Окрема думка від 29 вересня 2026 р. у справі №926/4603/22 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді Кібенко О.Р.

30 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 926/4603/22

1. Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (далі - Департамент) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор" (далі - ТОВ "Компанія "Євродор") до Департаменту про стягнення боргу за договором підряду в сумі 3 556 342 грн, вирішив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у частині стягнення 2 145 883 грн - без змін.

2. Не можу погодитися з ухваленим колегією суддів рішенням, виходячи з таких міркувань.

3. У цій справі ТОВ "Компанія "Євродор" (підрядник) просило стягнути з Департаменту (замовника) 2 145 883 грн вартості робіт за договором підряду від 28.08.2020 №391 (далі - Договір), відображених в односторонньому акті приймання виконаних будівельних робіт №2 форми КБ-2в (далі - Акт), а також 1 410 459 грн забезпечення виконання Договору. Касаційне провадження відкрито лише в частині вимоги про стягнення 2 145 883 грн.

4. Договір укладено за результатами публічної закупівлі. Договірна ціна є твердою (п.2.1 Договору); підрядник зобов`язався виконати роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації (пункти 1.1, 6.3 Договору). Акт на суму 2 145 883 грн направлено замовнику 24.08.2022; у строк, визначений п.3.3 Договору, замовник Акт не підписав і вмотивованої відмови не надав.

5. Департамент заперечував проти позову, посилаючись на те, що роботи, зазначені в Акті, не відповідають проєктно-кошторисній документації та твердому кошторису до Договору, і заявляв клопотання про призначення експертизи з цього питання.

6. Суди першої та апеляційної інстанцій позов у цій частині задовольнили, виходячи з того, що:

- факт виконання робіт, їх обсяг і вартість підтверджено висновком експерта від 09.12.2025 №СЕ-19/116-25/16355-БТ;

- замовник у строк, визначений п.3.3 Договору, Акт не підписав і вмотивованої відмови не надав, а тому не звільняється від обов`язку оплатити роботи;

- питання про відповідність робіт проєктно-кошторисній документації виключено з переліку питань експерту ухвалою від 08.09.2025 через неподання сторонами витребуваних документів;

- відповідач не навів конкретного переліку робіт, не передбачених Договором, і не послався на відповідні позиції кошторису, тому його заперечення мають загальний характер.

7. Департамент оскаржив ці рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), посилаючись на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.04.2025 у справі №922/1834/24 та від 17.09.2025 у справі №910/5346/20, щодо застосування статей 844, 877 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статей 76, 77, 79, 86, 99 ГПК. Скаржник зазначав, зокрема, що суди дослідили лише реальність виконання робіт, але не їх відповідність проєктній документації та кошторису; необґрунтовано відмовили у призначенні експертизи з питання, яке не було предметом наявного висновку; не зазначили, яких саме документів бракувало для дослідження; наводив конкретні приклади розбіжностей між Актом і кошторисом (вартість щебеню у пунктах 5, 6 Акта, вартість перевезення ґрунту у п.3 Акта) та посилався на зведений акт приймання-передачі виконаних робіт без номера й дати, підписаний директором позивача, в якому сам позивач поділив роботи на три групи: роботи за підписаними та оплаченими актами, виконані в межах кошторису; роботи за непідписаними актами, названі додатковими і виконаними поза межами кошторису (72 позиції); роботи в межах кошторису, що залишилися неоплаченими (4 позиції).

8. Верховний Суд у постанові від 30.09.2026 виходив, зокрема, з такого:

- суди не заперечували, що відповідність робіт проєктно-кошторисній документації входить до предмета доказування, а дійшли висновку про недоведеність конкретних обставин невідповідності, на які посилався відповідач;

- постанова у справі №922/1834/24 ухвалена за інших фактичних обставин, а цитований скаржником фрагмент постанови у справі №910/5346/20 є констатацією фактичних обставин, а не висновком щодо застосування норми права;

- Департамент, не заявивши у строк за п.3.3 Договору вмотивованих заперечень щодо відступів від умов Договору, за змістом статей 853, 882 ЦК втратив право посилатися на такі обставини в подальшому (venire contra factum proprium);

- відмова у призначенні експертизи є законною з огляду на дискреційний характер цього повноваження, об`єктивну неможливість дослідження за відсутності документів та принцип розумності строків розгляду справи, яка триває з 2022 року;

- суди встановили, що спірні роботи виконані в межах Договору, загальна ціна не перевищена, а роботи повністю відповідають предмету Договору.

9. Не погоджуюсь із цією позицією, вважаю, що доводи касаційної скарги були обґрунтованими з огляду на таке.

10. Відповідно до ч.1 ст.877 ЦК підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

11. Згідно з ст.844 ЦК ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі; кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим; кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором; зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

12. Верховний Суд у постанові від 16.04.2025 у справі №922/1834/24 сформулював загальний висновок: предмет доказування у спорі про оплату будівельних робіт охоплює три обставини, що не є тотожними, а саме, фактичне виконання робіт, їх відповідність проєктній документації та їх відповідність кошторису; ці обставини не підміняють одна одну. Це є висновком щодо застосування норм права (статей 844, 877 ЦК), а не констатацією обставин конкретної справи. Відмінності у фактичних обставинах (хто саме і з яких мотивів оспорював акт) не свідчать про неможливість його застосування у подібних правовідносинах з договору будівельного підряду.

13. У цій справі експерт досліджував лише фактичне виконання робіт та відповідність Акта фактичному результату. Втім, експерт не досліджував, а суди не встановлювали, чи охоплювалися роботи, зазначені в Акті, проєктною документацією і локальними кошторисами до Договору. Суди відхилили заперечення відповідача з мотивів їх недоведеності, що саме по собі не свідчить про підтвердження відповідності виконаних робіт умовам Договору. Тому твердження про те, що суди встановили повну відповідність робіт предмету Договору, не відповідає змісту оскаржуваних рішень.

14. Підхід судів попередніх інстанцій є суперечливим. Ухвалою від 14.02.2023 суд першої інстанції визнав, що для з`ясування відповідності робіт проєктно-кошторисній документації потрібні спеціальні знання, і поставив це питання на вирішення експерта. Після виключення цього питання з експертного дослідження суд вирішив його не на користь відповідача лише з мотивів недоведеності його заперечень. Проте обставина, для встановлення якої потрібні спеціальні знання, не може бути встановлена шляхом застосування правил розподілу тягаря доказування.

15. Фактичне виконання робіт є необхідною, але не достатньою умовою для стягнення їх вартості саме за Договором. Якщо Акт містить роботи, не передбачені кошторисом і не погоджені як додаткові у порядку ст.844, ч.3 ст.877 ЦК, обов`язок замовника оплатити їх за Договором не виникає незалежно від того, що загальна ціна Договору не перевищена. Саме такий підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 17.09.2025 у справі №910/5346/20, і він є правовим висновком щодо застосування ст.877 ЦК (пункти 56-60 постанови), а не описом фактичних обставин справи №910/5346/20.

16. Особливого значення це набуває з огляду на те, що Договір укладено за результатами процедури публічної закупівлі та фінансується за рахунок коштів державного і міського бюджетів (п.2.1 Договору).

17. Відповідно до ч.1 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК та ГК з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Крім того, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця (ч.4 ст.41 Закону), а істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до повного виконання зобов`язань сторонами, крім вичерпного переліку випадків, передбачених ч.5 ст.41 цього Закону. Жоден із цих випадків не передбачає збільшення обсягу робіт понад визначений предметом закупівлі та проєктно-кошторисною документацією.

18. Отже, у договорі про закупівлю обсяг і зміст робіт визначаються предметом закупівлі, тендерною документацією та проєктно-кошторисною документацією, і сторони не можуть збільшити цей обсяг на власний розсуд, і тим більше таке збільшення не можна вважати погодженим замовником лише через непідписання ним акта. Роботи, виконані підрядником поза межами погодженого предмета закупівлі, не можуть бути оплачені за договором про закупівлю лише на тій підставі, що вони фактично виконані, а замовник не надав вмотивованої відмови від підписання акта.

19. Інший підхід дозволяв би обходити вимоги Закону "Про публічні закупівлі" щодо визначення предмета та ціни закупівлі шляхом складення односторонніх актів підрядника. Саме тому питання про те, чи охоплюються роботи, зазначені в Акті, предметом закупівлі та кошторисом до Договору, не могло бути залишене судами без дослідження.

20. Колегія суддів надала вирішального значення тому, що Департамент у строк за п.3.3 Договору не надав вмотивованої відмови від підписання Акта, і виснувала, що він втратив право заперечувати проти оплати.

21. Статті 853, 882 ЦК регулюють приймання робіт і наслідки незаявлення замовником про недоліки або відступи від умов договору, виявлені під час приймання. Односторонній акт є доказом передання та прийняття реально виконаних робіт, проте бездіяльність замовника не змінює предмета Договору, не вносить змін до твердого кошторису і не перетворює непогоджені додаткові роботи на роботи, передбачені Договором. Питання, чи виник з Договору обов`язок оплатити саме ці роботи, передує питанню про їх прийняття.

22. Колегія суддів врахувала висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №922/1834/24, вибірково: висновок про заборону суперечливої поведінки замовника використано проти скаржника, тоді як висновок тієї самої постанови про три складові предмета доказування визнано незастосовним через відмінність фактичних обставин. Обидва висновки сформульовані в одній постанові щодо одних і тих самих правовідносин і мають застосовуватися разом: непідписання акта позбавляє замовника можливості посилатися на недоліки реально виконаних робіт, але не звільняє суд від встановлення того, чи виконані роботи в межах погодженого договірного завдання.

23. Клопотання Департаменту, подане після отримання висновку експерта від 09.12.2025, стосувалося питання, якого цей висновок не досліджував. Відповідач не просив перевірити висновок про фактичне виконання робіт, а порушив інше питання, що залишилося поза межами проведеного дослідження. Тому це клопотання не могло бути відхилене з мотивів незгоди з наявним висновком експерта або як таке, що спрямоване на переоцінку вже вирішеного процесуального питання.

24. Скаржник стверджує, що матеріали справи містять робочий проєкт, зведений кошторисний розрахунок, локальні кошториси, підсумкову відомість ресурсів, журнал робіт, акти на закриття прихованих робіт та іншу виконавчу документацію. Суди не встановили, яких саме документів було недостатньо для порівняння Акта з проєктом і кошторисом, чи міг експерт відповісти на підставі вже наявних матеріалів і чи підтверджував він неможливість дослідження. За відсутності таких висновків об`єктивна неможливість проведення експертизи залишилася неперевіреною, а довід скаржника про достатність долучених документів судами залишився без відповіді.

25. Особливого значення у цій справі набуває зведений акт приймання-передачі виконаних робіт, підписаний директором позивача, на який посилається скаржник. За твердженням скаржника, у цьому документі сам позивач поділив виконані роботи на три групи: роботи за підписаними та оплаченими актами, тобто виконані в межах кошторису; роботи за непідписаними актами, які позивач назвав додатковими і виконаними поза межами кошторису (72 позиції); роботи в межах кошторису, що залишилися неоплаченими (4 позиції). Якщо це відповідає дійсності, то позивач фактично визнав, що переважна частина робіт, пред`явлених до оплати, є додатковими роботами, не передбаченими кошторисом до Договору.

26. За таких обставин висновки судів про те, що відповідач не навів конкретного переліку робіт, не передбачених Договором, і не послався на відповідні позиції кошторису, не узгоджуються з матеріалами справи. Відповідач посилався на документ, в якому такий перелік складено позиційно самим позивачем. Вимага від відповідача надати інший перелік, відхиляючи той, що вже наявний в матеріалах справи, фактично означає відмову йому в судовому захисті з формальних мотивів. Оскаржувані рішення не містять ні оцінки цього акта, ні його співвідношення з Актом форми КБ-2в; зокрема, не встановлено, чи збігаються позиції, названі позивачем додатковими, з позиціями, пред`явленими до оплати за Актом.

27. Наведені скаржником приклади розбіжностей у вартості щебеню (пункти 5, 6 Акта) та перевезення ґрунту (п.3 Акта) самі по собі не доводять невідповідності всього обсягу робіт, але мали бути оцінені. Незначний розмір цих розбіжностей не є підставою відмовити у перевірці решти позицій Акта, якщо саме така перевірка потребує спеціальних знань.

28. Тривалість розгляду справи та вимога розумного строку (ст.2 ГПК) є важливими чинниками, але не можуть замінити встановлення обставини, від якої безпосередньо залежить виникнення обов`язку з оплати. Розумний строк є вимогою до порядку розгляду, а не підставою вирішити спір без встановлення істотної обставини.

29. Суд касаційної інстанції відповідно до ст.300 ГПК не може сам порівняти зміст Акта та проєктно-кошторисної документації чи визначити вартість робіт, що підлягають оплаті. Ці недоліки могли бути усунуті лише під час нового розгляду справи.

30. З урахуванням цього вважаю, що касаційну скаргу Департаменту необхідно було задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у частині стягнення 2 145 883 грн і розподілу судових витрат скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п.1 ч.3 ст.310 ГПК. Під час нового розгляду суду належало б встановити, які саме роботи, зазначені в Акті, передбачені проєктною документацією та кошторисами до Договору, чи містить Акт додаткові роботи та чи були вони погоджені сторонами в установленому порядку, а також за наявності умов, передбачених ст.99 ГПК, вирішити питання про призначення експертизи.

Окрему думку складено відповідно до ч.3 ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. Кібенко