Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №157/434/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 157/434/25Головуючий у 1 інстанції: Антонюк О. В.

Провадження № 22-ц/802/1203/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Русинчук М. М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Федчика С. В.,

прокурора Кирик І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Камінь-Каширської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 , поданою від її імені представником ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовано тим, що вони з відповідачем з 14.05.2011 до 31.03.2014 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4 .

Рішенням суду від 20.01.2012 з відповідача на дитину стягнуто аліменти.

Після розірвання шлюбу дочка постійно проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.

Вона з дитиною з лютого 2024 року орендує житло та проживає у м. Хмельницькому, де й навчається дочка.

Відповідач повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо утримання та виховання дитини, не цікавиться її життям і навчанням, не відвідує дочку та не спілкується з нею, не переймається її потребами, фізичним і духовним розвитком, не проявляє батьківської турботи та піклування, матеріально не забезпечує.

Відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Крім того, станом на липень 2024 року мав заборгованість по аліментах у сумі 79 790 грн, яку погасив лише після попередження державного виконавця про відповідальність за ст. 164 КК України та Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ураховуючи наведене, просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 липня 2026 року в позові відмовлено.

Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покладено на Службу у справах дітей Камінь-Каширської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків щодо його дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Додатковим рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 20 серпня 2026 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 12 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 від імені позивача ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове – про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_6 від імені відповідача ОСОБА_3 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Від третіх осіб відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав і просить її задовольнити.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив і просить залишити її без задоволення.

Прокурор апеляційну скаргу заперечила і просить залишити її без задоволення.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони з 14.05.2011 до 31.03.2014 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно судових рішень з відповідача на дочку стягуються аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Неповнолітня ОСОБА_7 проживає разом з матір`ю у м. Хмельницькому.

З психологічного висновку № 13/2025-р від 07 квітня 2025 року, наданого практичним психологом ОСОБА_8 вбачається, що дитина ОСОБА_4 демонструє тісну прихильність до своєї матері ОСОБА_2 , яку вважає авторитетною для себе людиною. До свого батька ОСОБА_3 . ОСОБА_4 не відчуває жодного ступеню прихильності, оскільки не контактує з ним з немовлячого віку та вважає чужою для себе людиною. З огляду на ці обставини, позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно ОСОБА_4 не спричинить психоемоційної травми для дівчинки та не матиме суттєвого негативного впливу на її формування та розвиток.

Спеціаліст ОСОБА_8 під час розгляду справи в суді першої інстанції цей висновок підтримала, а також пояснила, що відповідачеві, перед тим як розпочати на теперішній час спілкування з дитиною, потрібно було спочатку звернутися до психолога та матері дитини, оскільки дитина тривалий час з батьком не спілкувалася, це може негативно вплинути на дитину.

З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 08 травня 2025 року № 1108/01-31 вбачається, що органу опіки та піклування не надано інформації, яка підтверджує винну поведінку батька, систематичне ухилення від виконання батьківських обов`язків, свідоме нехтування батьківськими обов`язками, притягнення його до відповідальності за ст. 184 КпАП України та щодо інших підстав для позбавлення батьківських прав. Немає підтвердження, що позбавлення батька батьківських прав змінить життя дитини на краще. Мати на засіданні комісії з питань захисту прав дитини свою позицію підтримала. Батько на засідання не прийшов. Орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також у висновку зазначається, що працівники служби у справах дітей Хмельницької міської ради відвідали адресу проживання матері, умови проживання задовільні.

За інформацією відділу Служба у справах дітей Камінь-Каширської міської ради від 28.03.2025 № 29/09-12/25 не вдалося обстежити житлові умови батька, оскільки він за місцем реєстрації не перебуває. Працівники відділу поспілкувалися з ним по телефону. Під час розмови з`ясувалося, що ОСОБА_3 перебуває на сезонних роботах за межами України близько чотирьох років, він сплачував аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісяця на банківський рахунок, але був період, коли він не сплачував аліменти, пізніше оплатив заборгованість одним платежем. Зараз, за його словами, боргу немає, все сплачує вчасно.

Після розірвання шлюбу відповідач з дитиною не спілкується, але брати участь у вихованні дитини має бажання. Категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини, підтверджує небайдуже ставлення батька до дитини.

Як на підстави для позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_5 позивачка посилається на наявність заборгованості по аліментах та на не участь відповідача у виховані та розвитку дитини, втрати психоемоційного, сімейного зв`язку дитини з батьком.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Найкращі інтереси дитини, залежно від їх характеру та серйозності, можуть перевищувати інтереси батьків.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно утримують, тощо, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

До суду першої інстанції надано затверджений рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 08 травня 2025 року № 1108/01-31 висновок органу опіки і піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами існують неприязні відносини і вони проживають у різних населених пунктах.

Відповідно до положень діючого законодавства позбавлення батьківських прав – це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, застосовується лише за умови доведеності винної поведінки батька в ухиленні від виховання дитини, свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, що може бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

В матеріалах справи відсутні докази щодо умисного, свідомого нехтування відповідачем своїх батьківських обов`язків та не доведено його винну поведінку щодо ухилення від участі в забезпеченні фізичного та духовного розвитку дочки, її утриманні, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.

Крім того, позовна заява не містить обґрунтування щодо того, для захисту яких саме прав та інтересів дитини позивач звернулася до суду із цим позовом.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням їх характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позивачем не надано суду доказів про те, що до звернення з цим позовом відносно відповідача застосовувалося попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дочки, або що на орган опіки та піклування покладався обов`язок здійснювати контроль за виконанням батьком батьківських обов`язків.

Посилання на дані шкільного навчального закладу про те, що батько Комунального закладу загальної середньої освіти «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» не відвідував, не був присутнім на заходах і зборах, не спілкувалася з працівниками про життя дитини – відхиляються апеляційним судом, оскільки про успіхи дитини та її життя відповідач міг отримати інформацію безпосередньо від позивача. Крім того, такі обставини не можуть бути категоричним доказом необхідності позбавлення батька батьківських прав відносно дитини.

Із пояснень сторони відповідача встановлено, що відповідач упродовж 2014-2015 років мав бажання та намагався брати участь у вихованні своєї дочки, робив спроби побачитися з нею, провести спільно час. Однак, із незрозумілих причин позивачка та її батьки робили все можливе, щоб він не мав такої змоги.

При особистих відвідуваннях місця проживання дочки ОСОБА_2 та її батьки категорично відмовляли йому у спілкуванні з дитиною. Так при неодноразових спілкуванням як особисто, так і в телефонному режимі ОСОБА_2 висловлювала свою позицію ОСОБА_3 , що вона не допустить його спілкування з дитиною.

Внаслідок таких дій позивачки ОСОБА_3 орієнтовно у 2014-2015 роках, точної дати не пригадує, звертався до органу опіки та піклування у місті Луцьку для визначення його способу участі у вихованні дитини. Однак, з часом, не подолавши позицію ОСОБА_2 , він змушений був перестати робити спроби підтримувати зв`язок з дитиною.

Розуміючи, що така бездіяльність з його сторони не є розумною та жодні обставини не виправдовують його. Однак, він любить свою дочку, бажає налагодити з нею тісний зв`язок та мати постійне спілкування, бажає постійно брати участь у її житті та в її вихованні.

З цією метою у лютому 2026 року за допомогою соціальних мереж ОСОБА_3 шляхом переписки зв`язався зі своєю дочкою, дізнався її номер телефону та почав систематично з нею спілкування по телефону.

Факт спілкування відповідача з дочкою не спростований позивачкою, а відповідач на підтвердження зазначених обставин надав скріншоти такого спілкування, які є належними доказами з приводу бажання відповідача брати у участь у вихованні дочки.

Ураховуючи з`ясовані обставини справи, апеляційний суд зауважує, що очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. У цій справі подібні ризики були відсутні.

Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв`язків між ним та його дочкою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав щодо його дочки. Особливо в ситуації, коли батько наполегливо вказував, що він хоче відновити та розвивати стосунки зі своєю дитиною.

Суд першої інстанції, крім факту, що батько не підтримував з дочкою відносини приблизно з 2014-2015 років, не встановив будь-яких інших фактів, які могли б виправдати позбавлення батька батьківських прав. Судом не було встановлено, що батько не відповідав вимогам, необхідним для виховання дитини, або що він коли-небудь заподіював шкоду своїй дочці, або що він становив загрозу для здоров`я та розвитку дитини, або що спілкування із батьком могло порушити відповідні права дитини.

У цій справі ні життя, ні фізична недоторканність, ні здоров`я, ні психологічний стан дитини не були зачеплені, і відсутні інші виняткові обставини.

За довгий час відсутності спілкування з батьком дитина дійсно встановила міцні родинні зв`язки зі своєю матір`ю, а на тепер і з вітчимом. Для дитини це є її сім`я, і вона не пам`ятає батька. Однак у цих відносинах не було нічого, що могло б виправдати позбавлення її можливості відновити зв`язок зі своїм біологічним батьком. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що дитині краще залишатися в сім`ї, з якою у неї вже склався відповідний зв`язок. Втім цього недостатньо, щоб виправдати позбавлення батька будь-якого спілкування з дитиною і можливості такого спілкування у майбутньому. Таким чином, позбавлення батька всіх батьківських прав не відповідає критерію пропорційності.

Хоча період, протягом якого батько не підтримував контакту з дочкою тривав достатньо довго, особливо для дитини її віку, цей фактор сам по собі не може виключати можливість відновлення зв`язків між дочкою та її біологічним батьком. Фактична повага до сімейного життя вимагає, щоб майбутні відносини між батьком і дитиною визначалися з урахуванням усіх важливих факторів, а не просто спливом часу.

Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів.

У цій справі надання батькові можливості відновити контакт зі своєю дочкою, з урахуванням встановлених обставин, не позначиться негативно на зв`язках дитини з її існуючою сім`єю.

При цьому, апеляційний суд також звертає увагу на існуючі відносини: повну й абсолютну заборону контактів між дитиною та біологічним батьком, які не можливо використовувати, як засіб виховання або покарання батька.

Надання батькові можливості спілкуватися зі своєю дочкою не поставить під загрозу благополуччя дівчинки, а навпаки, сприятиме відновленню контактів з її біологічним батьком і відповідатиме її найкращим інтересам.

За таких обставин, з урахуванням інтересів дитини, висновку органу опіки і піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав, врахувавши, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, встановивши, що відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 164 СК України, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських справ відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на об`єктивно встановлених фактичних обставинах справи, яким судом надано належну правову оцінку, правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 , подану від її імені представником ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий – суддя

Судді