Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №910/7092/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2026Справа № 910/7092/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження

позовну заяву

Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227)

до

Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Петлюри Симона, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454)

про стягнення 16 227 175,38 грн,

Представники:

від позивача: Яковченко Р.Г.;

від відповідача: Прокопів Н.М.;

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (далі - НЕК «Укренерго»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (далі - АТ «Гарантований покупець»/відповідач) про стягнення 16 227 175,38 грн, у тому числі: 3 288 303,90 грн - 3% річних та 12 938 871,48 грн - інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0414-01051 від 25.06.2019.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.06.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 27.07.2026.

03.07.2026 через систему «Електронний суд» АТ «Гарантований покупець» подало відзив на позовну заяву.

13.07.2026 через систему «Електронний суд» НЕК «Укренерго» подало відповідь на відзив.

17.07.2026 через систему «Електронний суд» АТ «Гарантований покупець» подало заперечення на відповідь на відзив.

24.07.2026 через систему «Електронний суд» АТ «Гарантований покупець» подало письмові пояснення щодо інфляційних втрат.

27.07.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.09.2026.

07.09.2026 через систему «Електронний суд» НЕК «Укренерго» подало додаткові пояснення у справі.

07.09.2026 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 05.10.2026.

05.10.2026 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

Зокрема, у судовому засіданні представник НЕК «Укренерго» підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а представник АТ «Гарантований покупець», у свою чергу, заперечував проти задоволення позову, стверджуючи про невірний розрахунок інфляційних втрат.

Суд відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог НЕК «Укренерго» посилається на порушення АТ «Гарантований покупець» зобов`язання за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0414-01051 від 25.06.2019 щодо здійснення повної та своєчасної оплати за небаланс електричної енергії за період 1-3 декади грудня 2023 року та за 1 декаду січня 2024 року, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість, яка підтверджена та стягнута згідно рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/3559/24. Оскільки після набрання рішенням суду законної сили у справі №910/3559/24 відповідач частково погасив заборгованість, позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних за період з 12.03.2024 по 07.05.2026 включно.

Позиція відповідача.

АТ «Гарантований покупець» заперечує проти задоволення позову, мотивуючи тим, що починаючи з 01.07.2024 був повністю змінений алгоритм розрахунків СВБ перед ОСП за небаланси електричної енергії: замість оплати виставлених АР рахунків-фактур, СВБ повинна забезпечити наявність на власному рахунку ескроу необхідних коштів для оплати небалансів електричної енергії, відтак з урахуванням змін, внесених до Правил ринку та договору після 01.07.2024 року зобов`язання відповідача по оплаті рахунків-фактур було припинено шляхом новації, а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.07.2024 по 07.05.2026 є повністю безпідставним.

Також відповідач вказує на те, що в розрахунку інфляційних втрат позивач фактично використовує інфляційний приріст, сформований у тому числі за період, який вже був предметом судового розгляду та щодо якого інфляційні втрати вже заявлялися окремо.

Крім того, АТ «Гарантований покупець» зазначає про настання обставин непереборної сили, що унеможливлює стягнення пені та 3% річних.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія "Укренерго"» наказом від 03.04.2019 № 204 затвердило умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії та положення заяви-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, в які неодноразово вносились зміни відповідними наказами НЕК «Укренерго», зокрема, наказами від 08.07.2019 року №366, від 07.08.2019 року №423, від 16.08.2019 року №441, від №85, від 26.11.2020 року №634, від 21.12.2020 року №709, від 05.01.2021 року №6, від №111, від 16.03.2021 року №141, від 01.06.2021 року №303, від 31.01.2022 року №58, від №161, від 16.05.2022 року №176, від 09.06.2022 року №236 та від 27.01.2023 № 58.

АТ «Гарантований покупець» приєдналося до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що підтверджується повідомленням НЕК «Укренерго» про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 01/23263 від 26.06.2019 (ідентифікатор договору № 0414-01051).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс (далі - СВБ), у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

Відповідно до п. 1.5 договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі - продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Відповідно до положень підпункту 5 п. 3.5. договору СВБ зобов`язана здійснювати вчасно і в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих ОСП для СВБ відповідно до Правил ринку.

