послуг підписати та направити Агенту один екземпляр Акту приймання-передачі або мотивовану відмову від прийняття послуг. Довіритель не має права мотивувати відмову від підписання Акту ненаданням послуг, не передбачених даним Договором.

27. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 та постановою Верховного Суду від 22.10.2024) у справі №910/8328/23 (757/51177/21-ц) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним Договір про надання агентських послуг від 06.11.2020 № 01/2020-11, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1.

Зазначене рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Договір №01/2020-11 вчинений ОСОБА_2 як представником інтересів ТОВ "Акцент-Новотел", за відсутності на те повноважень, тобто в порушення вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, підписаний неуповноваженою особою. При цьому факт передачі грошових коштів ОСОБА_2 ОСОБА_1. у розмірі 135 000 доларів США сторонами не заперечується, проте, матеріали справи не містять доказів підтвердження того, що грошові кошти передані саме у виконання договору від 06.11.2020 № 01/2020-11 за тими умовами, що визначені у наданій суду фотокопії, здійсненій під час проведення допиту в кримінальному провадженні від 10.06.2021 № 42021102100000097 ОСОБА_1. органу досудового розслідування.

28. ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 5 949 839,37 грн (у тому числі 135 000 доларів США, що в національній валюті за курсом Національного банку України станом на 25.06.2023, становить 5474317,50 грн, а також 475521,87 грн 3% річних за період з 06.11.2020 до 28.09.2023 за користування чужими коштами).

Позов мотивовано посиланням на положення статті 216 Цивільного кодексу України та необхідність повернення коштів, сплачених Боржнику на підставі недійсного договору про надання агентських послуг від 06.11.2020 №01/2020-11 (далі - Договір №01/2020-11), а також стягнення нарахованих на ці кошти 3% річних.

29. У зустрічній позовній заяві Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 5 540 859,00 грн.

Зустрічний позов мотивовано тим, що позивач одержав за недійсним Договором №01/2020-11 послугу у вигляді сприяння в укладенні договору купівлі-продажу будівлі від 25.11.2020, що підлягала оплаті в зазначеному розмірі.

30. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі № 910/8328/23 (910/7963/24) первісний позов задоволено в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 135000,00 доларів США, що в національній валюті за курсом, встановленим НБУ станом на 25.06.2023, становить 5474317,50 грн; у решті вимог первісного позову та у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

31. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі № 910/8328/23 (910/7963/24) рішення господарського суду першої інстанції скасовано в частині задоволення вимог первісного позову про стягнення коштів з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог, а в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

32. Постановою Верховного Суду від 25.09.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі №910/8328/23 (910/7963/24) скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

32.1. Верховний Суд звернув увагу, в тому числі, на те, що господарські суди як першої, так і апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків щодо наявності / відсутності підстав для стягнення коштів у сумі 135 000 доларів США саме на підставі положень статті 216 Цивільного кодексу України, визначеної підставою позовних вимог.

32.2. У пункті 76 постанови Верховного Суду від 22.10.2024 у справі №910/8328/23(757/51177/21-ц) вказано, що факт передачі грошових коштів Позивачем ( ОСОБА_2 ) Боржнику (ФОП ОСОБА_1) в розмірі 135000 доларів США сторонами не заперечується, проте, матеріали справи не містять доказів підтвердження того, що грошові кошти передані саме у виконання договору від 06.11.2020 №01/2020-11 за тими умовами, що визначені в наданій суду фотокопії, здійсненій під час проведення допиту в кримінальному провадженні №42021102100000097 від 10.06.2021 ОСОБА_1 органу досудового розслідування.

33. В рішенні Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 року у справі № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) зазначено, що ОСОБА_2 наголошував, що перша сторінка Договору №01/2020-11 замінена на сторінку з іншими істотними умовами, що не погоджувалися сторонами, натомість, за рахунок сплачених ОСОБА_2 135000 доларів США ФОП ОСОБА_1 мала укласти з новим власником нерухомого майна ТОВ "Прайм Інжиніринг" договір оренди, а не зарахувати отримані кошти як оплату за агентські послуги.

