Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №755/12449/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12449/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040001643 від 15.07.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працюючого, проживає за дресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, зокрема:

- останнім вироком Деснянського районного суду м. Києва від 02.02.2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , маючи не погашену та не зняту в законний спосіб судимість за неодноразове вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та знов вчинив умисний корисливий злочин.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2002-ІХ, Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року № 21 19-1Х на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, який станом на теперішній час є діючим.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , в період часу з 00:05 15.07.2026 року по 06:00 15.07.2026 року перебував у дворі житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де побачив добудову до першого поверху вказаного будинку, з даху якої наявний доступ до балкону відкритого типу квартири АДРЕСА_3 .

У цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, вчиненого повторно, вчиненого в умовах воєнного стану, обравши об`єктом свого злочинного посягання майно, що розміщене в квартирі АДРЕСА_4 .

Так реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого повторно, вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 забрався на дах приміщення добудови, що розмішена на першому поверсі вказаного будинку, звідки потрапив до балкону відкритого типу квартири АДРЕСА_3 .

Перебуваючи на балконі відкритого типу квартири АДРЕСА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, вчиненого повторно, вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 через відкриті балконі двері, що ведуть до однієї зі спальник кімнат квартири, де в цей час спочивала ОСОБА_5 , проник до квартири АДРЕСА_4 .

Перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 неподалік від балконних дверей, на стільці, виявив планшет Apple марки «IPad» Wi-Fi 64 GB сірого кольору в чорному чохлі серійний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить АТ КБ «Приватбанк» код ЄРДПОУ 14360570 та перебуває на балансі банку з інвентарним номером «КХ2412190001213691», вартістю 10 333 грн 33 коп. та наручний годинник «AppleWatch» SE Gen 2 Model А2722 серійний номер GHWFKX3X14, який належить ОСОБА_5 вартістю 6 245 грн.

Завершуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, вчиненого повторно, вчиненого в умовах воєнного стану, користуючись сприятливими умовами для доведення свого злочинного умислу до кінця, усвідомлюючи, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, а мешканці квартири перебувають у глибокому сні та його дії залишаються таємними для них, ОСОБА_3 взяв планшет Apple марки «IPad» Wi-Fi 64 GB сірого кольору в чорному чохлі серійний номер НОМЕР_1 , наручний годинник «AppleWatch» SE Gen 2 Model А2722 серійний номер НОМЕР_2 , та утримуючи їх при собі, через балкон відкритого типу покинув приміщення квартири АДРЕСА_3 .

Після чого ОСОБА_3 покинув територію житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та зник у невідомому напрямку, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши юридичній особі АТ КБ «Приватбанк» код ЄРДПОУ 14360570 матеріального збитку у розмірі 10 333 грн 33 коп. та потерпілій ОСОБА_5 матеріального збитку у розмірі 6 245 грн, та завдавши загальний збиток у розмірі 16 578 грн 33 коп.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе за ч. 4 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачене КК України за вказаний злочин, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Обвинувачений показав, що 15.07.2026 року він перебував у дворі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , забрався на дах приміщення добудови до першого поверху будинку, звідки потрапив до балкону відкритого типу квартири АДРЕСА_3 . Після чого, через відкриті балконні двері, проник до квартири АДРЕСА_4 , де таємно викрав планшет Apple марки «IPad» та наручний годинник «AppleWatch». Після чого, з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Зокрема зазначив, що всі обставини, так як вони викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення відповідають дійсності та розуміє, що його дії були умисними, корисливими, вчинені під час дії воєнного стану в державі. Повідомив, що кається у вчиненому, знає про вид та міру покарання за вчинений злочин, готовий понести покарання відповідно до законодавства України.

У судовому засіданні досліджено матеріали кримінального провадження, які надав прокурор, та документи, що характеризують особу обвинуваченого.

Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження. За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, в тому числі і тих, що характеризують особу обвинуваченого. Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами, які суд визнає належними та допустимими доказами у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаного з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану, і тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 185 КК України.

При цьому суд враховує позицію ОП ВС, викладену у постанові № 722/594/22 від 15.01.2024 року, відповідно до якої за ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин. При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів. Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; конкретні обставини кримінального провадження, характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку ОСОБА_3 під час та після вчинення протиправних дій; його ставлення до вчиненого - вину визнав повністю, каявся у вчиненому; дані про його особу, зокрема: не працює; його вік; під наглядом у лікаря-психіатра та лікарня-нарколога не перебуває; раніше неодноразово судимий; думку сторони обвинувачення, зокрема прокурор просив призначити обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; думку потерпілої, яка просила призначити мінімальне покарання обвинуваченому; обвинувачений своєї позиції щодо покарання не висловив.

Обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Суд звертає увагу на послідовну практику Верховного Суду, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Незважаючи на те, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненому, однак він не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, формально вказавши на визнання своєї винуватості, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття, оскільки розкаяння передбачає окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненні певного кримінального правопорушення, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 під час та після вчинення злочинних дій.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує, що ОСОБА_3 має не погашену та не зняту в законний спосіб судимість за неодноразове вчинення корисливих злочинів проти власності, відбував реальне покарання, звільнився з місць позбавлення волі - 13.02.2026 року, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив новий корисливий злочин під час воєнного стану в державі - 15.07.2026 року, що свідчить про стійке не бажання особи виправитися та вести законослухняний спосіб життя.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 реальне покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі, оскільки його перевиховання та виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства. Таке покарання суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових злочинів.

Підстав для застосування ст. ст. 69, 69-1, 75 КК України суд не вбачає.

У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 124 КПК України.

Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України. Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання цього вироку. Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/111-26/38757-ТВ від 23.07.2026 року у сумі 3850 грн 88 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні: - планшет марки «IPad», який було передано під розписку представнику потерпілого - залишити власнику; - наручний годинник «AppleWatch», який було передано під розписку ОСОБА_6 - залишити ОСОБА_6 ; - DVD-R диск - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, потерпілій та обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1