Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №904/2776/26 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 07 жовтня 2026 р.

Справа: №904/2776/26

Суддя: Мартинюк Сергій Віталійович

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2776/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі)

судді – Золотарьової Я.С., Суховарова А.В.

у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 (суддя Ніколенко М.О.)

у справі №904/2776/26

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг

до Фізичної особи-підприємця Храменок Дмитра Олександровича, м. Кривий Ріг

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 91 358,68 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 241,86 грн., інфляційної складової у розмірі 1 745,33 грн., 3% річних у розмірі 803,47 грн., пені у розмірі 977,52 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Храменок Дмитра Олександровича про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 91 358,68 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 241,86 грн., інфляційної складової у розмірі 1 745,33 грн., 3% річних у розмірі 803,47 грн., пені у розмірі 977,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 20.05.2023 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (надалі - виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Храменок Дмитром Олександровичем (надалі – споживач) фактично був укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який у виконавця обліковується за реквізитами № 4030/жб/2 від 20.05.2023 (надалі - Типовий договір), однак, відповідач порушив свої зобов`язання в частині своєчасної сплати за поставлену позивачем теплову енергію та не сплатив вартість послуг з абонентського обслуговування у встановлені строки.

За таких обставин, за розрахунком позивача, у Фізичної особи-підприємця Храменок Дмитра Олександровича утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" за спожиту теплову енергію у розмірі 91 358,68 грн., а також з оплати послуг з абонентського обслуговування у розмірі 241,86 грн.

За порушення строку виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційну складову у розмірі 1 745,33 грн., 3% річних у розмірі 803,47 грн., пеню у розмірі 977,52 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ У СПРАВІ

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/2776/26 позов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП Храменок Дмитра Олександровича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АТ "Криворізька теплоцентраль" (ідентифікаційний код 00130850) суму основної заборгованості у розмірі 91 358,68 грн., плати за абонентське обслуговування у розмірі 241,86 грн., інфляційної складової у розмірі 1745,33 грн., 3% річних у розмірі 803,47 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 293,80 грн. В решті вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем виконано умови договору, у період з листопада 2023 року по березень 2025 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 91 358,68 грн., а також у період з червня 2023 року по жовтень 2025 року надав послуги з абонентського обслуговування у розмірі 241,86 грн, проте докази сплати відповідачем в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням встановлених судом під час розгляду цієї справи строків настання обов`язку споживача з оплати теплової енергії, поставленої у розрахункових місяцях листопад 2023 - березень 2025, нарахування позивачем пені за період з 02.12.2025 до 18.03.2026 є безпідставним, оскільки таке нарахування здійснено позивачем поза межами встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України 6-місячного періоду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погодившись з рішенням суду, через систему "Електронний суд" Храменко Дмитро Олександрович, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 року по справі №904/2776/26 та ухвалити нове рішення про відмову в повному обсязі у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ”.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

У поданій скарзі Скаржник посилається на те, що у належному відповідачу нежитловому приміщенні (м. Кривий Ріг, вул. Софії Перовської, буд. 9, прим. 55) відсутня система централізованого постачання теплової енергії.

Скаржник зазначає, що приміщення було від`єднано від мереж теплопостачання попереднім власником у законний спосіб (із відповідним зверненням про складання акта).

Також Храменюк Д.О. вважає, що письмовий договір про постачання теплової енергії між сторонами не укладався, а відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без договору не допускається.

На думку Відповідача, подані позивачем Акти включення опалення та припинення подачі теплоносія не є доказами надання послуг безпосередньо приміщенню № 55; в матеріалах справи відсутні належні докази щодо технічних характеристик будинку та Позивач не надав доказів щодо площі місць загального користування та допоміжних приміщень, використаних у розрахунку розподілу теплоенергії.

Окремо Скаржник зазначив, що приміщення належить Храменок Д. О. як фізичній особі, а не як суб`єкту підприємницької діяльності (що підтверджується витягом з Реєстру речових прав), в той же час Позивач не довів факт використання приміщення у підприємницькій діяльності. Сам по собі статус підприємця не означає, що особа діє як ФОП у всіх цивільних відносинах, тому спір не підсудний господарським судам відповідно до ст. 20 ГПК України.

УЗАГАЛЬНЕНИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У поданому 19.08.2026 відзиві на апеляційну скаргу АТ «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.

В обґрунтування заявленої позиції Позивач посилається на ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, якщо співвласники протягом 30 днів не обрали іншу модель договірних відносин, договір вважається укладеним шляхом приєднання.

Оскільки ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 55 з 20.05.2023 року і волевиявлення про зміну моделі від співвласників не надходило, із 20.05.2023 року відповідач вважається таким, що приєднався до договору № 4030/жб/2.

Позивач зазначає, що Скаржник не надав доказів законного відключення приміщення. Самовільне відключення чи відсутність радіаторів не припиняє статус споживача та не звільняє від обов`язку оплачувати теплопостачання (що підтверджується сталою практикою Верховного Суду).

Окремо АТ «Криворізька теплоцентраль» зазначає, що нежитлове приміщення № 55 вбудоване в перший поверх 4-поверхового житлового будинку і є його невід`ємною частиною. За законами термодинаміки та ДБН В.2.5-67:2013, теплова енергія передається від стояків, трубопроводів та сусідніх приміщень через внутрішні стіни й перекриття. Отже, будинок опалюється як єдиний комплекс, а спірне приміщення є опалювальним. Посилання Скаржника на дії попереднього власника чи відсутність документів про від`єднання не звільняють нового власника від зобов`язань за фактично отримані послуги.

Щодо підсудності даного спору Позивач посилається на те, що законодавство не виокремлює «ФОП» як окремого суб`єкта права власності - майно завжди реєструється за фізичною особою. Наявність статусу підприємця є додатковою юридичною ознакою особи. Відповідач зареєстрований як ФОП з основним видом діяльності КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Спірне приміщення є нежитловим, не може використовуватись для проживання та призначене для комерційних цілей. Також у самій апеляційній скарзі (стор. 8, абз. 2) відповідач сам підтвердив, що придбав це приміщення саме для здійснення підприємницької діяльності.

РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Мартинюка С.В. (доповідач), судді – Фещенко Ю.В., Золотарьової Я.С.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/2776/26 залишено без руху.

13.08.2026 через систему “Електронний суд” від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/2776/26. Постановлено розглядати апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

19.08.2026 до суду через систему “Електронний суд” від АТ «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заявник заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Фещенко Ю.В. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 №1, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/2776/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Мартинюка С.В. (доповідач у справі), суддів: Золотарьової Я.С., Суховарова А.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2026 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/2776/26 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі), суддів: Золотарьової Я.С., Суховарова А.В.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 з 20.05.2023 є власником нежитлового приміщення загальною площею 142,3 кв.м., вбудованого в І поверх 4-х поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Перовської Софії, буд. 9, прим. 55.

AT “Криворізька теплоцентраль” є теплопостачальною організацією у розумінні приписів Закону України “Про теплопостачання” як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню м. Кривого Рогу.

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою КМУ “Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії” від 21.08.2019 №830.

AT "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, на своєму офіційному сайті розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору власник нежитлового приміщення нежитлового приміщення загальною площею 142,3 кв.м., вбудованого в І поверх 4-х поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Перовської Софії, буд. 9, прим. 55, не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги відповідно до ст. 13 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги”.

За таких обставин, з 20.05.2023 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (надалі - виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Храменок Дмитром Олександровичем (надалі – споживач) фактично був укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який у виконавця обліковується за реквізитами №4030/жб/2 від 20.05.2023 (надалі - Типовий договір).

Пунктом 51 Типового договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 3 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Згідно з п. 52 Типового договору, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Так, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення будь-якою із сторін Типового договору про відмову від цього договору. А отже, Типовий договір від 01.11.2021 був чинним протягом спірного періоду.

Відповідно до п. 5 Типового договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п. 11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (надалі – Методика розподілу).

Пунктом 30 Типового договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.

У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Пунктом 31 Типового договору визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/3020/.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Позивач виконав умови договору, у період з листопада 2023 року по березень 2025 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 91 358,68 грн., а також у період з червня 2023 року по жовтень 2025 року надав послуги з абонентського обслуговування у розмірі 241,86 грн.

Позивач засобами поштового зв`язку направляв акти передачі – прийняття теплової енергії та відповідні рахунки на оплату разом із супровідними листами на адресу споживача (а.с. 38-40).

Пунктом 32 Типового договору встановлено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 34 Типового договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

З урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з оплати поставленої теплової енергії та наданих послуг з абонентського обслуговування що були надані:

- у червні 2023 року настав 31.07.2023;

- у липні 2023 року настав 31.08.2023;

- у серпні 2023 року настав 30.09.2023;

- у вересні 2023 року настав 31.10.2023;

- у жовтні 2023 року настав 30.11.2023;

- у листопаді 2023 року настав 31.12.2023;

- у грудні 2023 року настав 31.01.2024;

- у січні 2024 року настав 29.02.2024;

- у лютому 2024 року настав 31.03.2024;

- у березні 2024 року настав 30.04.2024;

- у квітні 2024 року настав 31.05.2024;

- у травні 2024 року настав 30.06.2024;

- у червні 2024 року настав 31.07.2024;

- у липні 2024 року настав 31.08.2024;

- у серпні 2024 року настав 30.09.2024;

- у вересні 2024 року настав 31.10.2024;

- у жовтні 2024 року настав 30.11.2024;

- у листопаді 2024 року настав 31.12.2024;

- у грудні 2024 року настав 31.01.2025;

- у січні 2025 року настав 28.02.2025;

- у лютому 2025 року настав 31.03.2025;

- у березні 2025 року настав 30.04.2025;

- у квітні 2025 року настав 31.05.2025;

- у травні 2025 року настав 30.06.2025;

- у червні 2025 року настав 31.07.2025;

- у липні 2025 року настав 31.08.2025;

- у серпні 2025 року настав 30.09.2025;

- у вересні 2025 року настав 31.10.2025;

- у жовтні 2025 року настав 30.11.2025.

Докази оплати поставленої теплової енергії та наданих послуг з абонентського обслуговування з боку відповідача в матеріалах справи відсутні.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ І ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо постачання теплової енергії

Як вже було зазначено, AT “Криворізька теплоцентраль” є теплопостачальною організацією у розумінні приписів Закону України “Про теплопостачання” як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню м. Кривого Рогу.

Згідно із ст. 16 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги”, надання комунальних послуг здійснюються безперервно, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.ст. 12, 14 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги”, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених КМУ або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Передбачена можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка самостійно обирається співвласниками багатоквартирного будинку, виключно, на підставі рішення прийнятого відповідно до закону.

Якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги відповідно до ст. 13 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги”.

В даному випадку в матеріалах справи не містяться докази того, що протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору власник нежитлового приміщення нежитлового приміщення загальною площею 142,3 кв.м., вбудованого в І поверх 4-х поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Перовської Софії, буд. 9, прим. 55, прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги відповідно до ст. 13 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги”.

Апеляційний суд зазначає, що відносини, які виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Всупереч доводам Скаржника апеляційний суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення будь-якою із сторін Типового договору про відмову від цього договору. А отже, Типовий договір від 01.11.2021 був чинним протягом спірного періоду.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач засобами поштового зв`язку направляв акти передачі – прийняття теплової енергії та відповідні рахунки на оплату разом із супровідними листами на адресу споживача, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

- у червні 2023 року настав 31.07.2023;

- у липні 2023 року настав 31.08.2023;

- у серпні 2023 року настав 30.09.2023;

- у вересні 2023 року настав 31.10.2023;

- у жовтні 2023 року настав 30.11.2023;

- у листопаді 2023 року настав 31.12.2023;

- у грудні 2023 року настав 31.01.2024;

- у січні 2024 року настав 29.02.2024;

- у лютому 2024 року настав 31.03.2024;

- у березні 2024 року настав 30.04.2024;

- у квітні 2024 року настав 31.05.2024;

- у травні 2024 року настав 30.06.2024;

- у червні 2024 року настав 31.07.2024;

- у липні 2024 року настав 31.08.2024;

- у серпні 2024 року настав 30.09.2024;

- у вересні 2024 року настав 31.10.2024;

- у жовтні 2024 року настав 30.11.2024;

- у листопаді 2024 року настав 31.12.2024;

- у грудні 2024 року настав 31.01.2025;

- у січні 2025 року настав 28.02.2025;

- у лютому 2025 року настав 31.03.2025;

- у березні 2025 року настав 30.04.2025;

- у квітні 2025 року настав 31.05.2025;

- у травні 2025 року настав 30.06.2025;

- у червні 2025 року настав 31.07.2025;

- у липні 2025 року настав 31.08.2025;

- у серпні 2025 року настав 30.09.2025;

- у вересні 2025 року настав 31.10.2025;

- у жовтні 2025 року настав 30.11.2025.

Однак матеріали справи не містять доказів оплати поставленої позивачем теплової енергії та сплати вартості послуг з абонентського обслуговування у встановлені строки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доведеними належним чином обставини щодо постачання Позивачем теплової енергії до приміщення Скаржника та наявність підстав для задоволення позовних вимог за спожиту теплову енергію у розмірі 91 358,68 грн., а також з оплати послуг з абонентського обслуговування у розмірі 241,86 грн.

Щодо обов`язку сплачувати надані послуги

Відповідно до положень ч. 8 п. 45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 індивідуальний споживач зобов`язаний дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства (не допускати втручання у внутрішньобудинкову систему теплопостачання, її переобладнання) під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.

Споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Варто зазначити, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється тільки в тому випадку, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування схемою теплопостачання відповідно до Закону України «Про теплопостачання». Отже, забороняється самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Також, згідно п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж централізованого опалення, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж, не зобов`язані, але мають право виключно за власним рішенням у встановленому порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачанння) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України від 26 липня 2019 року №169, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 серпня 2019 р. за № 982/33953 затверджено Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - Порядок).

Відповідно до Порядку при відмові споживачів від централізованого теплопостачання припинення споживання теплової енергії повинно бути виконано з дозволу компетентного органу та в порядку, визначеному законодавством: з дозволу постійно діючої міжвідомчої комісії, яка створена органом місцевого самоврядування, за умови отримання технічних умов, роботи по відключенню повинні проводитись монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача квартири. Роботи з відключення виконуються у міжопалювальний період.

З огляду на зазначене, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Подібні висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 22.07.2020 у справі №500/5362/17, від 01.12.2021 у справі № 607/25229/18, від 23.12.2021 у справі № 522/10647/15-ц, від 06.12.2023 у справі № 212/10834/21, від 17.04.2025 у справі №920/277/23.

Апеляційний суд зазначає, що самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг.

Крім того, самовільне відключення споживача від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення споживача від оплати за послуги теплопостачання.

Колегія суддів зазначає, що Скаржником не надано доказів відключення від системи централізованого теплопостачання у відповідності до процедури визначеної даним Порядком.

Окремо апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що нежитлове приміщення загальною площею 142,3 кв.м., за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Святителя Георгія Богослова ( колишня назва Перовської Софії), буд.9 прим.55, яке належить скаржнику, розташоване на першому поверсі чотириповерхового житлового будинку, а точніше вбудовано в перший поверх чотириповерхового житлового будинку.

Отже, система опалення приміщення скаржника є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване, при цьому, теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер`єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.

Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

Отже, багатоквартирний будинок в цілому є об`єктом теплопостачання, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Враховуючи, що належне скаржнику нежитлове приміщення є невід`ємною частиною житлового будинку, що неспростовано відповідачем, відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відключення його від мережі опалення у встановленому законом порядку, вказане приміщення є опалювальними.

Аналогічна правова позиція закріплена у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2023 по справі № 904/1527/22, від 06.01.2025 по справі №904/3181/24, від 07.02.2025 по справі № 908/399/24, від 03.02.2025 по справі № 908/776/24.

Окремо колегія суддів звертає увагу сторін на те, що обов`язок щодо збереження технічної документації та документів на приміщення покладається на власника майна, а відсутність у відповідача документів про начебто від`єднання приміщення від системи централізованого теплопостачання попереднього власника не звільняє від зобов`язань за фактичне користування послугами.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд відхиляє доводи Скаржника в цій частині та зазначає, що у Відповідача наявний обов`язок сплачувати зобов`язання за поставлену теплову енергію.

Щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені

Відповідно до п. 45 Типового договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за днем граничного строку внесення плати за послугу.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 45 Типового договору позивач нарахував пеню у розмірі 0,01 відсотка від суми заборгованості за спожиту теплову енергію за загальний період з 02.12.2025 до 18.03.2026 у розмірі 977,52 грн.

Апеляційний суд зазначає, що під час перевірки наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що позивачем не було дотримано вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (яка була чинною станом на момент виникнення зобов`язання з оплати теплової енергії, поставленої у період з листопада 2023 року по березень 2025 року), відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 977,52 грн. є не обґрунтованими.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 803,47 грн. за загальний період з 02.12.2025 до 18.03.2026 та інфляційну складову у розмірі 1 745,33 грн. за загальний період (фактично) з грудня 2025 року по лютий 2026 року.

Перевіривши надані розрахунки 3% річних та інфляційної складової апеляційний суд встановив, що вони виконані правильно та відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення інфляційної складової у розмірі 1 745,33 грн. та 3% річних у розмірі 803,47 грн. є обґрунтованими.

Щодо підсудності спору

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Храменок Дмитро Олександрович з 20.05.2023 є власником нежитлового приміщення загальною площею 142,3 кв.м., вбудованого в І поверх 4-х поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Перовської Софії, буд. 9, прим. 55.

Відповідач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованим з основним видом діяльності «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (КВЕД 68.20). Спірне приміщення, яке належить скаржнику, є нежитловими приміщенням у багатоквартирному будинку, відповідно не може використовуватись відповідачем для проживання, а лише у комерційних цілях використовується у межах підприємницької діяльності.

Апеляційний суд зазначає, що правовий підхід щодо співвідношення статусу фізичної особи та фізичної особи-підприємця (ФОП) ґрунтується на положеннях Цивільного кодексу України, законодавства про державну реєстрацію, а також на усталеній практиці Верховного Суду України. Цей підхід полягає у тому, що фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не перестає бути фізичною особою, а лише набуває додаткову юридичну ознаку - статус підприємця.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Згідно зі статтями 25 та 26 ЦК України, усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки, які виникають з моменту народження та припиняються зі смертю. Фізична особа здатна бути власником будь-якого майна, крім того, що за законом не може перебувати у приватній власності.

Частина 1 ст. 50 ЦК України визначає, що фізична особа має право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність. Це право реалізується за умови державної реєстрації, як передбачено, зокрема, ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», відповідно до якої фізична особа набуває статусу підприємця лише з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру, і втрачає цей статус із внесенням запису про припинення діяльності.

Суб`єктами права власності є фізичні особи, юридичні особи, держава та територіальні громади.

Законодавство не містить такого окремого суб`єкта права, як фізична особа-підприємець. Це означає, що незалежно від наявності статусу ФОП, власником майна завжди залишається фізична особа, а не фізична особа-підприємець, оскільки останнє є лише функціональною характеристикою особи, що діє в межах господарської діяльності.

Подібний за змістом підхід викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 у справі № 306/2004/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 904/10132/17, від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18, від 02.10.2019 у справі № 263/2359/19, за змістом яких вбачається, що фізична особа підприємець не є окремим суб`єктом права, а отже не може вважатися відмінним власником майна .

Колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що саме з наведених обставин при вирішенні питань юрисдикції, особливо у справах про право власності на об`єкти нерухомості, ключовим критерієм має бути не лише формальний статус особи як ФОП, а фактичне використання майна . Тобто, сам факт наявності статусу підприємця не визначає господарський характер правовідносин визначальними є обставини використання майна для здійснення підприємницької діяльності.

Окремо апеляційний суд наголошує, що за змістом апеляційної скарги Скаржник самостійно визначив призначення набутого об`єкту нерухомості, зокрема те, що нерухоме майно було придбано для здійснення підприємницької діяльності, що відповідає його зареєстрованим основним видом діяльності «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (КВЕД 68.20).

Враховуючи викладене, колегія апеляційного господарського суду відхиляє доводи Скаржника в цій частині та зазначає, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/2776/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 у справі №904/2776/26 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя С.В. Мартинюк

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя А.В. Суховаров

Оригінал: reyestr.court.gov.ua