Також у постанові Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) вказано, що ОСОБА_2 наголошував на підписанні ним договору на двох сторінках. У подальшому після отримання коштів ФОП ОСОБА_1 змінила першу сторінку договору, назвавши його договором агентських послуг та змінивши істотні умови договору. Виходячи з вказаного, ОСОБА_2 надав ФОП ОСОБА_1 кошти в розмірі 135000 доларів США відповідно до оскаржуваного договору, про що остання не заперечує, та цей факт підтверджується матеріалами справи, а тому при укладенні вказаного правочину порушено майнові права саме ОСОБА_2., а не в ТОВ "Акцент-Новотел", отже, ОСОБА_2 є належним Позивачем у справі, оскільки саме йому завдано майнової шкоди діями ФОП ОСОБА_1.

34. За змістом встановлених у справі №910/8328/23(757/51177/21-ц) обставин та наданих ОСОБА_2 у вказаній справі пояснень, останній надавав ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 135000 доларів США саме на виконання Договору №01/2020-11, але за іншими умовами, ніж містилися на першій сторінці відповідного договору в наявній у матеріалах справи №910/8328/23(757/51177/21-ц) копії.

35. ОСОБА_2 під час розгляду справи №910/8328/23(757/51177/21-ц) жодним чином не стверджував, що ним укладався інший договір, ніж Договір №01/2020-11.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

36. ОСОБА_1 та Фізична особа-підприємець Факторович Оксана Станіславівна звернулися з касаційними скаргами до Верховного Суду на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 910/8328/23, з вимогою ухвалити нове рішення, яким повністю відхили грошові вимоги ОСОБА_2.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржників

( ОСОБА_1 та Факторович Оксани Станіславівни)

37. В обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначено про порушення судами частини 1 статті 36, пунктів 1, 2 частини 3 статті 277 ГПК України (за відсутності висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах), справу розглянуто неповноважним складом суду, а в заявленому з цього приводу відводі судді було відмовлено; судами було порушено частину 1 статті 2 та частину 3 статті 45 КУзПБ, пункт 2 частини 1 статті 175 та пункт 3 частини 1 статті 231 ГПК України за відсутності висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах; судами невірно застосовано частину 1 статті 216 ЦК України та не враховано висновки Верховного Суду викладені у справах № 910/8328/23(757/51177/21-ц) та 910/8328/23(910/7963/23); заявники касаційних скарг також зазначають про неправильне застосування частини 1 статті 122, статей 45-47 КУзПБ без урахування висновків Верховного Суду викладених в постановах від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20, від 01.03.2023 у справі № 902/221/22.

Доводи кредитора

( ОСОБА_2 )

38. Кредитор доводить:

38.1. Факт передачі грошових коштів від ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1. вже встановлений судом у межах справи №910/8328/23 (757/51177/21-ц), то відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

38.2. За змістом встановлених у справі №910/8328/23(757/51177/21-ц) обставин та наданих ОСОБА_2 у вказаній справі пояснень, останній надавав ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 135000 доларів США саме на виконання Договору №01/2020-11, але за іншими умовами, ніж містилися на першій сторінці відповідного договору в наявній у матеріалах справи №910/8328/23(757/51177/21-ц) копії.

38.3. Скасування судового рішення, ухваленого в порядку, визначеному статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, (у даному випадку скасування Верховним Судом рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 по справі № 910/8328/23 (910/7963/24) та передача вказаної справи на новий розгляд в іншому складі суду) жодним чином не може свідчити про те, що суддя Мандичев Д.В. діяв всупереч основним засадам судочинства, не забезпечив справедливий розгляд указаної справи, а також не є підставою для відводу судді Мандичева Д.В. від розгляду основної справи про банкрутство/неплатоспроможність у розумінні чинного законодавства.

38.4. У цьому випадку суддею Мандичевим Д.В. розглядався позов ОСОБА_2 у межах спору №910/8328/23 (910/7963/24), тоді як предметом розгляду в оскаржуваній ухвалі є заява кредитора про визнання грошових вимог безпосередньо у справі №910/8328/23 про неплатоспроможність ФОП ОСОБА_1 . Отже, йдеться про різні процесуальні провадження у межах однієї справи про банкрутство, які мають різний предмет розгляду.

38.5. Відкликання заяви ОСОБА_2 у 2024 році було здійснене у зв`язку з необхідністю окремого судового розгляду питання про стягнення заборгованості. Однак станом на дату подання заяви від 27.11.2025 року вимоги Кредитора не були задоволені, спір між сторонами не вирішений по суті, а тому право Кредитора на звернення з грошовими вимогами у межах справи про неплатоспроможність зберігається у повному обсязі.

38.6. У справі №910/8328/23 про неплатоспроможність ФОП ОСОБА_1 кредиторські вимоги також заявлені у розмірі 67 500 доларів США, що становить ті самі 50% від загальної суми 135 000 доларів США, тобто у розмірі 2855 162,25 грн. відповідно до курсу НБУ станом на день подання заяви.

38.7. В межах справи №910/8328/23(910/7963/24) ОСОБА_2 подано заяву про зменшення позовних вимог у частині стягнення суми 135 000 доларів США

на 50%, а саме до 67 500 доларів США, що підлягають стягненню у гривневому

еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день виконання судового рішення.

38.8. Жодного дублювання чи подвійного стягнення не існує, оскільки вимога заявлена в однаковому, а не паралельному чи додатковому розмірі.

38.9. Твердження боржника про необхідність або можливість залишення заяви ОСОБА_2 без розгляду не ґрунтуються на законі і не відповідають спеціальній природі процедур неплатоспроможності, які передбачають всебічну перевірку та оцінку кожної заявленої кредиторської вимоги та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

38.10. Встановлені обставини щодо визнання судом недійсним правочину (справа №910/8328/23(757/51177/21-ц) мають як наслідок застосування згідно з вимогами статті 216 ЦК України інституту реституції та є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

39. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8328/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026.

40. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8328/23 за касаційною скаргою Факторович О.С. було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.06.2026.

41. У зв`язку з відпусткою судді Огородніка К.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8328/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026. 42. Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 910/8328/23 за касаційними скаргами ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця Факторович Оксани Станіславівни на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026.

Об`єднано касаційні скарги ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця Факторович Оксани Станіславівни в одне касаційне провадження.Датою проведення судового засідання визначено 01.09.2026.

43. 28.07.2026 до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли відзиви на касаційні скарги, з запереченнями проти вимог та доводів скаржників.

44. 29.07.2026 до Суду від ОСОБА_1 надійшов Відзив на касаційну скаргу ФОП Факторович О.С., де Боржниця повністю погодилась з доводами Факторович О.С.

45. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/8328/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026.

46. Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2026 відкладено розгляд касаційних скарг ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця Факторович Оксани Станіславівни на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 910/8328/23. Датою судового засідання визначено 22.09.2026.

47. 16.09.2026 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від представника ОСОБА_2 адвоката Фукс Анни Василівни, надійшла заява про проведення судових засідань у справі №910/8328/23 в режимі відеоконференції.

48. Ухвалою Верховного Суду від 18.09.2026 постановлено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

49. Представники ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця Факторович Оксани Станіславівни в засіданні суду 22.09.2026 (в залі суду) повністю підтримали вимоги касаційних скарг за доводами викладеними в них. Просили Суд ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 910/8328/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким повністю відхили грошові вимоги ОСОБА_2.

50. Представниця ОСОБА_2. в судовому засіданні 22.09.2026 (в залі суду) проти вимог та доводів скаржників заперечила з підстав викладених у відзивах. Просила Суд ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 910/8328/23 залишити без змін.

51. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (22.09.2026) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 22.09.2026. Були відсутні і ніші обставини, що унеможливлювали розгляд справи у судовому засіданні 22.09.2026.

52. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.07.2026 №4928-IX), Верховний Суд розглядає справу №910/8328/23 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

53. Відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

55. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

56. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

57. Предметом касаційного перегляду є законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, залишеної без змін апеляційним господарським судом, щодо визнання грошових вимог ОСОБА_2 .

58. Згідно зі статтею 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

59. Частиною 1 статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

60. Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

61. Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частина 1 статті 122 КУзПБ).

62. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

63. Обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено на кредитора.

64. У застосуванні положень статті 1, частини чотирнадцятої статті 39, частин, першої, четвертої, шостої статті 45, а також 46 та 47 КУзПБ, якими врегульований порядок звернення кредитора у справі про банкрутство із вимогами, Суд згідно з усталеними висновками колегій суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду неодноразово підкреслював, що завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 25.11.2021 у справі № 924/1351/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

65. При цьому, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21)

66. Заявник же сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (висновки у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 13.06.2023 у справі № 904/6032/21 тощо).

67. Таким чином, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії згідно з усталеними правовими висновками Верховного Суду:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство; під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (висновки у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (висновки у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог; законодавець у справах про банкрутство поклав на заявника грошових вимог обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України); комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство; у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (висновки у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі № 902/221/22);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником; заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновки у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 913/479/18);

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами (висновки у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

68. Судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові вимоги ОСОБА_2 ґрунтуються на Договорі про надання агентських послуг № 01/2020-11 та рішенні Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/8328/23 (757/51177/21-ц), яким визнано недійсним Договір № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1.

69. Як про зазначено судом першої інстанції, вказане рішення суду (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 та постановою Верховного Суду від 22.10.2024) мотивовано тим, що Договір №01/2020-11 вчинений ОСОБА_2. як представником інтересів ТОВ "Акцент-Новотел" за відсутності на те повноважень, тобто в порушення вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України підписаний неуповноваженою особою.

При цьому, факт передачі грошових коштів ОСОБА_2 ОСОБА_1. у розмірі 135 000 доларів США сторонами не заперечується, проте матеріали справи не містять доказів підтвердження того, що грошові кошти передані саме у виконання договору від 06.11.2020 № 01/2020-11 за тими умовами, що визначені наданій суду фотокопії, здійсненій під час проведення допиту в кримінальному провадженні № 42021102100000097 від 10.06.2021 ОСОБА_1. органу досудового розслідування.

70. Ґрунтуючись встановленими у справі №910/8328/23(757/51177/21-ц) обставинами та наданими ОСОБА_2. у вказаній справі пояснень, суд виснував, що ОСОБА_2 надавав ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 135000 доларів США саме на виконання Договору №01/2020-11, але за іншими умовами, ніж містилися на першій сторінці відповідного договору в наявній у матеріалах справи №910/8328/23(757/51177/21-ц) копії.

71. Водночас, Договір №01/2020-11 у судовому порядку визнаний недійсним в тій редакції, що подана до суду у вигляді фотокопії, здійсненій під час проведення допиту ОСОБА_1. в кримінальному провадженні № 42021102100000097 від 10.06.2021 органом досудового розслідування.

72. Суд першої інстанції, з яким в подальшому погодив апеляційний суд, зважав, що обставини щодо визнання судом у справі №910/8328/23(757/51177/21-ц) недійсним такого правочину зумовлюють застосування згідно з вимогами статті 216 ЦК України інституту реституції та є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

73. При цьому, суди попередніх інстанцій констатували, що сам факт передачі грошових коштів ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 вже встановлений судом у межах справи №910/8328/23 (757/51177/21-ц), в якій сторонами не заперечувався, та відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України не підлягав доказуванню.

74. Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо доведеності та обґрунтованості заявлених ОСОБА_2. грошових вимог в сумі 2 860 007,05 грн передчасними з огляду на наступне.

75. Як про це вже було позначено вище, заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

76. Поряд з цим, зміст оскаржених судових рішень не містить в собі обставин дослідження будь якої первинної документації в обґрунтування заявлених грошових вимог.

77. Крім того, рішення у справі №910/8328/23 (757/51177/21-ц), враховуючи предмет розгляду, не підтверджує підстави виникнення грошових вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , їх характеру, розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, оскільки означене не входило до предмету дослідження питання дійсності Договору №01/2020-11, в редакції поданій позивачем.

Більш того, враховуючи зміст пункту 76 Постанови Верховного суду від 22.10.2024 у названій справі, суди у межах справи №910/8328/23 (757/51177/21-ц) не досліджували факт виникнення зобов`язань за оспореним Договором.

78. Суди попередніх інстанцій зауважили, що факт передачі грошових коштів ОСОБА_2 ОСОБА_1 у розмірі 135 000 доларів США сторонами не заперечується.

79. Водночас, слід наголосити на тому, що під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме собою не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин у загальному порядку.

80. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

81. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- визнаючи вимоги кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості.

82. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

83. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

84. Так, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що обставини щодо визнання судом у справі №910/8328/23(757/51177/21-ц) недійсним такого правочину зумовлюють застосування згідно з вимогами статті 216 ЦК України інституту реституції та є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

85. Водночас, слід звернути увагу, що у межах цієї справи наявний спір про застосування реституційних наслідків недійсності укладеного між сторонами у справі ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) Договором №01/2020-11, визнаного недійсним судовим рішенням у іншій справі (справа № 910/8328/23 (757/51177/21-ц)).

86. Слід зауважити, що Постановою Верховного Суду від 25.09.2025 у справі №910/8328/23(910/7963/24) були скасовані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції, якими було задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 5 949 839,37 грн в порядку статті 216 ЦК України. Справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

87. Передаючи справу №910/8328/23(910/7963/24) на новий розгляд, Верховний Суд виснував, що господарські суди як першої, так і апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків щодо наявності / відсутності підстав для стягнення з Боржника на користь Позивача коштів у сумі 135000 доларів США саме на підставі положень статті 216 Цивільного кодексу України, визначеної підставою позовних вимог.

88. Верховний Суд зауважив, зокрема, і на тому, що "факт сплати зазначених коштів у цій справі встановлено господарськими судами не на підставі його підтвердження певними письмовими чи іншими доказами, які б надавали підстави для конкретних висновків щодо моменту, обставин і мети їх сплати тощо, а внаслідок визнання зазначеного факту Боржником, зокрема, під час розгляду цієї справи та справи №910/8328/23(757/51177/21-ц).".

89. Також, Верховний Суд у названій справі вказав на те, що необхідною передумовою для вирішення питання про застосування передбачених вказаною нормою реституційних наслідків недійсності Договору №01/2020-11 є також належне дослідження обставин щодо вчинення Боржником на користь Позивача певних дій на його виконання.

90. Водночас, під час розгляду грошових вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції по суті перебрав на себе повноваження вирішення спору щодо реституційних наслідків недійсності Договору №01/2020-11, без дослідження обставин та доказів про які, зокрема, вказано Верховним Судом у постанові від 25.09.2025 у справі №910/8328/23(910/7963/24).

91. Крім того, зазначаючи про те, що положення чинного законодавства не містять заборони повторного подання заяви про визнання грошових вимог, враховуючи що попередня заява відкликана кредитором та не була розглянута судом, суди попередніх інстанцій не здійснили аналізу норми права на підставі якій було прийнято судом таке відкликання, а відтак й його наслідки.

92. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

93. Оскаржувані судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

94. Оскільки суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином підстав виникнення грошових вимог та їх характеру, Верховний Суд вважає передчасним висновок судів про наявність підстав для визнання грошових вимог ОСОБА_2 у розмірі 2 855 162,25 грн.

95. Ураховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися законними та обґрунтованими, оскільки вони ухвалені за умови неповного встановлення обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки в силу приписів ст. 300 ГПК України касаційна інстанція обмежена у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні, або додатково перевіряти докази, усунення наведених порушень неможливе на стадії касаційного розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

96. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково та передати справу повністю або частково на новий розгляд, у тому числі за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

97. За результатами касаційного розгляду колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду. Відповідно касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

98. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

99. Оскільки суд касаційної інстанції направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця Факторович Оксани Станіславівни - задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі №910/8328/23 (в частині розгляду заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до ОСОБА_1 )- скасувати.

3. Справу № 910/8328/23 у скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков