Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №908/1570/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 року м. Дніпро Справа № 908/1570/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Ярешко О.В.

суддів: Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КРЕДО” (69068, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд. 34, наявний зареєстрований електронний кабінет) на Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2026 (суддя Азізбекян Т.А., повне рішення складено 19.08.2026) у справі № 908/1570/26

за позовом: Приватного акціонерного товариства “АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ “СКАРБНИЦЯ” (79005, м. Львів, вул. Саксаганського, 5 ЄДРПОУ 13809430)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КРЕДО” (69068, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд. 34 ЄДРПОУ 13622789)

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Приватне акціонерне товариство “АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ “СКАРБНИЦЯ” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КРЕДО” про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 49916,64 грн., інфляційних втрат у розмірі 12684,50 грн., пені у розмірі 29728,34 грн., 3% річних у розмірі 3054,17 грн., а всього - 95383,65 грн.

Позов заявлено на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР216710650 відповідача та норм ст.ст. 549, 625, 993, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Позивачем, у порядку ст. 46 ГПК України, була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду. У заяві позивачем було зазначено, що оскільки часткова сплата відповідачем страхового відшкодування відбулася 16.10.2024, розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснюється за два періоди: до дати часткової оплати, виходячи з повної суми зобов`язання (49916,64 грн.), та після часткової оплати, виходячи з залишку непогашеної заборгованості (13447,27 грн.). З урахуванням часткового та простроченого погашення відповідачем заборгованості у розмірі 36469,37 грн., загальний розмір позовних вимог становить 31728,48 грн., а саме: основний борг - 13447,27 грн., пеня - 11530,86 грн., три проценти річних - 1226,99 грн., інфляційні втрати - 5523,36 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.08.2026 у справі № 908/1570/26 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КРЕДО” на користь Приватного акціонерного товариства “АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ “СКАРБНИЦЯ” страхове відшкодування у розмірі 13447 (тринадцять тисяч чотириста сорок сім) грн. 27 коп., пеню у сумі 11530 (одинадцять тисяч п`ятсот тридцять) грн. 86 коп., 3% річних у сумі 1226 (одна тисяча двісті двадцять шість) грн. 99 коп., інфляційні втрати у сумі 5523 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять три) грн. 36 коп., 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору та 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи позов, суд встановив, що на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача в межах фактичних витрат (49916,64 грн.) перейшло право вимоги (суброгація) до страховика (відповідача) винуватця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідач частково сплатив лише 36469,37 грн., застосувавши коефіцієнт фізичного зносу. Суд відхилив такий розрахунок відповідача, зазначивши, що реальним доказом розміру збитків є фактично сплачені витрати на відновлювальний ремонт за рахунками СТО та платіжними інструкціями, тоді як Звіт про оцінку, на який посилався відповідач, є лише попереднім оціночним документом. При цьому, часткова виплата не припиняє зобов`язання, тому залишкова сума страхового відшкодування у розмірі 13447,27 грн. підлягає примусовому стягненню.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання понад передбачений п. 36.2 ст. 36 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” 90-денний строк, суд задовольнив вимогу про стягнення пені у сумі 11530,86 грн., а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1226,99 грн. та інфляційні втрати у сумі 5523,36 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн. суд визнав підтвердженими доказами, а також співмірними з ціною позову та складністю справи.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КРЕДО” звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило:

1. Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2026 у справі № 908/1570/26 змінити у частині розміру стягнутих з ТДВ “СК “КРЕДО” пені, інфляційних втрат, 3% річних, витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.

2. Зменшити розміри пені до 3689,24 грн., інфляційних втрат - до 4381,85 грн., 3% річних - до 981,48 грн., що підлягають стягненню з ТДВ “СК “КРЕДО”.

3. Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ТДВ “СК “КРЕДО”, до розумного та співмірного розміру.

4. Здійснити новий розподіл судового збору, пропорційно до фактичного розміру задоволених позовних вимог з урахуванням результатів апеляційного перегляду справи.

Скаржник не погодився з рішенням суду першої інстанції у частині визначення розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат та витрат на професійну правничу допомогу, вважає його у цій частині таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначив, що обставина отримання 06.05.2024 відповідачем вимоги позивача № 73.180 від 24.04.2024 про виплату страхового відшкодування у розмірі 49916,64 грн. була предметом дослідження суду першої інстанції та встановлена судом, а відтак не потребує додаткового доказування під час апеляційного розгляду. Таким чином, відповідно п. 36.2 ст. 36 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” строк прийняття страховиком рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування спливав 04.08.2024 включно. Отже, нарахування штрафних санкцій має здійснюватися з 05.08.2024. Натомість, суд першої інстанції безпідставно визначив початком періоду нарахування санкцій 06.06.2024, з чим апелянт не погодився.

Крім того, 16.10.2024 відповідач здійснив часткову виплату страхового відшкодування у сумі 36469,37 грн., відповідно саме з цієї дати (з 16.10.2024) розмір фактично невиконаного грошового зобов`язання становив 13447,27 грн. Відтак, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму 49916,64 грн. може здійснюватися лише за період із 05.08.2024 по 16.10.2024. За розрахунком апелянта, правильний розмір відповідних нарахувань за зазначений період становить: інфляційні втрати – 1970,19 грн., 3% річних – 298,68 грн., пеня – 2588,57 грн. Тобто, розмір цих сум судом завищено.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені може здійснюватися не більше, ніж протягом шести місяців, тобто по 05.02.2025 включно. З 17.02.2024 пеня могла нараховуватися лише на суму 13447,27 грн. (з урахуванням часткової оплати). Отже, правильний період та база нарахування пені мають, за розрахунком апелянта, визначатися: на суму 49916,64 грн. – за період із 05.08.2024 по 16.10.2024 включно (сума пені складає 2588,57 грн.), на суму 13447,27 грн. – за період із 17.10.2024 по 05.02.2025 включно (сума пені складає 1100,67 грн.). Враховуючи наведене, розмір пені, визначений судом першої інстанції у сумі 11530,86 грн. підлягає зменшенню до фактично належного розміру. За розрахунком апелянта, загальний розмір платежів, які підлягають стягненню понад суму основного страхового відшкодування, становить 9052,57 грн. Судом першої інстанції безпідставно додатково стягнуто загальну суму у розмірі 9228,64 грн.

Щодо стягнутої судом суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., апелянт вважає цю суму необґрунтованою, неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, складністю справи, ціною позову та фактичним розміром задоволених вимог.

Також позивач, зменшуючи розмір позовних вимог, не зменшив заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу, який залишився у сумі 15000,00 грн. Після часткового виконання відповідачем свого зобов`язання, обсяг спору істотно зменшився, а отже, відповідно зменшився і фактичний обсяг роботи, необхідний для представництва інтересів позивача. До того ж, розрахунок штрафних санкцій позивача виявився неправильним. Зауважив, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, що свідчить про відсутність значної процесуальної складності спору; судове засідання у справі фактично не вимагало особистої участі представників сторін, а справа була розглянута за наявними матеріалами; фактичний розмір невиконаного основного зобов`язання становив лише 13447,27 грн. Тобто, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу становить майже 47,28% від загальної суми позовних вимог та перевищує суму основної заборгованості у розмірі 13447,27 грн.

Апелянт також не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судового збору, вважає, що розмір судового збору, стягнутий з відповідача, підлягає зменшенню з урахуванням фактичного розміру задоволених позовних вимог. У разі зменшення апеляційним судом розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних, відповідно має бути здійснений і перерозподіл судового збору пропорційно до фактично задоволених позовних вимог. Крім того, при визначенні розміру судового збору суд першої інстанції мав врахувати заяву позивача про зменшення позовних вимог.

4. Узагальнений виклад доводів та заперечень інших учасників справи

16.09.2026, у встановлений судом строк, через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Як зазначено, позивач, ознайомившись із доводами апеляційної скарги, категорично не погоджується зі скаргою у частині зменшення присуджених судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн. Доводи скарги вважає необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не спростовують встановлених судом обставин щодо реальності, необхідності та розумності понесених позивачем витрат.

Просив апеляційну скаргу на судове рішення у частині вимог про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення, рішення суду у цій частині – без змін.

5. Рух справи у суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий – Ярешко О.В. (суддя-доповідач), судді: Демчина Т.Ю., Стефанів Т.В.

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Ярешко О.В., суддів: Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В. ухвалою від 08.09.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КРЕДО” на Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2026 у справі № 908/1570/26. Ухвалив апеляційну скаргу розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребував матеріали справи № 908/1570/26 з Господарського суду Запорізької області.

Ухвала суду була доставлена до зареєстрованих електронних кабінетів сторін 08.09.2026.

15.09.2026 матеріали справи № 908/1570/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддею-доповідачем було проведено підготовчі дії, про що здійснено доповідь колегії суддів.

Відповідно до частини десятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову у цій справі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, становить 31728,48 грн. та є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (332800 грн. 00 коп.), справа не належить до переліку справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційна скарга розглядається у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Постанову у справі ухвалено за результатами розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

6. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Судом першої інстанції встановлені такі неоспорені обставини.

15.11.2022 між СП “Галка Лтд” та ПрАТ “АСК “СКАРБНИЦЯ”” було укладено Договір страхування транспортного засобу № 20/14014/АТ/22, предметом якого є страхування транспортного засобу Lexus NX 300H, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 .

29.10.2023 о 16:30 год. на вул. Володимира Великого, 17 у м. Львів відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участі: автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , відповідального за спричинення ДТП, та автомобіля Lexus NX 300H, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

Факт настання ДТП, її обставини та вина ОСОБА_1 у спричиненні ДТП підтверджуються Повідомленням від 29.10.2023 про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом), складеним учасниками ДТП на місці пригоди.

Згідно з витягом із Централізованої бази даних МТСБУ, цивільно-правова відповідальність особи, відповідальної за спричинення ДТП, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ “СК “КРЕДО”” за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР216710650.

30.10.2023 до ПрАТ “АСК “СКАРБНИЦЯ” було подано Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (про пошкодження транспортного засобу).

28.02.2024 до ПрАТ “АСК “СКАРБНИЦЯ” СП “Галка ЛТД” подано Заяву про виплату страхового відшкодування.

29.02.2024 ПрАТ “АСК “СКАРБНИЦЯ” складено страховий акт № 95/К/23 (аварійний сертифікат) з Додатком № 1 до нього, відповідно якого розмір страхового відшкодування за наслідками ДТП від 29.10.2023 становить 49916,64 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 28.02.2024, страхового акту 95/К/23, Акту огляду транспортного засобу від 08.11.2023 та Звіту № ФД-0284 від 19.12.2023 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу, ПрАТ “АСК “СКАРБНИЦЯ” здійснило виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 49916,64 грн., яка перерахована безпосередньо на рахунок ремонтного підприємства на підставі наданих ремонтних рахунків (Рахунок № 33 від 26.02.2024 ФОП Приведа Р.В., Рахунок № 184 від 27.02.2024 ТзОВ “Юнайтед Армор Груп”, Рахунок № АП00004411 від 31.10.2023 ТзОВ “Львів Авто Преміум”).

Виплата страхового відшкодування підтверджується платіжними інструкціями № 13204 від 31.10.2023 на суму 26911,64 грн., № 14065 від 29.02.2024 на суму 11075,00 грн. та № 14066 від 29.02.2024 на суму 11930,00 грн.

24.04.2024 ПрАТ “АСК “СКАРБНИЦЯ” звернулося до ТДВ “СК “КРЕДО” із вимогою № 73.180 про виплату страхового відшкодування у розмірі 49916,64 грн., в якій позивачем встановлено строк для добровільного виконання грошового зобов`язання – 30 календарних днів з моменту отримання вимоги.

Вимога позивача № 73.180 від 24.04.2024 про виплату страхового відшкодування у розмірі 49916,64 грн. отримана відповідачем 06.05.2024.

Відповідач 16.10.2024 здійснив часткову виплату позивачу у сумі 36469,37 грн.

Отже, за даним страховим випадком сума страхового відшкодування становить 13447,27 грн.

7. Позиція Центрального апеляційного господарського суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи учасників справи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що ТДВ “СК “КРЕДО” оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині розміру стягнутих з ТДВ “СК “КРЕДО” пені, інфляційних втрат, 3% річних, які просить зменшити у зв`язку з неправильним їх розрахунком, а також у частині витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення лише у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак, з урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, у порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції у частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно: настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, виплати ПрАТ “АСК “СКАРБНИЦЯ” страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 49916,64 грн., отримання відповідачем 06.05.2024 вимоги позивача № 73.180 від 24.04.2024 про виплату страхового відшкодування у розмірі 49916,64 грн. та здійснення відповідачем 16.10.2024 часткової виплати позивачу суми у розмірі 36469,37 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у Постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Згідно статті 992 Цивільного кодексу України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України, який був діючим на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно ч. 36.2 ст. 36 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року

№ 1961-IV, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно ч. 36.5 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Як встановлено судом першої інстанції, та не оспорюється учасниками справи, позивач надіслав відповідачу вимогу № 73.180 від 24.04.2024 про виплату страхового відшкодування у розмірі 49916,64 грн., яка отримана останнім 06.05.2024.

Письмова відповідь відповідача на вимогу у матеріалах справи відсутня. Разом з тим, відповідачем 16.10.2024 було здійснено на користь позивача часткову виплату суми у розмірі 36469,37 грн., у зв`язку з чим позивачем було зменшено розмір позовних вимог, у тому числі у частині стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Згідно долученого до заяви про зменшення розміру позовних вимог розрахунку, позивач нарахував пеню на суму боргу 49916,64 грн. за період із 06.06.2024 по 16.10.2024 та на суму боргу 13447,27 грн. (після часткової оплати) за період із 17.10.2024 по 26.06.2026. За аналогічні періоди були нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Суд першої інстанції погодився з розрахунками позивача, прийнявши до уваги встановлений вимогою № 73.180 від 24.04.2024 тридцятиденний строк на виплату страхового відшкодування та визначивши початок періоду для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат - 06.06.2024.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком Господарського суду Запорізької області не погоджується, оскільки, враховуючи приписи ч. 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV, відповідач був зобов`язаний сплатити на користь позивача страхове відшкодування протягом 15 днів з дня узгодження його розміру, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Тобто, Законом встановлений чіткий граничний строк для сплати страхового відшкодування, який не може бути більшим 90 днів з моменту отримання, у даному випадку вимоги, якою було повідомлено про сплату позивачем страхового відшкодування страховику, та саме у разі порушення цього строку настає негативний наслідок у вигляді сплати пені та відшкодувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

А відтак, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період із 06.06.2024 (через тридцять днів з моменту отримання вимоги) є неправомірним.

У даному випадку колегія суддів погоджується з доводами, наведеними в апеляційній скарзі, що нарахування передбачених законом пені, а також 3% річних та інфляційних втрат має починатися з 91-го дня з моменту отримання (06.05.2024) відповідачем вимоги.

Разом з тим, апелянт не врахував приписи статті 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України, якими визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", граничний строк на виплату суми страхового відшкодування сплинув 05.08.2024, оскільки 90-м днем (04.08.2024) для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування був вихідний день (неділя). А отже, пеню, 3% річних та інфляційні втрати слід нараховувати з 06.08.2024.

Колегія суддів зауважує, що пункт 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає граничний строк на виплату суми страхового відшкодування, але він не містить власних правил обчислення строків. Відтак, слід керуватися загальними правилами визначення строків.

Апелянт також помиляється у кінцевому дні нарахування – 16.10.2024 на суму боргу 49916,64 грн., оскільки цього дня ним було здійснено часткову оплату у сумі 36469,37 грн., а отже, сума боргу у розмірі 49916,64 грн. станом на 16.10.2024 вже не існувала.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що пеня на суму боргу 49916,64 грн. за період із 06.08.2024 по 15.10.2024 включно становить 2517,65 грн., 3% річних – 286,41 грн., інфляційні втрати – 1052,74 грн. (серпень 2024 – вересень 2024).

Пеня на суму боргу 13447,27 грн. (з урахуванням часткової оплати 16.10.2024 суми 36469,37 грн.) за період із 16.10.2024 по 05.02.2025 (у межах визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку) становить 1120,85 грн.

Суд першої інстанції при перевірці розрахунку пені помилково не застосував норму матеріального права - ч. 6 ст. 232 ГК України.

3% річних на суму боргу 13447,27 грн. за період із 16.10.2024 по 26.06.2026 (у межах визначеного позивачем періоду) становить – 682,82 грн., інфляційні втрати – 2697,12 грн. (за період із жовтня 2024 по червень 2026).

Таким чином, загальна сума пені, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача становить 3638,50 грн., 3% річних – 969,23 грн., інфляційні втрати – 3749,86 грн.

Відповідно, судом першої інстанції неправомірно стягнуто з відповідача на користь позивачу пеню у сумі 7892,36 грн., 3% річних у сумі 257,76 грн. та інфляційні втрати у сумі 1773,50 грн.

У стягненні цих сум слід відмовити. Таким чином, апеляційна скарга у цій частині підлягає задоволенню колегією суддів частково з підстав, вказаних вище.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У зв`язку з наведеним вище, враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2026 у справі № 908/1570/26 у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 11530 грн. 86 коп., 3% річних у сумі 1226 грн. 99 коп., інфляційних втрат у сумі 5523 грн. 36 коп., з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову Приватного акціонерного товариства “АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ “СКАРБНИЦЯ” та стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КРЕДО” на користь Приватного акціонерного товариства “АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ “СКАРБНИЦЯ” 3638 грн. 50 коп. пені, 969 грн. 23 коп. 3% річних, 3749 грн. 86 коп. інфляційних втрат.

Щодо стягнення з відповідача 15000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Судом першої інстанції встановлено неоспорені обставини, а саме: укладення між позивачем та Адвокатським бюро “Анни Горбаєнко” договору про надання правничої допомоги № 73/23 від 01.01.2023.

Відповідно до п.п. 1.1, 6.1 цього договору, бюро приймає на себе доручення клієнта про надання останньому правової допомоги, а клієнт зобов`язується сплатити бюро гонорар за надану правову допомогу, а також, у випадку необхідності, - фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору. Розмір гонорару встановлюється у відповідності до кількості витраченого часу на виконання доручень клієнтів в порядку п. 1.2 договору.

Згідно з п. 1.2 цього договору, надання правової допомоги здійснюється на підставі окремих доручень клієнта, що можуть бути здійснені усно, письмово, засобами електронного зв`язку.

Позивач доручив Адвокатському бюро “Анни Горбаєнко” здійснити підготовку позовної заяви про відшкодування шкоди в порядку суброгації до ТДВ “СК “КРЕДО” на суму заборгованості в розмірі страхового відшкодування, здійснити обрахунок штрафних санкцій та включити їх у ціну позову, здійснити всі необхідні процесуальні дії для подачі цієї позовної заяви до суду, а також здійснювати представництво інтересів позивача в провадженні за цим позовом. Розмір гонорару погоджено в сумі 15000,00 грн.

У межах виконання доручення Адвокатським бюро було здійснено аналіз фактичних обставин справи, досліджено документи щодо ДТП, договору добровільного страхування, страхового випадку, здійсненої страхової виплати, наявності чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності винної особи, підготовлено правову позицію щодо переходу до позивача права вимоги в порядку суброгації, здійснено розрахунок інфляційних втрат, пені та трьох процентів річних, сформовано доказову базу та підготовлено позовну заяву до суду.

Правова допомога позивачу у цій справі надавалась адвокатом Горабаєнко А.С. на підставі ордеру серії ВК № 1231827 від 26.06.2026, виданого Адвокатським бюро “Анни Горбаєнко”. Повноваження Горабаєнко А.С. як адвоката підтверджуються свідоцтвом серії РН № 1907 від 25.09.2020 про право на заняття адвокатською діяльністю.

На оплату вказаних послуг позивачу виставлено рахунок № 73.23/180 від 05.02.2026 на суму 15000,00 грн. Платіжною інструкцією № 19672 від 26.03.2026 позивач оплатив на користь Адвокатського об`єднання “Анни Горбаєнко” за надання правничої допомоги суму 15000,00 грн.

При оцінці обґрунтованості заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції врахував підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., погодження вартості цієї правової допомоги позивачем із Адвокатським об`єднанням “Анни Горбаєнко” та факт сплати позивачем на користь Адвокатського об`єднання. Зазначений розмір витрат суд вважає співмірним із заявленою до стягнення сумою. Крім того, суд врахував, що тривала затримка у виплаті страхового відшкодування та збільшення періоду прострочення виплати страхового відшкодування були зумовлені неправомірними діями відповідача, які змусили позивача звернутися до адвоката за отриманням правової допомоги з метою подачі позову до суду.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог у цій справі, витрати на правничу допомогу у сумі 15000,00 грн. були покладені на відповідача.

Апелянт вважає цю суму необґрунтованою, неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, складністю справи, ціною позову та фактичним розміром задоволених вимог.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 131 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Згідно європейських стандартів, зокрема, пункту 14 Рекомендацій № R(81)7 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» (on measures facilitating access to justice), за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, у тому числі, гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Також, у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта у суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 Додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 Додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У Постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Верховний Суд у Постанові від 23.01.2025 у справі № 240/32993/23 зробив висновок, що є допустимим обґрунтоване зазначення в акті виконаних адвокатом робіт лише вартості всього обсягу виконаної ним роботи, без прив?язки такої роботи до її погодинної або фіксованої вартості.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У Постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у Постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства “АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ “СКАРБНИЦЯ”, до стягнення з відповідача належать витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10299,73 грн.

Оскільки позов судом першої інстанції був задоволений повністю, суд стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн., визнавши їх співмірними з ціною позову та складністю справи, не прийнявши до уваги заперечення відповідача щодо необґрунтованості їх розміру, що були викладені у відзиві на позовну заяву.

Судова колегія не погоджується з такою позицією суду першої інстанції та вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що розмір витрат на правничу допомогу у заявленій позивачем сумі (15000,00 грн.) не є співмірним зі складністю справи та підготовкою до її розгляду, оскільки спір у справі не є складним, предметом розгляду у справі є стягнення страхового відшкодування з відповідача, який не потребує оцінки та опрацювання значного об`єму нормативних документів, доказів та судової практики. Так, апеляційний суд звертає увагу на те, що кількість підготовлених адвокатом процесуальних документів по суті спору не є значною (позовна заява, відповідь на відзив та заява про зменшення розміру позовних вимог). При цьому, заява про зменшення розміру позовних вимог була подана у зв`язку з тим, що при підготовці позову адвокатом не було враховано здійснену відповідачем до подання позову оплату страхового відшкодування. Колегія звертає увагу на те, що адвокат Горбаєнко А.С. взагалі не брала участі у судових засіданнях.

Наведеного не було взято до уваги місцевим господарським судом.

Судова колегія акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що підстави для зменшення розміру правничої допомоги, заявленої позивачем у розмірі 15000,00 грн., відсутні, оскільки при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

З урахуванням вимог розумності та справедливості, виваженості, складності справи, прийнявши до уваги подані заперечення апелянта, апеляційний суд вважає наявними підстави для зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до суми 8000,00 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Така сума, на переконання колегії суддів, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності її розміру, є співрозмірною з виконаними Адвокатським об`єднанням “Анни Горбаєнко” робіт (наданими послугами).

При цьому, колегія суддів зауважує, що скаржником не надані власні розрахунки витрат на правничу допомогу, які він вважає співмірними та обґрунтованими.

Відтак, доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо суми витрат позивача на професійну правничу допомогу, знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного Рішення, у зв`язку з чим судова колегія зазначає, що апеляційна скарга підлягає у цій частині задоволенню.

8. Розподіл судових витрат

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, згідно зі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Відтак, з позивача на користь відповідача стягується 3687,01 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи скасування судового рішення та часткове задоволення позовних вимог, апеляційним судом здійснюється новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції. З відповідача на користь позивача стягується 1828,13 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Щодо посилання апелянта на те, що при визначенні розміру судового збору суд першої інстанції мав врахувати заяву позивача про зменшення позовних вимог, колегія суддів зазначає таке. При зверненні до суду, позивачем був сплачений судовий збір у мінімальному розмірі: 2662,40 грн., встановленому Законом України “Про судовий збір” (не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а відтак, при зменшенні ним розміру позовних вимог, суд першої інстанції не мав підстав повертати позивачу судовий збір.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КРЕДО” на Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2026 у справі № 908/1570/26 – задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2026 у справі № 908/1570/26 скасувати у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 11530 грн. 86 коп., 3% річних у сумі 1226 грн. 99 коп., інфляційних втрат у сумі 5523 грн. 36 коп., 15000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Ухвалити нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства “АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ “СКАРБНИЦЯ” задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КРЕДО” на користь Приватного акціонерного товариства “АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ “СКАРБНИЦЯ” 3638 грн. 50 коп. пені, 969 грн. 23 коп. 3% річних, 3749 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

5. В іншій частині Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2026 у справі № 908/1570/26 залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КРЕДО” на користь Приватного акціонерного товариства “АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ “СКАРБНИЦЯ” 1828,13 грн. судового збору за подання позовної заяви.

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ “СКАРБНИЦЯ” на користь Товариства з додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КРЕДО” 3687,01 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Видачу наказів із зазначенням усіх необхідних реквізитів доручити Господарському суду Запорізької області.

9. Матеріали справи № 908/1570/26 повернути Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги визначено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.10.2026.

Головуючий суддя О.В. Ярешко

Судді Т.Ю. Демчина

Т.В. Стефанів