Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №703/1100/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 703/1100/26

Провадження № 22-ц/821/1695/26

Категорія 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря : Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: адвокат Дем`яненко Ксенія Олександрівна

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Дем`яненко Ксенії Олександрівни на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 травня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Овсієнка І.В. в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву від 16.08.2024 року, приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку» з метою отримання банківських послуг. На підставі паспорту споживчого кредиту від 16.08.2024 про надання послуги «Кредитна картка «Вигода», відповідачу надано кредит у виді встановлення кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування кредитом, строк кредитування 240 місяців.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів.

Станом на 25.02.2026 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 94631,20 грн, що складається із заборгованості за кредитом 64406,61 грн, заборгованості за відсотками 29674,59 грн, пені 550,00 грн.

На підставі наведеного, позивач АТ «Акцент- Банк» просив суд стягнути з відповідача на користь Банка заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.08.2024 року у розмірі 94631,20 грн та судові витрати у розмірі сплаченого судового збору в сумі 2 646,96 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.05. 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 94081,20 грн, що включає 64406,61 грн заборгованості за сумою основного боргу, 29674,59 грн заборгованості за процентами, 2646,96 грн судового збору, всього 96728,16 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач фактично отримала та використала кредитні кошти, проте ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, в зв`язку з цим суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 64406,61 грн та нарахованими процентами в розмірі 29674,59 грн підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції виходив із положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких, у період воєнного стану, позичальники звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

16 червня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Дем`яненко К.О. подала через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 травня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволення позову в повному обсязі, вважаючи рішення суду ухваленим при неповному з`ясуванні усіх фактичних обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що на підтвердження вимог щодо стягнення заборгованості АТ «Акцент-Банк» надав до суду, в т.ч. анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від імені ОСОБА_1 .

Однак, в анкеті-заяві ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відсутні відомості щодо домовленості сторін про встановлення розміру та підстав для нарахування процентної ставки за користування кредитними коштами, а також відсутні умови щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання та їх розміру.

Крім того, позивач не надав суду підтвердження, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифів розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що ці документи, на момент отримання ОСОБА_1 коштів, взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами саме у таких розмірах і порядку їх нарахування, як зазначено в документах, що додані банком до позовної заяви.

Наданий паспорт споживчого кредиту містить, лише, узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Звертає увагу, що анкета-заява підписана ОСОБА_1 , не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 23.06.2026 року, представник АТ «Акцент-Банк» - Шкапенко О.В. просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.05.2026 року залишити без змін, вважаючи апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення суду законним.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.08.2024 ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку» з метою укладання кредитного договору та отримання кредиту.

16.08.2024 року ОСОБА_1 з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» підписала з позивачем кредитний договір, що складається із анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в «А-Банку», умов та правил, що викладені на банківському сайті a-bank.com.ua.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту, відповідач користувалася типом кредитного продукту «Кредитна картка «Вигода», тип кредиту – кредитування рахунку з пільговим періодом використання. Сума/ліміт кредиту – до 200000,00 грн, строк кредитування – 240 місяців. Пільгова процентна ставка 0,000001% річних, пільговий період – 62 дні (діє із моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі). Базова процентна ставка – 40,8% на рік, нараховується на максимальну суму заборгованості, за умови непогашення заборгованості у повному обсязі в пільговий період, за кожний день із моменту виникнення заборгованості.

Заява клієнта від 16.08.2024 та заява щодо встановлення кредитного ліміту від 16.08.2024 укладені сторонами у письмовій формі, а паспорт споживчого кредиту підписаний клієнтом із використанням електронного цифрового підпису.

З наданої банком довідки вбачається, що АТ «А-Банк» відкрито ОСОБА_1 банківський рахунок та видано в користування картки, строком дії до грудня 2031 року.

За період із 16.08.2024 до 15.04.2025 відповідач користувалася кредитним лімітом, найбільший розмір якого становив 70000,00 грн.

Згідно з розрахунком, відповідач станом на 25.02.2026 має заборгованість в розмірі 94631,20 грн, що складається із заборгованості за кредитом 64406,61 грн, заборгованості за відсотками 29674,59 грн, штраф 550,00 грн.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до довідки, АТ «А-Банк» відкрито ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банківський рахунок та видано в користування картки, строком дії до грудня 2031 року.

За період із 16.08.2024 до 15.04.2025 відповідач користувалася кредитним лімітом, найбільший розмір якого становив 70000,00 грн.

Згідно з розрахунком, відповідач станом на 25.02.2026 має заборгованість в розмірі 94631,20 грн, що складається із заборгованості за кредитом 64406,61 грн, заборгованості за відсотками 29674,59 грн, штраф 550,00 грн.

На підтвердження наявності заборгованості та її розміру банком надано виписку про рух коштів за рахунком на ім`я ОСОБА_1 за період з 16.08.2024 до 25.02.2026. Випискою підтверджується, що відповідач користувалася кредитними коштами та періодично вносила платежі на погашення заборгованості, з метою повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, однак в повному обсязі власних зобов`язань не виконала. Заборгованість нарахована АТ «А-Банк» за період з 16.08.2024 до 23.02.2026, що не перевищує погодженого сторонами строку кредитування.

За пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц дійшов правового висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже, надана Банком виписка за картковим рахунком позичальника у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.12.2021 в справі №278/2177/15-ц: виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

У Анкеті-заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування складає договір банківського обслуговування; вона ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладання та згодна з його умовами, примірник вказаного договору згодна отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua.; зобов`язується виконувати вимоги вказаних Умов, а також регулярно ознайомлюватися із змінами.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту Кредитна карта «Вигода».

Колегія суддів звертає увагу на те, що підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту Кредитна карта «Вигода», є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування».

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону).

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку (п. 12).

Встановлено, що 16.08.2024 року, крім Анкети-заяви, ОСОБА_1 підписала Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, в якій узгоджені умови надання кредиту, а саме: Вид кредиту — Кредитний ліміт на поточний рахунок. Тип кредиту — Кредитування рахунку. Мета отримання кредиту — споживчі цілі. Пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3.4% на місяць. Строк кредитування (строк дії кредитної лінії) – 240 місяців. Порядок погашення - щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 4% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн й не більше повного розміру заборгованості за Договором про споживчий кредит. У випадку порушення Клієнтом будь-якого із грошових зобов`язань: при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% у місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості. Штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків. Штраф списується в день списання відсотків: 50 грн кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу повністю або частково на суму від 100 грн; 100 грн кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу на суму від 100 грн другий місяць поспіль і більше; 500 грн + 5% від суми загальної заборгованості, у разі непогашення протягом 60 календарних днів простроченого по сплаті обов`язкового щомісячного платежу за карткою із порушеним строком більше ніж на 30 днів.

Зі змісту самого паспорту споживчого кредиту вбачається, що інформація в ньому зберігає чинність та є актуальною до 21.08.2024 та співпадає з умовами кредитного договору від 16.08.2024 року, зокрема, сума кредиту, строк кредитування (240 місяців), процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом.

Проте, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту, лише носить інформаційний характер.

Крім того, із Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, вбачається, що вона підписана ОСОБА_1 16.08.2024 року. Згідно інформації, викладеної в указаній заяві, ОСОБА_1 висловила свою згоду на те, що підписана нею Анкета - заява разом з Умовами та Правилами надання Банківських послуг у А-Банку, що розміщені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, умови їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Матеріали справи містять докази, які підтверджують виконання позивачем обов`язку із перерахування кредитних коштів у розмірі 15000,00 грн (початковий кредитний ліміт) на рахунок відповідача, що підтверджується, зокрема випискою по рахунку.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, згідно яких у банку - надати згідно умов договору кредитні кошти, а відповідно, у відповідачки виникло зобов`язання повернути кредитні кошти та оплатити інші погоджені сторонами платежі, зокрема відсотки.

Також на підтвердження факту укладення кредитного договору та існування у відповідачки заборгованості за кредитним договором від 16.08.2024 позивачем було надано розрахунок заборгованості станом на 25.06.2026, виписку по рахунку ОСОБА_1 за період - з 16.08.2024 – 25.02.2026.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з наданої позивачем виписки по рахунку ОСОБА_1 та заборгованості, вона здійснювала періодично внесення коштів на картковий рахунок, що свідчить про обізнаність щодо умов договору та погодження із ними.

Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків відбувалося за відсотковою ставкою 40,80 % річних, тобто за ставкою узгодженою з позичальником.

В апеляційній скарзі відповідач не спростувала укладення із банком кредитного договору та отримання коштів, проте не погодилась із визначеним позивачем розміром заборгованості, проте вказаний розмір заборгованості жодним чином не спростовувала, та не надала суду свої контррозрахунки.

Доводи апелянта, що в Заяві – анкеті відсутні умови про нарахування відсотків, спростовуються матеріалами справи, оскільки крім Заяви – анкети, відповідача підписала Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, де вказані істотні умови договору, зокрема відсоткова ставка за користування кредитними коштами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявні у справі докази в своїй сукупності підтверджують погодження сторонами всіх істотних умов договору, факт надання банком відповідачці ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними та виникнення заборгованості, яка становить 94081,20 грн, з яких за тілом кредиту в розмірі 64406,61 грн та нарахованими процентами в розмірі 29674,59 грн.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Дем`яненко К.О. рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про відмову в стягненні неустойки в апеляційному порядку не оскаржує, хоча в апеляційній скарзі просить рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.05.2026 року – скасувати повністю, однак, мотивів для скасування рішення суду в частині відмови в стягненні неустойки апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги в цілому зводяться до незгоди сторони відповідача із визначеним позивачем розміром заборгованості по відсотках, вважаючи визначений банком розмір заборгованості за відсотками необгрунтованим та завищеним, однак, вказані доводи є безпідставними, оскільки проценти згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України визначаються сторонами у договорі позики (кредиту) і, відповідно, входять до основного зобов`язання за кредитним договором.

Інші доводи, наведені представником ОСОБА_1 – адвокатом Дем`яненко К.О. в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного перегляду, однак на правильність висновків суду першої інстанції щодо вирішення справи по суті не впливають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, оцінив надані позивачем докази та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Дем`яненко К.О. на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.05.2026 року, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Дем`яненко Ксенії Олександрівни - залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 травня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко