Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №154/1298/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 154/1298/26Головуючий у 1 інстанції: Мушкет О. О.

Провадження № 22-ц/802/1235/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Федонюк С. Ю.,

суддів – Карпук А. К., Осіпука В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником ОСОБА_2 , на рішення Володимирського міського суду Волинської області від 10 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося в суд із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що 26 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 193531 в електронній формі (одноразовий ідентифікатор eb92bbbe), відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 27059 грн строком на 274 дні, дата повернення кредиту – 26 квітня 2026 року.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши позичальнику кредит відповідно до умов укладеного договору.

10 жовтня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» був укладений договір факторингу № 10102025, за умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором.

Позивач також зазначав, що відповідачка ОСОБА_1 свої зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 25859,02 грн, з яких 24053,45 грн – заборгованість за тілом кредиту, 5,57 грн – заборгованість за процентами, 600 грн – заборгованість за комісією, 1200 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивачем вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявлялися.

Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 у свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 24659,02 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 10 липня 2026 року у даній справі позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 193531 від 26 липня 2025 року в сумі 24659,02 грн, яка складається з: 24053,45 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5,57 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 600 грн - заборгованість за комісією.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Не погодившись із даним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вона не укладала та не підписувала кредитний договір № 193531 від 26 липня 2025 року, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення зазначеного кредитного договору. Позивачем не надано суду попереднього кредитного договору, доказів існування та розміру заборгованості за ним, а також належних доказів проведення взаємозаліку на суму 22995,72 грн. Вважає, що суд першої інстанції не дослідив оригінал електронного доказу, незважаючи на її заперечення та її клопотання про його витребування, а також не надав належної оцінки питанням достовірності, цілісності та незмінюваності електронного договору. На її думку, позивачем не доведено фактичного отримання нею кредитних коштів у розмірі 27059 грн, оскільки на її картковий рахунок було перераховано лише 4,43 грн. Також судом не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23, щодо необхідності перевірки достовірності, цілісності та незмінюваності електронного кредитного договору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог частини 13 статті 7, частини 1 статті 368, частини 1 статті 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи з огляду на ціну позову – 24659,02 грн.

Згідно з частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, врахувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

У відповідності до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 24659,02 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону й обставинам справи з огляду на наступне.

За матеріалами справи судом установлено, що 26 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 193531 (індивідуальна частина) в електронній формі (одноразовий ідентифікатор eb92bbbe).

Зі змісту договору вбачається, що він укладається позичальником і складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку(ів) платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит, що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник укладає договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку(ів) платежів, як невід`ємних частин (складових) кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, як це передбачено розділом V цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, договір про споживчий кредит набуває чинності (пункт 1.1. договору). Позичальник засвідчує, що до укладення договору отримав та ознайомився, зокрема, з цією індивідуальною частиною, графіком платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною договору, правилами надання коштів та банківських металів у кредит кредитодавця, а також іншою інформацією, необхідною для прийняття ним свідомого рішення про укладення договору та отримання кредиту, у т.ч. передбаченою ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інформацією та документами, розміщеними на сайті https://finx.com.ua/. У випадку, якщо будь-яка інформація не була отримана позичальником або є йому незрозумілою, позичальник повинен відмовитись від підписання акцепту/цієї індивідуальної частини договору (пункт 1.2. договору).

Договором передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 2.6. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (пункт 2.1 договору).

Сума (загальний розмір) кредиту становить 27059,00 грн і надається не пізніше наступного дня після укладення договору в такому порядку: у розмірі 22995,72 грн - для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 173573 від 03 березня 2025 року, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 4,43 грн - на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 4058,85 грн - шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з пунктом 2.5 індивідуальної частини (пункт 2.2.1 договору).

Сторонами договору також погоджено сплату позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 0,10 % річних, комісії за ставкою 15,00 % від загальної суми кредиту та строк кредитування тривалістю 274 дні (пункти 2.3, 2.5, 2.6 договору). Строк, на який надається кредит, встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в графіку платежів (пункт 2.6.1 договору).

У випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору кредитодавець з дотриманням вимог законодавства має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості та/або стягнути заборгованість у примусовому порядку та/або відступати, передавати свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб без згоди позичальника (пункт 4.1 договору).

У матеріалах справи також наявна заява на видачу кредиту № 100894658 від 24 липня 2025 року, графік платежів за кредитним договором, паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачкою за допомогою одноразового індентифікатора. У зазначеному паспорті споживчого кредиту міститься інформація щодо умов договору про споживчий кредит.

Із довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 16 січня 2026 року за вихідним № 207/16-01 убачається, що товариство повідомляє про успішність операцій, згідно з договором №1412/22-1 від 14 грудня 2022 року, укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», зокрема, про успішний переказ 26 липня 2025 року грошових коштів на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в сумі 4,43 грн, призначення платежу - видача кредиту № 193531 від 26 липня 2025 року.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 09 березня 2026 року за вихідним № 940/09-03 про проведення взаємозаліку товариство на підтвердження факту проведення взаємозаліку зобов`язань між сторонами в межах виконання умов кредитних договорів засвідчує, що відповідні операції були здійснені у встановленому порядку: за № 559 вказано відомості щодо кредитного договору № 193531 від 26 липня 2025 року, сума кредиту – 27059,00 грн, сума, зарахована на погашення заборгованості за договором взаємозаліку: 22995,72 грн, сума перерахування на картковий рахунок позичальника - 4,43 грн, комісія - 4058,85 грн, договір взаємозаліку - № 173573, дата договору, за яким здійснюється взаємозалік, - 03 березня 2025 року.

10 жовтня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» був укладений договір факторингу № 10102025, за умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором заборгованість позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором становить 25859,02 грн, з яких 24053,45 грн – заборгованість за тілом кредиту, 5,57 грн – заборгованість за процентами, 600 грн – заборгованість за комісією, 1200 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (т. 1, а. с. 12, 13).

З наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки за договором № б/н за період 26 липня 2025 року по 31 липня 2025 року від 15 квітня 2026 року вбачається, що 26 липня 2025 року на картку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_3 зараховано 4,43 грн (т. 1, а. с. 99-101).

Із розрахунку заборгованості, вказаного в картці обліку виконання договору, видно, що за цим договором 29.08.2025 було здійснено погашення в сумі 1500 грн та 01.09.2025 – в сумі 1505,55 грн.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» .

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Разом з тим, відповідно до ст.7 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом та має однакову юридичну силу. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно із частинами 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами 1, 2 статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

При цьому, судом установлено, що договір про споживчий кредит № 193531 від 26 липня 2025 року укладено в електронній формі, що відповідає положенням статті 207 ЦК України із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону.

Також судом першої інстанції правильно встановлено, що право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 193531 від 26 липня 2025 року перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025 року.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів надання кредиту на суму 27059,00 грн для погашення заборгованості за іншим кредитом не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до пункту 2.2.1 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 27059,00 грн, надається в наступному порядку: у розмірі 22995,72 грн - для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 173573 від 03 березня 2025 року, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 4,43 грн - на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 4058,85 грн - шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5 індивідуальної частини.

Доведено в суді та підтверджується самою відповідачкою, що частина кредиту в сумі 4,43 грн надійшла на її рахунок.

Окрім того, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачкою здійснено 2 платежі на загальну суму 3005,55 грн, а саме 29 серпня 2025 року — 1500 грн, 01 вересня 2025 року — 1505,55 грн (т. 1, а. с. 12, 13).

Наведене свідчить, що ОСОБА_1 , ознайомившись зі змістом кредитного договору, мала реальну можливість відмовитися від укладення цього договору, оскільки за його умовами було передбачено надання суми 22995,72 грн саме на погашення її боргу за попереднім кредитом за договором № 173573 від 03 березня 2025 року. Однак, вона не заперечувала щодо таких умов договору, а частково виконувала умови укладеного кредитного договору, двічі сплачуючи заборгованість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов є обґрунтованим, а наданий позивачем розрахунок заборгованості проведений відповідно до умов кредитного договору.

Будь-яких доказів на спростування проведеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитом сторона відповідача суду не надала, хоча відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки в користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 24659,02 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23, оскільки наведена правова позиція не встановлює обов`язку сторони у кожному випадку надавати первинні технічні дані інформаційної системи або метадані створення електронного документа. Натомість, у зазначеній постанові Верховний Суд виходить із необхідності оцінки електронного доказу в сукупності з іншими доказами та залежно від виду електронного підпису і способу формування документа. Суд касаційної інстанції не заперечує допустимість електронних документів, сформованих у системах електронної комерції, а лише вказує на необхідність перевірки їх цілісності у разі наявності обґрунтованих сумнівів.

З урахуванням наведеного, а саме, беручи до уваги, що кредитний договір від 26 липня 2025 року укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису, підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а також наявності достатніх доказів, що грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), який належить відповідачці, при частковому виконанні позичальницею умов договору шляхом часткового внесення сум на погашення боргу, апеляційний суд вважає доведеним факт його укладення.

Інші доводи апеляційної скарги відповідачки щодо неправильного вирішення судом першої інстанції даного спору не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки на доведення обставин, викладених в апеляційний скарзі, належних та допустимих доказів відповідачкою не надано, а тому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Суд першої інстанції надав правильну оцінку обставинам справи в межах заявлених позовних вимог та правильно вирішив спір по суті.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, враховуючи доводи апеляційної скарги та межі перегляду судового рішення апеляційним судом, визначені статтею 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування за доводами даної апеляційної скарги відсутні.

За змістом частин 4 та 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 08 жовтня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником Семенюком Андрієм Віталійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Володимирського міського суду Волинської області від 10 липня 2026 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді