Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №285/2252/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/2252/25 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б.

Категорія 42 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №285/2252/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент – Банк»

на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Мозгового В. Б.,

установив:

У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент – Банк» (далі – АТ «Акцент- Банк») заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101729090796480 від 16.10.2024 у розмірі 11 142,52 грн, яка станом на 27.04.2025 складається з: 7 800,00 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 2 977,53 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 364,99 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.10.2025 ОСОБА_1 уклала з АТ «А-Банк» кредитний договір №ABH0CT155101729090796480 на 7 800,00 грн строком на 12 місяців (тобто до 15.10.2025) зі сплатою процентів у розмірі 85.00% щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту.

Позивач свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. У відповідності до п.п. 3-5 Кредитного договору (Заяви клієнта, далі кредитний договір), ліміт цього договору: 7800, 00 грн на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 15.10.2025, терміном на 12 місяці. Згідно до п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 85.00 річних.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за даним договором утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.

Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101729090796480 від 16.10.2024 станом на 28.04.2025 у розмірі 6 345,48 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 379,56 грн. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства «Акцент-Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом безпідставно відмовлено у достроковому стягненні заборгованості за кредитним договором з посиланням на норми ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки між сторонами було укладено кредитний договір і в даному випадку застосовуються умови кредитного договору. Так, перед отриманням кредиту відповідач був ознайомлений з Паспортом споживчого кредиту, в п. 6 (Додаткові умови) якого передбачено право Банку в разі наявності заборгованості у клієнта із сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів достроково розірвати кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку заборгованості, що виникла при користуванні клієнтом послугою «Швидка готівка». Зазначає, що умовами кредитного договору не передбачено обов`язкове повідомлення про вимогу дострокового погашення кредиту, оскільки в даному випадку Банк з даною вимогою звернувся вже в суді, а відповідач знав, що він порушив вимоги кредитного договору, оскільки мав графік погашення кредиту.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу сторона відповідача не скористалась.

Згідно із частиною 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14.09.2026, є дата складення повного судового рішення 08.10.2026.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16.10.2024 ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг подала позивачу Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101729090796480, яка разом з Умовами, Правилами надання банківських послуг в АТ «А-Банк» та таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір (надалі - кредитний договір).

Кредитний договір підписаний електронним підписом відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За умовами даного договору відповідачу надано кредит в розмірі 7 800,00 грн з метою придбання товару/ здійснення платежу/ оплати послуги строком на 12 місяців (тобто до 15.10.2025) зі сплатою процентів у розмірі 85.00% щорічно. Розмір щомісячного платежу становить – 991,48 грн. Денна процентна ставка - 0.14%.

Відповідно до умов договору у випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору, про що свідчать меморіальний ордер від 16.10.2024 про видачу коштів, виписка по кредиту з 16.10.2024 по 26.04.2025.

Згідно з наданим розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 27.04.2025 становить у розмірі 11 142,52 грн та складається з наступного: 7800,00 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 2 977,53 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 364,99 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача як кредитора достатніх правових підстав для дострокового стягнення споживчого кредиту, строк виконання якого не настав, а тому в стягненні заборгованості по кредиту в сумі 4797,04 грн необхідно відмовити.

При цьому місцевий суд констатував, що встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відтак позивачем доведено право на стягнення з позичальника простроченої заборгованості в загальному розмірі 6 345,48 грн станом на 28.04.2025, відповідно до наданого розрахунку заборгованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 536 цього Кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріалами справи доводиться та не заперечується стороною відповідача як факт укладання кредитного договору, так і отримання нею як позичальником 7 800,00 грн на споживчі потреби та подальше неналежне виконання умов договору, що призвело до виникнення простроченої заборгованості.

У пункті 18 Заяв про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101729090796480 зазначено, що ця Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір.

Разом з цим положення кредитного договору, які регулюють питання простроченої заборгованості не визначають порядок та можливість дострокового повернення кредитних коштів.

Обґрунтовуючи свою вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та інших платежів позивач посилався на Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», проте, враховуючи, що зазначений Паспорт не є складовою кредитного договору, тоді як сам договір не передбачає права кредитодавця вимагати повернення в повному обсязі споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в банку правових підстав для дострокового стягнення кредитних коштів в порядку, визначеного ст.1050 ЦК України.

Крім того, звертає на себе увагу і не дотримання банком процедури направлення повідомлення боржнику з вимогою про дострокове повернення кредиту та інших платежів в порядку ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи відсутність у позивача як кредитора достатніх правових підстав для дострокового стягнення споживчого кредиту, строк виконання якого не настав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Доводи щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Відтак, у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

За приписами пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення, а рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Коломієць О. С.

Судді Талько О. Б.

Григорусь Н. Й.