Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №925/1630/20(925/180/26) — Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1630/20(925/180/26)

Вх.суду №2409/26 від 12.02.2026

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М.,

за участю у судовому засіданні: Крупи Р.А. (від позивача, адвокат, за ордером), Потокі А.А. (від відповідача, адвокат, за ордером), Петренко П.І., (від ТОВ "ДС Пром Груп", адвокат, за ордером),

у судове засідання не з`явились: представники від ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", ГУ ДПС в Черкаській області, ПФУ в Черкаській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Черкаси у приміщенні суду позовну заяву від 11.02.2026

позивача, розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.,

до відповідачів, 1) Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 2) Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп",

про визнання недійсними окремих частин договору оренди майна від 07.07.2021 №14-22,

подану для розгляду у межах справи за заявою

ініціюючого кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Тандем"

до боржника, Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

про банкрутство юридичної особи,

УСТАНОВИВ:

1. Розпорядником майна боржника, арбітражним керуючим Ярмолінським Ю.В., у межах справи про банкрутство подано позовну заяву від 11.02.2026 з вимогами:

визнати недійсними наступні окремі частини договору оренди майна від 07.07.2021 №14-22, укладеного між ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП":

1) повністю абзац 3 п. 2.4. Договору, в частині: "Гарантійний платіж перераховується Орендарем на банківський рахунок Власника в день укладання даного Договору";

2) повністю абзац 4 п. 2.4. Договору, в частині: "Сторони даного Договору свідчать, що Власник право використовувати гарантійний платіж у випадку: несвоєчасної сплати Орендарем орендної плати чи інших платежів, передбачених даним Договором для погашення заборгованості та відшкодування штрафних санкцій, інших видів відповідальності та/або у випадку спричинення шкоди /завдання збитків орендованому майну";

3) повністю п. 3.4. Договору: "Орендна плата перераховується Орендарем відповідно до наданих Власником рахунків, у яких зазначено розподіл орендної плати між власником та Орендодавцем";

4) повністю п. 3.4. Договору: "Орендна плата перераховується Орендарем відповідно до наданих Власником рахунків, у яких зазначено розподіл орендної плати між власником та Орендодавцем";

5) повністю п.4.1 із усіма підпунктами 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4., 4.1.5, 4.1.6.;

6) частково п. 5.2. Договору: "Своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахункові рахунки Орендодавця та Власника орендну плату, компенсаційні та експлуатаційні платежі, шляхом щомісячних перерахувань до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до наданих Орендодавцем та Власником рахунків» в частині словосполучень "та Власника" "та Власником";

стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

2. Позивач у позовній заяві від 11.02.2026 (а.с.1) та його представник у судовому засіданні вимоги підтримали повністю і пояснили,

що у ході виконання обов`язків розпорядника майна боржника арбітражним керуючим Ярмолінським Ю.В. було встановлено, що 07.07.2021 (тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника) між АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ТОВ "ДС Пром Груп" був укладений договір оренди майна №14-22;

що згідно з п.1.1. договору Орендодавець (ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") передає, а Орендар (ТОВ "ДС Пром Груп") приймає в строкове платне користування будівлі і споруди, загальною площею 1 293,9 м2 за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Хацьки, вул.Тищенка, 80, та обліковуються на балансі філії "Черкаська ДЕД" ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України";

що п.2.4. договору передбачено, що для забезпечення виконання цього договору встановлюється такий вид забезпечення як гарантійний платіж; що гарантійним платежем за цим договором є грошова сума у розмірі двох місячних орендних плат;

що абз.3 п.2.4. договору передбачено, що гарантійний платіж перераховується Орендарем на банківський рахунок Власника (АТ "ДАК "Автомобільні дороги України) в день укладання даного Договору;

що згідно з п.3.1, 3.2. і 3.4. договору розмір орендної плати за перший місяць оренди становить 151 000,00 грн. з ПДВ (у т.ч. ПДВ 25 166,67 грн.); розмір орендної плати за кожен наступний місяць оренди розраховується шляхом коригування орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції за попередній місяць, відповідно до наданих рахунків; орендна плата перераховується Орендарем відповідно наданих Власником рахунків, у яких зазначено розподіл орендної плати між власником та Орендодавцем;

що згідно з п.11.1 договору, останній укладений строком на 1 рік і діє з моменту підписання його сторонами;

що 06.07.2022 до вказаного вище договору сторонами було укладено додаткову угоду №1, згідно з якою п.11.1. договору викладено у такій редакції "11.1. Цей Договір укладено строком на 1 рік 3 місяці, який діє з моменту підписання його Сторонами";

що таким чином, договір укладено на 1 рік 3 місяці, тобто з 07.07.2021 по 07.10.2022 включно;

що, разом з тим, підлягають визнанню недійсними окремі частини вказаного договору, як такі, що порушують норми законодавства України та шкодять боржнику, зокрема: 1) повністю абз.3 п.2.4. в частині: "Гарантійний платіж перераховується Орендарем на банківський рахунок Власника в день укладання даного Договору"; 2) повністю абз.4 п.2.4. в частині: "Сторони даного Договору свідчать, що Власник право використовувати гарантійний платіж у випадку: несвоєчасної сплати Орендарем орендної плати чи інших платежів, передбачених даним Договором для погашення заборгованості та відшкодування штрафних санкцій, інших видів відповідальності та/або у випадку спричинення шкоди /завдання збитків орендованому майну"; 3) повністю п.3.4.: "Орендна плата перераховується Орендарем відповідно до наданих Власником рахунків, у яких зазначено розподіл орендної плати між власником та Орендодавцем; 4) повністю п.3.4. Договору: "Орендна плата перераховується Орендарем відповідно до наданих Власником рахунків, у яких зазначено розподіл орендної плати між власником та Орендодавцем; 5) повністю п.4.1 із усіма підпунктами 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4., 4.1.5, 4.1.6.; 6) частково п. 5.2. Договору: "Своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахункові рахунки Орендодавця та Власника орендну плату, компенсаційні та експлуатаційні платежі, шляхом щомісячних перерахувань до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до наданих Орендодавцем та Власником рахунків" в частині словосполучень "та Власника" "та Власником";

що договір укладено протягом трьох років, які передували відкриттю провадження у справі про банкрутство із заінтересованою особою – єдиним засновником (АТ "ДАК "Автомобільні дороги України), що є самостійно, визначеною п.2 ч.2 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, підставою для визнання правочину (його окремих частин) недійсним;

що на підставі оскаржуваних пунктів договору боржник взяв на себе зобов`язання передати ТОВ "ДС Пром Груп" в оренду нерухоме майно без відповідних майнових дій інших сторін (АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", ТОВ "ДС Пром Груп) та відмовився від власних майнових вимог по отриманню орендної плати у сумі понад 2 млн. грн. на користь АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" як заінтересованої особи, що є самостійною, визначеною п.1 ч.2 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, підставою для визнання правочину (його окремих частин) недійсним.

3. Відповідач-1 у відзиві від 10.04.2026 (а.с.78) та його представник у судовому засіданні проти вимог заперечили повністю і пояснили,

що передбачений п.2.4. договору оренди майна від 07.07.2021 №14-22 гарантійний платіж за своєю суттю є способом забезпечення виконання зобов`язань (ст.546 ЦК України);

що оскільки саме АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" несе кінцевий ризик знищення або пошкодження майна, логічним є акумулювання коштів, призначених для компенсації таких збитків, на рахунках Власника;

що вимога позивача про визнання недійсним п.4.1. договору суперечить самій суті права власності – позбавлення власника можливості перевіряти стан свого майна та умови його експлуатації орендодавцем суперечить ст.319 ЦК України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини (право на мирне володіння майном);

що відповідно до ст.4 ГПК України право на звернення до суду має особа, чиє право порушене;

що оскільки майно належить АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", а боржник лише забезпечує його облік, умови щодо розподілу коштів між материнською компанією та її філією (ДП) є внутрішнім питанням управління державними активами, не порушує права третіх осіб (кредиторів), оскільки майно як таке не зникає і залишається джерелом потенційного задоволення вимог у разі його реалізації;

що Господарським судом Черкаської області розглядалася справа №925/2425/22 за позовом АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до ТОВ "ДС Пром Груп", предметом спору у якій було стягнення 1 405 782,33 грн. за договором оренди майна від 07.07.2021 №14-22, укладеного між АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (Власник), ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (Орендодавець) і ТОВ "ДС Пром Груп" (Орендар); що ухваленим у цій справі рішенням суду від 12.06.2023 позов було задоволено повністю і стягнуто з ТОВ "ДС Пром Груп" на користь АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 805 091,98 грн. основного боргу по орендній платі, 292 841,16 грн. пені, 22 305,67 грн. 3% річних, 109 455,44 грн. втрат від інфляції за договором оренди майна від 07.07.2021 №14-22 та 18 445,41 грн. судового збору; що постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 рішення суду першої інстанції було скасовано в частині стягнення 6 771,57 грн. втрат від інфляції та 101,57 грн. судового збору; в іншій частині рішення залишено без змін; що вказані судові рішення набрали законної сили, отже встановлені у них обставини не потребують доказування.

4. Представник Відповідача-2 у додаткових письмових поясненнях від 12.06.2026 (а.с.157) та його представник судовому засіданні проти вимог заперечили повністю і пояснили,

що договір оренди майна від 07.07.2021 №14-22 за своєю правовою природою є тристороннім договором, укладеним між Власником (АТ "ДАК "Автомобільні дороги України"), Орендодавцем/Балансоутримувачем (ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та Орендарем (ТОВ "ДС Пром Груп");

що позивач просить визнати недійсними окремі пукти договору, які регламентують фінансові права АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (Власника);

що у разі виключення цих пунктів з договору повністю втрачається правовий сенс, економічна суть та логіка цього правочину, адже у такому разі участь АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" як самостійної сторони (власника майна) у цьому договорі нівелюється;

що позивач фактично намагається примусово перетворити особливі тристоронні зобов`язання у класичний варіант двостороннього договору оренди між балансоутримувачем та орендарем, вилучивши сторону – АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", як учасникf фінансово-розрахункових відносин;

що сторони, керуючись ст.6, 627 ЦК України (принцип свободи договору), погодили саме тристоронній формат взаємовідносин, оскільки майно є державною власністю, закріпленим за АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на праві власності, а за його дочірнім підприємством – лише на праві господарського відання; що вилучення умов, які визначають права та фінансові гарантії Власника, позбавляє АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" будь-якого процесуального та матеріального інтересу у цьому правочині, що повністю суперечить первісному волевиявленню сторін на момент його укладення;

що згідно із ст.759,762 ЦК України істотними умовами договору оренди є сам предмет найму, а також розмір, структура та порядок здійснення плати за користування майном (орендна плата), включаючи механізм забезпечення виконання цих зобов`язань (гарантійний платіж);

що визнання п.2.4. і 3.4. договору недійсними є не просто "скасуванням окремих положень", а грубим одностороннім спотворенням та зміною істотних умов договору у судовому порядку, що прямо заборонено ст.525, 651 ЦК України;

що позивач під виглядом захисту інтересів боржника просить суд створити нове зобов`язання, яке сторони не погоджували.

5. Представник Відповідача-3 у судовому засіданні проти вимог заперечив повністю.

6. При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

7. Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні у справі докази суд установив наступні обставини.

07.07.2021 між АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (надалі – Власник), ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (надалі – Орендодавець) та ТОВ "ДС Пром Груп" (надалі – Орендар) укладено договір оренди майна №14-22 (далі – Договір, а.с.15), згідно з яким:

п.1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування будівлі і споруди, загальною площею 1293,9 мІ, а саме: (…), що розташовані за адресою: Черкаська обл.., Черкаський р-н, с.Хацьки, вул.Тищенка, 80, та обліковуються на балансі філії "Черкаська ДЕД" ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (…);

п.2.4. Для забезпечення виконання даного Договору сторони встановлюють такий вид забезпечення як гарантійний платіж.

Гарантійним платежем за цим Договором є грошова сума у розмірі двох місячних орендних плат.

Гарантійний платіж перераховується Орендарем на банківський рахунок Власника в день укладення даного Договору. Неперерахування гарантійного платежу в повному обсязі в день укладення даного Договору є порушенням умов даного Договору.

Сторони даного Договору свідчать, що Власник має право використовувати гарантійний платіж у випадку: несвоєчасної сплати Орендарем орендної плати чи інших платежів, передбачених даним Договором, для погашення заборгованості та відшкодування штрафних санкцій, інших видів відповідальності та/або у випадку спричинення шкоди/завдання збитків орендованому майну.

Орендар зобов`язується протягом дії Договору забезпечувати гарантійний платіж у розмірі не менше ніж двох місячних орендних плат. У разі використання гарантійного платежу відповідно до умов даного пункту Договору, Орендар зобов`язується поповнювати платіж у строк 5 (п`ять) днів з моменту використання гарантійного платежу;

п.3.1. Розмір орендної плати за перший місяць оренди становить 151 000 грн.. з ПДВ, у т.ч. ПДВ 25 166 грн. 67 коп.;

п.3.2. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць оренди розраховується шляхом коригування орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції за попередній місяць, відповідно до наданих рахунків;

п.3.3. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць;

п.3.4. Оренда плата перераховується Орендарем відповідно до наданих Власником рахунків, у яких зазначено розподіл орендної плати між Власником та Орендодавцем;

п.3.5. Орендна плата перераховується Орендарем щомісяця не пізніше 15 (…) числа місяця, наступного за звітним;

п.3.6. Зміна розміру орендної плати у будь-якому випадку оформлюється додатковими угодами між Сторонами;

п.4.1. Власник має право:

підп.4.1.1. Вимагати своєчасної оплати оренди Майна;

підп.4.1.2. Змінювати розмір Орендної плати в порядку, передбаченому Договором;

підп.4.1.3. Контролювати виконання умов Договору та використання Майна, переданого в оренду за Договором, і у разі необхідності вживати відповідних заходів реагування. Контролювати наявність переданого в оренду за Договором Майна та його використання за цільовим призначенням;

підп.4.1.4. Достроково розірвати цей Договір у разі порушення Орендарем вимог пункту 3.5. цього Договору;

підп.4.1.5. Вносити зміни або достроково припиняти дію цього Договору, в порядку визначеному Договором;

підп.4.1.6. Безперешкодного доступу до Майна;

п.5.2. Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахункові рахунки Орендодавця та Власника орендну плату, компенсаційні та експлуатаційні платежі, шляхом щомісячних перерахувань до 15 (…) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до наданих Орендодавцем та Власником рахунків;

п.11.1. Цей Договір укладений строком на 1 (один) рік, який діє з моменту підписання його Сторонами.

11.3. Чинність цього договору припиняється внаслідок:

11.3.1. Закінчення строку дії договору.

07.07.2021 відповідно до умов Договору сторонами складено і підписано акт приймання-передачі майна в оренду (додаток №1 до Договору, а.с.18 зворот).

06.07.2022 між АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі – Власник), ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі – Орендодавець) та ТОВ "ДС Пром Груп" (далі – Орендар) укладено додаткову угоду №1 до Договору (а.с.19 зворот), згідно з якою загальний строк дії Договору установлено один рік і три місяці.

06.10.2022 відповідно до умов Договору між Орендарем (ТОВ "ДС Пром Груп") та Орендодавцем ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" складено і підписано акт приймання-передачі майна з оренди (а.с.20).

Згідно з Відомостями (Витягом) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником (учасником) ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (100 відсотків статутного капіталу належить державі, а.с.21).

В обґрунтування заявлених вимог позивач надав також відомості про майновий і фінансовий стан боржника за останні три роки перед укладенням спірного правочину:

лист АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 27.10.2020 №3 10/3017, адресовану його Наглядовій раді з проханням розглянути питання припинення ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" шляхом його ліквідації через його незадовільний фінансовий стан (а.с.40 зворот) з додатками до нього: довідкою про фінансово-економічний стан ДП "Черкаський облавтодор" (за 2018-2020 роки); довідкою про стан юридичних справ в ДП "Черкаський облавтодор" (станом на 26.10.2021); фінансові звіти за 2018-2020 роки (а.с.43-66);

наказ Державного агентства автомобільних доріг України від 02.11.2021 №Н-473/11-00 "Про ліквідацію дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (а.с.28,29);

рішення Колегії Державного агентства автомобільних доріг України від 02.11.2021 №РН-25/11-00 "Деякі питання акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (а.с.30).

10.10.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі про банкрутство боржника.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.06.2023 у справі №925/2425/22 установлено, що "Договір сторонами виконувався. Після закінчення строку дії договору оренди майна, 06.10.2022 сторонами було підписано Акт приймання-передачі майна з оренди за участі обох сторін та за погодженням із Власником майна. Майно повернуто без зауважень щодо його стану з боку Орендодавця та Власника".

8. При вирішенні спору судом застосовано наступні норми законодавства.

Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:

ч.6 ст.12. Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства;

ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

ч.1,2 ст.86. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства:

ст.1. (...) заінтересовані особи стосовно боржника – юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер, (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою-боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими (...) Кредитор є заінтересованим стосовно боржника також у разі, якщо він протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (...) прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника;

ч.1 ст.2. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

ч.1,2 ст.7. Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна (...) спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником (...);

ч.14 ст.39. Корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом;

ч.5 ст.41 (абзаци 1, 3 і 4). Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, керуючим санацією згідно з планом санації, а також ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Кодексом. Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі банку, небанківському надавачу платіжних послуг або з електронного гаманця боржника в емітенті електронних грошей. Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті та статтею 94 цього Кодексу.

