Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №759/20768/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/20768/26

пр. № 3/759/5349/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В., розглянувши матеріали, які надійшли зі Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ст. 124, ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 719728 від 15.07.2026 р., 15.07.2026 р. о 00 год. 40 хв. в м. Києві на вул. Кільцева дорога навпроти вул. Зодчих, 18, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 не був уважний, не стежив за зміною дорожньої обстановки та при перестроюванні не надав переваги в русі транспортному засобу «Тойота» д.н.з. НОМЕР_3 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтись, внаслідок чого сталося зіткнення між вказаними автомобілями, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Своїми діями порушив п. 2.3б, 10.1, 10.3 ПДР України.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 719731 від 15.07.2026 р., 15.07.2026 р. о 00 год. 44 хв. в м. Києві на вул. Кільцева дорога, 58, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням внаслідок чого здійснив наїзд на бордюрний камінь, що призвело до пошкодження транспортного засобу. Своїми діями порушив п. 2.3б, 12.1 ПДР України.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 528172 від 15.07.2026 р. ОСОБА_1 15.07.2026 р. близько 00 год. 50 хв. знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога перебуваючи в автомобілі «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 в якості водія, вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а саме не здійснив зупинку т/з яке перебувало в його користуванні на підставі п. 3 ч. 1 ст 35 ЗУ «Про Національну поліцію України.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник просили закрити провадження у справі № 759/20768/26, № 759/20779/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та у справі № 759/20935/26 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на подані 15.09.2026 р. письмові пояснення. Крім того, зазначили, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 719731 від 15.07.2026 р. зазначено час вчинення ДТП 00 год. 44 хв., проте автомобіль ОСОБА_1 «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 було заблоковано та фактично затримано о 00 год. 27 хв. та в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 719729 від 15.07.2026 р. зазначено час вчинення ДТП 00 год. 40 хв., проте автомобіль ОСОБА_1 «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 було заблоковано та фактично затримано о 00 год. 27 хв.

В судовому засіданні представник Департаменту патрульної поліції Черниш О.Г. просив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст.ст. 124, 185 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оглянувши відеозапис з боді-камери працівників поліції, суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 124, 185 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 254 КУпАП основним документом, призначеним для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, який в свою чергу є найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку.

Об`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення полягає у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Зазначене правопорушення є правопорушенням з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту настання суспільно шкідливих наслідків у виді пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Для констатації наявності у діях порушника об`єктивної сторони вказаного правопорушення необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та пошкодженням майна, зазначеного в диспозиції статті 124 КУпАП.

Відповідно до положень п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до положень п. 10.3 ПДР України, у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

Відповідно до положень п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Об`єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини щодо встановленого порядку управління.

Об`єктивна сторона полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, або військовослужбовця при виконанні ними службових обов`язків, пов`язаних з охороною громадського порядку.

Суб`єктом адміністративного правопорушення є фізична осудна особа, що на момент скоєння правопорушення досягла 16-річного віку.

Суб`єктивна сторона вказаних правопорушень характеризується наявністю вини у формі умислу.

Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 719731 від 15.07.2026; схемою місця ДТП від 15.07.2026 р., протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 719728 від 15.07.2026; схемою місця ДТП від 15.07.2026 р., письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 15.07.2026 р., протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП № 528172 від 15.07.2026 р.; протоколом АЗ № 068000 про адміністративне затримання ОСОБА_1 від 15.07.2026 р.; відеозаписом з боді-камери працівників поліції.

У справах про адміністративні правопорушення суддя при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

З огляду на викладене, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані, оскільки він, будучи водієм транспортного засобу, порушив Правила дорожнього руху, що мало наслідком пошкодження іншого транспортного засобу, а також вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Наявні у матеріалах справи докази дозволяють стверджувати, що вина у вчиненні інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень доведена поза розумним сумнівом.

Частиною 2 ст. 33 КУпАП встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, суддя не встановив.

Враховуючи характер вчинених правопорушень, особу правопорушника, ставлення до вчиненого, з урахуванням положень ч. 2 ст. 36 КУпАП, відповідно до якої, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, суддя доходить висновку, що ОСОБА_1 слід піддати адміністративному стягненню у межах санкції, за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за ст. 185 КУпАП у вигляді громадських робіт.

Таке стягнення суддя вважає достатнім для виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стаття 40-1 КУпАП передбачає, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, ОСОБА_1 належить сплатити судовий збір у сумі 665,60 грн.

Керуючись ст. 23, 24, 27, 33,36, 40-1, 124, 185, 221, 276, 280, 283 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 185 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення, з урахуванням ст. 36 КУпАП за ст. 185 КУпАП у вигляді 40 (сорока) годин громадських робіт.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять ) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а в разі оскарження постанови, не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений постановою Кабінету Міністрів України.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя: І.В. П`ятничук