Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №159/9515/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/9515/25Головуючий у 1 інстанції: Денисюк Т. В.

Провадження № 22-ц/802/1362/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Киці С. І.,

суддів – Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,

секретар судового засідання Прядун Ю. В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку спілкування з дитиною за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку спілкування з малолітнім сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 зазначив, що утримується під вартою за обвинуваченням у вбивстві матері та бабусі неповнолітнього ОСОБА_1 , проте не позбавлений батьківських прав і має право на спілкування із сином.

26.08.2026 на стадії розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, просив до набрання рішенням суду у цій справі законної сили тимчасово встановити особисте спілкування з сином кожного вівторка з 15.00 до 15.30 год у безпечному місці, визначеному судом, у присутності психолога або представника служби у справах дітей; зобов`язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод у тимчасовому спілкуванні; зобов`язати Службу у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради забезпечити присутність дитини у дні особистого спілкування в ЗДО №7 «Дивосвіт».

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради, про визначення порядку спілкування з дитиною та зобов`язання не чинити перешкоди відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу, вважає її незаконною та необґрунтованою, постановленою з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без належного балансу між необхідністю захисту інтересів дитини та необхідністю збереження її сімейного зв`язку з батьком. Вказує, що у заяві про забезпечення позову він не просив передати дитину йому, змінювати місце її проживання, забезпечувати його особисту фізичну присутність разом із дитиною, Ним запропонований безпечний та максимально обмежений спосіб підтримання контакту – спілкування з дитиною в режимі відео конференції за допомогою комп`ютерного або іншого технічного засобу зв`язку. З часу ухвалення рішення у цій справі і до моменту набрання ним законної сили може пройти значний проміжок часу і весь цей період дитина та батько можуть залишитись без належного спілкування. Просить скасувати ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що позивач не довів наявність передбачених законом підстав для забезпечення позову, оскільки позивач повинен довести конкретний процесуальний ризик, передбачений ст. 149 ЦПК України, а також необхідність саме заявленого ним заходу забезпечення позову. Саме по собі посилання на бажання підтримувати зв`язок з дитиною не є достатньою підставою для застосування заходу забезпечення позову. Запропонований позивачем захід забезпечення позову фактично вирішує спір у справі по суті. Крім того, у цій справі наявні виняткові обставини, пов`язані з тим, що позивач обвинувачається у вбивстві матері дитини та її бабусі. Позивач при цьому перебуває під вартою. Ця обставина має принципове значення для оцінки найкращих інтересів дитини, її психологічної безпеки. Думка дитини у цій справі має принципове значення і це питання потребує дослідження під час розгляду справи по суті. Запропонований спосіб спілкування покладає на орган опіки і піклування обов`язок, який він не матиме можливості виконати. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені.

Відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу не визнали та просили залишити її без задоволення.

За змістом 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Перелік видів забезпечення позову передбачений статтею 150 ЦПК України, у якій, зокрема, визначено, що позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК.

Частиною десятою статті 150 ЦПК України встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Підстави забезпечення позову є суб`єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України « Про запобігання та протидії домашньому насильству» під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності.

Крім того, для з`ясування інтересів дитини необхідно заслухати її думку безпосередньо або за допомогою спеціалістів.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання.

Право дитини бути заслуханою закріплено також у статті 9,14 Закону України «Про охорону дитинства».

Судом першої інстанції встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Ковельським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 25.02.2021 є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07.02.2022 у справі №159/7240/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірваний. Батьки дитини проживали окремо.

Рішенням Ковельської міської ради №488 від 16.12.2021 вирішено спір між батьками щодо спілкування з дитиною: дозволено ОСОБА_4 приймати участь у вихованні сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зустрічатися з ним щоденно з 10.00 до 16.00 год за місцем свого проживання в м. Ковелі або на нейтральній території. Зобов`язано ОСОБА_1 забирати та передавати сина матері за місцем проживання.

Рішенням Старовижівської селищної ради №139 від 20.12.2022 затверджений висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання ОСОБА_1 з матір`ю.

13.02.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини. За умовами договору місцем проживання дитини визначено місце проживання батька в АДРЕСА_1 . Матір має право брати дитину до свого місця проживання кожної суботи та неділі або у будь-який день за домовленістю сторін. Батьки зобов`язалися не втручатись в особисте життя один одного та не підбурювати дитину проти батька чи матері.

15.06.2025 розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025030000000493, в рамках якого ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених п.1.п.4 ч.2 ст.115 КК України. В обвинувальному акті зазначено, що 15.06.2025 приблизно о 19 год між ОСОБА_1 та його колишньою дружиною ОСОБА_4 і тещею ОСОБА_5 на подвір`ї за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , на ґрунті тривалих неприязних відносин відбувся конфлікт, під час якого ОСОБА_1 , діючи умисно, тримаючи в руках ніж, завдав 24 удари в шию та в тулуб ОСОБА_5 та 20 ударів в шию, тулуб і верхні кінцівки ОСОБА_4 . Від отриманих травм обидві померли на місці події. До обтяжуючих покарання обставин включено: вчинення злочину у присутності дитини.

Постановою слідчого від 16.06.2025 і постановою від 24.06.2025 потерпілими у кримінальному провадженні визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його брата по матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідача ОСОБА_2 .

У зв`язку із смертю матері та взяття під варту батька, ОСОБА_1 наказом Служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради №002-032/25 від 19.06.2025 взятий на облік дітей, позбавлених батьківського піклування.

Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради №218 від 30.06.2025 на період обрання батькові ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, опікуном дитини призначений дідусь ОСОБА_2 .

08.10.2025 позивач звернувся до органу опіки та піклування Ковельської міської ради із заявою про встановлення порядку спілкування із сином. У задоволенні заяви позивачу відмовлено.

На виконання ухвали суду від 20.03.2026 про зобов`язання надати висновок щодо розв`язання спору виконавчий комітет Ковельської міської ради запропонував забезпечити спілкування позивача та дитини в телефонному режимі чи через відеозв`язок раз на тиждень тривалістю 30 хвилин у присутності психолога.

З метою з`ясування ставлення дитини до позивача та готовність відновити спілкування без шкоди для психічного здоров`я, суд визначив дату опитування дитини, але на час розгляду заяви опитування не було проведено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що запропонований позивачем захід забезпечення позову фактично вирішує спір у справі по суті, оскільки позов у цій справі пред`явлено про визначення порядку спілкування з дитиною.

Позивач, в заяві про забезпечення позову, а також у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції не довів конкретний процесуальний ризик, передбачений ст. 149 ЦПК України, а також необхідність саме заявленого ним заходу забезпечення позову. Саме по собі посилання на бажання підтримувати зв`язок з дитиною не є достатньою підставою для застосування заходу забезпечення позову.

Судом не встановлено при обставинах які склалися, що надання права обов`язкового спілкування батька з дитиною буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до заслуховування думки дитини вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового графіку спілкування може порушити баланс інтересів та призвести до повторної травматизації дитини.

Посилання в апеляційній скарзі на тривалість судового розгляду та відсутність спілкування у цей період з дитиною є безпідставними, оскільки тривалість судового процесу зумовлена строками надання органом опіки та піклування висновку щодо вирішення спору, а також зумовлена поведінкою сторін.

Суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду викладені в ухвалі суду відповідають обставинам справи, ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя

Судді