Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №904/3265/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 м.Дніпро справа №904/3265/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)

суддів: Кошлі А.О., Демчини Т.Ю.

з секретарем судового засідання Ігнатенко Г.В.

за участю представника скаржника: Хандога А.В., адвокат

за участю представника позивача: Білан С.А., адвокат

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 про відмову у задоволенні заяви відповідача від 30.06.2026 про заміну відповідача правонаступником (суддя Новікова Р.Г.) у справі

за позовом Дніпровської міської ради м. Дніпро

до фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1514919 грн 85 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовної заяви.

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1449394 грн 62 коп. за користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: м.Дніпро, вулиця Олександра Щербакова (попередня назва - вулиця Леоніда Стромцова), 4А.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на зазначеній земельній ділянці розміщено майновий комплекс автостоянки: літ. А-1 вартова, загальною площею 6,3 м2; І замощення, загальною площею 1493,7 м2, який належить відповідачу на праві власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101). У зв`язку з цим з 19.10.2020 у відповідача виник обов`язок належним чином оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою та сплачувати плату за користування нею. Відповідач з часу набуття права власності на нерухоме майно не оформив речові права на спірну земельну ділянку та не сплачував за її використання плату за землю у встановленому законодавством розмірі. Відповідач не є власником земельної ділянки або постійним землекористувачем, не є платником земельного податку, та не належить до осіб, які звільняються від обов`язку сплати коштів за користування земельною ділянкою відповідно до статті 297 Податкового кодексу України.

Інспекція з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснила обстеження земельної ділянки комунальної власності за адресою: вулиця Леоніда Стромцова (вулиця Олександра Щербакова), 4А та склала акт обстеження земельної ділянки від 18.02.2025 №0065. За результатами обстеження встановлено, зокрема, що доступ до земельної ділянки вільний, територія огороджена бордюрними блоками, земельна ділянка використовується Білим Є.В. для провадження господарської діяльності зі зберігання автотранспортних засобів на автостоянці; на земельній ділянці розташовано металеву споруду - сторожку охоронця з камерою відеоспостереження та станцію для зарядки електромобілів; під час обстеження на автостоянці були припарковані двадцять автомобілів. Згідно з планом зонування території міста Дніпра земельна ділянка належить до функціональної зони Ж-7 (зона багатоквартирної житлової забудови); за результатами геодезичних замірів автостоянка займає територію земельної ділянки площею 0,1650 га.

На підставі зазначеного акту обстеження, звіту щодо визначення конфігурації меж, площі та розрахунку нормативної грошової оцінки земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади, інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.08.2025 №38964/5/04-36-24-04-10 Комісія з визначення розміру збитків, які заподіяні Дніпровській міській раді здійснила та затвердила протоколом від 22.01.2026 №1 розрахунок орендної плати за період з 01.01.2022 до 22.01.2026 у розмірі 1449394 грн 62 коп., яка складається з таких сум: 301928 грн 43 коп. за період з 01.01.2022 по 31.12.2022; 347217 грн 70 коп. за період з 01.01.2023 по 31.12.2023; 364925 грн 80 коп. за період з 01.01.2024 по 31.12.2024; 408716 грн 90 коп. за період з 01.01.2025 по 31.12.2025; 26605 грн 79 коп. за період з 01.01.2026 по 22.01.2026.

13.07.2026, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій, з урахуванням договору від 12.06.2020 №145 ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування», який укладений між КП «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради та відповідачем щодо майданчика площею 230 кв. м, який був припинений 17.09.2024, просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки площею 1650 м2 за період з 01.01.2022 до 30.06.2026 у загальному розмірі 1514919 грн 85 коп., з яких: 782618 грн 03 коп. за період з 01.01.2022 до 17.09.2024 земельної ділянки площею 1420 кв. м; 732301 грн 82 коп. за період з 18.09.2024 до 30.06.2026

30.06.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява відповідача про заміну сторони її правонаступником, у якій відповідач на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України просив залучити до участі у справі №904/3265/26 правонаступника відповідача - Приватне підприємство Оздоровчий центр «Вікторія».

Заява обґрунтована тим, що за договором безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 20.10.2021 відповідач передав Приватному підприємству Оздоровчий центр «Вікторія» майновий комплекс автостоянки за адресою: м.Дніпро, вулиця Стромцова Леоніда (нова назва - вулиця Олександра Щербакова), 4А; відповідно до пункту 2.5 договору усі податки, збори, обов`язкові платежі, штрафи, пені та інші фінансові зобов`язання, що виникають у зв`язку з користуванням майном або здійсненням користувачем діяльності з використанням майна, сплачуються виключно користувачем; договір є чинним, майно перебуває у фактичному користуванні та розпорядженні Приватного підприємства Оздоровчий центр «Вікторія», а відповідач не здійснює господарську діяльність на спірній земельній ділянці. До заяви додано копії договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 20.10.2021, лист фізичної особи-підприємця Білого Є.В. від 17.06.2026 та угоди від 22.06.2026 до зазначеного договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026, повний текст якої складено 10.08.2026, відмовлено у задоволенні заяви відповідача від 30.06.2026 про заміну відповідача правонаступником; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 13.07.2026 про призначення земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.09.2026. У резолютивній частині ухвали зазначено, що вона може бути оскаржена окремо від судового рішення у частині відмови у задоволенні заяви відповідача від 30.06.2026 про заміну відповідача правонаступником.

Постановляючи ухвалу у частині відмови у задоволенні заяви відповідача від 30.06.2026 про заміну відповідача правонаступником, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Посилаючись на правові позиції, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2025 у справі №902/388/18 та від 10.09.2025 у справі №369/13444/20, суд зазначив, що процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва, тобто заміни сторони в матеріальних правовідносинах її правонаступником, а для вирішення питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Суд також вказав, що підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час процесу, а не до його початку.

Суд першої інстанції врахував, що предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, а такі відносини до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки є за своїм змістом кондикційними, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду. Встановивши, що відповідач не надав доказів переходу до іншої особи права власності на майновий комплекс автостоянки, а надані ним документи не підтверджують факт вибуття відповідача з матеріальних правовідносин та перехід його прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про заміну відповідача правонаступником.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 у частині відмови у заміні відповідача правонаступником, фізична особа-підприємець Білий Євген Володимирович 19.08.2026 подав до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 у частині вирішення клопотання відповідача щодо залучення до участі у справі правонаступника та постановити нове судове рішення, яким задовольнити клопотання фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича про заміну сторони її правонаступником у порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України, залучивши до участі у справі правонаступника відповідача - Приватне підприємство Оздоровчий центр «Вікторія».

Апелянт зазначає, що за договором безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 20.10.2021 майновий комплекс автостоянки за адресою: м.Дніпро, вулиця Стромцова Леоніда, 4А передано Приватному підприємству Оздоровчий центр «Вікторія», договір є чинним, а користувач самостійно здійснює господарську діяльність з використанням майна на власний розсуд та ризик. Вказує, що відповідно до пункту 2.5 договору всі податки, збори, обов`язкові платежі та інші фінансові зобов`язання, пов`язані з користуванням майном, сплачуються користувачем, тому саме Приватне підприємство Оздоровчий центр «Вікторія» відповідає перед власником земельної ділянки і є правонаступником відповідача у розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України щодо вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів.

На переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов взаємовиключних висновків, оскільки, з одного боку, визнав, що в цій справі зачіпаються права Приватного підприємства Оздоровчий центр «Вікторія», а з іншого – відмовив у процесуальній заміні сторони, залишивши відповідачем особу, яка фактично не користується об`єктом. Апелянт наголошує, що стаття 52 Господарського процесуального кодексу України не обмежує підстави правонаступництва лише переходом права власності на спірний об`єкт, а містить самостійну підставу - «інші випадки заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір», тоді як у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які послався суд першої інстанції, відсутні висновки щодо правонаступництва саме з цієї підстави. На думку апелянта, у цій справі має місце саме такий «інший випадок», оскільки обов`язки щодо здійснення платежів, пов`язаних з користуванням майном, перейшли до Приватного підприємства Оздоровчий центр «Вікторія», яке погоджується на процесуальне правонаступництво.

Апелянт також звертає увагу на те, що залишення відповідачем особи, яка фактично не користується майном, суперечить завданню господарського судочинства, визначеному статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, та створює ризик ухвалення рішення, яке не може бути ефективно виконане і не спрямоване на реального суб`єкта порушення. Вважає, що суд застосував надмірно формальний підхід, що не узгоджується зі статтями 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», «Walchli v. France», «Perez de Rada Cavanilles v. Spain», «Kaic and Others v. Croatia»).

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2026 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач), суддів Демчини Т.Ю., Кошлі А.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 про відмову у задоволенні заяви відповідача від 30.06.2026 про заміну відповідача правонаступником; витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали оскарження ухвали; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, клопотань, заяв та заперечень.

27.08.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 без змін.

Позивач зазначає, що процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального і потребує первинних документів, які підтверджують вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав та обов`язків до правонаступника, а підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час процесу (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2025 у справі №902/388/18, від 10.09.2025 у справі №369/13444/20, від 13.05.2026 у справі №367/8835/16). Вказує, що обов`язок відшкодувати безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою покладається на власника розташованого на ній нерухомого майна незалежно від того, чи здійснює він фактичне користування цим майном, а наявність договорів між власником і користувачами не змінює того, що перед власником землі відповідає титульний власник об`єкта (позивач послався на постанову Верховного Суду від 25.12.2025 у справі №643/4629/20). Звертає увагу, що відповідач не надав доказів переходу права власності на об`єкт нерухомого майна до Приватного підприємства Оздоровчий центр «Вікторія», договір безоплатного користування не підтверджує вибуття відповідача з матеріальних правовідносин, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про будь-які правочини між відповідачем і Приватним підприємством Оздоровчий центр «Вікторія».

Крім того, позивач вважає договір безоплатного тимчасового користування штучно створеним і підписаним «заднім числом», оскільки у інших справах (№201/4284/24, №904/1820/26) представниками відповідача та пов`язаних з ним осіб подавалися аналогічні клопотання з аналогічними договорами, у яких, зокрема, зазначено адресу «просп. Науки», хоча такий топонім з`явився лише після перейменування проспекту Гагаріна рішенням Дніпровської міської ради від 31.01.2024 №78/46, а для користувача – Приватного підприємства «СМЕРШ-62» - зазначено ідентифікаційний код 31155444, який належить Приватному підприємству Оздоровчий центр «Вікторія». На думку позивача, наведене свідчить про системні дії, які спрямовані на уникнення цивільно-правової відповідальності, та може бути кваліфіковане як зловживання процесуальними правами в розумінні статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

31.08.2026 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 24.08.2026 надійшли матеріали справи №904/3265/26.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2026 розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 01.10.2026 о 10 год 30 хв.

24.09.2026 від представника відповідача - адвоката Хандоги А.В. надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №904/3265/26 до закінчення касаційного перегляду Верховним Судом справи №904/1820/26.

Клопотання мотивоване тим, що у справі №904/1820/26 оскаржуються судові рішення, у тому числі постанова Центрального апеляційного господарського суду, якими відмовлено у заміні відповідача правонаступником, а ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.09.2026 відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали. На думку заявника, предметом касаційного перегляду у справі №904/1820/26 є аналогічне процесуальне питання щодо можливості та підстав заміни сторони її правонаступником і застосування статті 52 Господарського процесуального кодексу України, яке безпосередньо є предметом апеляційного перегляду у цій справі.

Заявник послався на пункт 7 частини першої статті 228 та пункт 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України, а також на постанову Верховного Суду від 16.04.2026 у справі №910/14960/24, у якій, за твердженням заявника, зазначено, що зупинення провадження з цієї підстави є обґрунтованим, якщо результат касаційного перегляду може вплинути на розгляд спору по суті. Подібність правовідносин у справах №904/3265/26 та №904/1820/26 заявник обґрунтовує тим, що в обох справах предметом розгляду є вимоги Дніпровської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки; вирішується питання заміни відповідача правонаступником; суди першої інстанції відмовили у задоволенні відповідних заяв; ці рішення оскаржуються у вищих інстанціях; обидві справи стосуються застосування статті 52 Господарського процесуального кодексу України. Заявник також зазначив, що Верховний Суд, відкриваючи касаційне провадження, вказав на наявність підстав касаційного оскарження, а продовження апеляційного розгляду створює ризик неоднакового застосування норм процесуального права та ухвалення рішення без урахування правової позиції Верховного Суду, що суперечить принципам правової визначеності та єдності судової практики.

30.09.2026 від Дніпровської міської ради надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження, у яких позивач просить відмовити у його задоволенні. Позивач зазначає, що відсутні підстави для зупинення провадження, які передбачені пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки існування іншого судового провадження саме по собі не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи. Питання процесуального правонаступництва у подібних правовідносинах вирішується на підставі сформованої та послідовної практики Верховного Суду; суд у цій справі не позбавлений можливості самостійно встановити обставини та оцінити подані докази.

Відповідач просить зупинити апеляційне провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України до закінчення касаційного перегляду справи №904/1820/26.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Відповідно до пункту 11 частини першої статті 229 цього Кодексу провадження у справі у такому випадку зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Отже, передумовою для зупинення провадження з цієї підстави є перегляд судового рішення у іншій справі палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду, тобто після передачі справи на їх розгляд у порядку статей 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, зокрема у разі необхідності відступу від раніше викладеного висновку щодо застосування норми права або вирішення виключної правової проблеми. Як убачається з клопотання, касаційне провадження у справі №904/1820/26 відкрито ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.09.2026. Водночас, касаційний перегляд іншої справи колегією суддів Касаційного господарського суду до кола підстав, які визначені пунктом 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, не належить.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 16.04.2026 у справі №910/14960/24 цього висновку не спростовує, оскільки наведений заявником висновок стосується застосування пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України і не усуває передбаченої цією нормою обов`язкової умови - перегляду судового рішення в іншій справі палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду. Зазначення в ухвалі про відкриття касаційного провадження пунктів 2, 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України лише визначає вид оскаржуваних судових рішень (ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції) і загальну підставу касаційного оскарження - неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; про наявність виключної правової проблеми чи необхідність формування нового правового висновку це не свідчить.

Крім того, справа №904/1820/26 стосується інших сторін (Дніпровська міська рада та ТОВ «Сонячне Сяйво 2018»), іншого об`єкта нерухомого майна та іншого договору безоплатного користування, тож обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, у справі №904/1820/26 не встановлюються. Отже, відсутня й об`єктивна неможливість розгляду цієї апеляційної скарги до вирішення іншої справи, яка відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України зумовлює обов`язок суду зупинити провадження. Необхідною умовою застосування цієї норми є не сама по собі наявність іншої справи, пов`язаної певним чином зі спором, а саме неможливість самостійно встановити та оцінити обставини, що мають значення для справи.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення апеляційного провадження, у зв`язку з чим протокольною ухвалою від 01.10.2026, у задоволенні клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження відмовлено.

У судовому засіданні 01.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, які встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Предметом позову у справі №904/3265/26 є вимога Дніпровської міської ради до фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: м. Дніпро, вулиця Олександра Щербакова (вулиця Леоніда Стромцова), 4А, на якій розташований майновий комплекс автостоянки: А-1 - вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І - замощення, загальною площею 1493,7 кв. м.

Позовні вимоги заявлено до відповідача, як до власника зазначеного об`єкта нерухомого майна. Обставина належності відповідачу права власності на майновий комплекс автостоянки ґрунтується на відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповідачем не заперечується. Доказів переходу права власності на цей об`єкт до іншої особи матеріали справи не містять.

20.10.2021 між фізичною особою-підприємцем Білим Євгеном Володимировичем (позичкодавець) та Приватним підприємством Оздоровчий центр «Вікторія» (користувач) укладено договір безоплатного тимчасового користування нерухомим майном, за умовами якого позичкодавець передає, а користувач приймає в безкоштовне тимчасове користування нерухоме майно - майновий комплекс автостоянки: А-1 - вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І - замощення, загальною площею 1493,7 кв. м, розташований за адресою: м. Дніпро, вулиця Стромцова Леоніда, будинок 4А, який перебуває на балансі позичкодавця.

Користувач вступає у безоплатне тимчасове користування майном не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі в користування нерухомого майна; обов`язок щодо складання акту приймання-передачі покладається на позичкодавця, а користувач зобов`язаний підписати його не пізніше трьох робочих днів з дати надання документів; усі податки (зокрема земельний податок, податок на нерухоме майно та інші), збори, обов`язкові платежі, штрафи, пені та інші фінансові зобов`язання, що виникають у зв`язку з користуванням майном або здійсненням користувачем діяльності з використанням майна, сплачуються виключно користувачем;

Договір діє 2 роки і 11 місяців; у разі якщо жодна зі сторін не заявила про розірвання договору, він пролонгується автоматично на той самий строк.

Акт приймання-передачі майна в користування за зазначеним договором до заяви про заміну сторони її правонаступником не додавався.

У листі від 17.06.2026, який адресований директору Приватного підприємства Оздоровчий центр «Вікторія» Слінченку М.В., фізична особа-підприємець Білий Є.В. повідомив, що договір від 20.10.2021 є чинним, а користувач продовжує користуватися автостоянкою, а також повідомив, що Господарським судом Дніпропетровської області розглядаються справи №904/3265/26 (про стягнення безпідставно збережених коштів) та №904/5330/25 (про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та знесення об`єкта самочинного будівництва); що строк нарахування заборгованості становить з 01.01.2022 до 22.01.2026 та запропонував вжити заходів для врегулювання спірної ситуації та забезпечити погашення Приватним підприємством Оздоровчий центр «Вікторія» заборгованості перед Дніпровською міською радою у найкоротші строки.

22.06.2026 фізична особа-підприємець Білий Є.В. та Приватне підприємство Оздоровчий центр «Вікторія» в особі директора Слінченка М.В. уклали угоду за договором безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 20.10.2021, у якій сторони підтвердили, що договір відповідно до пункту 6.3 є автоматично пролонгованим до 20.08.2027 (пункт 1); об`єкт нерухомості з 20.10.2021 по теперішній час перебуває у фактичному володінні та користуванні Приватного підприємства Оздоровчий центр «Вікторія» (пункт 2), підтвердили, що Приватне підприємство Оздоровчий центр «Вікторія» є правонаступником фізичної особи-підприємця Білого Є.В. у господарських справах №904/3265/26, №904/5330/25 та в усіх інших справах, провадження у яких може бути відкрито, щодо користування об`єктом нерухомості, в тому числі щодо стягнення платежів, пов`язаних з його використанням, за період з 20.10.2021 до закінчення дії договору (пункт 5); визначили, що угода набирає чинності з моменту її підписання та діє до припинення договору (пункт 7).

Відомості про договір безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 20.10.2021 або будь-які інші правочини між відповідачем та Приватним підприємством Оздоровчий центр «Вікторія» щодо зазначеного об`єкта у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Колегією суддів також встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1820/26 за позовом Дніпровської міської ради до ТОВ «Сонячне Сяйво 2018» про стягнення безпідставно збережених коштів відмовлено у заміні відповідача його правонаступником - Приватним підприємством «СМЕРШ-62», яке обґрунтоване договором безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 01.10.2021 щодо майнового комплексу автостоянки за адресою: м.Дніпро, вулиця Панікахи, 53Б. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2026 у справі №904/1820/26 залишено без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від про відмову у заміні відповідача правонаступником. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.09.2026 відкрито касаційне провадження у справі №904/1820/26.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Ухвала про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) може бути оскаржена окремо від рішення суду відповідно до пункту 26 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України та не належить до ухвал, перелічених у частині другій статті 271 цього Кодексу, тому апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 відмовлено у задоволенні заяви відповідача від 30.06.2026 про заміну відповідача правонаступником; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 13.07.2026 про призначення земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті 23.09.2026.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 у частині відмови у задоволенні заяви відповідача від 30.06.2026 про заміну відповідача правонаступником. В іншій частині ухвала не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.

Згідно з частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

За частиною другою цієї статті усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва, тобто заміни сторони в матеріальних правовідносинах її правонаступником. Підставою для процесуального правонаступництва є вибуття сторони з матеріальних правовідносин і перехід її прав та обов`язків до іншої особи, що має бути підтверджено належними первинними документами. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2025 у справі №902/388/18, від 10.09.2025 у справі №369/13444/20, від 13.05.2026 у справі №367/8835/16, на які обґрунтовано послався суд першої інстанції.

Доводи скаржника про те, що у зазначених постановах відсутні висновки щодо правонаступництва саме на підставі «інших випадків заміни особи у відносинах», колегія суддів відхиляє. Формулювання «а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір» не утворює окремої підстави, відмінної за своєю правовою природою від інших випадків, наведених у частині першій статті 52 Господарського процесуального кодексу України. Як і всі інші перелічені в цій нормі підстави, вона передбачає саме заміну особи у спірних матеріальних правовідносинах, тобто вибуття правопопередника з таких відносин і набуття правонаступником його прав та обов`язків. Наведені висновки Великої Палати Верховного Суду мають загальний характер і поширюються на всі випадки процесуального правонаступництва.

Як на підставу виникнення правонаступництва заявник посилається на договір позички, за умовами якого одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (частина перша статті 827 Цивільного кодексу України). Договір безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 20.10.2021 за своєю правовою природою є договором позички і, як прямо передбачено самим договором, не тягне за собою виникнення у користувача права власності на майно.

Відповідно до статті 827 за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Главою 58 Цивільного Кодексу України урегульовано питання найму (оренди) , у тому числі і найм будівлі або іншої капітальної споруди.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений на строк більше п`яти років (стаття 793 Цивільного Кодексу).

Відповідно до статті 795 Цивільного Кодексу передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

У матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі майна у користування за договором безоплатного тимчасового користування нерухомим майном від 20.10.2021, який укладений між фізичною особою-підприємцем Білим Євгеном Володимировичем (позичкодавець) та Приватним підприємством Оздоровчий центр «Вікторія» (користувач), що свідчить про відсутність факту передачі спірного майна Приватному підприємству Оздоровчий центр «Вікторія».

Колегія суддів також зауважує, що процесуальне правонаступництво не може бути встановлене угодою учасника справи з іншою особою. Пункт 5 угоди від 22.06.2026, у якому сторони «підтверджують», що Приватне підприємство Оздоровчий центр «Вікторія» є правонаступником відповідача у справах №904/3265/26, №904/5330/25 та в усіх інших справах, не є юридичним фактом, з яким закон пов`язує заміну особи у матеріальних правовідносинах. Питання про наявність підстав для процесуального правонаступництва вирішує суд на підставі доказів переходу прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах, а не волевиявлення сторони у справі та обраної нею особи. Згода Приватного підприємства Оздоровчий центр «Вікторія» на участь у справі замість відповідача такого значення також не має.

Предметом спору у цій справі є кондикційне зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Стаття 120 Земельного кодексу України пов`язує перехід права на земельну ділянку з набуттям права власності на розміщені на ній жилий будинок, будівлю або споруду, тобто саме з особою власника такого об`єкта.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 також наголосила на фундаментальному значенні принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта нерухомості.

Отже, у спірних матеріальних правовідносинах кредитором є Дніпровська міська рада, як власник земельної ділянки, а боржником - особа, яка, на думку позивача, без достатньої правової підстави зберегла кошти у розмірі орендної плати як власник розміщеного на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна. Речове право відповідача на майновий комплекс автостоянки не припинялося та до іншої особи не переходило. Отже, вибуття відповідача з матеріальних правовідносин, щодо яких виник спір, не відбулося.

Крім того, обставини, на які посилається скаржник (передача майна у користування 20.10.2021, фактичне використання майна користувачем), за його ж твердженням існували задовго до звернення позивача до суду. Наведене свідчить, що за своєю суттю доводи відповідача стосуються не правонаступництва, а того, чи є він належним відповідачем за пред`явленим позовом. Однак питання про те, хто є належним відповідачем у спорі про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, є питанням вирішення спору по суті та підлягає оцінці судом першої інстанції під час ухвалення рішення. Водночас відповідно до частини другої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, тоді як позивач такого клопотання не заявляв і наполягає на пред`явленні вимог саме до відповідача як власника нерухомого майна. Це узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції дійшов взаємовиключних висновків, визнавши, що рішення у справі може вплинути на права Приватного підприємства Оздоровчий центр «Вікторія», не відповідають змісту оскаржуваної ухвали. Колегія суддів встановила, що ухвала суду першої інстанції таких висновків не містить: суд лише виклав зміст поданих відповідачем документів і дійшов висновку про недоведеність вибуття відповідача з матеріальних правовідносин.

Не приймаються також доводи скаржника про порушення права на доступ до суду та надмірний формалізм. Оскаржувана ухвала не позбавляє відповідача можливості заявляти будь-які заперечення по суті позову, зокрема щодо належності відповідача, періоду та площі користування земельною ділянкою, розміру нарахувань, що відповідач фактично і реалізує у відзиві та інших заявах по суті справи. Відмова у заміні сторони за відсутності передбачених законом підстав є застосуванням імперативних вимог процесуального закону, а не надмірним формалізмом. Ризик неефективного виконання рішення, на який посилається скаржник, ґрунтується на припущеннях і не може бути підставою для процесуального правонаступництва всупереч статті 52 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо доводів позивача про штучний характер договору безоплатного тимчасового користування від 20.10.2021 та невідповідності реквізитів договорів, поданих в інших справах, колегія суддів зазначає, що ці питання можуть бути дослідженні судом першої інстанції при вирішення спору по суті та не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994) пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але це не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен аргумент. Колегія суддів надала оцінку всім доводам апеляційної скарги, які мають значення для вирішення питання про процесуальне правонаступництво. Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для вирішення заяви про заміну відповідача правонаступником, і обґрунтовано відмовив у її задоволенні з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 у справі №904/3265/26 в оскаржуваній частині - без змін.

Судові витрати.

За подання апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн 50 коп., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №ПН127292 від 19.08.2026.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги судовий збір за її подання покладається на скаржника - фізичну особу-підприємця Білого Євгена Володимировича.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 про відмову у задоволенні заяви відповідача від 30.06.2026 про заміну відповідача правонаступником залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2026 про відмову у задоволенні заяви відповідача від 30.06.2026 про заміну відповідача правонаступником залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення, або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 07.10.2026.

Головуючий суддя О.І. Кучеренко

судді Т.Ю. Демчина

А.О. Кошля