Згідно із п. 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.

У відповідності до п. 5.6 та п. 5.7. договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. Якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов`язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП.

Згідно із пунктом 5.9 договору ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу (далі - Акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. У разі незгоди з розрахунками ОСП відповідно о Акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначаються за даними, зазначеними в Акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник Акта, то такий Акт вважається підписаним СВБ.

Позивач зазначає, що виконав розрахунки обсягу та вартості небалансів електричної енергії і направив відповідачу сформовані рахунки-фактури у системі управління ринком (MMS) за 1-3 декади грудня 2023 року та за 1 декаду січня 2024 року.

Проте, відповідач у встановлені договором строки та законодавством розрахунків не здійснив, що стало підставою для звернення до суду.

Господарський суд міста Києва рішенням від 08.08.2024 у справі №910/3559/24 за позовом НЕК «Укренерго» до АТ «Гарантований покупець» про стягнення 119 689 854,74 грн, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025, вирішив: провадження в частині стягнення 58 283 933,26 грн - основного боргу закрити; позовні вимоги задовольнив частково, зокрема присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 59 072 971,29 грн - основного боргу, 730 166,86 грн - процентів річних, 712 272,50 грн - втрат від інфляції та 726 184,93 грн - витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

22.07.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/3559/24 набрало законної сили.

Зокрема, суд у справі №910/3559/24 встановив, що відповідач повинен був здійснити оплату за виставленими рахунками: у строк до 18.12.2023 - за рахунком-фактурою №1412202300453 від 14.12.2023; у строк до 28.12.2023 - за рахунком-фактурою №2612202300453 від 26.12.2023; у строк до 08.01.2024 - за рахунком-фактурою №0401202400451 від 04.01.2024; у строк до 18.01.2024 - за рахунком-фактурою №1601202400227 від 16.01.2024. Проте, всупереч умовам договору та Правил відповідач не здійснив своєчасну оплату за виставленими рахунками, у зв`язку з чим заборгованість відповідача з оплати за небаланс електричної енергії становить 117 356 904,55 грн.

Також, в процесі розгляду справи №910/3559/24 судом встановлено, що відповідач, навіть за умови заперечення у відзиві визначених позивачем обсягів небалансів електричної енергії, сплатив на користь позивача 58 283 933,26 грн, отже заборгованість у вказаній сумі, яка, зокрема, була підставою для звернення з даним позовом до суду, погашена відповідачем шляхом перерахування позивачеві відповідної суми після звернення до суду з позовною заявою та відкриття провадження у справі № 910/3559/24 Господарським судом міста Києва ухвалою від 09.04.2024 року, що також позивачем не заперечувалось, відповідно на момент розгляду справи предмет спору в частині стягнення 58 283 933,26 грн основного боргу відсутній.

Таким чином, оскільки матеріалами справи №910/3559/24 підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати спожитої електричної енергії, враховуючи здійснення часткової оплати в сумі 58 283 933,26 грн, відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлену електроенергію за договором підлягають задоволенню в сумі 59 072 971,29 грн.

Крім того, суд у справі №910/3559/24 перевірив розрахунок 3% річних у розмірі 730 166,86 грн та інфляційних втрат у розмірі 712 272,50 грн, нарахованих за період з 19.12.2023 року по 11.03.2024 року, та встановив, що його здійснено арифметично вірно, внаслідок чого ці позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

В подальшому, 19.12.2024 сторони підписали акт зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з договором від 25.06.2019 №0414-01051, відповідно до якого у відповідності до додатку №1 до цього акту, за спірний період (1 декада січня 2024 року) зараховано зустрічні однорідні вимоги на суму 6 346 940,06 грн.

25.04.2025 згідно із платіжною інструкцією №473513 відповідач сплатив на користь позивача 19 790 922,50 грн.

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду з цим позовом у відповідача існує прострочена заборгованість у розмірі 32 935 108,73 грн (59 072 971,29 грн - 6 346 940,06 грн - 19 790 922,50 грн).

За таких обставин, посилаючись на прострочення відповідачем виконання зобов`язання, яке підтверджене судовим рішенням у справі №910/3559/24, позивач нарахував інфляційні втрати в сумі 12 938 871,48 грн та 3% річних у розмірі 3 288 303,90 грн по кожному рахунку-фактурі окремо з урахуванням часткового погашення боргу, за період з 12.03.2024 по 07.05.2026 включно.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як суд встановив вище, правові відносини між сторонами виникли за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 № 0414-01051.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.

Отже, наявність у відповідача зобов`язання зі сплати позивач заборгованості в загальному розмірі 117 356 904,55 грн за небаланс електричної енергії за період 1-3 декади грудня 2023 року та за 1 декаду 2024 року підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі № 910/3559/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025, та повторного доведення не потребують.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що після 01.07.2024 року зобов`язання відповідача по оплаті рахунків-фактур було припинено шляхом новації, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація - це угода про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж самими сторонами. Юридичною підставою для зобов`язання, що виникає при новації, є домовленість сторін попередньої угоди про припинення первісного зобов`язання та про виникнення нового, яке за своїм змістом відрізняється від попереднього.

Застосування новації як способу припинення зобов`язань допускається виключно за наявності таких ознак: взаємна згода сторін про припинення дії попереднього зобов`язання та щодо умов нового зобов`язання; наявності умов про припинення попереднього зобов`язання; припинення всіх додаткових зобов`язань; виникнення між тими ж особами нового зобов`язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов`язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов`язання. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, від 29.04. 2021 у справі № 910/8003/19.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутня укладена у визначеному законом порядку угода про наміри сторін змінити попередні зобов`язання за основним договором та їх припинення шляхом заміни новим зобов`язанням, а у відповіді на відзив позивач зазначив, що такі домовленості між сторонами відсутні.

Щодо посилань відповідача на внесення змін до п. 7.3.2. Правил ринку з 01.07.2024, то суд зазначає, що у справі № 910/3559/24 встановлено, зокрема, зобов`язання відповідача з оплати відповідних рахунків-фактур виникли: у строк до 18.12.2023 - за рахунком-фактурою № 1412202300453 від 14.12.2023; у строк до 28.12.2023 - за рахунком-фактурою № 2612202300453 від 26.12.2023; у строк до 08.01.2024 - за рахунком-фактурою № 0401202400451 від 04.01.2024; у строк до 18.01.2024 - за рахунком-фактурою № 1601202400227 від 16.01.2024, а тому положення Правил ринку в новій редакції до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За умовами пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №902/330/17).

Така правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України.

З наданого позивачем розрахунку 3% річних, вбачається, що останній здійснює нарахування 3% річних у розмірі 3 288 303,90 грн за період з 12.03.2024 по 07.05.2026 з урахуванням здійснення погашення заборгованості відповідачем по кожному рахунку-фактурі.

Отже, перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що його здійснено арифметично вірно, що має наслідком задоволення цієї вимоги.

Щодо заявленої суми інфляційних втрат у розмірі 12 938 871,48 грн, суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат позивач здійснює таким чином: від повного розміру інфляційних втрат, визначеного на підставі сукупного індексу інфляції за весь період прострочення, в тому числі і той, нарахуванням за яким здійснено у справі № 910/3559/24, позивач відняв суму інфляційних втрат, яка вже була стягнута рішенням у справі №910/3559/24.

Зокрема наприклад, за рахунком-фактурою № 1412202300453 позивач визначив розмір інфляційних втрат таким чином: на суму 81 595 473,04 грн за період з 19.12.2023 по 21.05.2024 інфляційні втрати становлять 1 599 911,24 грн, сума інфляційних втрат за вказаним рахунком-фактурою, яка стягнута у справі № 910/3559/24 за період до 11.03.2024 складає 559 968,93 грн, отже, за розрахунком позивача сума інфляційних втрат у цій справі - 1 039 942,31 грн (1 599 911,24 грн - 559 968,93 грн).

При цьому, здійснюючи такий розрахунок інфляційних втрат, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та зазначає про безперервність ланцюга розрахунків.

Верховний Суд стало та послідовно у своїх постановах вказував на те, що ураховуючи вимоги статей 79, 86 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає такий механізм розрахунку інфляційних втрат помилковим, з огляду на таке.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначив таке:

« 27. Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

28. Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, касаційний суд вважає за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

29. Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці)….

40. При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).

Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

41. З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).»

Отже, ураховуючи вказані висновки Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 справі №905/21/19, позивач мав право здійснювати нарахування інфляційних втрат у цій справі на суму боргу з урахуванням індексу інфляції, що стягнута у справі 910/3559/24, однак це не означає, що позивач має право повторно враховувати в розрахунку періоди прострочення, за які інфляційні втрати уже нараховані та присуджені до стягнення.

Зокрема, якщо позивач мав намір здійснювати нарахування інфляційних втрат відповідно до методики розрахунку, відображеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, то базою для нарахування інфляційних втрат, зокрема, за рахунком-фактурою № 1412202300453 мала би бути сума боргу у розмірі 82 155 441,97 грн (81 595 473,04 грн (сума боргу) + 559 968,93 грн (сума інфляційних втрат, за попередній період до 11.03.2024, що стягнута у справі № 910/3559/24)), однак нарахування на цю суму мало здійснюватися за період прострочення, який не був охоплений у справі № 910/3559/24, а саме з 12.03.2024 по 21.05.2024. Аналогічно і по інших рахунках-фактури.

Однак із розрахунку інфляційних втрат, що доданий до позовної заяви у цій справі чітко вбачається, що базою для нарахування інфляційних втрат визначено лише суму основного боргу, без індексу інфляції за попередній період, а нарахування здійснено за весь період прострочення, в тому числі, що був охоплений у справі № 910/3559/24.

Щодо посилань позивача на "безперервність ланцюга розрахунків", то суд зазначає, що в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 у п. 27 зазначено про безперервність в контексті врахування дефляції у конкретному розрахунковому періоді, однак це не означає, що позивач при кожному наступному періоді прострочення має нараховувати інфляційні втрати повторно за весь період і віднімати суми, які вже стягнуті за попередні періоди, оскільки при такому підході кожного разу сукупний індекс інфляції буде змінюватись.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 не зазначено про такий механізм нарахування інфляційних втрат, який застосував позивач у цій справі.

Суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат за період до 11.03.2024 вже було предметом спору у справі № 910/3559/24 і такий період не повинен бути включений у розрахунку за наступний період прострочення.

Отже, здійснивши за допомогою системи «Ліга» перерахунок інфляційних втрат по кожному рахунку-фактурі окремо з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості за період з 12.03.2024 по 07.05.2026, суд встановив, що інфляційні втрати становлять 12 920 737,56 грн, що має наслідком часткове задоволення цієї вимоги.

Щодо доводів відповідача про унеможливлення стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, суд зазначає, що вказані обставини досліджені Північним апеляційним господарським судом у постанові від 22.07.2025 у справі № 910/3559/24 та відхилені. При цьому, додаткових обставин та підстав, відмінних від тих, що відповідач вказував під час розгляду справи № 910/3559/24, у цій справі відповідач не навів.

За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин не беруться судом до уваги.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог НЕК «Укренерго» до АТ «Гарантований покупець» в частині стягнення 3 288 303,90 грн - 3% річних та 12 920 737,56 грн - інфляційних втрат.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Петлюри Симона, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) 3 288 303 (три мільйони двісті вісімдесят вісім тисяч триста три) грн 90 коп. - 3% річних, 12 920 737 (дванадцять мільйонів дев`ятсот двадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн 56 коп. - інфляційних втрат та 194 508 (сто дев`яносто чотири тисячі п`ятсот вісім) грн 49 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено: 08.10.2026.

Суддя Віта БОНДАРЧУК