Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №276/132/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №276/132/26 Головуючий у 1-й інст. Збаражський А.М.

Категорія 41 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шалоти К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №276/132/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»

на заочне рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Збаражського А.М.,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 49 100,00 грн, а також витрати на правничу в розмірі 8 000,00 грн.

На обґрунтування вимог позивач зазначав, що 15.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір №2655322 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідачу було надано кредит у сумі 15 000,00 грн на умовах, визначених кредитним договором. Вказаний договір укладений між сторонами в електронному вигляді.

Відповідач не виконував своїх обов`язків, зазначених в даному договорі, у зв`язку з чим виникла заборгованість 49 100,00 грн, яка складається з: 15 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 34 100,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

21.04.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-21042021, відповідно до умов якого право вимоги за договором №2655322 перейшло до позивача.

Заочним рішенням Хорошівського районного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №2655322 від 15.07.2020 про надання споживчого кредиту у розмірі 6 350,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову у повному обсязі, а також стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 993,60 грн.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач, здійснивши платіж у розмірі 11 215,00 грн, виконав умови пунктів 4.2–4.3 договору щодо ініціювання продовження строку кредитування, оскільки сума платежу перевищувала розмір нарахованих процентів. Кредитор прийняв зазначений платіж та продовжив нарахування процентів відповідно до умов договору, а тому висновок суду про припинення строку кредитування 13.08.2020 та безпідставність подальшого нарахування процентів є помилковим.

Вважає, що суд неправильно визначив розмір заборгованості, застосувавши знижену процентну ставку. Оскільки відповідач не погасив кредит у встановлений договором строк, підлягала застосуванню стандартна ставка 1,90 % на день. За 30 днів користування кредитом розмір процентів становить 8 550,00 грн, а із сплачених 11 215,00 грн лише 2 665,00 грн підлягало зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту. Отже, залишок основної заборгованості становить 12 335,00 грн.

Крім того, позивач не погоджується зі зменшенням витрат на професійну правничу допомогу з 8 000,00 грн до 1 000,00 грн, оскільки відповідач не заявляв клопотання про зменшення таких витрат та не доводив їх неспівмірності, а тому суд безпідставно зменшив їх розмір з власної ініціативи.

На думку скаржника, відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України всі понесені судові витрати в сумі 2 662,40 грн мають бути покладені на відповідача, оскільки спір виник унаслідок неналежного виконання ним своїх договірних зобов`язань.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

З огляду на приписи статті 367 ЦПК України апеляційний суд здійснює перегляд судових рішень у межах доводів апеляційної скарги та повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 07.09.2026, є дата складення повного судового рішення 08.10.2026.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом під час розгляду встановлено, що 15.07.2020 між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна» в електронній формі було укладено договір про надання споживчого кредиту №2655322, який підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 30 днів із застосуванням стандартної фіксованої процентної ставки у розмірі 1,90 % за кожен день користування кредитом.

Згідно з п. 2.1 договору кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 або іншу платіжну картку, реквізити якої були надані позичальником кредитодавцю з метою отримання кредиту.

Факт перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн підтверджується листом ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 16.12.2025, а також інформацією АТ КБ «ПриватБанк» щодо руху коштів за картковим рахунком відповідача № НОМЕР_2 .

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту кредитний ліміт становить до 15 000,00 грн, строк кредитування — 30 днів, а кредит надається для задоволення споживчих (особистих) потреб. Спосіб надання кредиту — безготівкове перерахування коштів на платіжну картку, реквізити якої надані споживачем. Забезпечення виконання зобов`язань у вигляді застави не передбачалося.

Паспортом споживчого кредиту встановлено стандартну процентну ставку у розмірі 1,90% за день та знижену процентну ставку — 0,57% за день; тип процентної ставки — фіксований. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом становила 23 550,00 грн, а за зниженою процентною ставкою — 17 565,00 грн.

21.04.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-21042021, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до своїх позичальників, у тому числі право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 2655322 від 15.07.2020, укладеним із відповідачем.

Таким чином, право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке набуло статусу нового кредитора за зобов`язаннями відповідача.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні належні докази погодження відповідачем продовження строку користування кредитом (зарахування коштів на рахунок кредитора) або укладення додаткової угоди сторонами з цією метою, а також акцептування пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку користування кредитом, тому строк кредитування, який становить 30 днів, не вважається таким, що пролонговано.

Відтак, з урахуванням пунктів, 1.4., 3.1., 3.2. кредитного договору, кредитор вправі нараховувати відсотки в період з 15.07.2020 по 13.08.2020, а вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відсотків, які нараховані позивачем після закінчення строку дії кредитування є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За приписами ч.1-2 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Статтями 525-526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя)

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, неоднозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування.

Крім того, суд звертає увагу на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок було підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції встановив, що договір про надання споживчого кредиту № 2655322 від 15.07.2020 укладений відповідачем в електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором. Факт укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн останнім не заперечувався.

Відповідно до пункту 1.4 договору строк кредитування становив 30 днів, тобто до 13.08.2020. Пунктами 4.2–4.5 договору сторони погодили порядок продовження строку кредитування. Зокрема, споживач мав право ініціювати пролонгацію шляхом здійснення платежу в розмірі не менше суми нарахованих та несплачених процентів, а кредитодавець — протягом 24 годин акцептувати таку пропозицію шляхом направлення повідомлення про погодження нового строку кредиту із зазначенням нової дати його повернення.

Разом із тим, суд дійшов висновку, що належних доказів направлення відповідачу такого повідомлення та акцепту кредитодавцем пропозиції про продовження строку кредитування матеріали справи не містять. Відтак, передбачений договором строк кредитування не був продовжений, а нарахування процентів могло здійснюватися лише в межах первісного строку кредитування — до 13.08.2020.

За таких обставин суд правильно визнав безпідставним нарахування позивачем процентів після закінчення встановленого договором строку кредитування та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність пролонгації договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, здійснивши платіж у розмірі 11 215,00 грн, ініціював пролонгацію кредитного договору, а позивач фактично акцептував таку пропозицію, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Згідно з пунктами 4.2–4.5 кредитного договору продовження строку кредитування передбачало не лише здійснення споживачем відповідного платежу, а й акцепт пропозиції кредитодавцем шляхом направлення повідомлення про погодження нового строку із зазначенням нової дати повернення кредиту. Належних та допустимих доказів направлення відповідачу такого повідомлення матеріали справи не містять.

Саме по собі прийняття та зарахування платежу в рахунок погашення заборгованості не свідчить про акцепт пропозиції щодо пролонгації, оскільки сторонами було погоджено конкретний порядок такого акцепту. За відсутності доказів його здійснення строк кредитування закінчився 13.08.2020, а тому нарахування процентів після цієї дати є безпідставним.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо неправильного визначення розміру заборгованості, оскільки вони ґрунтуються на припущенні про пролонгацію договору та застосування стандартної процентної ставки після закінчення строку кредитування, що не знайшло підтвердження під час розгляду справи.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд першої інстанції, визначаючи їх розмір, врахував складність справи, обсяг виконаних робіт та розгляд справи у спрощеному провадженні, а тому підстав для зміни в цій частині рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем обставин, які мають значення для справи, зокрема щодо продовження строку кредитування та правомірності нарахування процентів після його закінчення. Оскільки належних і допустимих доказів пролонгації кредитного договору та акцепту пропозиції відповідача про продовження строку кредитування позивачем не надано, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів, нарахованих після 13.08.2020, та визначив розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 6 350,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн та врахувавши здійснені відповідачем платежі в загальному розмірі 11 215,00 грн, дійшов висновку про погашення нарахованих у межах строку кредитування процентів та частини основної суми кредиту. За таких обставин непогашений залишок основної суми кредиту становить 6 350,00 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо фактичного продовження строку користування позикою ґрунтуються на іншому тлумаченні апелянтом умов кредитного договору та наданого ним розрахунку заборгованості, однак не спростовують встановленої судом відсутності належних доказів фактичного продовження строку кредитування у визначеному договором порядку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення, а заочне рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.С. Коломієць

Судді: О.Б. Талько

К.В. Шалота