Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №756/10925/24 — Оболонський районний суд міста Києва

06.10.2026 Справа № 756/10925/24

Справа № 756/10925/24

Провадження № 2/756/210/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Тихої О.О., за участю секретаря судового засідання Лук`янової Л.В., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Надія Володимирівна, ОСОБА_7 , про визнання права власності на нерухоме майно,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на:

- 1/2 частину нежитлових приміщень № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 площею 89,7 кв. м, що складають 6/100 частин нежилого будинку АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину нежитлового приміщення № 1 (сходова клітина) площею 16,3 кв. м, що складає 11/1000 частин нежилого будинку АДРЕСА_1 (спільна сумісна власність з ОСОБА_7 );

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 44,1 кв. м, житловою площею 29,9 кв. м.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.01.1998 між нею та ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22.11.2000 шлюб між ними розірвано, проте державна реєстрація розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану була проведена лише 07.11.2023. Оскільки шлюб розірвано судом до 01.01.2004, відповідно до законодавства, чинного на час ухвалення рішення суду, він вважався припиненим лише з моменту реєстрації розлучення в органі реєстрації актів громадянського стану.

За час шлюбу на ім`я ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2013 було набуто 6/100 частин нежилого будинку АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення № 2-9 площею 89,7 кв. м) та 11/1000 частин зазначеного будинку (нежитлове приміщення № 1 - сходова клітина площею 16,3 кв. м) спільно з ОСОБА_7 , а на підставі договору купівлі-продажу від 05.03.2018 - квартиру АДРЕСА_2 . На придбання частки нежилих приміщень позивач у 2013 році надавала нотаріально засвідчену згоду як дружина покупця.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. 23.04.2024 позивач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової Н.В., яка заводила спадкову справу після його смерті, із заявою про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя, однак постановою нотаріуса від 23.04.2024 їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з огляду на неможливість безспірно встановити існування шлюбу у період з 22.11.2000 по 07.11.2023. За таких обставин позивач вважає, що її право на 1/2 частку у спірному майні як спільному майні подружжя не визнається, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 16.09.2024 позовну заяву залишено без руху, ухвалою від 23.09.2024 позивачу продовжено строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.11.2024 у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової Н.В. витребувано копію спадкової справи № 2/2024, заведеної щодо майна ОСОБА_8 , яка надійшла до суду 12.12.2024.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17.01.2025 у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. витребувано копію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 05.03.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 258, та документів, що були підставою для його посвідчення. Ухвалою суду від 01.04.2025 зазначені докази витребувано повторно, а ухвалою від 15.04.2025, у зв`язку з надходженням витребуваних документів 10.04.2025, ухвалу від 01.04.2025 скасовано в частині застосування до нотаріуса заходів процесуального примусу у виді штрафу.

Ухвалою суду від 06.06.2025, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Третьою особою - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н.В., 30.10.2024 подані письмові пояснення, у яких остання зазначила про те, що питання, чи перебував спадкодавець ОСОБА_8 у шлюбі з ОСОБА_4 у період 22.11.2000-07.11.2023, не є безспірним та потребує вирішення у судовому порядку.

Відповідач ОСОБА_2 11.11.2024 через свого представника - адвоката Комащенка В.М., подала відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечувала. Зазначила, що шлюб між позивачем та ОСОБА_8 розірвано за ініціативою позивача рішенням суду від 22.11.2000, яке набрало законної сили 02.12.2000. Після розірвання шлюбу ОСОБА_8 шлюбних відносин з позивачем не підтримував, разом з нею не проживав і спільного господарства не вів, натомість з 2011 року проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 , з якою 15.12.2023 зареєстрував шлюб. Спірне нерухоме майно придбано ОСОБА_8 під час спільного проживання з ОСОБА_2 та за спільній кошти, частина коштів у сумі 10 000,00 доларів США на придбання квартири була запозичена ними у матері відповідача ОСОБА_9 . Позивач жодної фінансової участі у придбанні спірного нерухомого майна не брала, а тому таке майно належить ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності відповідно до ст. 74 СК України. З 01.01.2004 моментом припинення шлюбу є день набрання законної сили рішенням суду про його розірвання (ст. 114 СК України), а роз`яснення п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 стосувалися розділу V «Акти громадянського стану» Кодексу про шлюб та сім`ю України, який втратив чинність з набранням чинності Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Також звернув увагу, що у договорі купівлі-продажу від 05.03.2018 ОСОБА_8 зазначив, що кошти, за які придбавалася квартира, набуті ним не в шлюбі та не є спільною сумісною власністю. Просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив від 15.11.2024 позивач заперечувала проти доводів відповідача, зазначила, що шлюб, розірваний судом до 01.01.2004 і не зареєстрований в органах реєстрації актів цивільного стану, не вважається розірваним, а ОСОБА_2 не довела проживання з ОСОБА_8 однією сім`єю; заперечила обґрунтованість заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

У поясненнях від 04.06.2025 представник позивача звернув увагу на те, що у повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 17.01.1998, отриманому нотаріусом 05.03.2018 при посвідченні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 05.03.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 258, відомості про припинення шлюбу відсутні, а заява ОСОБА_8 про особисте походження коштів є одностороннім твердженням, не підтвердженим жодними доказами.

У судовому засіданні 20.04.2026 суд поновив з`ясування обставин справи для з`ясування обставин державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за спадкодавцем. Ухвалою від 01.05.2026, занесеною до протоколу судового засідання, витребувано з Оболонського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про шлюб відповідача ОСОБА_2 , відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірних об`єктів нерухомого майна; залучено ОСОБА_7 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, як співвласника частини спірного нерухомого майна.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Комащенко В.М. у судовому засіданні проти позову заперечували з мотивів, наведених у відзиві, просили у задоволенні позову відмовити. Додатково зазначила, що дійсно перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 у період з червня 2013 року до червня 2017 року, проте цей шлюб носив фіктивний характер. У судовому порядку цей шлюб фіктивним не визнавався.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви, в яких позовні вимоги визнали та просили розглядати справу за їх відсутності.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Н.В. у судове засідання не з`явилася, просила розглядати справу за її відсутності.

Третя особа ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що проживає в одному будинку з позивачкою, вони товаришують, регулярно, приблизно раз на тиждень, до лютого 2022 року бачила ОСОБА_8 разом позивачем, або дітьми та онуками біля будинку АДРЕСА_3 . Про те, що померлий ОСОБА_8 і позивач розірвали шлюб, що ОСОБА_8 проживав з іншою жінкою - свідку нічого не відомо. Після початку війни вони поїхала з Києва, а коли у 2025 році повернулася, від позивачки дізналася, що ОСОБА_8 помер.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що з позивачкою вони подруги, знайомі з 1994 року, дружили сім`ями, до 2013 року ходили один до одного у гості, свята проводили разом. У позивача з чоловіком ОСОБА_8 завжди буди гарні стосунки. Так, у нього були інші жінки, проте він продовжував жити з позивачем. Свідку відомо, що формально шлюб між ними був розірваний, проте вони продовжували жити разом як подружжя. Коли саме ОСОБА_8 пішов від позивачки - свідку не відомо, з іншою жінкою одружився незадовго до смерті.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що з позивачем та померлим ОСОБА_8 дружили сім`ями, зустрічалися, проводили свята разом. Останній раз бачила ОСОБА_8 приблизно у 2019-2020 році. Тоді вони проживали разом, свідок приходила до них на день народження позивача і бачила його у квартирі на АДРЕСА_3 . Про розлучення позивачки з чоловіком свідку не відомо.

Свідок сторони відповідача ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив суду, що є двоюрідним братом ОСОБА_8 , який проживав з позивачем у квартирі по АДРЕСА_3 . Приблизно п`ятнадцять років тому ОСОБА_8 познайомився з ОСОБА_15 . Приблизно вісім років назад брат ОСОБА_8 з ОСОБА_2 почали проживати в орендованій квартирі по АДРЕСА_3 , свідок був у них у гостях, а потім переїхали у спірну квартиру по АДРЕСА_1 , де і проживали разом до самої смерті брата. Разом робили там ремонт. Квартира придбана за кошти ОСОБА_8 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що у квартирі АДРЕСА_2 , відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_8 оселилися приблизно у 2017 році, перед тим зробли у ній ремонт, проживали там разом постійно до смерті ОСОБА_8 . З ними у свідка дужні сусідські відносини, він бував у них у гостях. ОСОБА_8 називав ОСОБА_17 своєю дружиною. Ані позивачку, ані дітей ОСОБА_8 свідок у вказаній квартирі ніколи не бачив.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що є матір`ю відповідачки ОСОБА_2 . У 2009 році донька познайомилася з ОСОБА_8 , а з 2010 року вони почали проживати разом у квартирі по АДРЕСА_3 , вели спільне господарство. ОСОБА_8 розповідав, що був одружений, що шлюб розірвано за рішенням суду, проте свідоцтво про розлучення не отримував і штамп у паспорті не ставив. З донькою ОСОБА_2 вони за спільні кошти у 2018 році купили спірну квартиру по АДРЕСА_1 , частину коштів у сумі 10000,00 доларів США вона їм позичила, розписку не брала.

Свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що з ОСОБА_8 знайома з 90-х років. Приблизно у 2010 році вони з позивачкою розійшлися. Потім познайомився з ОСОБА_2 , з якою спочатку проживали в орендованій квартирі, а потім переїхали у квартиру по АДРЕСА_1 . ОСОБА_8 та ОСОБА_2 проживали разом приблизно 12-15 років, а потім зареєстрували шлюб. Спірне нерухоме майно ОСОБА_8 придбав разом з братом, на той час ще перебував у шлюбі з позивачем. За які кошти придбана спірна квартира по АДРЕСА_1 - свідку не відомо.

Суд, заслухавши учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

17.01.1998 між ОСОБА_8 та ОСОБА_19 зареєстровано шлюб, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Мінського району м. Києва складено актовий запис № 54, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .

Позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22.11.2000 у справі № 2-4051/2000 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_21 розірвано.

Державну реєстрацію розірвання шлюбу на підставі зазначеного рішення суду проведено Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві 07.11.2023, ОСОБА_8 видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу від 06.08.2024 № 00046369610.

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади м. Києва від 27.03.2024 № 109707824, за адресою: АДРЕСА_4 , з 17.01.1995 зареєстровані позивач та ОСОБА_5 , з 30.05.1995 - ОСОБА_6 , а з 05.03.1998 до дня смерті - ОСОБА_8 .

Заявою від 30.07.2013, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1612, ОСОБА_21 як дружина ОСОБА_8 надала згоду на придбання чоловіком частки нежилих приміщень у будинку АДРЕСА_1 , у тому числі частки нежитлового приміщення № 1; у заяві зазначено, що шлюб підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .

На підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зуєвою Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 150, за ОСОБА_8 31.07.2013 зареєстровано право власності на 6/100 частин нежилого будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 60929880000), що відповідають нежитловим приміщенням № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 площею 89,7 кв. м (вид спільної власності - спільна часткова, номер запису про право власності 1970264). На підставі того самого договору 31.07.2013 зареєстровано право спільної часткової власності на 11/1000 частин зазначеного нежилого будинку, що відповідають нежитловому приміщенню № 1 (сходова клітина) площею 16,3 кв. м, суб`єктами якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (номер запису про право власності 1970622). Зазначене підтверджується відповіддю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.05.2026 № 2682237.

Згідно з тією самою відповіддю 13.03.2015 на підставі договору про порядок користування місцями спільного користування від 13.03.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зуєвою Н.В. за № 63, зареєстровано право користування місцями спільного користування в будинку АДРЕСА_1 , у тому числі сходовою клітиною площею 16,3 кв. м, суб`єктами якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

На підставі договору купівлі-продажу від 05.03.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 258, ОСОБА_8 придбав квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 44,1 кв. м, житловою площею 28,9 кв. м за 729 737,36 грн. Право власності ОСОБА_8 на квартиру зареєстровано 05.03.2018 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1501411580000), що підтверджується відповіддю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.05.2026 № 2682222. У тексті договору зазначено, що покупець у поданій нотаріусу заяві повідомив, що гроші, за які придбавається квартира, набуті ним не в шлюбі та не є спільною сумісною власністю.

Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 19.08.2026 № 00060477261, 15.12.2023 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , актовий запис № 2415.

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб відповідача ОСОБА_2 вбачається, що у період з 07.06.2013 по 09.06.2017 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28.03.2017 у справі № 755/1763/17.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н.В. заведено спадкову справу № 2/2024 щодо майна ОСОБА_8 . Із заявами про прийняття спадщини звернулися: 19.03.2024 - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - дружина ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами спадкової справи та довідкою нотаріуса від 22.04.2024 вих. № 38/02-14.

23.04.2024 позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя. Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової Н.В. від 23.04.2024 вих. № 39/02-31 позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що державна реєстрація розірвання шлюбу проведена 07.11.2023, а тому нотаріус позбавлений можливості безспірно встановити факт перебування позивача у шлюбі зі спадкодавцем у період з 22.11.2000 по 07.11.2023.

На підтвердження доводів про спільне проживання з ОСОБА_8 відповідач ОСОБА_2 надала фотознімки, на яких зображені ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та інші особи.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (ч. 1 ст. 1226 ЦК України).

Отже, до складу спадщини після смерті ОСОБА_8 входить лише належна йому частка у майні, а частка того з подружжя, який пережив спадкодавця, у спільному майні подружжя до складу спадщини не входить.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. 1 ст. 68 СК України). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Згідно зі ст. 71 Закону України «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину; при видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на заперечення відповідача ОСОБА_2 ключовим для вирішення спору є питання про те, чи перебувала позивач у шлюбі з ОСОБА_8 на час набуття спірного майна, тобто станом на 31.07.2013 та 05.03.2018.

Щодо цього суд зазначає наступне.

Шлюб між позивачем та ОСОБА_8 розірвано рішенням суду від 22.11.2000, тобто до набрання чинності Сімейним кодексом України (01.01.2004). На час ухвалення цього рішення діяв Кодекс про шлюб та сім`ю України, стаття 44 якого передбачала, що шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Згідно зі ст. 180 Кодекс про шлюб та сім`ю України реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду провадилася по пред`явленні подружжям або одним з них копії судового рішення, що набрало законної сили.

Правило ч. 2 ст. 114 СК України, відповідно до якого у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, діє з 01.01.2004 і зворотної дії в часі не має.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що хоча розірвання шлюбу, здійснене на підставі рішення суду, потребує подальшої реєстрації в державному органі реєстрації актів цивільного стану, моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання (ч. 2 ст. 114 СК України); це правило не поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано у судовому порядку до 01.01.2004, тобто до дня набрання чинності СК України.

У постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 761/20297/17 (провадження № 61-6591св19), ухваленій у спорі між колишньою дружиною та спадкоємцем щодо майна, набутого спадкодавцем після ухвалення рішення суду про розірвання шлюбу, але до державної реєстрації розлучення, зазначено, що «загальне правило щодо часу припинення шлюбу містилося у статті 44 КпШС України, згідно з якою шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану. Таким чином, КпШС України пов`язував припинення шлюбу не з набранням рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили, а із зверненням до органу записів актів громадського стану про реєстрацію шлюбу і одержання свідоцтва про розірвання шлюбу. Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи касаційної скарги про те, що спірна квартира купувалась ОСОБА_3 у період роздільного проживання із ОСОБА_1, при фактичному припиненню шлюбу з нею».

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.08.2026 у справі № 932/1076/23 (провадження № 61-16592св25), в якій Верховний Суд, застосувавши ст. 44 КпШС України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11, зазначив, що «КпШС України пов`язував припинення шлюбу не з набранням рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили, а із зверненням до органу записів актів громадського стану про реєстрацію шлюбу і одержання свідоцтва про розірвання шлюбу».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, шлюб між позивачем та ОСОБА_8 , розірваний рішенням суду від 22.11.2000, припинився з дня державної реєстрації його розірвання, тобто 07.11.2023. Отже, станом на 31.07.2013 та 05.03.2018, коли ОСОБА_8 було набуто спірне нерухоме майно, позивач та спадкодавець перебували у зареєстрованому шлюбі.

Доводи представника відповідача про те, що п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 втратив значення з набранням чинності Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд відхиляє. Момент припинення шлюбу визначається законом, чинним на час ухвалення рішення суду про його розірвання, а не законом, який регулює процедуру державної реєстрації актів цивільного стану. Набрання чинності зазначеним Законом не змінило правових наслідків рішень суду про розірвання шлюбу, ухвалених до 01.01.2004; навпаки, п. 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону прямо передбачено, що розірвання шлюбу, здійснене судом до набрання чинності цим Законом, підлягає державній реєстрації в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Саме такий порядок і було реалізовано 07.11.2023. Крім того, правові висновки Верховного Суду, наведені вище, сформульовано вже після набрання чинності зазначеним Законом.

Посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 127/575/17 суд також не бере до уваги, оскільки у зазначеній справі вирішувався спір про розірвання шлюбу, зареєстрованого у 2008 році, на підставі норм Сімейного кодексу України, тобто правовідносини у цій справі не є подібними. Рішення судів апеляційної інстанції, на які посилався представник відповідача, не є обов`язковими для суду в розумінні ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про набуття спірного майна у спільну сумісну власність з ОСОБА_8 на підставі ст. 74 СК України є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі (ч. 1 ст. 25 СК України), а проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя (ч. 2 ст. 21 СК України).

У постанові Верховного Суду від 20.08.2026 у справі № 932/1076/23 зазначено, що «в силу положень статті 74 СК України перебування чоловіка і жінки у зареєстрованому шлюбі виключає встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з іншою особою (постанова Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 369/3338/17 (провадження № 61-15677св19)».

Як встановлено судом, ОСОБА_8 до 07.11.2023 перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачем, а відповідач ОСОБА_2 у період з 07.06.2013 по 09.06.2017, тобто і на час набуття часток нежилого будинку за договором від 31.07.2013, перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 . Отже, правовий режим спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю без шлюбу, на спірне майно - нежитлові приміщення № 2-9 площею 89,7 кв. м, що складають 6/100 частин нежилого будинку АДРЕСА_1 , та нежитлове приміщення № 1 (сходова клітина) площею 16,3 кв. м, що складає 11/1000 частин нежилого будинку АДРЕСА_1 , поширюватися не може незалежно від характеру особистих стосунків між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 . Шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 зареєстровано 15.12.2023, тобто після набуття спірного майна, а тому ст. 60 СК України щодо цього майна у їхніх відносинах також не застосовується.

З цих самих підстав показання свідків, допитаних за клопотанням відповідача ОСОБА_2 , та надані нею фотознімки не можуть бути покладені в основу висновку про належність вказаного спірного майна ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Перебування особи у зареєстрованому шлюбі підтверджується відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян і не може спростовуватися показаннями свідків (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Фотознімки фіксують лише факт спільного перебування зображених на них осіб у певний момент і не містять відомостей про спільний побут, спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, а також про джерело коштів, за які придбано спірне майно. До того ж показання свідків обох сторін є суперечливими: кожна група свідків підтвердила позицію сторони, за клопотанням якої їх було допитано, а тому суд оцінює їх критично та не вважає достатніми для встановлення обставин, на які посилалися сторони (ст. 80, 89 ЦПК України).

Доводи відповідача про те, що спірне майно набуто ОСОБА_8 за особисті кошти та в період окремого проживання з позивачем у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, суд також відхиляє.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

У постанові Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 186/125/20 (провадження № 61-14936св21) зазначено, що «презумпція спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує» (з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17).

Відповідач ОСОБА_2 жодних доказів того, що спірне майно придбано за кошти, які належали ОСОБА_8 особисто, суду не надала. Зазначення ОСОБА_8 у договорі купівлі-продажу від 05.03.2018 про те, що кошти набуті ним не в шлюбі, є його одностороннім твердженням, яке не підтверджене жодним документом щодо джерела походження коштів, а тому само по собі презумпції спільності майна подружжя не спростовує. Водночас за обставин, що існували на час укладення цього договору, згода позивача як дружини на його укладення не отримувалася. Також відповідачем ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами придбання спірної квартири за спільні кошти з ОСОБА_8 .

Обставини окремого проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин на час набуття спірного майна також не доведено. Навпаки, 30.07.2013, за день до укладення договору купівлі-продажу часток нежилого будинку, позивач як дружина ОСОБА_8 надала нотаріально засвідчену згоду на таке придбання, що свідчить про те, що і сам спадкодавець, і нотаріус, і позивач вважали шлюб існуючим, а набуте майно - спільним майном подружжя. ОСОБА_8 до дня смерті був зареєстрований разом із позивачем та дітьми за адресою: АДРЕСА_4 , яку він зазначав як місце свого проживання і при реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 15.12.2023. Показання свідків щодо характеру стосунків позивача та спадкодавця, як зазначено вище, є взаємосуперечливими. Крім того, державну реєстрацію розірвання шлюбу з позивачем ОСОБА_8 провів лише 07.11.2023, безпосередньо перед реєстрацією шлюбу з ОСОБА_2 , що підтвердила у судовому засіданні і сама відповідач, пояснивши, що у 2023 році в реєстрації їхнього шлюбу було відмовлено з огляду на необхідність припинення попереднього шлюбу ОСОБА_8 .

За таких обставин суд дійшов висновку, що спірне майно набуто ОСОБА_8 за час шлюбу з позивачем та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки в якому є рівними (ст. 60, 70 СК України). Оскільки нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, а відповідач ОСОБА_2 як спадкоємець оспорює належність такої частки позивачу, право позивача підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності в судовому порядку відповідно до ст. 392 ЦК України.

Визначаючи розмір часток, що належать позивачу, суд враховує наступне.

Щодо 6/100 частин нежилого будинку АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення № 2-9 площею 89,7 кв. м) єдиним суб`єктом права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано ОСОБА_8 . Отже, ці 6/100 частин у повному обсязі є спільним майном подружжя, і позивачу належить 1/2 частина зазначених приміщень, що становить 3/100 частини нежилого будинку.

Щодо 11/1000 частин нежилого будинку (нежитлове приміщення № 1 - сходова клітина площею 16,3 кв. м) суд зазначає, що вони набуті ОСОБА_8 не одноосібно, а разом із ОСОБА_7 . Відповідно до ч. 4 ст. 355 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на ці 11/1000 частин зареєстровано за ОСОБА_8 та ОСОБА_7 як спільна часткова власність, при цьому розмір часток кожного з них не визначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Доказів іншого розміру часток матеріали справи не містять.

Отже, ОСОБА_8 належала 1/2 частина нежитлового приміщення № 1, що становить 11/2000 частин нежилого будинку, а інша 1/2 частина цього приміщення належить ОСОБА_7 і до складу спільного майна позивача та спадкодавця не входить. Відтак позивачу як дружині належить 1/2 частина частки ОСОБА_8 , тобто 1/4 частина нежитлового приміщення № 1, що становить 11/4000 частин нежилого будинку. Визначаючи свою частку як 1/2 частину всього нежитлового приміщення № 1, позивач виходила з того, що спільною сумісною власністю подружжя є все приміщення, зокрема і 1/2 частина, що належить ОСОБА_7 . Проте спільним майном подружжя є лише частка ОСОБА_8 - 1/2 частина приміщення. Визнання за позивачем права власності на 1/2 частину всього приміщення означало б поширення режиму спільної сумісної власності подружжя на частку третьої особи ОСОБА_7 . Крім того, таке визнання поглинуло б усю частку спадкодавця, у тому числі належну йому 1/4 частину приміщення, яка входить до складу спадщини та належить спадкоємцям. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо квартири АДРЕСА_2 єдиним власником зареєстровано ОСОБА_8 , а тому позивачу належить 1/2 частина цієї квартири.

Суд враховує, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позовні вимоги визнали. Оскільки інший відповідач - ОСОБА_2 проти позову заперечує, суд вирішує спір по суті з урахуванням визнання позову зазначеними відповідачами, яке у частині задоволених вимог не суперечить закону та не порушує прав інших осіб (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 15 140 грн, тобто у максимальному розмірі, встановленому пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» для позовної заяви майнового характеру, поданої фізичною особою.

Згідно з довідками суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_22 від 23.09.2024 ринкова вартість нежитлових приміщень № 2-9 площею 89,7 кв. м становить 7 402 951,38 грн, нежитлового приміщення № 1 (сходової клітини) площею 16,3 кв. м - 1 172 515,82 грн, квартири АДРЕСА_2 - 1 938 194,16 грн. Отже, вартість часток, право власності на які просила визнати позивач (1/2 частина кожного з об`єктів), становить 5 256 830,68 грн, а вартість часток, право власності на які визнано за позивачем (1/2 частина нежитлових приміщень № 2-9, 1/4 частина нежитлового приміщення № 1 та 1/2 частина квартири), - 4 963 701,73 грн, тобто позовні вимоги задоволено на 94,42 %. За таких обставин з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 295,77 грн (15 140 грн ? 4 963 701,73 грн / 5 256 830,68 грн), у рівних частинах, тобто по 4 765,26 грн з кожного. Судовий збір у розмірі 844,23 грн, що припадає на частину позовних вимог, у задоволенні якої відмовлено, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Надія Володимирівна, ОСОБА_7 , про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 3/100 частини нежилого будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 60929880000), що становить 1/2 частину нежитлових приміщень № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 загальною площею 89,7 кв. м, як на частку у спільному майні подружжя, набутому за час шлюбу з ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 11/4000 частин нежилого будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 60929880000), що становить 1/4 частину нежитлового приміщення № 1 (сходова клітина) площею 16,3 кв. м, як на частку у спільному майні подружжя, набутому за час шлюбу з ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 44,1 кв. м, житловою площею 28,9 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1501411580000), як на частку у спільному майні подружжя, набутому за час шлюбу з ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 765 (чотири тисячі сімсот шістдесят п`ять) гривень 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 765 (чотири тисячі сімсот шістдесят п`ять) гривень 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 765 (чотири тисячі сімсот шістдесят п`ять) гривень 26 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ).

Відповідач-1: ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ).

Відповідач-2: ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ).

Відповідач-3: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_6 ).

Третя особа-1: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Надія Володимирівна (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 79-А, офіс 1, 03150).

Третя особа-2: ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_7 ).

Суддя О.О. Тиха