Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №910/8432/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2026Справа № 910/8432/26

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/8432/26.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Агро»

До Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод»

про стягнення 11 994, 05 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НФ Агро» звернулось через канцелярію суду до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» про стягнення заборгованості за Договором поставки товару №АГР-260423/2 від 26.04.2024 у загальному розмірі 11 994, 05 грн, що складається із суми основного боргу у розмірі 7 090, 00 грн, а також 3 545, 00 грн - штрафу, 907, 27 грн - пені, 90, 73 грн 3 % річних, 361,05 грн інфляційних втрат.

13.07.2026 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, залишив її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 13.07.2026 для усунення недоліків позовної заяви.

20.07.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

24.07.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/8432/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.09.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

24.09.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про витребування оригіналів письмових доказів, в якій одночасно заявлено клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та залишено без розгляду заяву позивача про витребування оригіналів письмових доказів і про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, встановлені судом.

26.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НФ Агро», як постачальником (позивач) та Приватним акціонерним товариством «Київський маргариновий завод», як покупцем (відповідач) укладений договір поставки товару №АГР-260423/2 (надалі - Договір).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Даний Договір є безстроковим і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (пункт 9.1. Договору).

Згідно пункту 1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, найменування, асортимент, марка товару, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю товару, вказується у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Положеннями пункту 1.3. Договору встановлено, що підтвердження факту узгодження сторонами асортименту, кількості і ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній постачальника, яка після підписання її обома сторонами має юридичну силу Специфікації і є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктами 4.3., 4.4., 4.5. Договору передбачено наступне:

- Момент поставки товару вважається момент підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар, або товарно-транспортної накладної служби перевізника/доставки;

- Зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту поставки товару. Підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар розуміється як одержання покупцем одночасно з товаром всіх його обов`язкових складових і документів, що стосуються товару і які підлягають передачі разом з товаром;

- Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту поставки товару.

Позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №1285021 від 28.01.2026 на суму 4 900,00 грн та за видатковою накладною №1295021 від 29.01.2026 на суму 2 190, 00 грн. Тобто, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 7 090, 00 грн.

У відповідності до пункту 3.3. Договору, оплата товару покупцем проводиться в національній валюті України, на умовах відстрочки платежу 5 (п`ять) календарних днів з моменту поставки товару на підставі видаткових накладних шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Однак, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду (08.07.2026) відповідач у передбачені Договором строку не здійснив оплату за поставлений товар.

Пунктом 7.2. Договору між сторонами узгоджено, що при простроченні оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, за кожен день прострочення від суми заборгованості, без обмеження строків її нарахування, а також штраф у розмірі 50% від суми поставленого, але неоплаченого товару, у випадку прострочення оплати коштів за поставлений товар більше ніж на 30 календарних днів.

За таких обставини, позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 7 090, 00 грн, а також пеню у розмірі 907, 27 грн та штраф у розмірі 3 545, 00 грн штрафу, які нараховані згідно пункту 7.2. Договору і 3% річних у розмірі 90, 73 грн, інфляційні втрати у розмірі 361, 05 грн, які нараховані на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України.

В заяві від 17.09.2026, позивач повідомив суд, що відповідач погасив основну заборгованість у повному обсязі після відкриття провадження у справі.

ІІ. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 11 994, 05 грн (основний борг, пеня, штраф, 3% річних, інфляційні втрати).

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позивач здійснив поставку узгодженого товару за Договором відповідачу на загальну суму 7 090, 00 грн, а відповідач, у свою чергу, не здійснив оплату у строки, передбачені Договором, за поставлений товар.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Суд констатує, що 24.09.2026 від відповідача надійшла заява про витребування оригіналів письмових доказів та в частині тексту якої містяться заперечення на позовну заяву, які можуть оцінюватись як відзив на позовну заяву.

Однак вказана заява була подана відповідачем з пропуском процесуального строку та судом відмовлено у поновленні такого строку, про що зазначено в ухвалі суду від 25.09.2026.

Вказані заперечення проти позову зводяться до того, що представниця позивача, яка підписала позовну заяву діє без належних повноважень, оскільки відомості щодо неї відсутні в Єдиному реєстрі адвокатів України.

В даному випадку, суд зазначає, що дана справу з ціною позову 11 994, 05 грн у розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України є малозначною.

В свою чергу, представником у малозначних справа у відповідності до частини 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України, окрім адвоката може бути інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність. Повноваження такої особи підтверджується, зокрема довіреністю згідно приписів статті 60 Господарського процесуального кодексу України.

В матеріалах справи наявна довіреність №б/н від 02.03.2026, яка підтверджує повноваження особи, яка подала позовну заяву, зокрема її підписувати.

В цілому, заперечення відповідача проти позову судом не беруться до уваги, у зв`язку з пропуском строку на їх подання.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи підтверджується наявними у матеріалах справи доказами поставка позивачем товару передбаченого умовами Договору?

- чи був порушений відповідачем обов`язок щодо повної та своєчасної оплати за отриманий від позивача товар за Договором?

- чи правомірно позивач нарахував пеню, штраф, 3% річних, інфляційні втрати відповідачу?

- чи обґрунтовано позивачем розрахунок сум, що підлягають стягненню?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача у частині основного боргу підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору, в іншій частині вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо основного боргу.

В заяві про зменшення розміру позовних вимог від 17.09.2026, яка залишена ухвалою суду від 25.09.2026 без розгляду позивач повідомив, що після відкриття провадження у справі відповідач погасив основну заборгованість, яка заявлена до стягнення у розмірі 7 090, 00 грн.

На підтвердження вищезазначеного позивач долучив до матеріалів справи копію платіжної інструкції №2750 від 02.09.2026, з якої вбачається, що відповідач перерахував на рахунок позивача 7 090, 00 грн.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (пункт 2 частина 1 стаття 231 Господарського процесуального кодексу України).

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

При цьому предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Вищезазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, яка виражена, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04 та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі №916/3006/23.

Відтак, оскільки відповідач погасив перед позивачем в повному обсязі основний борг, то предмет спору щодо стягнення вищезазначеної суми перестав існувати, у зв`язку з задоволенням такої вимог відповідачем після відкриття провадження у справі.

Оскільки у даній справі відсутній предмет спору в частині основного боргу у розмірі 7 090, 00 грн, суд закриває провадження у справі в частині зазначеної суми на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

(2) Щодо розгляду по суті вимог в частині пені та штрафу по яким провадження у справі не закрито.

Враховуючі те, що відповідач здійснив погашення основного боргу, факт порушення відповідачем обов`язку по оплаті за поставлений товар за договором поставки №АГР-260423/2 від 26.04.2023 є встановлений та не потребує додаткового доказування.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 стаття 614 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (частина 2, 3 стаття 549 Цивільного кодексу України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Згідно пункту 7.2. договору поставки №АГР-260423/2 від 26.04.2023, при простроченні оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, за кожен день прострочення від суми заборгованості, без обмеження строків її нарахування, а також штраф у розмірі 50% від суми поставленого, але неоплаченого товару, у випадку прострочення оплати коштів за поставлений товар більше ніж на 30 календарних днів.

Позивач нарахував відповідачу пеню у загальному розмірі 907, 27 грн та штраф у розмірі 3 545, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив поставку товару відповідачу 28.01.2026 та 29.01.2026, а здійснити оплату відповідач згідно положень пункту 3.3. Договору зобов`язаний був до 02.02.2026 включно та до 03.02.2026 включно. Відповідно позивач розпочинає здійснювати нарахування пені з 03.02.2026 та з 04.02.2026.

Окрім цього, оскільки позивач погасив основну заборгованість 02.09.2026 прострочення оплати тривало більше 30 календарних днів.

За таких обставин, суд перевіривши розрахунки пені та штрафу зазначає, що вони є арифметично правильними, періоди прострочення теж визначено правильно, а відтак вимоги позивача у даній частині підлягають задоволенню.

(3) Щодо розгляду по суті вимог в частині 3% річних та інфляційних втрат по яким провадження у справі не закрито.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 90, 73 грн, інфляційні втрати у розмірі 361, 05 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, позивач наділений правом здійснювати нарахування відповідачу 3% річних і інфляційних втрат за несвоєчасне виконання останнім грошового зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, зазначає, що розрахунки є арифметично правильними, а відтак вимоги позивача у даній частині також підлягають задоволенню у заявлених до стягнення сумах.

VІ. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір в даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а саме не здійснення вчасної та повної оплати за поставлений позивачем товар у січні 2026 року за договором №АГР-260423/2 від 26.04.2023, суд на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає судовий збір на відповідача в повному обсязі, в тому числі, суд покладає на відповідача судовий збір в частині закритого провадження у даній справі, оскільки задоволення вимоги позивача відповідачем сталося під час розгляду справи по суті.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/8432/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Агро» до Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» про стягнення 11 994, 05 грн закрити в частині основного боргу у розмірі розмірі 7 090, 00 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» (03039, м. Київ, просп. Науки, буд. 3; код ЄДРПОУ: 00333581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Агро» (08134, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 46, прим. 259; код ЄДРПОУ: 42369657) пеню у розмірі 907 (дев`ятсот сім) грн 27 коп., штраф у розмірі 3545 (три тисячі п`ятсот сорок п`ять) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 90 (дев`яносто) грн 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 361 (триста шістдесят одна) грн 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко