Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №530/1294/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/1294/25 Номер провадження 11-кп/814/1353/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ

Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2

суддів: за участю секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025170490000145 від 09 квітня 2025 року за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Покрівське Полтавського р-ну Полтавської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, безробітного, неодруженого,

визнано винуватим і засуджено за:

ч.1 ст.357 КК України - на 1 рік пробаційного нагляду;

ч.4 ст.185 КК України - на 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Вирішено питання щодо арешту майна та речових доказів.

За вироком місцевого суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення ним кримінальних правопорушень за таких обставин.

07 квітня 2025 року приблизно о 15 годині ОСОБА_8 , перебуваючи в автомобілі «ЗАЗ-DAEWOO», н.з. НОМЕР_1 , належному ОСОБА_10 , який рухався по автодорозі Гадяч-Опішня (О-1702368), в умовах воєнного стану таємно, з корисливих мотивів викрав платіжну картку АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК № НОМЕР_2 , належну ОСОБА_10 , яка є офіційним документом.

Затим ОСОБА_8 в умовах воєнного стану, діючи повторно, з використанням банкомату АТ КБ «ПриватБанк», який розташований за адресою: вул. Воздвиженська, 28 м. Зіньків Полтавського р-ну Полтавської обл., шляхом введення пін-коду до зазначеної вище платіжної картки таємно викрав із неї належні ОСОБА_10 грошові кошти:

07 квітня 2026 року о 16 годині 18 хвилин - в сумі 3 500 гривень;

08 квітня 2025 року об 11 годині 15 хвилин - в сумі 3 200 гривень.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2026 року в частині призначення ОСОБА_8 покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за: ч.4 ст.185 КК України – у вигляді 5 років позбавлення волі; ч.1 ст.357 КК України - у вигляді пробаційного нагляду на строк 1 рік, на підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі; відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покласти на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання, в іншій частині оскаржуваний вирок залишити без зміни. Свої вимоги мотивує тим, що: структура покарання у виді пробаційного нагляду полягає в покладені певних обов`язків на засудженого з визначенням строку, упродовж якого він має їх виконувати, а тому призначення покарання у виді пробаційного нагляду не може існувати без встановлення відповідних обов`язків; суд першої інстанції всупереч викладеному вище призначив ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.357 КК України у вигляді пробаційного нагляду без застосування до обвинуваченого наглядових та соціально-виховних заходів і без покладення на ОСОБА_8 обов`язків, передбачених ст.59-1 КК України.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого та його захисника проти доводів апеляційної скарги, вивчила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про таке.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки місцевого суду щодо: доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України; необхідності й достатності призначення обвинуваченому покарання за: ч.1 ст.357 КК України – у вигляді пробаційного нагляду на строк 1 рік, ч.4 ст.185 КК України - у вигляді 5 років позбавлення волі, ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим (остаточного) - у вигляді 5 років позбавлення волі, із подальшим застосуванням до обвинуваченого положень ст.75 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок не переглядається.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи сторони обвинувачення про те, що місцевий суд припустився неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність під час призначення ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.357 КК України є обґрунтованими.

Згідно з приписами ч.1 ст.59-1 КК покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Частиною 2 ст.59-1 КК України встановлено обов`язки, які суд імперативно покладає на засудженого, а ч.3 цієї ж статті визначено факультативні обов`язки, які можуть бути додатково покладені на засудженого, залежно від характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення або необхідності більш суворого нагляду за засудженим, з огляду на його особу.

Таким чином, структура покарання у вигляді пробаційного нагляду полягає в покладені певних обов`язків на засудженого з визначенням строку, упродовж якого він має їх виконувати, а тому призначення покарання у вигляді пробаційного нагляду не може існувати без встановлення відповідних обов`язків. Обрання заходу примусу у вигляді пробаційного нагляду без зазначення обов`язків було би помилковим, оскільки в такому разі не виконуються загальні засади призначення покарання, передбачені ст.65 КК України, та імперативні положення ч.2 ст.59-1 КК України.

Тому перед призначенням остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень суд, дійшовши висновку про необхідність призначення покарання у вигляді пробаційного нагляду за окреме кримінальне правопорушення, має спочатку призначити окремо за вчинене кримінальне правопорушення покарання у вигляді пробаційного нагляду, що включає покладення обов`язків, визначених у п.п.1-3 ч.2 ст.59-1 КК України, які є невід`ємними елементами цього виду покарання, і затим застосувати приписи ч.1 чи ч.4 ст.70 КК України.

Проте суд першої інстанції наведене вище залишив поза увагою та під час призначення ОСОБА_8 за ч.1 ст.357 КК України покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 1 рік безпідставно не застосував щодо обвинуваченого обов`язки, передбачені п.п.1-3 ч.2 ст.59-1 КК України, які є невід`ємними та обов`язковими елементами цього виду покарання, тому вказана помилка підлягає виправленню апеляційним судом.

Тим самим місцевий суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Оскільки в даному конкретному випадку судом першої інстанції під час обрання заходу примусу у вигляді пробаційного нагляду будь-які обов`язки щодо ОСОБА_8 не застосовувались, їх вид і обсяг місцевим судом не визначався, що обумовлює необхідність прийняття апеляційним судом нового рішення про покладення на обвинуваченого під час призначення покарання у вигляді пробаційного нагляду обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України, які місцевим судом взагалі не були застосовані, суд апеляційної інстанції вважає, що в розумінні п.2 ч.1 ст.420 КПК України наявні підстави для скасування оскаржуваного вироку в частині призначеного ОСОБА_8 покарання та ухвалення в цій частині нового вироку апеляційним судом.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2026 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного йому покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.357 КК України у вигляді пробаційного нагляду на строк 1 рік і покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.1-3 ч.2 ст.59-1 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Уважати ОСОБА_8 засудженим за ч.4 ст.185 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції, у вигляді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок місцевого суду залишити без зміни.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4