Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №643/10152/21 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/10152/21 Номер провадження 22-ц/814/2392/26Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лаєвської Марине Леніківни

на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 30 листопада 2023 року, ухвалене в місті Полтаві під головуванням судді Блажко І. О.,

у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року представник КП «Харківські теплові мережі» звернуся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив про стягнення з відповідача заборгованості за опалення та гарячу воду в сумі 96 804,77 грн, три проценти річних у сумі 1 844 грн та інфляційні витрати у сумі 4 367,77 грн, а також 2 270 грн у відшкодування судового збору.

Позов мотивовано тим, що КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надаються відповідачу.

Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг, станом на 01.05.2021 у відповідача виникла заборгованість у сумі 96 804,77 грн, на яку позивачем за період з 01.05.2018 по 30.04.2021 нараховано інфляційні витрати у розмірі 4 367,44 грн та три проценти річних у сумі 1 844 грн.

На підставі розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» справу було передано для розгляду за підсудністю до Октябрського районного суду м. Полтави.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2023 року позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість у розмірі 96 804,77 грн та судовий збір у розмірі 2 270 грн.

У частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у задоволенні позову КП «Харківські теплові мережі» відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 05 березня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Лаєвської М. Л. про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Оскарживши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лаєвська М. Л., не заперечуючи факт наявності заборгованості та її розміру, просить застосувати до позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» позовну давність та ухвалити по справі нове судове рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.04.2017 року по 30.04.2021 в сумі 69 235,15 грн.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що загальний строк позовної давності щодо частини позовних вимог на час звернення повивача до суду закінчився, що є підставою для відмови у позові.

Внаслідок неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач був позбавлений можливості заявити про застосування позовної давності, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржується.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з теплопостачання згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 6496287c-70cd-44cd-8b05-5c122983d7a0 від 18.05.2021 відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, та відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 цього Закону такому праву споживача кореспондується обов`язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (частина перша статті 9 Закону).

Згідно з відомостями про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу з 01.09.2010 по 30.04.2021 свої зобов`язання з оплати наданих послуг теплопостачання відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 96 804,77 грн.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача вказаної заборгованості на користь КП «Харківські теплові мережі» та відмовляючи у перегляді заочного рішення за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лаєвської М. Л., суд першої інстанції не вирішив питання щодо застосування позовної давності до позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період з 01.09.2010 по 01.04.2017, про яку заявляла сторона відповідача, що призвело до помилкового вирішення справи.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша, п`ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) вказала, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Процесуальне законодавство встановлює порядок повідомлення судом учасників справи про дату, час та місце судового засідання шляхом направлення судової повістки, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частина шоста, пункт 2 частини сьомої статті 128 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи вбачається, що судові повістки у судові засідання 19.10.2023 та 30.11.2023 направлялись відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованою в установленому порядку адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 та згідно відмітки у довідці про причини повернення поштового відправлення не були вручені у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Проте, відмітка працівників пошти про відсутність адресата не свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд справи, оскільки судом першої інстанції було порушено порядок вручення судових повісток, встановлений статтею 128 ЦПК України.

Згідно пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071), рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка».

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою «Судова повістка», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно відмітки, здійсненої працівниками Харківського міського відділення поштового зв`язку № 38 АТ «Укрпошта» на рекомендованому відправленні із судовою повісткою про виклик відповідача ОСОБА_1 у судове засідання на 14:30 год 19.10.2023 (а. с. 41-42), про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» адресат був повідомлений 16.10.2023 та мав протягом трьох робочих днів, тобто до 19.10.2023 включно, з`явитися у відділення для одержання поштового відправлення. Проте, як вбачається з відбитку поштового пристрою та відмітки про причини повернення поштового відправлення до суду, вже 18.10.2023 - до спливу строку, встановленого пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, працівник пошти засвідчив відсутність адресата за вказаною адресою та повернув повістку без вручення відповідачу.

На поштовому відправленні із судовою повісткою про виклик відповідача ОСОБА_1 у судове засідання на 13:00 год 30.11.2023 (а. с. 47 «б», «в») відмітка про повідомлення адресата про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» відсутня. Згідно відбитку поштового пристрою та відмітки у довідці про причини повернення поштового відправлення, факт відсутності адресата за вказаною адресою був засвідчений працівниками пошти 02.12.2023 - вже після винесення судом заочного рішення.

У порядку, встановленому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України заочне рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 30.11.2023 відповідачу ОСОБА_1 не направлялось та отримано його представником адвокатом Лаєвською М. Л. лише 16.02.2026, а 18.02.2026 через підсистему «Електронний суд» подано заяву про перегляд заочного рішення, яка залишена судом першої інстанції без задоволення.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 не був належно повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи, не брав участі у такому розгляді, що призвело до порушення його права на справедливий суд у контексті Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У практиці ЄСПЛ принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (№ 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) зазначено, що відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Суд першої інстанції, не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, фактично позбавив його права на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору, чим порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

Під час вирішення заяви про перегляд заочного рішення доводи заявника про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи суд першої інстанції не перевірив, допущені процесуальні порушення не усунув, що дає підстави для застосування позовної давності за заявою відповідача при перегляді справи апеляційним судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51).

Пред`явивши 07.06.2021 позов до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у загальній сумі 96 804,77 грн, що утворилась станом на 01.05.2021, представник позивача не навів поважних причин пропуску загального строку позовної давності щодо вимог про заборгованість відповідача за період з 01.09.2010 по 01.04.2017 - з урахуванням пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідних доказів суду не надав, а пасивна поведінка позивача, який знав про порушення свого права, але тривалий час не вчиняв жодних дій (проявляв бездіяльність) за відсутності об`єктивних, непереборних обставин не може бути підставою для судового захисту порушеного права, тому в цій частині позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 слід відмовити.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за послуги теплопостачання підлягає стягненню за період з 01.04.2017 по 30.04.2021 та становить 69 235,15 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.

У частині, що не оскаржується сторонами, рішення суду першої інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України не переглядається апеляційним судом.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, колегія суддів виходить з положень частини першої статті 141 ЦПК України, згідно якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» зайво сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лаєвської Марине Леніківни задовольнити.

Заочне рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 30 листопада 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості за період з 01.09.2010 по 01.04.2017 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» у задоволенні позову в цій частині у зв`язку із спливом позовної давності.

Відповідно зменшити суму стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості за послуги теплопостачання станом на 01.05.2021 з 96 804,77 грн до 69 235,15 грн.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 30 листопада 2023 року залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 492,75 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 713,14 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. І. Обідіна