Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №910/5838/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026Справа № 910/5838/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Батій О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом Автогаражного кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2»

до Київської міської ради

про визнання додаткової угоди укладеною

за участю представників:

від позивача: Зінов`єв Д.С.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Автогаражний кооператив по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2» (далі - АГК «Вигурівщина-2», позивач) до Київської міської ради (далі - Київрада, відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки на новий строк, починаючи з 12.02.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк від 11.02.2021 АГК «Вигурівщина-2» у встановлений договором термін повідомив відповідача про свій намір продовжити орендні відносини на новий строк, направивши йому лист-повідомлення з проектом відповідної додаткової угоди, при цьому позивач, як орендар, продовжує належним чином виконувати свої зобов`язання за вказаним договором за відсутності заперечень орендодавця. З огляду на те, що позивач не отримав від Київради відмови та/або заперечень щодо укладення договору на новий строк, АГК «Вигурівщина-2» вважає, що наявні підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк і на тих самих умовах, на яких був укладений договір оренди, починаючи з 12.02.2026.

У позові АГК «Вигурівщина-2» просить визнати укладеною з 12.02.2026 додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19.08.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. за № 3897 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 136328280000), в редакції договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк від 11.02.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованого в реєстрі за № 91 (кадастровий номер: 8000000000:62:144:0004) площею 3,1218 га, що знаходиться за адресою: вул. м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва, у редакції позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач у строк, встановлений законом, надав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що позивач порушив тримісячний строк звернення орендаря до орендодавця з повідомленням про намір скористатися переважним правом на поновлення договору, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Також відповідач зазначив, що наданий позивачем проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки всупереч приписами абзацу 3 розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» не містить умов, передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та ст. 126-1 ЗК України.

У відповіді на відзив позивач наголосив на тому, що він завчасно (не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору) повідомив Київраду про намір укласти договір оренди на новий строк, сплачував оренду плату за період від дня закінчення дії договору до дня укладення його на новий строк у порядку та розмірах, встановлених цим договором, чим дотримався визначеного законом порядку укладення договору на новий строк. Крім того позивач зазначив, що вимоги до проекту додаткової угоди, встановлені при поновленні договору оренди земельної ділянки («Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», ст. 126-1 Земельного кодексу України) не є застосовними до проекту додаткової угоди про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк (ст. 33 Закону України «Про оренду землі»), а отже, надісланий позивачем проект додаткової угоди відповідає в повному обсязі вимогам чинного законодавства України щодо укладення договору оренди на новий строк.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 06.08.2026, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

До початку розгляду справи по суті відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/10308/25, обґрунтувавши його тим, що результати розгляду справи № 910/10308/25 мають істотне значення для вирішення даного спору, оскільки Велика Палата Верховного Суду має сформувати висновок щодо застосування положень абзацу 4 розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» та відповідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі» до договорів, укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (тобто до 16.01.2020), що є предметом розгляду й у справі, яка розглядається.

Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 24.09.2025, відмовив у його задоволенні з огляду на таке.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Об`єднана палата КГС у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.04.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій чи аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). При цьому подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

У даному випадку, керуючись вищевказаним правовим висновком, суд вважав, що підстав для зупинення провадження немає, оскільки обставини цієї справи (№ 910/5838/26) не є подібними до обставин у справі № 910/10308/25, зокрема, договір про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк був укладений сторонами 11.02.2021, тобто після 16.01.2020 (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству»), відтак, спірні правовідносини не можуть регулюватися законодавством, яке діяло до договорів, укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству».

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду (зокрема, від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, від 21.02.2024 у справі № 910/1235/22, від 03.02.2026 у справі № 916/4826/24), до договорів, укладених або переукладених після 16.01.2020, норми «Перехідних положень» щодо старого порядку поновлення договорів не застосовуються.

Отже правовідносини сторін у справі № 910/5838/26 регулюються виключно чинною (новою) редакцією статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Також суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18, від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, за якою необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З огляду на викладене суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

У судове засідання, призначене на 24.09.2026, представник відповідача не з`явився, у минулому судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті позову, заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 19.08.2013 між Київрадою (орендодавець) та АГК «Вигурівщина-2» (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрований в реєстрі за № 3897.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 20.09.2012 за № 112/8396, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

На виконання умов вказаного договору Київрада передала за актом приймання-передачі земельної ділянки від 19.08.2013, а АГК «Вигурівщина-2» - прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку по вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва, площею 3,1218 га, в тому числі 0,0406 га в межах червоних ліній; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування автостоянки; кадастровий номер - 8000000000:62:144:0004.

Також судом встановлено, що 11.02.2021 між позивачем та відповідачем був укладений договір про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований в реєстрі за № 91 (далі - договір оренди).

Пунктом 1 зазначеного договору сторони домовилися поновити на 5 років договір оренди земельної ділянки, укладений між орендодавцем та орендарем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. 19.08.2013 по реєстру за № 3897 (номер запису про інше речове право: 2167591; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 136328280000), строк дії якого закінчився; договір викладено у наступній редакції.

Об`єктом оренди договору є земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:144:0004, розташована по вул. Теодора Драйзера, 23, у Деснянському районі м. Києва; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; вид використання - для експлуатації та обслуговування автостоянки; розмір (площа) - 3,1218 га, в тому числі 0,0406 га в межах червоних ліній (п. 1 договору оренди).

Пунктом 3.1 договору оренди визначено, що договір укладено на 5 років (тобто до 11.02.2026 року).

Згідно з п. 8.3 договору оренди після закінчення строку, на який було укладено цей договір, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього договору, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк.

Відповідно до пункту 11.7.2 договору оренди якщо орендар, що належно виконував обов`язки за умовами договору, має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, він зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку його дії, та сплачувати орендну плату за період від дня закінчення дії договору до дня укладення його на новий строк у порядку та у розмірах, встановлених цим договором. У разі укладення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Згідно з п. 3 договору оренди даний договір є невід`ємною частиною договору оренди та набуває чинності з дня його нотаріального посвідчення в установленому порядку.

Як свідчать матеріали справи, до закінчення строку зазначеного договору - 07.11.2025 позивач звернувся до Київради відповідно до Рішення КМР № 241/2463 від 20.04.2017 із листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки, яке було зареєстроване у Департаменті земельних ресурсів Київради 11.11.2025 за № 62878056, номер первинної справи - 611904607.

Також 11.11.2025 позивач подав відповідачу клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки (лист-повідомлення) за формою, встановленою додатком 4 до Рішення КМР № 241/2463 від 20.04.2017, реєстраційний номер 628780561, де було визначено номер первинної справи 611904607. Цим клопотанням позивач надав пропозицію поновити договір оренди та долучив до нього документи, передбачені додатком № 4 до Рішення КМР, зокрема: проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, підписаний та скріплений печаткою орендаря; нотаріально посвідчену копію рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01.05.2024 у справі № 754/13637/23; оригінал інформаційної довідки про нерухомість № 5005539434570-17635387554 від 06.11.2025; копію технічного паспорту (реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: TI01:5393-9897-3849-7289) на будівлю охорони за адресою: м. Київ, вулиця Рейгана Рональда, 23, виготовленого 31.10.2025 ФОП Нечипорук С.О.; довідку органів ДПС № 36473/АП/26-15-51- 03-04-Е від 06.11.2025 про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи; нотаріально засвідчену копію Статуту АГК «Вигурівщина-2»; засвідчені печаткою та підписом копії свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платника єдиного податку; оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; довіреність.

Проте на вказані звернення позивача Київрада ні відповіді, ні будь-якого повідомлення, у тому числі, відмови у поновленні чи укладенні договору оренди на новий строк не надала.

09.03.2026 (після закінчення дії договору оренди) Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) склав акт обстеження земельної ділянки площею 3,1218 га (кадастровий номер 8000000000:62:144:0004) по вул. Теодора Драйзера, 23 у Деснянському районі м. Києва.

25.03.2026 позивач направив до Київради лист № 03/25, у якому він просив вважати лист-повідомлення про поновлення договору від 11.11.2025 листом-повідомленням про намір укласти договір оренди землі на новий строк з реєстраційним номером 628780561 (номер первинної справи 611904607), вважати долучений проект додаткової угоди про поновлення до договору оренди додатком до листа-повідомлення про намір на укладення договору оренди землі на новий строк з реєстраційним номером 628780561 (номер первинної справи 611904607) та надав проект додаткової угоди про укладення договору оренди землі на новий строк.

10.04.2026 Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) повідомив позивача листом № 057-4597 про необхідність надання інформації щодо наявності будівель, споруд на земельній ділянці; копій документів (у разі наявності будівель на земельній ділянці), завірених належним чином щодо їх правового статусу, матеріалів їх технічної інвентаризації; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявність яких передбачена додатком 4 до рішення від 20.04.2017 № 241/2463, та зазначив, що після надання вищевказаних документів Департамент повернеться до опрацювання питання поновлення зазначеного договору оренди земельної ділянки.

Зважаючи на те, що рішення про укладення договору оренди на новий строк відповідачем так і не було прийняте, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі статтею 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

Відповідно до статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України «Про оренду землі», який, зокрема, визначає умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Слід зазначити, що до виникнення між сторонами спірних правовідносин набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" - з 16.01.2020, (а відповідні положення пункту 8 цього Закону, з урахуванням його прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким статтю 33 Закону України «Про оренду землі», що регламентувала порядок поновлення договорів оренди та їх укладення на новий строк, було викладено у новій редакції.

За таких обставин порядок укладення договору оренди землі на новий строк, що є предметом розгляду у цій справі, має регулюватися положеннями, визначеними статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній із 16.07.2020), оскільки на час виникнення спірних правовідносин щодо укладення договору на новий строк діяла нова редакція цього Закону (із внесеними змінами).

За змістом приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (частина перша статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі (частина друга статті).

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору (частина третя статті).

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті).

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев`ята статті).

Отже стаття 33 Закону України "Про оренду землі" встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру укласти договір оренди землі на новий строк та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21.

У спірних правовідносинах судом вже встановлено, що договір оренди між сторонами був укладений строком на 5 років - до 11.02.2026 року. При цьому 07.11.2025 позивач, з метою реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, направив відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі (з урахуванням подальших його листів), яким повідомив про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору на новий строк.

Водночас суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постановах № 910/1235/22 від 02.12.2025, № 906/1320/21 від 31.01.2021 про те, що повідомлення щодо продовження орендних правовідносин чи про намір укладення додаткового договору на новий строк не впливає на суть наявного волевиявлення орендаря на продовження орендних правовідносин.

Доводи відповідача про те, що позивач звернувся до Київради з відповідною заявою лише 13.11.2025, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, наданим позивачем поштовим відправленням № 02206068571437 від 07.11.2025.

Отже суд дійшов висновку, про те, що орендар дотримався умов п. 11.7.2 договору оренди та приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", звернувшись до орендодавця у визначені строки з приводу укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди.

При цьому судом встановлено та не заперечується відповідачем, що орендар після закінчення дії договору оренди продовжував належним чином користуватися наданою йому земельною ділянкою, сплачував орендну плату за період дії договору оренди та після закінчення його строку, що підтверджується наданою АГК «Вигурівщина-2» довідкою Головного управління ЛПС у м. Києві № 18728/АП/26-І5-51-03-04-Е від 13.05.2026 про відсутність заборгованості з орендної плати за землю. Також протягом часу користування позивачем орендованою земельною ділянкою відповідач будь-яких претензій щодо порядку її використання не виставляв, вимог щодо повернення цієї земельної ділянки не заявляв, умов чи заборон щодо продовження орендних відносин не виказував, натомість, приймав орендну плату від позивача без жодних заперечень.

У той же час встановлено, що в місячний термін, визначений законом (частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній із 16.07.2020)), відповідач-орендодавець відповіді на звернення орендаря від 07.11.2025, 11.11.2025 (в редакції листа № 03/25 від 25.03.2026) не надав, проти укладення з позивачем договору оренди землі на новий строк не заперечив, рішення про відмову в укладенні такого договору не прийняв.

У своєму листі № 057-4597 від 10.04.2026, датованому з очевидним порушенням вищевказаного місячного терміну, відповідач лише зазначив про необхідність надання інформації щодо наявності будівель і споруд на земельній ділянці, а також надання копій певних документів.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, у такий спосіб установив певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (зокрема, виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" орган державної влади чи місцевого самоврядування зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо. Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Судовий захист у таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, від 03.02.2026 у справі № 916/4826/24.

На підставі викладеного, враховуючи, що за встановленими судом обставинами справи позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для прийняття відповідного рішення уповноваженого органу, та набув право «правомірного очікування» на укладення договору оренди землі на новий строк, а орендодавець знехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог АГК «Вигурівщина-2» та визнання додаткової угоди укладеною в редакції, запропонованій у проекті позивача.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, де зазначено, що хоча частина 3 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (що діє з 16.07.2020) передбачає, що до листа-повідомлення про намір укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проєкт договору, однак, направлення проекту додаткової угоди, а не договору, не свідчить у цьому випадку про неналежне виконання орендарем свого обов`язку, адже це не впливає на суть наявного волевиявлення позивача на продовження орендних відносин.

