Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №947/42780/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 947/42780/25

Провадження № 22-ц/821/1771/26

Категорія: 310010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря – Дмитренко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Адабаш Світлани Аксентіївни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.08.2012 між сторонами укладено шлюб.

Зазначив, що протягом останніх років відношення з відповідачем погіршились через різні погляди на сімейне життя та обов`язки, у результаті чого зникло взаєморозуміння, вони стали зовсім чужими людьми.

Будь які спроби примиритися не дали бажаних результатів. Можливості зберегти сім`ю немає. Спільних дітей немає.

Крім того, позивач вказав, що подружні відносини припинилися більше 4 років потому до дня подання позову та з цього часу сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть.

Оскільки шлюб носить формальний характер, просив термін для примирення не надавати. Зазначив, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам сторін.

На підставі наведеного, позивач просив суд, розірвати шлюб між ним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 25 серпня 2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Южненського міського управління юстиції Одеської області, актовий запис № 118.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2026 року позов задоволено.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 25 серпня 2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Южненського міського управління юстиції Одеської області, актовий запис № 118.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що шлюб між сторонами носить формальний характер, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін, а тому дійшов висновку, що шлюб між сторонами необхідно розірвати.

Щодо твердження відповідача, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки дата припинення шлюбних відносин зазначена позивачем не вірно, суд першої інстанції зауважив, що це не є підставою для задоволення позову частково, оскільки суд керується принципом неприпустимості примусового збереження сім`ї. Визначення точної дати припинення фактичних шлюбних відносин є критично важливим, виключно якщо в позові одночасно ставиться питання про поділ спільного майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скарги

В апеляційній скарзі, поданій 23 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд», представник ОСОБА_2 – адвокат Адабаш С. А., просить змінити мотивувальну частину рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2026 року в частині встановлення фактичних обставин справи щодо часу припинення шлюбних відносин та ухвалити в цій частині нове рішення, яким встановити, що фактичні шлюбні відносини та спільне проживання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинились у грудні 2023 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та не встановив фактичної дати припинення шлюбних відносин між сторонами. Зокрема, позивач вказував на припинення шлюбних відносин понад чотири роки до звернення до суду, тоді як відповідач у відзиві заперечувала цю обставину та зазначала, що фактичне спільне проживання і шлюбні відносини припинилися у грудні 2023 року.

На думку скаржника, суд безпідставно не надав оцінки зазначеним розбіжностям та дійшов помилкового висновку, що встановлення дати припинення шлюбних відносин має значення лише у разі вирішення питання про поділ спільного майна.

При цьому відповідач звертає увагу, що в Київському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді справа № 947/13753/26 про поділ спільного майна подружжя, у зв`язку з чим встановлення відповідної обставини має значення для вирішення майнового спору.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного з`ясування обставин справи, не дослідив докази щодо періоду припинення шлюбних відносин, а тому просить змінити рішення суду в цій частині.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Фактичні обставини справи

Згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 25.08.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Южненського міського управління юстиції Одеської області – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 25.08.2012, актовий запис № 118. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка – ОСОБА_4 , дружини – ОСОБА_4 (а.с. 5).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).

Відповідно до ст. 112 СК України при розірванні шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило в інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу. Висновки суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржувалися та не були предметом апеляційного розгляду справи.

Оскільки скаржник не погоджується з мотивувальною частиною оскаржуваного рішення щодо встановлення моменту припинення шлюбних відносин, встановлення часу, з якого сторони не проживали разом, не вели спільного господарства, то законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевіряється лише в оскаржуваній частині.

За приписами ст. 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Відповідно до ч. 3 ст. 265 ЦПК України в описовій частині рішення зазначаються стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; заяви, клопотання; інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

Згідно з ч. 4 ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

За змістом п.11 вказаної постанови, у рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, вирішуючи спір про розірвання шлюбу, дійшов висновку про фактичне припинення між сторонами шлюбних відносин та наявність підстав для розірвання шлюбу, однак не встановлював конкретної дати припинення таких відносин.

Разом з тим, апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності висновку суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання шлюбу та не спрямована на зміну резолютивної частини рішення.

Фактично скаржник просить надати іншу оцінку окремій фактичній обставині, яка не була предметом вирішення судом першої інстанції та не впливає на правильність висновку про розірвання шлюбу.

За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині не мають правового значення для вирішення спору та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки суд у справі про розірвання шлюбу встановлює наявність підстав для його розірвання, а момент припинення шлюбу прямо визначений законом.

Крім того, у цій справі предметом позову є розірвання шлюбу, у зв`язку з чим обставини щодо дати фактичного припинення шлюбних відносин не входили до предмета доказування та не підлягали окремому дослідженню судом.

Суд повинен встановити дату припинення шлюбних відносин саме у тих справах, де цей факт має безпосереднє значення для вирішення спору (при вирішенні питання про правовий режим майна подружжя або обставин щодо режиму окремого проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу).

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 537/541/23.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції лише з мотивів незгоди скаржника з викладенням у його мотивувальній частині обставин щодо часу припинення сторонами шлюбних відносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що шлюб між сторонами носить формальний характер, сторони не мають наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить їх інтересам, та ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд , -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Адабаш Світлани Аксентіївни – залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Текст постанови складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко