Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №711/632/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2240/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/632/26 Категорія: 304090000Пересунько Я. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді Новіков О. М., Сіренко Ю. В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07.08.2026 (повний текст складено 07.08.2026, суддя в суді першої інстанції Пересунько Я. В.) у цивільній справі за позовом АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и в :

у січні 2026 року АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № C-615-011503-21-980 в розмірі 80 517,87 грн (прострочений борг 31 480,74 грн, прострочені проценти 49 037,13 грн) та судові витрати, мотивуючи про те, що відповідач, як позичальник, не виконав належним чином свої зобов`язання по кредитному договору, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася заборгованість, про стягнення якої порушено питання в даній справі.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 07.08.2026 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість у сумі 14 240,90 грн, а в задоволенні решти вимог – відмовлено, з посиланням на таке.

Враховуючи положення Пункту 2 Угоди, розділу 14 Договору комплексного банківського обслуговування та фактичної сплати відповідачем останнього платежу за кредитом 11.08.2023, строк його дії було пролонговано до 12.07.2024 та волевиявлення відповідача на подальшу пролонгацію строку дії договору відсутнє.

Аналіз виписки за рахунком відповідача свідчить про те, що за період з 12.07.2021 по 11.08.2023 має місце від`ємний баланс по картці, борг складає 7 110,84 грн. Водночас проценти за користування кредитом мали нараховуватись саме на використані відповідачем кошти в межах строку дії кредитного договору тобто до 12.07.2024.

Місцевий суд зауважив, що крім нарахування процентів за кредитом банк нараховував та списував «погашення трансакційних витрат», «комісії за переказ засобами СДО на рахунки та БПК в інші банки», «стягнення страхових платежів на користь страхової компанії», в тому числі й поза межами строку кредитування, який припинився 12.07.2024.

Суду не було надано Тарифи банку, як складову кредитного договору, тому відсутня можливість перевірити розмір цих платежів та факт погодження відповідних умов позичальником.

Указане стало підставою для перерахунку кредитного боргу, виходячи з того, що з відповідача підлягає стягненню тіло кредиту 7 110,84 грн, а також проценти в розмірі 48 % річних, які вказані в підписаній відповідачем Угоді № C-615-011503-21-980 (пункт 2.3 Угоди), та складають 7 130,06 грн.

Представником позивача 18.08.2026 подано на вказане рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відхилених позовних вимог та новим рішенням їх задовольнити в повному обсязі.

Указує, що підписанням Кредитного договору Позичальник підтверджує, що перед його укладанням отримав та погодився з Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Тарифами Банку (п. 3.4, Кредитного договору).

Відповідно до п. 10.10.2 Договору строк користування Лімітом кредитної лінії 365 днів з моменту отримання Клієнтом права використання коштів кредитної лінії, з можливістю пролонгації дії Кредитної лінії (за умови прийняття Банком відповідного рішення).

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору Позичальнику був встановлений ліміт Кредитної лінії у розмірі 6000,00 грн, який може бути змінений в межах встановленого Кредитним договором максимального ліміту Кредитної лінії за ініціативою Банку, про що клієнт буде повідомлений додатково.

Банком було прийнято рішення про пролонгацію строку дії договору.

При цьому АТ «Ідея Банк» надав кредит у вигляді кредитної лінії, а Сторони узгодили, що після закінчення строку дії Кредитної лінії Банк має право продовжити строк її дії у попередньому розмірі та на такий самий строк (п. 10.26 Договору).

Отже, згідно з п. 2.1 Кредитного договору Банком був пролонгований строк дії Кредитної лінії, що також узгоджується з умовами п. 10.10.2 Договору, та кредитний ліміт був доступний Позичальнику до 02.12.2025, а саме до надіслання Банком Позичальнику вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань. Також нарахування відсотків з цієї дати було припинено, що підтверджується випискою по рахунку.

Окрім цього, згідно з випискою по поточному рахунку після 12.07.2022 Відповідач користувався кредитними коштами та 11.08.2023 здійснив переказ кредитних коштів на картку, тобто після пролонгації Кредитної лінії.

У Кредитному договорі, який підписаний Позичальником, наявна вся інформація щодо умов кредитування, а саме: тип кредиту, сума кредиту, процентна ставка, строк кредиту та інші умови надання, користування та повернення кредиту.

У свою чергу, Договір та Тарифи містить додаткові умови надання та користування кредитом в доповнення до тих, що вказані в Кредитному договорі.

Отже, Тарифи разом з письмовим Кредитним договором є Договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (чинного на момент укладення Кредитного договору) у разі, якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії. Відтак, додавання Позивачем разом із позовною заявою Тарифів Банку не передбачено законодавством

27.05.2026 АТ «Ідея Банк» надіслав до Соснівського районного суду м. Черкас письмові пояснення, в яких зазначив, що Тарифи Банку знаходяться на сайті Банку, а також описував та посилався на окремі пункти Тарифів, проте суд першої інстанції не виявив бажання дослідити письмові пояснення АТ «Ідея Банк» та Тарифи Банку або ж витребувати їх.

Станом на сьогодні, відсутній висновок Верховного Суду щодо обов`язку Банку подання Тарифів, які розміщено на його веб-сайті, разом із позовною заявою про стягнення боргу за кредитним договором до суду.

Зазначене також узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладено у його постанові від 18.04.2018 по справі № 826/19844/16, де суд наголосив, що «обставини можуть бути визнані загальновідомими, якщо вони відомі широкому колу осіб (людству, населенню держави, регіону, територіальній громаді) і водночас судді. При цьому, має бути дотримано двох критеріїв, а саме: об`єктивного відомість факту широкому колу осіб; суб`єктивного - обізнаність судді про такі обставини. Якщо суддя особисто не знає про певну загальновідому обставину, він може звернутися до достовірних джерел. Різновидом таких загальнодоступних джерел, дійсно, можуть бути веб-сайти».

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача проти її аргументів, як необґрунтованих, заперечив та просив відхилити апеляційні вимоги, вказавши на правильність висновків суду першої інстанції по суті спору.

У додаткових поясненнях позивач наполягав на аргументах своєї апеляційної скарги, вважаючи заперечення відповідача проти апеляційних вимог необґрунтованими.

У запереченнях на додаткові пояснення представник відповідача вважав доводи банку у справі неспроможними та такими, що суперечать фактичним обставинам.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 12.07.2021 між АТ «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено Угоду № C-615-011503-21-980 про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування (а.с. 18-19).

Пунктом 2 Угоди визначено, що банк надає клієнту кредит шляхом встановлення до рахунку відновлювальної кредитної лінії на умовах повернення, строковості та платності, а саме: максимальний розмір кредитної лінії становить 200 000 грн зі строком дії 12 місяців з можливістю автоматичної пролонгації; розмір кредитної лінії у дату укладення угоди становить 6000 грн та може бути змінений в межах максимального розміру за ініціативою банку або клієнта з дотриманням вимог Договору комплексного банківського обслуговування.

Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48% річних, згідно Тарифів Банку (п. 2.3 угоди).

Пунктом 3.2. Угоди встановлено, що клієнт акцептує публічну пропозицію про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування та публічну пропозицію укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку (оферта), що розміщені на сайті банку.

Згідно п. 6 Угоди клієнт зобов`язаний: виконувати умови Угоди та Договору комплексного банківського обслуговування; сплачувати банку комісійні винагороди та користування рахунком та сплачувати проценти за користування кредитною лінією згідно з чинними тарифами банку; сплачувати обов`язковий мінімальний платіж згідно з чинними Тарифами банку та Договору комплексного банківського обслуговування; повертати суми несанкціонованої заборгованості (технічного овердрафту) та сплачувати проценти за користуванням такою заборгованістю, згідно з чинними тарифами банку та Договору комплексного банківського обслуговування; контролювати стан рахунку та рух коштів за рахунком; стежити за інформаційними повідомленнями на офіційному сайті банку; виконувати інші обов`язки за Договором комплексного банківського обслуговування.

Відповідно до розділу 14 Договору комплексного банківського обслуговування (а.с. 7-17):

– договір вважається укладеним на невизначений строк з моменту подання клієнтом особисто відповідної заяви на приєднання або акцептуванням публічної пропозиції банком, підписанням Договору про надання банківського продукту в паперовому вигляді або в дистанційному порядку у спосіб, що не суперечить умовам даного Договору, і діє до моменту закінчення строку дії всіх банківських платіжних карток (далі - БПК), виданих згідно цього Договору та закриття рахунку/до моменту закінчення строку дії всіх рахунків клієнта та/або погашення кредитної заборгованості згідно Договору кредиту, інших договорів та даного Договору (п. 14.1);

– строк дії БПК зазначений на лицевій стороні БПК. За умови неподання клієнтом не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення дії БПК, заяви про відмову від використання БПК, клієнту оформляється нова БПК, за що банком стягується відповідна плата згідно діючих тарифів (п. 14.3);

– договір може бути розірваний з ініціативи Клієнта за умови подачі ним заяви не пізніше, ніж за 30 банківських днів до запропонованого дня припинення його дії та за умови повного виконання усіх зобов`язань за цим Договором, Договорами про надання банківських продуктів і повернення всіх БПК до Банку (п. 14.4);

– договір може бути розірваний з ініціативи Банку за умови повідомлення про це Клієнта. Протягом 3 робочих днів з моменту отримання повідомлення про розірвання цього Договору з ініціативи банку Клієнт зобов`язаний повернути всі БПК у Банк (п. 14.5).

Із виписки по рахунку відповідача від 07.01.2026 вбачається, що: 04.01.2022 кредитний ліміт збільшено з 6 000 грн до 16 000 грн, 01.03.2022 кредитний ліміт зменшено з 16 000 грн до 8 200 грн, 06.04.2022 кредитний ліміт збільшено з 8 200 грн до 19 000 грн, 19.07.2022 кредитний ліміт збільшено з 19 000 грн до 32 000 грн, 31.08.2023 кредитний ліміт зменшено з 32 000 грн до 31 520 грн (а.с. 20-26).

Із цієї ж виписки, а також наданого банком детального розрахунку за кредитним договором вбачається, що остання ініційована клієнтом операція здійснена 11.08.2023.

Згідно з наданим банком розрахунком, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 07.01.2026 становить 80 517,87 грн, з яких: прострочений борг 31 480,74 грн, прострочені проценти 49 037,13 грн.

Мотивуючи про наявність непогашеного кредитного боргу, позивачем заявлено позовні вимоги у цій справі.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За обставин даної справи позивач стверджує про наявність у позичальника кредитної заборгованості (іншими словами - про невиконання договірних зобов`язань по сплаті кредитору коштів) у зв`язку з тим, що мало місце продовження строку кредитування у порядку, визначеному договором, та було здійснено відповідні нарахування на такий строк відсотків за кредитом, що обумовило недостатність сплачених позичальником по договору коштів для повного повернення кредиту та нарахованих відсотків.

З такими аргументами суд першої інстанції не погодився та здійснив перерахунок наявного у відповідача боргу, з огляду на не підтвердження продовження строку кредитування позичальника у порядку, визначеному договором.

Надаючи оцінку таким обставинам, апеляційний суд робить такі висновки.

У пункті 2.1 кредитного договору від 12.07.2021 зазначено, що позичальнику надається кредитна лінія з максимальним розміром 200 000 грн зі строком дії 12 місяців з можливістю автоматичної пролонгації.

Аналіз виписки за рахунком позичальника ОСОБА_2 (розділ «фінансові трансакції за рахунком») свідчить про те, що за період з 12.07.2021 по 11.08.2023 відповідач отримував у користування кредитні кошти за вказаний період часу.

З урахуванням змісту п. 2.1 кредитного договору від 12.07.2021 12-місячний строк кредитування за таких обставин закінчується 12.08.2024, як вказав суд першої інстанції, тобто через 12 місяців з часу отримання останнього траншу кредиту від банку.

Водночас банк зауважує, що кредитором було прийнято рішення про пролонгацію строку дії договору (строку кредитування), що покладено в основу усіх апеляційних аргументів про обґрунтованість нарахування заборгованості за кредитом, враховуючи триваючий строк кредитування, який не припинився зі спливом 12 місяців з моменту отримання позичальником останнього траншу за кредитом.

Так відповідно до п. 10.10.2 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб строк користування Лімітом кредитної лінії 365 днів з моменту отримання Клієнтом права використання коштів кредитної лінії, з можливістю пролонгації дії Кредитної лінії (за умови прийняття Банком відповідного рішення).

Указаний Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з боку позичальника підписано не було, на відміну від кредитного договору від 12.07.2021 на а.с.18-19, п. 2.1 якого встановлює 12-місячний строк кредитування.

Отже, як зауважує скаржник, п. 10.10.2 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб надає право банку продовжувати строк кредитування з власної ініціативи без будь-яких обмежень.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що за змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на положення ст.634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Апеляційний суд зауважує, що укладений між сторонами кредитний договір від 12.07.2021, підписаний сторонами, не містить положень про право банку продовжувати строк кредитування безкінечну кількість разів поза межами 12-місячного періоду в часі, зазначеного у договорі.

З доводів банку у справі, зокрема тих, що викладені в апеляційній скарзі, слідує, що кредитор обґрунтовує своє право на односторонню пролонгацію строку кредитування згідно приписів Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Однак у матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме цей Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розумів відповідач та ознайомлювався і погоджувався з ним, підписуючи договір про одержання кредиту від 12.07.2021.

Роздруківка із веб-сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові ВСУ від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови пролонгації строку кредитування, які ним погоджені письмово, відсутність у кредитному договорі умов автопролонгації кредиту, наданий банком Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може розцінюватися як зміст кредитного договору, наявного між сторонами справи.

Апеляційний суд додатково враховує, що письмово погоджені позичальником умови кредитування щодо строку кредиту у договорі від 12.07.2021 суперечать необмеженим правам кредитора самостійно продовжувати строк кредитування згідно приписів п. 10.10.2 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який позичальник не підписував.

Зазначення у кредитному договорі від 12.07.2021 щодо погодження позичальника з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на що звертає увагу скаржник у поданій апеляційній скарзі, за відсутності письмового погодження таких умов позичальником, як передбачено ч.ч.1, 2 ст.207, ст.1055 ЦК України про письмову форму кредитного договору, не може спростовувати інші положення цього ж кредитного договору про обмежений 12 місяцями строк кредитування без умов щодо його автопролонгації.

Наданий позивачем Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не можна вважати складовою кредитного договору щодо умов автопролонгації, якщо він не підписаний та не визнається позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в договорі позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові ВСУ від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15).

Апеляційний суд зазначає, що наявність у вказаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не має правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, лише після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Колегія суддів враховує, що правила надання банківських послуг позивача, які містяться в матеріалах даної справи, не підписані відповідачем, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами справи 12.07.2021 шляхом підписання, оскільки протилежні висновки суперечили б вищенаведеним вимогам ч.ч.1, 2 ст.207, ст.1055 ЦК України про письмову форму кредитного договору.

Таким чином апеляційні аргументи скаржника у справі свого підтвердження не знайшли, оскільки зазначення позичальника про обов`язок ознайомлюватися з умовами кредитування на сайті банку не можна розуміти як письмове погодження умов кредитування в частині фіксації обов`язку позичальника сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

При розгляді справи апеляційний суд бере до уваги правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц, згідно якої умови кредитування (у вказаній справі – «Приватбанку») не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови автопролонгації строку кредитування, про які доводить позивач у поданій апеляційній скарзі.

З урахуванням викладеного вище, апеляційний суд відхиляє всі аргументи скаржника у справі стосовно наявності у банку права з власної ініціативи продовжувати строки кредитування необмежену кількість разів на підставі приписів Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який позичальник не підписував.

Отже, аргументи скаржника у даній справі свого підтвердження при апеляційному перегляді не знайшли.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07.08.2026 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу представника позивача - без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – відхилити.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07.08.2026 у даній справі – залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за позивачем.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 06.10.2026.

Суддя-доповідач

Судді