Стосовно доводів відповідача про те, що наданий позивачем проект додаткової угоди до договору оренди землі суперечить приписам Розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», оскільки не містить умов, передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та ст. 126-1 Земельного кодексу України, суд зазначає, що вказані правові норми стосуються випадку поновлення договору оренди землі, утім, в межах даного позову розглядаються вимоги щодо укладення договору оренди землі на новий строк у розумінні положень нової редакції Закону України «Про оренду землі», про зазначалося вище.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, від 14.05.2025 у справі № 910/11162/24, відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги, положення абзацу 4 Розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» не є застосовними. Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Отже, враховуючи висновок суду в цій справі про те, що укладення договору оренди землі на новий строк має здійснюватися на умовах, визначених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (що діє з 16.07.2020), а також обставину укладення договору оренди на новий строк (від 11.02.2021) за правилами нової редакції цього Закону, якою взагалі не допускається можливість поновлення договорів оренди земельних ділянок державної та комунальної власності на той самий строк і на тих самих умовах, суд вважає такі доводи відповідача безпідставними.

Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про визнання укладеною додаткової угоди в порядку реалізації переважного права за ст. 33 Закону України «Про оренду землі», вимоги щодо обов`язкового включення до проекту умов, передбачених ст. 126-1 ЗК України, до нього не застосовуються, а отже, проект додаткової угоди повністю відповідає вимогам чинного законодавства України щодо укладення договору оренди на новий строк.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог АГК «Вигурівщина-2» про визнання укладеною додаткової угоди про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк в редакції позивача, починаючи з 12.02.2026.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим суд враховує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Також, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у цьому судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З огляду на викладене, а також зроблені у цій справі висновки, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даному спорі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Усім іншим доводам сторін оцінка судом не надавалася, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результати прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Автогаражного кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2» до Київської міської ради про визнання додаткової угоди укладеною задовольнити.

Визнати укладеною з 12 лютого 2026 року додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код 22883141) та Автогаражним кооперативом по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2» (02225, м. Київ, вул. Драйзера, буд. 23, ідентифікаційний код 21581811) від 19.08.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 3897 (номер запису про інше речове право: 2167591; дата державної реєстрації: 19.08.2013; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 136328280000), в редакції договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк від 11.02.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 91, щодо земельної ділянки площею 3,1218 га, яка знаходиться за адресою: вул. м. Київ, вул. Теодора Драйзера 23, у Деснянському районі м. Києва кадастровий номер 8000000000:62:144:0004), в наступній редакції:

Додаткова угода

про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк

Київська міська рада, ідентифікаційний код 22883141, місцезнаходження: м. Київ. вул. Хрещатик, буд. 36, далі у тексті - «Орендодавець», в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який діє на підставі ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - з однієї сторони, та

Автогаражний кооператив по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2», ідентифікаційний код 21581811, місцезнаходження: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 23, далі у тексті - «Орендар», в особі голови правління Голованова Руслана Миколайовича, який діє на підставі статуту, - з другої сторони,

відповідно до рішення Київської міської ради від 20.09.2012 № 112/8396 та згідно зі ст. 21, 33 Законом України "Про оренду землі" уклали цю додаткову угоду про наступне:

1. Укласти на новий строк - на 5 (п`ять) років договір оренди земельної ділянки, укладений між Орендодавцем та Орендарем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрований в реєстрі за № 3897, державну реєстрацію права оренди відповідно до якого здійснено 19.08.2013 (номер запису про інше речове право: 2167591; дата державної реєстрації: 19.08.2013; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 136328280000), в редакції договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 11.02.2021 та зареєстрованого в реєстрі за № 91.

2. Усі інші умови вищевказаного договору оренди земельної ділянки, що не змінені даною угодою, залишаються незмінними.

3. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною вищевказаного договору оренди земельної ділянки.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вулиця Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Автогаражного кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів (автостоянок) для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян Ватутінського району міста Києва «Вигурівщина-2» (02225, м. Київ, вул. Драйзера, буд. 23, ідентифікаційний код 21581811) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Скорочене рішення оголошене в судовому засіданні 24 вересня 2026 року.

Повне рішення складене 7 жовтня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Головіна К.І.