Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №910/9034/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2026Справа № 910/9034/26

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/9034/26.

За позовом Приватного підприємства «Ліком»

До Фізичної особи-підприємця Герасименко Ірини Вікторівни

про стягнення 25 016, 42 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Ліком» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Герасименко Ірини Вікторівни про стягнення 35 116, 42 грн заборгованості за Договором поставки №824 від 05.12.2025, що складається з основного боргу у розмірі 24 100, 00 грн, а також 1 379, 06 грн - інфляційних втрат, 4 143, 88 грн - пені, 5 493, 48 грн - 40 % річних.

27.07.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/9034/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.08.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення розмір позовних вимог, в якій позивач просив зменшити позовні вимоги в частині основного боргу до 14 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно частини 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на те, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем у строк передбачений частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє таку заяву та ухвалює розгляд справи здійснювати із урахуванням зменшених позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, встановлені судом.

05.12.2025 між Приватним підприємством «Ліком», як постачальником (позивач), та Фізичною особою-підприємцем Герасименко Іриною Вікторівною, як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №824 (надалі - Договір).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до « 31» грудня 2027 року (пункт 8.1. Договору).

Згідно пункту 1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставляти покупцю товари народного споживання (надалі по тексту - товари) на умовах DDP, або EXW, або FCA (в редакції міжнародних правил «ІНКОТЕРМС» 2010 року) в залежності від узгодженого сторонами замовлення (письмово або усного), а покупець зобов`язується приймати їх та оплачувати на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, ціни на товари та загальна сума кожної поставки вказуються в видаткових накладних (рахунках), по яким вони поставляються.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що момент виконання постачальником зобов`язання по поставці, та передача права власності на товар, зокрема вважається момент підписання видаткової накладної, акту прийому-передачі або розписки про отримання товарів.

Позивач здійснив поставку товару відповідачу за видатковою накладною №ZK-85327 від 10.12.2025 на суму 13 220, 85 грн (ТТН №Л00-152054) та за видатковою накладною №ZK-85330 від 10.12.2025 на суму 15 684, 73 грн (ТТН №Л00-152053), тобто позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 28 905, 58 грн.

У відповідності до пункту 3.2. Договору, за поставлені товари покупець зобов`язаний сплатити постачальнику грошові кошти протягом 7 (сім) днів з дня поставки (п. 2.3. Договору) у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється товар.

Відповідач, у свою чергу, здійснив часткову оплату 18.06.2026 у розмірі 4 805, 58 грн та 21.07.2026 у розмірі 10 100, 00 грн, тобто у загальному розмірі 14 905, 58 грн.

У відповідності до пункту 4.3. Договору, за прострочення оплати поставлених товарів (п. 3.2. Договору), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановили, що за порушення грошового зобов`язання покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити 40% (сорок відсотків) річних. Також відповідно до п. 4.5. Договору обмеження щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, визначені ч.6 ст. 232 ГК України, який діяв на момент підписання Договору, не застосовуються.

За таких обставини, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути наявну заборгованість у розмірі 14 000, 00 грн (з урахуванням зменшених позовних вимог), пеню у розмірі 4 143, 88 грн, 40% річних у розмірі 5 493, 48 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 379, 06 грн.

ІІ. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 25 016, 42 грн грн (основний борг, пеня, 40% річних, інфляційні втрати).

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позивач здійснив поставку узгодженого товару за Договором відповідачу на загальну суму 28 905, 58 грн, а відповідач у свою чергу не здійснив повну оплату за поставлений товар у строки передбачені Договором.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

Суд констатує, що відповідач в силу приписів частини 6, 7 статті 6, пункту 2 частини 6, частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 17, 37, 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи, затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 та згідно пункту 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 належним чином повідомлений про розгляд даної справи та можливість подати відзив на позовну заяву, що підтверджується повідомлення про доставку процесуального документу, а саме ухвали від 27.07.2026 (про відкриття провадження у справі) до електронного кабінету ФОП Герасименко І.В. (відповідач), яке міститься в матеріалах справи.

Так, ухвалу від 27.07.2026 відповідач отримав 28.07.2026.

Однак, правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/9034/26, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи підтверджується наявними у матеріалах справи доказами поставка позивачем товару передбаченого умовами Договору?

- чи був порушений відповідачем обов`язок щодо повної та своєчасної оплати за отриманий від позивача товар за Договором?

- чи правомірно позивач нарахував пеню, 40% річних, інфляційні втрати відповідачу?

- чи обґрунтовано позивачем розрахунок сум, що підлягають стягненню?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо основного боргу.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 1, 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).

Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату (пункт 8.3. постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19).

Як підтверджено матеріалами справи, 05.12.2025 між сторонами укладено договір поставки №824 за умовами якого позивач зобов`язується поставляти відповідачу товари народного споживання в залежності від узгодженого сторонами замовлення (письмово або усного), а відповідач зобов`язується приймати їх та оплачувати на умовах цього Договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар (пункт 1 частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 2.3. Договору, момент виконання постачальником зобов`язання по поставці, та передача права власності на товар, зокрема вважається момент підписання видаткової накладної, акту прийому-передачі або розписки про отримання товарів.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними (№ZK-85327, №ZK-85330) та товарно-транспортними накладними (№Л00-152054, №Л00-152053) підтверджується, що позивач 10 грудня 2025 року здійснив поставку обумовленого товару відповідачу на загальну суму 28 905, 58 грн. Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 стаття 691 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 стаття 692 Цивільного кодексу України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1 стаття 693 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що , за поставлені товари відповідач зобов`язаний сплатити позивачу грошові кошти протягом 7 (семи) днів з дня поставки у розмірі, що зазначений у видатковій накладній, на підставі якої поставляється товар.

За таких обставини, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за товар до 17 грудня 2025 року включно.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 525, 526, 599, 610 Цивільного кодексу України).

Однак, відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 14 905, 58 грн 18.06.2026 на суму 4 805, 58 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2652 та 21.07.2026 на суму 10 100, 00 грн, що підтверджується доданою до матеріалів справи позивачем випискою з особового рахунку АТ «ОТП БАНК». Окрім цього, зазначені обставини не заперечуються відповідачем.

Суд констатує, що матеріали справи не містять та відповідачем не надані докази остаточного погашення наявної заборгованості за поставлений 10 грудня 2025 року товар у розмірі 14 000, 00 грн.

Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем, у встановлені строки не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та не надано доказів погашення заборгованості у розмірі 14 000, 00 грн.

Отже, обставини наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у вищезазначеній сумі не спростовані.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на все вищезазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за поставлений товар 10 грудня 2025 року за договором поставки №824 від 05.12.2025 складає 14 000, 00 грн, а тому позовні вимоги позивача в даній частині підлягають задоволенню.

(2) Щодо пені.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 143, 88 грн.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (частина 3 стаття 549 Цивільного кодексу України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 4.3. Договору сторони узгодили, що за прострочення оплати поставлених товарів, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Обмеження щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, визначені ч.6 ст. 232 ГК України, який діяв на момент підписання Договору, не застосовуються (пункт 4.5. Договору).

Суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, зазначає, що розрахунок є арифметично правильним, а відтак вимоги позивача у даній частині підлягають задоволенню.

(3) Щодо 40% річних та інфляційних втрат.

Також позивач просить стягнути у відповідача 40% річних у розмірі 5 493, 48 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 379, 06 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, позивач наділений правом здійснювати нарахування відповідачу 40% річних і інфляційних втрат за несвоєчасне виконання останнім грошового зобов`язання.

На підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, сторони у пункті 4.3. Договору погодили, що позивач має право нараховувати, а відповідач зобов`язаний сплатити 40% річних.

Суд, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 40% річних та інфляційних втрат, зазначає, що розрахунки є арифметично правильними, а відтак вимоги позивача у даній частині також підлягає задоволенню у заявлених до стягнення сумах.

VІ. Розподіл судових витрат.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позову через систему «Електронний суд» без урахування коефіцієнту пониження ставки судового збору (частина 3 стаття 4 Закону України «Про судовий збір»), у зв`язку з чим надмірно сплатив 665, 60 грн, щодо яких позивач наділений правом звернутись до суду в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір» з відповідним клопотанням про повернення вказаної суми судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір (2 662, 40 грн) за подання позовної заяви на відповідача.

Заяв та клопотань щодо понесення інших судових витрат від позивача не надходило.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Ліком» до Фізичної особи-підприємця Герасименко Ірини Вікторівни про стягнення 25 016, 42 грн (з урахуванням зменшених позовних вимог) - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Герасименко Ірини Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Ліком» (03124, м. Київ, провулок Юрія Матущака (Радищева), буд. 3; код ЄДРПОУ: 30638249) борг у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 4 143 (чотири тисячі сорок три) грн 88 коп., 40% річних у розмірі 5 493 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто три) грн 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 379 (одна тисяча триста сімдесят дев`ять) грн 06 коп. та судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко