Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №161/15033/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/15033/26 Провадження №33/802/952/26Головуючий у 1 інстанції:Рудська С.М.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., за участю секретаря судового засідання – Таровської А.А., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Любчича В.С., розглянувши подану ним апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2026 року,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 у дохід держави 665 грн 60 коп судового збору.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 09 липня 2026 року о 07 год 38 хв, на вул. Далека, 18 у м. Луцьк, Волинської області, керував електровелосипедом марки «Corso Juster», перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – ПДР).

Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, захисник Любчич В.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, як незаконну та необґрунтовану через неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неповне та однобічне дослідження усіх наявних у даній справі доказів, а також неправильне застосування норм матеріального права. Стверджує, що суддя залишив без належної оцінки той факт, що акумулятор двигуна у електровелосипеді був розряджений, і останній рухався виключно за допомогою педалей, що відображено на відеозаписах з відеореєстратора службового автомобіля та бодікамери інспектора поліції. Технічні характеристики транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , фіксують потужність електродвигуна в 1 000 Вт, що майже втричі нижче установленого п. 1.10 ПДР, з досягненням якого транспортний засіб з електродвигуном визнається механічним.

Покликаючись на викладене, просить подану ним апеляційну скаргу задовольнити, постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2026 року скасувати, а провадження по даній справі стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши матеріали даної справи, оцінивши доводи апеляційної скарги захисника, заслухавши його пояснення, доходжу такого висновку.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом було дотримано.

Згідно із п. 2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначеного пункту Правил дорожнього руху передбачена ст. 130 КУпАП.

Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно із п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п. 6 розділу І Інструкції).

У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Так сам факт вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР1 № 714518 від 09 липня 2026 року, за змістом якого перший керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зафіксовано виявлені у нього, в ході проведеного огляду, ознаки такого стану: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мовлення, а також зафіксовано результат тесту; роздруківкою чеку спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820» із результатом - 1, 85%о, підписаного ОСОБА_1 , яким констатовано факт його перебування у стані алкогольного сп`яніння; направленням до КП «ВОПЛ м. Луцька ЦТЗ» на медичний огляд водія транспортного засобу, а також відеозаписом з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліцейського який, з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є незалежним від будь-якого суб`єктивного сприйняття належним, допустимим та достатнім доказом його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Сукупність зазначених доказів цілком обґрунтовано взята до уваги судом, і протилежного, при перевірці доводів апеляційної скарги, не установлено.

Тобто, працівниками поліції, під час збирання доказів, у даній справі про адміністративне правопорушення, була застосована належна правова процедура.

Як стверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліцейського, електровелосипед під керуванням ОСОБА_1 , було зупинено поліцейськими, шляхом увімкнення проблискових маячків червоного та синього кольору та озвучено причину такої зупинки. У ході спілкування із останнім, у нього було установлено наявність ряду ознак алкогольного сп`яніння, що і слугувало підставою озвучення інспектором поліції вимоги про проходження ним відповідного огляду, на місці зупинки, з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820». ОСОБА_1 беззаперечно погодився із результатом тесту – 1, 85%о, що засвідчив особистим підписом, будь-яких заперечень, у тому числі, про те, що електродвигун на велосипеді був розряджений, не висловлював.

Таким чином, процедура проведення огляду, у зазначеному випадку, узгоджується із вимогами Інструкції, порушень при її проведенні допущено не було.

Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2023 року № 2956-ІХ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» легкі електричні транспортні засоби, у тому числі, електросамоками та електровелосипеди є транспортними засобами.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.

Відповідно до фактичних обставин вчиненого, ОСОБА_1 керував електровелосипедом марки «Corso Juster» який, згідно його технічних характеристик, обладнаний електродвигуном потужністю 1 000 Вт та призначений для перевезення людини, тому відноситься до категорії водія механічного транспортного засобу.

Тоді як доводи його захисника про розрядження електричного двигуна та приведення електровелосипеда в рух, виключно за допомогою педалей, матеріалам справи, зокрема, відеозаписом з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліцейського, не підтверджуються.

Відтак, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильно установлений поліцейськими та підтверджений судом.

На підставі викладеного у своїй сукупності та взаємозв’язку, доходжу висновку про законність оскарженої постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2026 року та відсутність підстав для задоволення поданої захисником апеляційної скарги, із наведених у ній мотивів.

Попри відсутність про це будь-яких доводів у апеляційній скарзі захисника, також вважаю слушним звернути увагу на те, що згідно відомостей інформаційної підсистеми «ГСЦ водійське посвідчення» ІКП ІПНП, відсутня інформація про отримання посвідчення водія гр. ОСОБА_1 .

За таких установлених, при апеляційному розгляді даної справи обставин, вважаю, що місцевий суд, не мав законних підстав для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, у зв`язку із чим, постанову судді першої інстанції у цій її частині, у зв`язку із покращенням становища останнього, слід змінити, а апеляційну скаргу захисника Любчича В.С. - задовольнити частково.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу захисника Любчича В.С. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2026 року стосовно ОСОБА_1 в частині накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами - змінити.

Вважати його притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: