Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №361/8523/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 361/8523/26

провадження № 2-о/753/646/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року Дарницький районний суду м. Києва у складі:

головуючого судді Котенко Р. В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К. В.

за участі:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Риндіна Д. І.,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи Яковлєвої Т. Я. адвоката Щиголя В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису,

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2026 року представник заявника адвокат Риндін Дмитро Ілліч звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про видачу обмежувального припису у виді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 строком на шість місяців, а саме просив:

- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці фактичного проживання (перебування) малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до місця фактичного проживання малолітньої дитини ( АДРЕСА_1 ), а також до дитячих виховних, медичних, оздоровчих чи навчальних закладів, де перебуває або може перебувати дитина;

- заборонити ОСОБА_2 особисто та через третіх осіб розшукувати малолітню дитину ОСОБА_3 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, включаючи засоби телефонного зв`язку, електронні комунікації, месенджери та соціальні мережі;

- заборонити ОСОБА_2 перешкоджати батькові - ОСОБА_1 - у здійсненні одноосібного догляду, лікування, виховання та забезпечення безпеки малолітньої дитини.

На обґрунтування заявлених вимог представник заявника зазначив, що заявник та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак у зареєстрованому шлюбі вказані особи не перебували. Малолітній ОСОБА_4 проживав разом з матір`ю, а заявник, у свою чергу, брав активну участь у вихованні та утриманні сина. Останнім часом заявник став помічати різку зміну у поведінці сина. ОСОБА_4 , зокрема, демонстрував безпричинний страх, перебував у пригніченому емоційному стані, плакав та не бажав залишатись наодинці з матір`ю, у дитини спостерігалось тремтіння та тік. Підозрюючи жорстоке поводження матері з дитиною, заявник встановив у квартирі ОСОБА_2 засіб відеофіксації. У подальшому, переглянувши відеозаписи з 08.07.2026 по 10.07.2026, заявник виявив жахливі факти системного домашнього насильства фізичного та психологічного характеру ОСОБА_2 щодо їх сина ОСОБА_4 . Так, зокрема, ОСОБА_2 шарпала сина за руку, завдавала ударів по тілу дитини, кричала, нецензурно висловлювалась в адресу дитини, що, на думку заявника, створювало пряму загрозу здоров`ю та життю дитини. 10.07.2026 про виявлені факти заявник повідомив Службу у справах дітей Броварської міської ради та органів поліції. Цього ж дня, комісією у складі представників Служби у справах дітей Броварської міської ради, органів Національної поліції та лікаря-педіатра було проведено оцінку рівня безпеки дитини, складено Акт оцінки рівня безпеки дитини, дитину було негайно відібрано від матері та передано батькові для забезпечення безпечних умов проживання. Крім того, щодо ОСОБА_2 представниками правоохоронного органу був винесений терміновий заборонний припис, яким встановлено заборону у будь-який спосіб контактувати з дитиною 10 діб - до 20.07.2026. У зв`язку із закінченням строку дії термінового заборонного припису, вважаючи, що існує реальна і надзвичайно висока загроза продовження вчинення домашнього насильства, агресивних дій, психологічного тиску або спроб матері силоміць забрати дитину, заявник в особі свого представника звернувся із заявою до суду про видачу обмежувального припису стосовно кривдника ОСОБА_2 .

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2026 року справу передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26 серпня 2026 року для розгляду заяви визначено суд у складі головуючої судді Котенко Р. В.

27.08.2026 від представника заінтересованої особи ОСОБА_2 адвоката Щиголя В.В. до суду надійшли заперечення на заяву про видачу обмежувального припису, у якій представник вказав, що ОСОБА_2 не погоджується з викладеними у заяві обставинами. Вважає, що аналіз заявником відеозаписів, на які він посилається як на підтвердження вчинення нею домашнього насильства щодо малолітнього сина є односторонньою інтерпретацією заявником окремих епізодів, вирваних із загального контексту догляду за малолітньою дитиною. Зокрема, епізод, який потрапив на відеозапис відображає момент крайнього емоційного та фізичного виснаження матері, яка на той час самостійно здійснювала постійний догляд за малолітнім сином, перебуваючи в умовах безперервного психологічного навантаження, у тому числі зумовленого постійними ракетними обстрілами. Крім того, у дитини діагностовано синдром гіперактивності, що об`єктивно ускладнює процес її виховання, потребує постійної уваги, значного фізичного та емоційного ресурсу тощо. Саме сукупність зазначених обставин призвела до короткочасної емоційної реакції, яка не може бути ототожнена з домашнім насильством або свідчити про існування реальної загрози життю та здоров`ю дитини. Також, представник ОСОБА_2 звертає увагу на безпідставність застосування заявником твердження щодо «систематичного» домашнього насильства. Належну поведінку ОСОБА_2 як матері підтверджують її позитивні характеристики, та обставина, що вона належним чином виховала старшого сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тощо. Також, представник ОСОБА_2 відзначив, що відібрання дитини від матері та винесення щодо неї термінового заборонного припису стало для ОСОБА_2 глибоким емоційним потрясінням. Раптове розлучення з дитиною, якою вона щоденно опікувалась стало для неї тяжким випробуванням. Водночас протягом дії термінового заборонного припису ОСОБА_2 дотримувалась встановленої заборони, по закінченню дії якої намагалась дізнатись про долю, стан здоров`я дитини шляхом прибуття до місця проживання заявника, проте матір заявника відмовилась відчинити двері та надати можливість побачитись з дитиною. З метою побачитись з дитиною у законний спосіб, ОСОБА_2 звернулась до Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з проханням визначити графік зустрічей з дитиною, оскільки батько дитини фактично створює перешкоди у її спілкуванні з сином. На думку заінтересованої особи та її представника заборона будь-яким чином контактувати з дитиною строком на шість місяців є надмірною, непропорційною та такою, що не враховує найкращих інтересів дитини. Повна заборона контактів матері з малолітнім сином строком на шість місяців фактично спрямована не лише на обмеження прав ОСОБА_2 , а й істотно зачіпає права й інтереси самої дитини. Поведінка ОСОБА_2 після подій 10.07.2026 не свідчить про намір продовжувати будь-яку насильницьку поведінку чи про ескалацію конфлікту, а тому підстави для застосування обмежувальних заходів відсутні, у зв`язку із чим представник ОСОБА_2 просить у заяві відмовити.

У судовому засіданні представник заявника адвокат Риндін Д. І.заяву підтримав та просив її задовольнити. Надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у заяві. Додатково вказав, що станом на сьогодні малолітній ОСОБА_4 проживає разом із заявником, який створив для нього належні та безпечні умови проживання. Щодо протиправної поведінки ОСОБА_2 після винесення щодо неї термінового заборонного припису вказав, що вона з`явилась у клініку «Охмадит», що унеможливило проходження дитиною певних процедур, заявник був вимушений з дитиною залишити медичну установу. Заявник не може вийти спокійно з дитиною на вулицю, оскільки поведінка ОСОБА_2 є непередбачуваною. На сьогодні заявник звернувся до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та про визначення місця проживання дитини.

Заявник у судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_2 вони познайомились у лютому 2023 року, почали зустрічатись. Від цих стосунків у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_4 . Після народження сина ОСОБА_2 дуже сильно змінилась. До дитини вона ставилась халатно, іноді навіть жорстоко, не проявляла до ОСОБА_4 материнської любові, хоча свого старшого сина ОСОБА_6 вона обожнює. ОСОБА_2 неодноразово кричала на ОСОБА_4 , нецензурно висловлювалась у його бік, на що заявник постійно робив їй зауваження. Також заявник зазначив, що після народження сина він переїхав жити до ОСОБА_2 у м. Бровари, зробив у ванній кімнаті ремонт, придбав деякі меблі, облаштував квартиру для комфортного проживання його сина. При цьому він періодично приїздив до м. Києва з метою відвідати матір, де міг залишитись на кілька днів. У будь-якому разі він завжди намагався допомагати ОСОБА_2 у вихованні сина, приходив в обідню перерву, щоб погуляти з сином, раніше повертався з роботи, щоб взяти на себе певні обов`язки по догляду за дитиною тощо. Останнього часу він помітив, що син заплаканий, поводиться агресивно, погано спить вночі. Підозрюючи, що така поведінка сина залежить від ставлення матері до нього, він становив у квартирі ОСОБА_2 камери, які зафіксували, що остання вчиняє щодо сина фізичне та психологічне насильство. Заявник зауважив, що у нього склалось враження, що його син заважав ОСОБА_2 , що спричинило таке ставлення останньої до сина.

На запитання суду заявник пояснив, що проблематика нервової системи сина почала спостерігатись з 7-ми місяців дитини, коли у нього тремтіли очі та він їх «закатував», з приводу чого вони з матір`ю дитини звертались до лікарів.

Також, заявник пояснив, що ОСОБА_2 дійсно не порушувала термінового заборонного припису, складеного працівниками Національної поліції, проте одразу після закінчення 10-денного терміну заборон, ОСОБА_2 з`явилась до нього додому з вимогою побачити дитину. Потім приїжджала ще раз, стукала у двері, тож він вимушений був викликати поліцію. Також ОСОБА_2 перешкоджала в отриманні дитиною медичної допомоги тощо.

Наразі заявник боїться виходити на прогулянку з дитиною, оскільки вважає, що ОСОБА_2 може з`явитися у будь-який час та у будь-якому місці.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні суду пояснила, що вона дуже любить свого сина ОСОБА_4 і просить суд не обмежувати її прав як матері на побачення та спілкування з малолітнім сином. Про обставину, зафіксовану 08.07.2026 та 10.07.2026 на відео зазначила, що вона була не права у тій ситуації. Свою поведінку пояснила психологічним виснаженням. Як зазначила ОСОБА_2 , після того як вона завагітніла, поведінка заявника також змінилась. Він тижнями міг не виходити з нею на зв`язок, блокував її телефонні дзвінки. Внаслідок його такої поведінки так вийшло, що їй довелось народжувати самій в умовах ракетного обстрілу міста. Після народження сина вона з заявником домовились, що він їй буде допомагати у вихованні та утриманні сина. Дійсно, заявник допомагав їй матеріально, купляв дитині все, що потрібно. Водночас, постійно з нею заявник не проживав, тож усі клопоти по догляду за малюком лягли на неї особисто. Після того, як дитині виповнилось 3 місяці, заявник знову зник з їх життя на тривалий період, заблокував телефон. Тож, важкі умови життя у м. Бровари (постійні ракетні обстріли, відсутність у квартирі світла, тепла) вона переживала із дитиною самостійно. Крім того, після народження дитини у неї були значні ускладнення, за рекомендацією лікарів вона потребувала спокою та переважно відпочинку, натомість у такому стані вона переважно була сама з новонародженим. Не отримувала вона підтримки й від матері заявника. Навпаки, остання постійно ображала її, безпідставно обзивала її, погрожувала, що вони із заявником відберуть у неї дитину.

У подальшому у ОСОБА_4 виникли проблеми зі здоров`ям. Так, ОСОБА_4 є гіперактивною дитиною, у нього є порушення сну, а також наявні розлади харчування. Дитина може по декілька днів майже нічого не їсти. Як зауважила ОСОБА_2 , обставини, які зафіксовані на відео, як раз відповідають такому періоду, коли вже декілька днів вона не могла нагодувати сина, він відмовлявся від їжі, значно схуд. Тривале перебування ОСОБА_2 у психологічно виснаженому та стресовому стані призвело до того, що хвилювання за здоров`я дитини виразилось у неї у нервовому зриві, що й вбачається на відео, яким заявник обґрунтовує вимоги цієї заяви.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 адвокат Щиголь В. В. суду пояснив, що станом на день розгляду цієї справи ОСОБА_2 звернулась до органу опіки та піклування для встановлення порядку виховання та спілкування з сином ОСОБА_4 . У вимогах заяви він вбачає по суті позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. У даному випадку треба максимально врахувати інтереси дитини на спілкування з матір`ю та підтримання з нею емоційного зв`язку. Просив у заяві відмовити.

Свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 є його матір`ю. Він проживає з матір`ю та, відповідно з братом ОСОБА_4 з часу його народження. Свідок показав, що він спостерігав гарне ставлення до ОСОБА_4 обох батьків. Водночас, зауважив, що заявник з ними постійно не проживав, жив з ними періодичною. Зауважив, що ні разу не бачив, щоб заявник або матір били ОСОБА_4 , також він не чув, щоб матір нецензурно висловлювалась у бік дитини. Крім того, свідок вказав, що бачив відеозапис, яким заявник обґрунтовує цю заяву, проте такої поведінки своєї матері ніколи раніше не спостерігав, вона не схильна до агресії . Зауважив, що у його вихованні матір ніколи не застосовувала ані фізичного ані психологічного насильства. Пояснити подію, що сталась та яка зафіксована на відео він, особисто, може обставинами, які склались - війна, проблеми зі здоров`ям матері.

Свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , показала суду, що вона є тіткою ОСОБА_2 . Вони з ОСОБА_2 є дуже близькими, оскільки у ОСОБА_2 рано померла матір і вона їй її замінила. Тож їй відома вся проблематика взаємовідносин ОСОБА_2 та заявника. Так, свідок показала, що ОСОБА_2 весь час жалілась на заявника, оскільки останній міг раптово зникати з життя ОСОБА_2 , тижнями не відповідати на її телефонні дзвінки, у тому числі і під час вагітності ОСОБА_2 , і після народження дитини. Коли ОСОБА_2 після народження дитини у зв`язку із проблемами зі здоров`ям потребувала уваги та допомоги, заявник не звертав на це увагу. Свідок, як близька людина, допомагала ОСОБА_2 з дитиною, будь-якої агресивної або неналежної поведінки щодо дитини за ОСОБА_2 не помічала. Також, зауважила, що заявник ніколи не розповідав їй про неадекватну поведінку ОСОБА_2 по відношенню до дитини. Ситуація, яка стала підставою для вилучення у ОСОБА_2 дитини, була наслідком нервового зриву ОСОБА_2 , що був спровокований тим, що ОСОБА_2 в умовах обстрілів, за наявності проблем зі здоров`ям було важко самій з дитиною. Вона не відчувала підтримки від заявника. Більш того, матір заявника теж була чинником для хвилювань ОСОБА_2 . Так, на наступний день після пологів ОСОБА_2 , матір заявника подзвонила свідку, «облила брудом» ОСОБА_2 та сказала, що вони з заявником заберуть у неї дитину.

Свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказала, що вона є подругою ОСОБА_2 . Показала, що після того як ОСОБА_2 завагітніла, зі сторони заявника до неї почала проявлятись неповага. Він не проживав постійно з ОСОБА_2 , а інколи приїжджав до неї. Тому, коли заявник перебував у м. Києві, ОСОБА_2 не могла тижнями до нього додзвонитись. Його не було поряд, коли вона потребувала допомоги. Такий випадок був навіть коли ОСОБА_2 потрібно було обирати пологовий будинок, тож це питання їй довелось вирішувати самостійно. ОСОБА_2 розказувала їй, що її ображає не тільки заявник, а й його матір. Також, свідок показала, що син заявника та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 дуже гіперактивна і неслухняна дитина, тож ОСОБА_2 було з сином дуже важко самій.

Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі письмові докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що заявник та заінтересована особа ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З дослідженого у судовому засіданні відео файлу вбачається, що ОСОБА_2 під час годування дитини, після того як дитина відмовляється від прийому їжі, починає на нього голосно кричати, у тому числі вживаючи нецензурну лексику, трясе хлопчика, тримаючи його за одяг, з силою всаджує його собі на коліна для продовження годування тощо. Дитина у цей момент голосно плаче.

З Акту № 425 від 10.07.2026 обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради з питання жорстокого поводження з його малолітнім сином ОСОБА_10 його матір`ю - ОСОБА_2 , що підтверджується відеодоказом. Зокрема, під час годування сина матір вживає нецензурну лексику до сина, б`є його та кидає об підлогу, агресивно поводиться, дитина у цей час голосно кричить та плаче.

В Акті № 40/905-07 від 10.07.2026 проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначено, що дитина, з огляду на її вік, самостійно не може заявити про небезпеку, але на відео зафіксовано факт жорстокого поводження з малолітньою дитиною боку матері. Також, Акт містить відомості, що спеціалістами служби визначено рівень безпеки дитини як «Небезпечний» та прийнято рішення про відібрання дитини від матері та передачу її батьку.

Щодо ОСОБА_2 10.07.2026 також був винесений терміновий заборонний припис строком на 10 діб, до 20.07.2026 до 15.00 год.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як усім зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, а також мотивує врахування або відхилення кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник,та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18 (провадження № 61-3848св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц (провадження № 61-3510св20) та від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19 (провадження № 61-9144св20).

Звертаючись до суду із відповідною заявою, заявник не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про існування ризиків вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо малолітнього сина ОСОБА_3 у майбутньому.

Навпаки, заявник зазначив, що ОСОБА_2 жодного разу не порушила терміновий заборонний припис, винесений щодо неї 10.07.2026.

Прибуття ОСОБА_2 за місцем проживання заявника після закінчення строку термінового заборонного припису з метою побачення з сином не розцінюється судом як намір вчинити нею дії щодо сина, які можна було б кваліфікувати як домашнє насильство. Бажання матері побачити свою дитину є природною потребою останньої та зрозумілим наміром.

У свою чергу, недопуск матері до сина бабою ОСОБА_4 та його батьком за відсутності законних підстав на це, є неправомірними діями та створенням перешкод матері у реалізації нею її батьківських прав.

Заявником по суті наданий лише єдиний доказ агресивної поведінки ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_4 - відеозапис поведінки ОСОБА_2 під час годування сина.

Акт № 40/905-07 від 10.07.2026 проведення оцінки рівня безпеки дитини та терміновий заборонний припис від 10.07.2026 були складені також лише на підставі вказаного вище відеозапису.

Інших будь-яких належних та допустимих доказів дій ОСОБА_2 щодо свого сина ОСОБА_4 , з яких можна було б дійти висновку про вчинення домашнього насильства, заявником суду не надано. Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність доводів заявника про систематичне вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо малолітнього сина.

Надаючи оцінку наявному у матеріалах справи відеозапису, суд враховує, що заявник підтвердив ту обставину, що у ОСОБА_4 наявні розлади харчування, зокрема, дитину важко нагодувати, оскільки останній відмовляється від прийому їжі.

Суд, досліджуючи відеозапис, звертає увагу, що перед початком годування сина ОСОБА_2 створювались умови, які б були сприятливими для дитини під час прийому їжі. Так, зокрема, для дитини включались мультфільми, які б могли зосередити увагу дитину на сюжеті мультику, а не на процесі годування. Перед початком годування матір бавилась з дитиною іграшкою, що могло мати заспокійливий ефект для дитини з гіперактивністю. І тільки після того, як ОСОБА_4 почав вередувати, злазити з рук матері, відмовлятись від їжі, намагаючись вибити ложку з їжею з рук матері, у ОСОБА_2 раптово виник приступ агресії.

Суд, беручи до уваги пояснення заінтересованої особи ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , з яких вбачається, що ОСОБА_2 переважно перебувала наодинці з гіперактивною дитиною, не отримувала стабільної та необхідної підтримки від батька дитини, на самоті перебувала з малолітньою дитиною під час ракетних обстрілів та дронових атак на м. Бровари, зважає на доводи заінтересованої особи ОСОБА_2 та вважає їх достовірними, а саме, що випадок, зафіксований на відео, є нервовим зривом.

Суд відхиляє доводи заявника, що встановлений ОСОБА_4 відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 10.07.2026 діагноз «Синдром гіперактивності вираженого ступеню» є наслідком відношення матері до дитини.

Так, заінтересована особа ОСОБА_2 та заявник у судовому засіданні пояснювали, що у ОСОБА_4 з новонародженого віку були наявні ознаки порушень здоров`я, пов`язані з нервовою системою. Вказане також підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з медичної картки ОСОБА_4 від 13.06.2025.

При ухваленні рішення суд також бере до уваги, що відповідно до Акту № 425 від 10.07.2026 обстеження умов проживання та Акту № 40/905-07 від 10.07.2026 проведення оцінки рівня безпеки дитини, дитина забезпечена всім необхідним для проживання, розвитку та виховання, дитина не має зовнішні ознаки недогляду чи занедбаності, дитина соматично здорова, що свідчить про належне виконання матір`ю батьківських обов`язків та спростовує доводи заявника про халатне ставлення матері до дитини.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) міститься правовий висновок щодо суті (правової природи) обмежувального припису. Так, зокрема, Верховний Суд виснував: «Ураховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».

Після надання ОСОБА_2 пояснень суду, яка щиро розкаювалась у скоєному, з огляду на її емоційний стан під час процесу, суд дійшов висновку, що остання усвідомила неналежність своєї поведінки щодо сина, яка відбулась 08.07.2026 та 10.07.2026. Дотримання ОСОБА_2 вимог термінового заборонного припису, намагання нею у законний спосіб відновити спілкування з сином та повернутись до його виховання, на думку суду також свідчить про відсутність ризиків вчинення ОСОБА_2 будь-яких протиправних дій, у тому числі домашнього насильства, щодо свого малолітнього сина.

Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 звернув увагу, що під час вирішення справи про видачу обмежувального припису суд повинен оцінювати права та інтереси дітей і батьків та не допустити необґрунтованого обмеження одного з батьків у реалізації його прав щодо дітей у разі недоведеності відповідних вимог.

Видача обмежувального припису строком на 6 шість місяців, враховуючи особливості розвитку дитини, якій виповнилось 1,7 років, безумовно призведе до втрати емоційного зв`язку дитини з матір`ю, що є недопустимим у разі відсутності вірогідності вчинення матір`ю домашнього насильства щодо дитини.

За таких обставин, підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 суд не вбачає, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81, частиною третьою статті 258, статтями 259, 263-265, 350-5, частиною першою статті 350-6 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), Служба у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 23567703, місцезнаходження: Київська обл., м. Бровари, вул. Героїв України, буд. 18), Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 37448223, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 14) про видачу обмежувального припису - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне рішення складено 07.10.2026.

Суддя Р. В. Котенко