Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №902/973/26 — Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2026 р. Cправа № 902/973/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Соболєва В.А.,

представників:

позивача - Давидюка В.А.,

відповідача - Дремлюха О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Бетон Сервіс" (вул. Стельмаха Володимира, 32А, м. Рівне, 33018)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд" (вул. Прибережна, буд. 2, кв. 50, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321)

про стягнення 1529716,91 грн,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Бетон Сервіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд" 1529716,91 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №БВ 03/11 від 03.11.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Бетон Сервіс" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд" 1529716,91 грн, з яких: 1100000 грн - основного боргу; 43639,07 грн - 3% річних; 93028,52 грн - інфляційних втрат та 293049,32 грн - пені.

Під час підготовчого провадження учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву (а.с. 78-91, т.1) та клопотання про зменшення розміру неустойки (а.с. 95-112, т.1); позивачем - заперечення щодо поновлення строку на подання відзиву (а.с. 114-117, т.1).

Протокольною ухвалою від 15.09.2026 судом відхилено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, водночас відзив долучено до матеріалів справи.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 29.09.2026 о 16:00 год., про що 15.09.2026 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

На визначений час у судове засідання з`явилися усі учасники справи.

Слід зазначити, що на підставі відповідного клопотання представнику позивача забезпечено участь у судових засіданнях в суді першої інстанції у справі № 902/973/26 в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів поза межами приміщення суду.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача зазначив, що основний борг визнає, щодо стягнення решти складових заборгованості заперечив у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

03.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Бетон Сервіс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд" (Покупець) укладено Договір поставки №БВ 03/11 (Договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується обопільно підписаними сторонами видатковими накладними та відповідними товарно-транспортними накладними.

Доказів оспорення факту поставки чи якості товару матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 5.3.1. Договору розрахунок за фактично отриманий товар проводиться на протязі 3-х банківських днів з моменту його приймання-передачі.

З наданого позивачем Реєстру реалізації товару ТОВ "Комплектенергобуд" слідує, що відповідач до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Бетон Сервіс" із позовом до суду здійснив часткову оплату поставленого товару, у зв`язку з чим неоплаченою залишилась сума 1100000 грн.

Визначаючись щодо наявних у справі доказів та враховуючи норми чинного законодавства, суд виходив із такого.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.ст. 655, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити переданий йому товар у строк та в порядку, визначених договором.

Оскільки відповідач не виконав обов`язок щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, вимога позивача про стягнення 1100000 грн основного боргу є обґрунтованою, визнається відповідачем, тому позов в цій частині підлягає задоволенню повністю.

За фактом прострочення виконання відповідачем основного зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд" 43639,07 грн - 3% річних; 93028,52 грн - інфляційних втрат та 293049,32 грн - пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приписами п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем строків проведення оплати по даному договору, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перерахунок складових заборгованості за відповідні періоди прострочення та суми з урахуванням здійснених проплат (інфляційних втрат та 3% річних - з 28.07.2025 до 16.07.2026; пені - з 28.07.2025 до 28.01.2026) судом встановлено, що нараховані позивачем 3% річних, пеня та інфляційні втрати перебувають в межах розрахунку суду.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 43639,07 грн - 3% річних; 93028,52 грн - інфляційних втрат та 293049,32 грн - пені підлягають задоволенню судом повністю у визначених позивачем сумах.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд враховує таке.

Заявлене відповідачем клопотання мотивоване тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд" не ухилялося від виконання своїх договірних зобов`язань, діяло добросовісно та вживало усіх залежних від нього заходів для їх належного виконання. Відповідач звертає увагу, що нарахована пеня становить понад чверть від суми основного боргу та у разі її стягнення у повному розмірі матиме фактично каральний характер.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24).

Згідно із ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Застосоване у ст.551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата) у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Об`єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ст.233 ГК та ст.551 ЦК, тобто у межах судового розсуду.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлених на підставі належної оцінки доказів і доводів сторін з урахуванням конкретних обставин справи, а також принципів розумності, справедливості й пропорційності.

Суд, дослідивши матеріали справи, зокрема, умови Договору, не встановив обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми пені, оскільки її розмір погоджений сторонами п. 6.2. Договору не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, як це передбачено законом, та становить 26,64 % від суми простроченого основного боргу.

Водночас, розмір нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат не свідчить про надмірний обсяг відповідальності відповідача. Три проценти річних є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Поряд з цим інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора. Такі втрати входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Також суд враховує, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.76, 77 ГПК України на підтвердження негативного фінансового стану, які б свідчили про об`єктивну неможливість виконання належним чином взятих зобов`язань згідно умов Договору, або того, що сплата пені у повному обсязі унеможливить виконання ним інших зобов`язань або спричинить для нього надмірне чи непропорційне фінансове навантаження. Водночас судом встановлено, що відповідач допустив значний строк прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, а заборгованість залишається непогашеною, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Враховуючи встановлену відсутність очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми пені, з огляду на те, що її розмір погоджено сторонами у п.6.2 Договору, беручи до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, суд дійшов висновку про відсутність виняткових (надзвичайних) обставин у спірних правовідносинах та як наслідок відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Із врахуванням встановленого факту прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за Договором, суд вважає, що позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню, передбачену договором, оскільки такі нарахування є стимулюванням належного виконання договірних зобов`язань, та мають компенсаційний характер відповідного заходу відповідальності.

Статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує із умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства, підтверджується матеріалами справи, при цьому в частині основного боргу визнається відповідачем.

За таких обставин позов підлягає задоволенню судом повністю.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача повністю відповідно до ціни позову.

При розподілі судових витрат на сплату судового збору, суд також бере до уваги, що визнання відповідачем основного боргу не створює підставу для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору пропорційно сумі визнаних вимог в силу ч.1 ст. 130 ГПК України, оскільки таке визнання відбулося під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд" (вул. Прибережна, буд. 2, кв. 50, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321, код ЄДРПОУ 43377695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Бетон Сервіс" (вул. Стельмаха Володимира, 32А, м. Рівне, 33018, код ЄДРПОУ 45076284, рахунок НОМЕР_1 в АТ "Акцент-Банк") 1100000 грн - основного боргу; 43639,07 грн - 3% річних; 93028,52 грн - інфляційних втрат; 293049,32 грн - пені та 11756,6 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 08 жовтня 2026 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.