ч.1-3 ст.42. Господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування. У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину;

ч.1, 3, 5, 7 і 9 ст.44. Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації) (...); розпорядник майна зобов`язаний: (...) вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника (...); протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про: виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів (...) надання позик (кредитів), надання поруки, гарантій, а також передачу в довірче управління майна боржника; керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна приймають рішення про: (...) одержання та надання позик (кредитів); задоволення вимог поточних кредиторів; у процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини, вчинення яких не заборонено цим Кодексом (…); Розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

п.6 ч.1 ст.3. Загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність;

ч.1, п.1 ч.2 ст.11. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

ч.2 і 3 ст.13. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

ч.1,п.2 ч.2 ст.16. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним;

ч.3 ст.96. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом;

ст.96-1. Права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи. Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: 1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; 3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом; 6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту). Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом. Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами. Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав;

ч.1, 2 і 4 ст.202. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін;

ч.1 і 2 ст.203. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

ст.204. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним;

ч.1 ст.215. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

ч.1 ст.216. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування;

ст.217. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини;

ст.317. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна;

ч.1, 2 ст.319. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону;

ст.525. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

ст.546. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання;

ч.1 і 3 ст.626. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору;

ч.1 ст.627. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

ч.1, 2 ст.651. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

ч.1 ст.759. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк;

ч.1, 2 ст.762. За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (…) Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Відповідно до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138:

п.1 Згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (...) до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, за результатами фінансово-господарської діяльності починаючи з 1 січня 2019 р. у розмірі 90 відсотків, з 1 січня 2020 р. - у розмірі 80 відсотків;

п.2. Частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений Податковим кодексом України (...);

п.3. Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, затвердженої Мінфіном. Такий розрахунок разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до контролюючих органів у строк, передбачений Податковим кодексом України;

п.4. Сплачена відповідно до цього Порядку частина чистого прибутку (доходу) зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в органах Державної казначейської служби.

Відповідно до Закону України "Про управління об`єктами державної власності":

підп.в) п.18 ч.2 ст.5. Здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України: визначає порядок: відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (у межах державної дивідендної політики);

ч.1, 2, 6, 11 і 12 ст.9-3. Державне комерційне підприємство є юридичною особою, що діє на основі статуту і несе відповідальність за результати своєї діяльності усім майном, належним їй на праві господарського відання або на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом, згідно із законом. Державне комерційне підприємство (крім банків) зобов`язано розробляти та затверджувати стратегічний план розвитку, а також складати і виконувати річний фінансовий план, інвестиційні плани на рік та на середньострокову перспективу (три - п`ять років) відповідно до закону та у строки, встановлені цією статтею. Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майно державного комерційного підприємства, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право виключно шляхом продажу на електронному аукціоні в електронній торговій системі з урахуванням вимог цього Закону та особливостей, визначених законом. Якщо ринкова вартість майна, що належить до основних фондів та підлягає відчуженню шляхом вчинення одного або кількох правочинів протягом календарного року, становить від 10 відсотків до 25 відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, відчуження здійснюється шляхом продажу на електронному аукціоні за рішенням наглядової ради такого державного комерційного підприємства. Якщо ринкова вартість майна, що належить до основних фондів та підлягає відчуженню шляхом вчинення одного або кількох правочинів протягом календарного року, становить менше 10 відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, відчуження здійснюється згідно із законом за рішенням виконавчого органу такого державного комерційного підприємства. Відчуження здійснюється шляхом продажу на електронному аукціоні за рішенням органу, до сфери управління якого належить державне комерційне підприємство, якщо ринкова вартість майна, що підлягає відчуженню шляхом вчинення одного або кількох правочинів протягом календарного року, становить 25 і більше відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право виключно у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. У складі фінансового плану затверджується прогнозований фінансовий результат, включаючи прогнозований розрахунок частини чистого прибутку (доходу), а також прогнозовані суми податків і зборів, що підлягають сплаті до державного бюджету, що визначаються на основі прогнозованого рівня прибутку з урахуванням оцінювання ризиків діяльності державного комерційного підприємства та листа очікувань власника. Органи, до сфери управління яких належать державні комерційні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому, подають до Кабінету Міністрів України та до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, інформацію про прогнозні обсяги чистого фінансового результату державних комерційних підприємств та прогнозні обсяги перерахування частини чистого прибутку в середньостроковій перспективі державних комерційних підприємств для врахування при формуванні державного бюджету.

ч.1, 2 і 5 ст.9-6. Господарське товариство (крім банку), у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, зобов`язано розробляти та затверджувати стратегічний план розвитку, а також складати і виконувати річний фінансовий план, інвестиційний план та інвестиційний план на середньострокову перспективу (три - п`ять років) у порядку та строки, визначені цим Законом (...) Органи, до сфери управління яких належать господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до 15 липня року, що передує плановому, подають до Кабінету Міністрів України та до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, інформацію про прогнозні обсяги чистого фінансового результату таких господарських товариств та прогнозні обсяги перерахування частини чистого прибутку в середньостроковій перспективі для врахування при формуванні державного бюджету;

ч.5 ст.11. Рішення про розподіл прибутку і збитків, розмір та порядок виплати дивідендів господарських товариств, у статутному капіталі яких є акції (частки), що прямо чи опосередковано належать державі, приймається вищим органом управління таких господарських товариств у порядку, передбаченому законом (...) Дочірні підприємства та господарські товариства, акціонером (учасником) яких є господарське товариство, у статутному капіталі якого 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, включені до консолідованої фінансової звітності такого господарського товариства, здійснюють розподіл прибутку за рішенням вищого органу, а в разі прийняття рішення про спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів - сплачують дивіденди безпосередньо господарському товариству (...) Господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, один раз на рік подають до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України. Платники частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку несуть відповідальність за неподання або несвоєчасне подання до податкового органу розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку або за порушення правил нарахування та сплати (перерахування) таких платежів у порядку, передбаченому Податковим кодексом України (...)

Відповідно до Податкового кодексу України:

підп.14.1.49. п.14.1. ст.14. дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також: платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини) (...);

підп.14.1.90. п.14.1. ст.14. корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

11. При вирішенні спору судом враховано наступні локальні нормативні акти.

Згідно із Статутом АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (нова редакція), затвердженим наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 18.04.2024 №Н-137, засвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. 22.04.2024, зареєстровано в реєстрі за №357 (а.с.123):

п.3.11. Компанія має право утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати у встановленому законом порядку (...) дочірні підприємства (...);

п.3.12. Дочірні підприємства Компанії діють на підставі законодавства, Статуту Компанії, статутів дочірніх підприємств та внутрішніх документів Компанії;

п.3.14. Компанія відповідає за зобов`язаннями дочірніх підприємств, якщо банкрутство останніх викликане неправомірними діями Компанії. Звернення стягнення за обов`язками Компанії на майно, передане дочірнім підприємствам на праві господарського відання, допускається лише у випадках ліквідації дочірнього підприємства після задоволення претензій працівників та кредиторів останнього. В інших випадках дочірні підприємства не відповідають за зобов`язаннями Компанії, як і Компанія не відповідає за зобов`язаннями своїх дочірніх підприємств;

п.3.23. Апарат Компанії утримується за рахунок відрахувань дочірніх підприємств Компанії на утримання апарату Компанії відповідно до цього Статуту і статутів дочірніх підприємств та інших коштів, отриманих Компанією;

підп.8 п.5.3. Джерелами формування майна Компанії є: надходження від юридичних осіб, засновником, співзасновником, учасником або акціонером яких є Компанія;

підп.6 п.5.4. Компанія є власником: грошових надходжень від дочірніх підприємств Компанії;

підп.3 п.9.2. Управління Компанією та контроль за її діяльністю здійснюють: Правління;

п.12.1. Правління Компанії – колегіальний Виконавчий орган, який здійснює управління поточною діяльністю Компанії;

п.12.2. До компетенції Правління належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю Компанії, крім питань, що належать до виключної компетенції Вищого органу та Наглядової ради;

п.12.3. (...) Правління діє від імені Компанії у межах, встановлених законом та цим Статутом;

підп.15 п.12.7. До компетенції Правління належить: встановлення розміру відрахувань дочірніми підприємствами Компанії на утримання апарату Компанії;

п.12.11. Організаційною формою роботи Правління є засідання, які проводяться за потреби, але не рідше одного разу на місяць. Голова Правління скликає засідання Правління за власною ініціативою або на вимогу члена Правління (...) Засідання Правління є правомочним, якщо у ньому бере участь більше половини його складу. Рішення Правління приймаються простою більшістю голосів членів Правління від їх загальної кількості (...) На засіданні Правління ведеться протокол. Протокол засідання Правління підписується головуючим та надається за вимогою для ознайомлення члену Правління, акціонеру, члену Наглядової ради або представнику профспілкового чи іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від мені трудового колективу, в порядку, встановленому законодавством (...) Протокол засідання Правління може бути складено у формі електронного документа, на який має бути накладено кваліфіковані електронні підписи Голови Правління та секретаря такого засідання (...)

Згідно із Статутом ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (нова редакція), затвердженим наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 12.09.2024 №Н-316, засвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О., 13.09.2024, зареєстровано в реєстрі за №2269 (а.с.144):

п.1.2. Підприємство є правонаступником зобов`язань та договорів ліквідованого Черкаського обласного об`єднання державних дорожніх підприємств та реорганізованих дорожніх державних підприємств, які входили до його складу;

п.1.4. Засновником Підприємства є акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (...), 100% акцій якого належить державі;

п.3.1. Підприємство є юридичною особою приватного права за законодавством України і вважається утвореним та таким, що набуло прав юридичної особи, з дати його державної реєстрації;

п.3.5. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями згідно з законодавством. Підприємство не відповідає за зобов`язаннями Засновника. Засновник відповідає за зобов`язаннями Підприємства, якщо його банкрутство викликане неправомірними діями Засновника. Звернення стягнення за обов`язками Засновника на майно, що передане Підприємству на праві господарського відання, допускається лише у випадках ліквідації Підприємства після задоволення претензій працівників та кредиторів останнього. В інших випадках Підприємство не відповідає за зобов`язаннями Засновника, як і Засновник не відповідає за зобов`язаннями Підприємства;

підп.8,13 п.5.2. Підприємство зобов`язане: погоджувати із Засновником (отримувати дозвіл Засновника) укладення кредитних договорів, договорів позики, поруки, договорів про надання/отримання фінансової допомоги, а також інші договори, якщо необхідність такого погодження встановлена внутрішніми документами Засновника та/або цим Статутом; сплачувати відрахування на утримання апарату управління Засновника;

підп.32, 33 п.7.1. До компетенції Засновника належать повноваження, визначені законодавством, цим Статутом, Статутом

Засновника та внутрішніми (локальними) документами Засновника, зокрема, але не виключно: погодження (надання дозволу) Підприємству на укладання кредитного договору, договору позики, поруки, договору про налання/отримання фінансової допомоги, а також інших договорів, якщо вимога про необхідність такого погодження встановлена цим Статутом та/або внутрішніми (локальними) документами Засновника; встановлення Підприємству розміру відрахувань на утримання апарату Засновника;

п.8.1. Управління поточною діяльністю Підприємства здійснює директор як одноосібний виконавчий орган Підприємства;

п.8.8. Керівник самостійно приймає рішення про укладення (внесення змін, припинення) угод, договорів, контрактів, вчинення інших правочинів, проведення господарських операцій і підписує від імені Підприємства пов`язані з цим документи, окрім тих правочинів і операцій, які згідно з цим Статутом, внутрішніми (локальними) документами Засновника та/або Підприємства вчиняються за рішенням, погодженням, згодою чи затвердженням Засновника, у тому числі його Вищого органу;

п.8.9. Правочини та господарські операції, які згідно з цим Статутом, внутрішніми (локальними) документами Засновника та/або Підприємства вчиняються за рішенням, погодженням, згодою чи затвердженням Засновника, у тому числі його Вищого органу, вчинені керівником від імені Підприємства без такого рішення, погодження чи затвердження, є недійсними.

9. Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд прийшов до таких висновків.

9.1. Відповідно до ч.3 ст.96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Відповідно до ст. ст.9-3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.3.14. Статуту АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Компанія відповідає за зобов`язаннями дочірніх підприємств, якщо банкрутство останніх викликане неправомірними діями Компанії. Звернення стягнення за обов`язками Компанії на майно, передане дочірнім підприємствам на праві господарського відання, допускається лише у випадках ліквідації дочірнього підприємства після задоволення претензій працівників та кредиторів останнього. В інших випадках дочірні підприємства не відповідають за зобов`язаннями Компанії, як і Компанія не відповідає за зобов`язаннями своїх дочірніх підприємств.

Згідно з п.3.5. Статуту ДП "Черкаський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями згідно з законодавством. Підприємство не відповідає за зобов`язаннями Засновника. Засновник відповідає за зобов`язаннями Підприємства, якщо його банкрутство викликане неправомірними діями Засновника. Звернення стягнення за обов`язками Засновника на майно, що передане Підприємству на праві господарського відання, допускається лише у випадках ліквідації Підприємства після задоволення претензій працівників та кредиторів останнього. В інших випадках Підприємство не відповідає за зобов`язаннями Засновника, як і Засновник не відповідає за зобов`язаннями Підприємства.

Разом з тим, Статут Кредитора передбачає, що апарат Компанії (Кредитора) "утримується за рахунок відрахувань дочірніх підприємств Компанії", тобто й за рахунок відрахувань, які має здійснювати Боржник (п.3.23). Відповідно і Статут Боржника передбачає, що до компетенції Засновника належать повноваження "встановлення Підприємству розміру відрахувань на утримання апарату Засновника" (п.7.1 підп. 33).

Однак, витрати на утримання апарату АТ ДАК "Автомобільні дороги України" (Кредитора) є зобов`язанням самого Кредитора перед своїми працівниками, тому перекладення цього обов`язку (покладення зобов`язання Статутом) на іншу юридичну особу суперечить як іншим положенням Статутів Кредитора (3.14) і Боржника (3.5), так і ч.3 ст.96 ЦК України.

Такі правовідносини мають регулюватися нормами корпоративного законодавства, згідно з яким передбачається відрахування засновнику від чистого прибутку за результатами фінансової діяльності за рік.

Однак, для державних підприємств законом передбачено відрахування частини прибутку, але не на користь їх засновників, а до державного бюджету (Закон України "Про управління об`єктами державної власності", Бюджетний кодекс України), а постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями.

Тобто, закон оперує поняттями:

чистого прибутку, а не коштів на утримання апарату. Відрахування можливі за наявності чистого прибутку, який у Боржника відсутній;

відрахування засновнику, яке можливе для недержавних підприємств, а для державних підприємств відрахування здійснюються лише до бюджету, тобто відрахування на користь Кредитора є неможливим;

за результатами фінансової діяльності за рік, а не щомісячно.

При цьому суд підкреслює, що ч.3 ст.96 ЦК України уточнює, що випадки, коли учасник (засновник) юридичної особи відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника) можливі лише тоді, коли вони встановлені іншим законом та на його підставі – установчими документами. Зміна ч.3 ст.96 ЦК України лише Статутами Кредитора і Боржника є незаконною, тому в цій частині вони суперечать вказаній нормі.

Фактично передбачені Договором умови, які позивач оспорює (пункти 2.4, 3.4, 4.1 із усіма підпунктами 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4., 4.1.5, 4.1.6 та пункту 5.2) є безоплатне і безпідставне вилучення майна (коштів) юридичної особи її засновником, що може бути підставою для визнання його недійсним в цілому згідно з ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

9.2. Однак позивачем заявлено вимогу про визнання його недійсним в частині. У зв`язку з цим суд виходить з тих обставин, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.06.2023 у справі №925/2425/22 борг з Відповідача-3 стягнено на користь Відповідача-2 та що Договір є виконаним, а орендоване майно повернене.

9.3. Хоча виконання Договору не є підставою для відмови у задоволенні вимог, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні вимог з таких підстав

За змістом ст.15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст.204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями ст. 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Тлумачення вказаної норми свідчить, що під змістом правочину (договору) розуміється сукупність умов. У статті 217 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності окремих частин правочину. Окремою частиною правочину в контексті статті 217 ЦК України є окрема частина змісту правочину (договору), тобто його умова. Недійсність окремої частини договору не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо буде встановлено, що договір був би укладений сторонами і без включення до нього умов, які визнаються недійсними або є нікчемними. Слід враховувати, що під час задоволення позову про оспорювання окремих умов договору потрібно з`ясовувати, що договір був би укладений сторонами і без включення до нього умов, які визнаються недійсними (постанови Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/7687/21, від 05.03.2025 у справі №367/6134/19, від 17.02.2021 у справі №916/3948/19, від 10.06.2019 у справі №911/1630/18)

Тобто правочин не може бути визнаний недійсним в частині, яка є його істотною умовою, оскільки без неї правочин не був би вчинений.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 11.08.2021 у справі №926/324/20 господарський договір не може існувати без істотних умов (частина 8 статті 181), позаяк недосягнення згоди з усіх істотних умов договору свідчить про його неукладеність.

Оскільки пункти договору оренди, який оспорює Позивач у даній справі є істотними умовами цього договору, то такий договір не може бути визнаний недійсним в цій частині, а лише в цілому.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 07.10.2026.

Направити це судове рішення сторонам.

С у д д я Хабазня Ю.А.

Я-3