Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №756/13176/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/13176/26

Провадження № 2/756/9654/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 жовтня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,

за участі секретаря - Донеско А.Є.,

розглянув у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Одинадцятої київської держаної нотаріальної контори про скасування арешту на майно,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування арешту на квартиру АДРЕСА_1 , який накладений на підставі ухвали Мінського районного суду містка Києва від 23 листопада 2000 року №б/н, вхідний 1560, та зареєстрований Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою 20 жовтня 2004 року за №1393571. Власником даної квартири є ОСОБА_1 .

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлявся належним чином. Про причини неявки не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Суть спору сторін зводиться до скасування арешту на майно.

Оцінюючи правову природу предмета спору, усі належні та допустимі докази, які містяться у матеріалах справи, з огляду на вимоги законодавства та усталену судову практику у подібній категорії спорів, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №474364499 від 25 квітня 2026 року власником квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .

Згідно з відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на зазначену квартиру накладено арешт, реєстраційний номер обтяження: 1393571 від 20 жовтня 2004 року, на підставі ухвали Мінського районного суду м. Києва №б/н від 23 листопада 2000 року, вх. 1560.

Представником позивача - адвокатом Штуць Н.Г. звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з адвокатським запитом щодо інформації про зазначену ухвалу суду.

Як убачається, з відповіді Оболонського районного суду м. Києва №03/759/26 від 18 червня 2026 року, згідно з даних обліку справ в алфавітних покажчиках за 2000-2004 року Оболонським районним судом міста Києва справ де ОСОБА_1 була стороною не зареєстровано.

7 липня 2026 року представник позивача звернулася до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про скасування арешту на майно, що підтверджується накладною поштового оператора №0411639932010. Однак, станом на 20 липня 2026 року відповідь відсутня.

20 липня 2026 року представник позивача звернулася повторно до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із адвокатським запитом, з метою отримання інформації щодо розгляду заяви про скасування арешту від 07 липня 2026 року.

Однак, станом на день розгляду справи відповідь відсутня.

Судом встановлено, що в архіві Оболонського районного суду міста Києва містяться такі документи, а саме: рішення Оболонського районного суду міста Києва від 5 березня 2003 року у справі №2-2/2003р.; ухвала Мінського районного суду міста Києва від 23 листопада 2000 року та ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 18 серпня 2003 року.

Зі змісту рішення Оболонського районного суду міста Києва від 5 березня 2003 року у справі №2-2/2003р. убачається, що відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування збитків, заподіяних ДТП та зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування збитків, заподіяних ДТП.

Під час розгляду матеріалів позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення суми, ухвалою Мінського районного суду міста Києва від 23 листопада 2000 року накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_1 , 1970 року народження, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі на автотранспортні засоби «Сузукі Вітара», номерний знак № НОМЕР_1 та «Міцубісі Поджеро», номерний знак № НОМЕР_2 .

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 18 серпня 2003 року скасовано арешт, що накладений на все майно ОСОБА_1 , 1970 року народження, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі, скасовано арешт на автотранспортні засоби «Сузукі Вітара», номерний знак № НОМЕР_1 та «Міцубісі Поджеро», номерний знак № НОМЕР_2 .

ІV. Мотивована оцінка суду та норми права, які ним застосовані

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно зі статтею 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Таким чином, до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

У відповідності до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у постанові від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Оскаржуваний позивачем арешт на майно накладений ухвалою Мінського районного суду міста Києва від 23 листопада 2000 року в якості забезпечення позову в межах цивільної справи, та вказана ухвала не оскаржувалася. Тому, сам лише факт накладення арешту на майно особи на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, не свідчить про порушення прав, а є встановленим законом випадком обмеження прав такої.

Суд звертає увагу, що порядок скасування арешту на майно учасника справи, накладеного в якості забезпечення позову, врегульований статтею 158 ЦПК України, та не здійснюється в рамках окремого позовного провадження, яке в цій справ ініціював позивач.

Згідно зі змістом статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно до частини четвертої статті 156 цього Кодексу, відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пізніше наступного дня після надання вказаного документа. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Отже, чинним процесуальним законодавством передбачений певний порядок вирішення питання про скасування арешту з належного особі майна, яка була стороною цивільної справи та дане питання вирішується у порядку статті 158 ЦПК України з дотриманням правил підсудності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником справи.

Враховуючи те, що заявник є учасником справи №2-2/2003р. у межах якої застосовані заходи забезпечення позову та накладений арешт на майно, суд не вбачає правових підстав для скасування заходів забезпечення позову у загальному позовному провадженні, яке в цій справ ініціював позивач.

На підставі викладеного, статей 3, 11, 12, 14, 15, 16, 22, 204, 546, 549-551, 610, 611, 626, 629, 627, 633-634, 787-788 ЦК України та керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 141, 158, 259, 263-265, 268, 354-356 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 )

Відповідач: Одинадцята київська державна нотаріальна контора (РНОКПП - 02883179, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2Д)

Рішення складено 8 жовтня 2026 року.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА