Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №756/7865/25 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/7865/25

Провадження № 2/756/536/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 вересня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,

секретаря судового засідання - Донеска А.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в:

I. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів

До суду надійшов позов про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позивач зазначає, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року був виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року - виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , до вказаної квартири подаються послуги з тепло- та водопостачання.

Підключення будинку за адресою: АДРЕСА_2 , до мереж тепло- та водопостачання свідчить про надання послуг позивачем. Відповідачі від отримання житлово-комунальних послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися.

Позивач зобов`язання виконує належним чином. Відповідачі свої зобов`язання не виконують, не здійснюють платежів за отримані послуги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 215 026,10 грн.

Позивач просить стягнути з відповідачів вказану суму заборгованості, а також судові витрати у справі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду спільний відзив, підписаний обома відповідачами, у якому частково заперечували проти задоволення позову. В обґрунтування зазначили, що позивач пропустив позовну давність щодо вимог у розмірі 127 605,37 грн за період по 31 жовтня 2021 року. На їхню думку, трирічний строк щодо цих вимог сплив 01 листопада 2024 року, тому відповідачі просили відмовити у цій частині позову.

Також відповідачі зазначили, що з 10 січня 2019 року у квартирі встановлено індивідуальні засоби обліку гарячої води № 00282221 та № 5450976, прийняті на абонентський облік. Станом на 27 червня 2025 року за показаннями цих засобів обліку спожито 188,193 куб. м гарячої води вартістю 18 422,21 грн.

Відповідачі просили зобов`язати позивача здійснити перерахунок вартості спожитих послуг, а також розстрочити виконання рішення на дванадцять місяців.

Представник позивача подав письмові пояснення, у яких зазначив, що до липня 2025 року нарахування плати за спожиту гарячу воду здійснювалося за показаннями будинкового засобу обліку, пропорційно кількості мешканців квартири, оскільки інформація про наявність у квартирі індивідуальних засобів обліку гарячої води у позивача була відсутня.

У липні 2025 року працівники КП «Київтеплоенерго» обстежили квартиру та виявили два індивідуальні засоби обліку гарячої води зав. № 5450976 та зав. № 00282221, у зв`язку з чим позивач здійснив перерахунок вартості послуги за період з 10 січня 2019 року по червень 2025 року, а також нарахованих інфляційних втрат, 3% річних і пені.

Відповідачі подали до суду спільне уточнення до відзиву, де зазначили, що після здійснення перерахунку, відображеного в рахунку-повідомленні станом на 01 травня 2026 року, заборгованість за гарячу воду зменшилася на 47 294,14 грн.

Крім того, 06 серпня 2026 року ОСОБА_1 сплатила 5 000 грн заборгованості за постачання гарячої води та 237 грн заборгованості за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води.

II. Процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Оболонського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року вказану цивільну справу передано на розгляд судді Майбоженко А.М.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Оболонського районного суду міста Києва від 21 липня 2026 року, у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_3 , справу передано на розгляд судді-доповідачу Примак-Березовській О.С.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2026 року справу прийнято до провадження. Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка в судове засідання учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача ОСОБА_2 на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

III. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Суть спору зводиться до неналежного виконання відповідачами обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг. Крім того, між сторонами виник спір щодо наявності у позивача права вимоги заборгованості, яка утворилася до 01 травня 2018 року.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 за КП «Київтеплоенерго» закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, повернуте з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води мешканцям будинку АДРЕСА_2 надає КП «Київтеплоенерго».

Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

З 01 листопада 2021 року послуги надаються на умовах типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та від 11 грудня 2019 року № 1182. Відомості про розміщення цих договорів на офіційному вебсайті позивача долучено до матеріалів справи.

Крім того, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач прийняв право вимоги до юридичних та фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до пункту 1.3 договору цесії Кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням, та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору та/або можуть бути нараховані та/або виникнути після дати укладення цього Договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору.

На підтвердження набуття права вимоги до відповідачів позивач надав копії договору та сторінки з переліком додатків, реквізитами і підписами сторін, а також витяги з Додатка № 1 та Додатка № 2 до договору.

Відповідно до Додатка № 1 та Додатка № 2 до зазначеного договору позивач набув право вимоги щодо заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, судом встановлено, що у графі «Назва/Прізвище» зазначено лише прізвище « ОСОБА_4 ». Водночас графи «Ім`я», «По батькові» та «ЄДРПОУ/ідентифікаційний код» не заповнено.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва №130419933 у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані, зокрема, ОСОБА_1 - з 24 жовтня 2003 року та ОСОБА_2 - з 06 серпня 2005 року.

Зареєстроване місце проживання відповідачів за цією адресою підтверджується також відповідями з Єдиного державного демографічного реєстру № 1448145 та № 1448136.

З матеріалів справи вбачається, що в квартирі відповідачів встановлено індивідуальні засоби обліку гарячої води зав. № 5450976 та зав. № 00282221. Ці засоби обліку прийнято на абонентський облік 10 січня 2019 року, що підтверджується актом ПрАТ «АК «Київводоканал».

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання виконує належним чином, здійснює надання житлово-комунальних послуг.

Факт надання послуг у спірний період підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення теплопостачання будинку на початку і в кінці опалювальних сезонів. Обсяги споживання теплової енергії та гарячої води будинком у період з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2025 року відображено в довідках за показниками вузлів комерційного обліку.

Відомостей про відмову відповідачів від отримання послуг або про відключення квартири від мереж централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.

Відповідачі свої зобов`язання не виконують належним чином, не здійснюють платежів за житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Зі змісту розрахунків позивача, з урахуванням уточнених розрахунків за послугу з постачання гарячої води, вбачається, що заборгованість відповідачів становить 158 409,12 грн, яка складається із: заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 20 870,40 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 172,30 грн, 3% річних у розмірі 780,52 грн; заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 14 872,50 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 260,66 грн, 3% річних у розмірі 556,15 грн; заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 34 872,78 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 300,66 грн, 3% річних у розмірі 1 304,13 грн; заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 441,75 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 670,50 грн, 3% річних у розмірі 398,74 грн; заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 41 320,73 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 119,52 грн, 3% річних у розмірі 1 243,56 грн, пені у розмірі 683,57 грн; заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 8 659,34 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 074,56 грн, 3% річних у розмірі 256,02 грн, пені у розмірі 311,49 грн; заборгованості зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397,46 грн та послуг з постачання гарячої води у розмірі 721,10 грн; заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 120,68 грн.

Інфляційні втрати, 3% річних і пеню позивач нарахував помісячно за період з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2025 року.

Згідно з рахунком-повідомленням станом на 01 травня 2026 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 позивач здійснив перерахунок заборгованості за послуги з постачання гарячої води на суму 47 294,14 грн.

ОСОБА_1 06 серпня 2026 року сплатила на користь КП «Київтеплоенерго» 5 000 грн заборгованості за постачання гарячої води та 237 грн заборгованості за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води, що підтверджується платіжними інструкціями № 0.0.4991741376.1 та № 0.0.4991741376.2 від 06 серпня 2026 року.

IV. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою та другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

До 01 травня 2019 року правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулювалися Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону № 1875-IV передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору. Цьому праву відповідав визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону №1875-IV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону № 1875-IV плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З 01 травня 2019 року правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII на споживача покладено обов`язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами або законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною третьою статті 9 Закону № 2189-VIII встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону № 2189-VIII, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин, з виконавцем комунальної послуги укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Плата виконавцю за таким договором складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 14 Закону № 2189-VIII плата за індивідуальним договором про надання комунальної послуги включає, зокрема, плату за абонентське обслуговування.

Частиною першою статті 26 Закону № 2189-VIII передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до статті 27 Закону № 2189-VIII у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами такої перевірки складається акт-претензія.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22 червня 2017 року № 2119-VIII (далі - Закон № 2119-VIII) витрати на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку відшкодовуються споживачами у порядку, визначеному цим Законом.

Частиною четвертою статті 11 Закону № 2119-VIII передбачено, що після відновлення надання показань вузлів обліку споживачами виконавець відповідної комунальної послуги зобов`язаний провести перерахунок із споживачем.

Пунктом 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), передбачено, що квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Їх періодична повірка, обслуговування та ремонт проводяться за рахунок виконавця.

Згідно з абзацом другим пункту 10 Правил № 630 справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Відповідно до пункту 18 Правил № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З 01 листопада 2021 року порядок надання послуг визначається Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, та Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182.

Граничний розмір плати за абонентське обслуговування встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 808. Розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води встановлено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24 грудня 2019 року № 2244.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» на період дії воєнного стану було заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань і процентів річних на заборгованість населення за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 до постанови № 206 внесено зміни.

Відтоді заборона поширюється лише на заборгованість за послуги, надані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях. Місто Київ до таких територій не належить.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною п`ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з частиною першою статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким цей розділ доповнено Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Закон № 540-IX набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Пунктом 19 зазначеного розділу, яким його доповнено Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX, ці строки було продовжено на строк дії воєнного стану. У редакції Закону України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX, чинній з 30 січня 2024 року, пунктом 19 передбачалося зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено.

Отже, відповідачі є повнолітніми дієздатними особами. ОСОБА_1 зареєстрована у зазначеній квартирі з 24 жовтня 2003 року, ОСОБА_2 - з 06 серпня 2005 року, відтак обидва відповідачі протягом усього спірного періоду були зареєстровані у квартирі та користувалися послугами, які надавав позивач.

У спільних відзиві та уточненні до нього відповідачі не заперечували ні свого статусу споживачів, ні солідарного характеру відповідальності за зобов`язаннями з оплати спожитих послуг.

Судом встановлено, що житлово-комунальні послуги у спірний період фактично надавалися, а доказів відмови від послуг, відключення квартири від мереж або складення актів-претензій відповідачі суду не надали.

Крім того, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 463/6799/18 міститься висновок про те, що відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Обов`язок споживача щомісяця оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, Верховний Суд підтвердив і в постанові від 30 квітня 2025 року у справі №757/64234/21-ц.

Надаючи оцінку вимогам про стягнення заборгованості за послуги, спожиті до 01 травня 2018 року, суд зазначає таке.

КП «Київтеплоенерго» не є універсальним правонаступником ПАТ «Київенерго». Право вимоги щодо оплати послуг, спожитих до 01 травня 2018 року, позивач міг набути лише на підставі договору цесії від 11 жовтня 2018 року № 602-18, а такий перехід можливий тільки щодо боржників і сум, визначених у Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору.

Суд зауважує, що саме позивач має довести як перехід до нього права вимоги щодо кожного з відповідачів, так і наявність та розмір відступленої заборгованості.

Позивач надав копії лише першої сторінки договору та сторінки з переліком додатків і реквізитами сторін. Такий документ не є ні належним чином засвідченою копією договору, ні засвідченим витягом з нього у розумінні частини другої статті 95 ЦПК України.

Інших сторінок договору позивач не надав, тому суд позбавлений можливості встановити повний зміст його умов. Оригіналу договору або його належним чином засвідченої копії чи витягу позивач суду не надав, тому надані копії не можуть вважатися письмовим доказом набуття позивачем права вимоги.

Крім того, у витягах з Додатка № 1 та Додатка № 2 до договору боржника зазначено лише прізвищем « ОСОБА_4 ». Ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків у них відсутні.

За таких обставин неможливо ототожнити боржника, право вимоги до якого відступлено, з відповідачем ОСОБА_2 , а відомостей про відступлення права вимоги до відповідача ОСОБА_1 витяги взагалі не містять.

Сам факт відступлення ПАТ «Київенерго» певної суми не підтверджує ані наявності, ані розміру заборгованості. Розрахунок за період з 01 вересня 2015 року по 30 квітня 2018 року склав сам позивач, який не був виконавцем послуг у зазначений період. Розрахунку ПАТ «Київенерго» або інших первинних документів щодо нарахувань за цей період позивач не надав.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначила, що принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби висновок про її існування з урахуванням поданих доказів видавався вірогіднішим, ніж протилежний.

Верховний Суд у постанові від 04 березня 2025 року у справі № 905/1965/19 погодився з висновком про те, що за відсутності розрахунку заборгованості з щомісячними нарахуваннями за весь період боргу, переданого за договором цесії № 602-18, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування заборгованості, яка виникла до 01 травня 2018 року.

Аналогічну оцінку таким доказам надав Київський апеляційний суд у постанові від 17 червня 2026 року у справі № 756/2320/25. Апеляційний суд зазначив, що фотокопія першої та останньої сторінок договору № 602-18 не є ні оригіналом, ні належним чином засвідченою копією, ні засвідченим витягом. Розрахунок боргу за послуги, надані до 01 травня 2018 року, не може бути складений особою, яка ці послуги не надавала.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів ані переходу до нього права вимоги до відповідачів, ані наявності та розміру заборгованості за послуги, спожиті до 01 травня 2018 року. Тому в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за цей період у загальному розмірі 42 512,53 грн, з яких 20 870,40 грн - заборгованість за централізоване опалення, 14 872,50 грн - заборгованість за централізоване постачання гарячої води, 3 172,30 грн і 2 260,66 грн - інфляційні втрати, 780,52 грн і 556,15 грн - 3% річних необхідно відмовити.

Разом з тим, суд зауважує, що позовна давність застосовується лише тоді, коли є підстави для задоволення позову.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо порушення права не доведено, суд відмовляє в позові через його необґрунтованість.

Такий підхід сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

Оскільки вимоги щодо заборгованості, яка виникла до 01 травня 2018 року, є недоведеними, підстави для застосування до них позовної давності за заявою відповідачів відсутні.

Розрахунок заборгованості за централізоване опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року та за постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року містить помісячні нарахування. У ньому зазначено опалювану площу квартири (101,3 кв. м), застосовані тарифи, коригування, оплати та номер особового рахунку.

Тарифи на ці послуги є регульованими та загальновідомими. Відповідачі розрахунку в цій частині не оспорили, контррозрахунку та доказів оплати не надали.

Отже, вимоги про стягнення 34 872,78 грн за централізоване опалення та 41 320,73 грн за постачання теплової енергії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Квартира відповідачів обладнана двома індивідуальними засобами обліку гарячої води, прийнятими на абонентський облік 10 січня 2019 року. Попри це, до липня 2025 року позивач нараховував плату за гарячу воду без урахування їх показань. Такий порядок нарахування суперечить пунктам 9 і 10 Правил №630 та частині четвертій статті 11 Закону № 2119-VIII.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 (провадження № 61-27909сво18) зазначила, що відповідальність за своєчасну повірку, обслуговування і ремонт квартирного засобу обліку несе виконавець послуг.

Після обстеження квартири позивач самостійно здійснив перерахунок. За уточненими розрахунками заборгованість за централізоване постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року становить 11 441,75 грн, а за постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року - 8 659,34 грн.

Отже, первісні розрахунки в цій частині (36 670,06 грн і 31 127,53 грн) позивач спростував власними уточненими розрахунками. Заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач не подав, тому суд вважає доведеною заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води лише в розмірі, визначеному уточненими розрахунками. Вимога про стягнення решти заборгованості у розмірі 47 696,50 грн основного боргу (25 228,31 грн і 22 468,19 грн) є необґрунтованою.

Суд не бере до уваги суму перерахунку 47 294,14 грн, на яку посилаються відповідачі. Ця сума відображена в рахунку-повідомленні станом на 01 травня 2026 року і характеризує стан особового рахунку на зазначену дату.

Згідно з поясненнями позивача, перерахунок охоплює період з 10 січня 2019 року по червень 2025 року, тобто й нарахування після 30 квітня 2025 року. Такий період не є предметом спору, тому суд виходить з помісячних розрахунків, складених позивачем саме за спірний період.

Суд відхиляє і власний розрахунок відповідачів на суму 18 422,21 грн, оскільки його складено лише за період з 10 січня 2019 року за єдиним тарифом 97,89 грн за куб. м, без урахування тарифів, що діяли в кожному розрахунковому періоді, тому він не спростовує уточнених розрахунків позивача.

Інфляційні втрати, 3% річних і пеню позивач нарахував помісячно лише за період з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2025 року, тобто після звуження заборони, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 206. Розмір пені не перевищує меж, визначених частиною першою статті 26 Закону № 2189-VIII.

Тому обґрунтованими є вимоги про стягнення заборгованості за централізоване опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, інфляційних втрат у розмірі 5 300,66 грн та 3% річних у розмірі 1 304,13 грн; заборгованості за постачання теплової енергії, інфляційних втрат у розмірі 5 119,52 грн, 3% річних у розмірі 1 243,56 грн та пені у розмірі 683,57 грн; заборгованості за централізоване постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року (відповідно до уточненого розрахунку), інфляційних втрат у розмірі 1 670,50 грн та 3% річних у розмірі 398,74 грн; заборгованості за постачання гарячої води (відповідно до уточненого розрахунку), інфляційних втрат у розмірі 1 074,56 грн, 3% річних у розмірі 256,02 грн та пені у розмірі 311,49 грн.

У решті вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних і пені, нарахованих на заборгованість за постачання гарячої води, у розмірі 8 920,48 грн необхідно відмовити.

Доказів того, що співвласники будинку обрали іншу модель договірних відносин, матеріали справи не містять. Розрахунок плати за абонентське обслуговування та внесків за обслуговування вузла комерційного обліку відповідачі не спростували.

Отже, вимоги про стягнення плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397,46 грн, послуг з постачання гарячої води у розмірі 721,10 грн та внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 120,68 грн підлягають задоволенню.

Суд відхиляє доводи відповідачів про необхідність зменшити заборгованість на 5 237 грн (5 000 грн + 237 грн), сплачених ОСОБА_1 06 серпня 2026 року. У квитанціях зазначено періоди оплати - «07.26» і «06.26», тому суд вважає ці платежі поточними розрахунками за 2026 рік, які не охоплюються предметом спору. З рахунку-повідомлення станом на 01 травня 2026 року вбачається, що за особовим рахунком і надалі здійснюються поточні нарахування. Доказів зарахування цих коштів у погашення заборгованості, заявленої в цій справі, відповідачі не надали.

Суд зауважує, що в разі зарахування позивачем цих коштів у рахунок стягнутої заборгованості їх необхідно врахувати на стадії виконання рішення.

Враховуючи викладене та керуючись завданнями і основними засадами цивільного судочинства, зокрема змагальністю сторін, суд вважає, що позивач частково довів обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, тому позов підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню 115 896,59 грн, з яких: заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року - 34 872,78 грн, інфляційні втрати - 5 300,66 грн, 3% річних - 1 304,13 грн; заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року - 11 441,75 грн, інфляційні втрати - 1 670,50 грн, 3% річних - 398,74 грн; заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року - 41 320,73 грн, інфляційні втрати - 5 119,52 грн, 3% річних - 1 243,56 грн, пеня - 683,57 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року - 8 659,34 грн, інфляційні втрати - 1 074,56 грн, 3% річних - 256,02 грн, пеня - 311,49 грн; плата за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 1 397,46 грн, послуг з постачання гарячої води - 721,10 грн; внески за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення - 120,68 грн. У іншій частині позовних вимог на загальну суму 99 129,51 грн - відмовити.

Щодо заяви відповідачів про розстрочення виконання рішення суд зазначає таке.

Частиною першою статті 267 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини третьої статті 435 ЦПК України підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною четвертою статті 435 ЦПК України визначено, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 435 ЦПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Відповідачі просили розстрочити виконання рішення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є особою пенсійного віку, більша частина її коштів витрачається на придбання продуктів і ліків, а сплатити заборгованість одним платежем вона не має змоги. Суд враховує, що одноразове стягнення заборгованості у розмірі 115 896,59 грн може істотно ускладнити виконання рішення, тому, зважаючи на баланс інтересів сторін, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення на дванадцять місяців з дня його ухвалення.

Погашення заборгованості має здійснюватися щомісячними платежами: одинадцять платежів у розмірі 9 658,05 грн та останній, дванадцятий, платіж у розмірі 9 658,04 грн.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 225,39 грн.

Позов задоволено в розмірі 115 896,59 грн із заявлених 215 026,10 грн, тобто на 53,90%.

Отже, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 738,45 грн (3 225,39 грн ? 115 896,59 грн / 215 026,10 грн), з кожного по 869,23 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 267, 268, 273, 279, 435 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 115 896 (сто п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 59 коп., з кожного по 57948 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот чорок вісім) грн 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1 738 (одна тисяча сімсот тридцять вісім) грн 45 коп., з кожного по 869 (вісімсот шістдесят дев`ять) грн 23 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду в загальному розмірі 57948 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот чорок вісім) грн 30 коп. терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 4 829 (чотири тисячі вісімсот двадцять дев`ять) грн 02 коп.

Розстрочити ОСОБА_2 виконання рішення суду в загальному розмірі 57948 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот чорок вісім) грн 30 коп. терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 4 829 (чотири тисячі вісімсот двадцять дев`ять) грн 02 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421, адреса місцезнаходження: місто Київ, площа Івана Франка, 5)

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 )

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА