Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №569/28600/25 — Рівненський апеляційний суд

Суд: Рівненський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №569/28600/25

Суддя: Збитковська Т. І.

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Рівне

Справа № 569/28600/25

Провадження № 33/4815/555/26

Суддя Рівненського апеляційного суду - Збитковська Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Погрібної Т.С. на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2026 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2026 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення - штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

З постанови суду слідує, що 17.12.2025 року об 11 год. 00 хв. в м. Рівне по вул.Малоріненській 15/1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager» 7510», що підтверджується висновком-тестом № 1003 від 17.12.2025 року, результат огляду становить 1,61% проміле.

В апеляційній скарзі адвокат Погрібна Т.С. вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо законних підстав для зупинки транспортного засобу під керування ОСОБА_1 , і працівниками поліції були допущені істотні порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Долучений до матеріалів справи відеозапис не відповідає вимогам належності, допустимості та достовірності доказів.

Просить поновити строк апеляційного оскарження, оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_1 – адвокат Погрібна Т.С. подала письмову заяву, згідно якої не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за її відсутності та відсутності ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали адміністративної справи й викладене в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга –відхиленню.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі по тексту – Інструкція).

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення ґрунтується на зібраних у справі доказах: даних протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №543050 від 17.12.2025 року (а.с.1), результату тесту на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Alcotest 7510, результат огляду становить 1,61 ‰ (а.с.4), акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5), зобов`язання до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №543050 не керувати транспортним засобом протягом 24-х годин (а.с.6), розписки до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №543050 не керувати транспортним засобом протягом 24-х годин (а.с.7), направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.8), відеозаписах.

З відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 працівники поліції вказали причину зупинки, під час спілкування виявили у водія ознаки алкогольного сп`яніння і запропонували йому пройти огляд на місці зупинки.

ОСОБА_1 погодився та пройшов такий огляд з результатом 1,61 ‰, з результатом не погодився, однак, від проходження огляду у медичному закладі відмовився (відеофайл clip-0.mp4, час: 00 хв. 15 с. – 11 хв. 05с.).

Доводи адвоката Погрібної Т.С. про недопустимість відеозапису з нагрудної відеокамери працівника поліції є непереконливими. Враховуючи обставини справи, відеозапис чітко і з достатньою повнотою відображає події, що мали місце. Порушення принципу безперервності відеозапису в певному моменті не впливає на належність і допустимість відеозапису, як доказу в цілому.

Неправомірні, на думку апелянта, дії працівників поліції ОСОБА_1 не оскаржував.

Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення відповідає нормі закону і є мінімальним.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає постанову суду першої інстанції законною і підстав для її скасування не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити апелянту строк на апеляційне оскарження.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського

апеляційного суду Т.І.Збитковська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua