Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №755/2559/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2559/26

№ 1-кп/755/849/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026105040000029 від 07.01.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, учасника бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 02.12.2026 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік (покарання не відбув); 23.12.2026 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки (покарання не відбув)

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним

На момент вчинення кримінального провадження, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , діючи умисно, у порушення вимог ст. ст. 41, 68, 92 Конституції України, ст. ст. 178, 328 Цивільного кодексу України, ст. ст. 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», ст. 2 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», Закону України «Про наркотичні засоби психотропні речовини і прекурсори», постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року N? 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 року N? 2471-XII, 12.06.2023 року, ст. ст. 6, 7, 13 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», будучи раніше засудженим вироками Деснянського районного суду м. Києва від 02.12.2025 року та 23.12.2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13 години 00 хвилин 07.01.2026 року, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Миропільська, біля будинку 15-Б, діючи з прямим умислом, направленим на незаконне придбання психотропної речовини, з метою подальшого її вживання без мети збуту, відшукав на землі біля дерева прозору пластикову колбу, в якій знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, маса якої становить 0,344 г., яку помістив до правої кишені своєї куртки, чим вчинив незаконне придбання психотропної речовини без мети збуту. У подальшому, ОСОБА_7 , того ж дня, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13 години 29 хвилин, перебуваючи за вказаною вище адресою, діючи з прямим умислом, направленим на незаконне зберігання психотропних речовин, починаючи з часу придбання до моменту особистого обшуку працівникам поліції, незаконно зберігав у правій кишені куртки пластикову колбу з вищевказаною особливо небезпечною психотропною речовиною, маса якої становить 0,344 г., чим вчинив незаконне зберігання психотропних речовин без мети збуту. Надалі, того ж дня, близько 13 години 28 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи за вказаною вище адресою, був зупинений працівниками відділу кримінальної поліції Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, які здійснили перевірку документів, згідно з п. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», під час якої, останній повідомив, що має при собі кристалоподібну речовину білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, та в подальшому, у період часу 13 години 56 хвилин до 14 години 05 хвилин, під час проведення особистого обшуку, у ОСОБА_7 , дізнавачем відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, з правої кишені куртки виявлено та вилучено вищевказану особливо небезпечну психотропну речовину, маса якої становить 0,344 г.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-26/1142-НЗПРАП від 14.01.2026 року: 1. Надана на дослідження кристалоподібна речовина бежевого кольору містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено. 2. Надана на дослідження кристалоподібна речовина бежевого кольору містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP у речовині становить 0,344 г.

PVP, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» «Список № 2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Відповідно до наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів - психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, у невеликих розмірах настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: 0,15 г.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винним себе за ч. 2 ст. 309 КК України визнав у повному обсязі та показав, що до події вживав наркотичні засоби приблизно 3 роки, однак, на даний час, не вживає. 07.01.2026 року, за адресою: м. Київ, вул. Миропільська, біля будинку 15-Б, він знайшов на землі заборонену психотропну речовину, яку вирішив забрати собі, для власного вживання без мети подальшого збуту та в той же день, його затримали працівники поліції, які вилучили у нього дану психотропну речовину. Зазначив, що розуміє, що його дії були незаконними, у скоєному щиро каявся та зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час, місце скоєння ним кримінального правопорушення, відповідають дійсності. Зазначив, що усвідомив свої дії та має намір продовжити захищати Україну.

Показання ОСОБА_7 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: висновку експерта № СЕ-19/111-26/1142-НЗПРАП від 14.01.2026 року; постанови про визнання та приєднання речових доказів від 16.01.2026 року та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Вина обвинуваченого ОСОБА_7 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та наведеними вище письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_7 у тому, що він своїми умисними діями вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 309 КК України.

Позиція сторін щодо призначення покарання

Прокурор прохала визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та, враховуючи пом`якшуючу обставину - щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин, раніше судимий, учасник бойових дій, призначити йому остаточно покарання з урахуванням ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що вину визнає, щиро кається та має намір продовжити службу в ЗСУ.

Позиція суду щодо призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 року № 7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують покарання.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного (щиро каявся, вину визнав), особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Зокрема, суд дійшов висновку, що також при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню, згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а тому, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_8 повинно бути обрано необхідне та достатнє для його виправлення і попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, а саме у вигляді позбавлення волі.

Так, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_7 , його особи - дане кримінальне правопорушення вчинив, будучи засудженим до покарання у виді пробаційного нагляду, конкретних обставин кримінального провадження, суд вважає, що його перевиховання і виправлення неможливо без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України, тому вважає за необхідне призначити йому міру покарання у виді позбавлення волі, але, з урахуванням його ставлення до скоєного - вину визнав повністю, щиро каявся у скоєному, є учасником бойових дій, суд приходить до висновку про призначення міри покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 309 КК України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Речові докази у кримінальному провадженні вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 100, 124, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винуватим за ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднати ОСОБА_7 невідбуту частину покарання за вироками Деснянського районного суду м. Києва від 02.12.2025 року і 23.12.2025 року та остаточно призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його затримання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/111-26/1142-НЗПРАП від 14.01.2026 року в розмірі 3 565 гривень 60 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: кристалоподібну речовину бежевого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, масою 0,344 г (яку після проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів, разом із первинним упакуванням поміщено до поліетиленового спец. пакету № 6618648), передану на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Головуючий суддя: