Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №908/331/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 м. Дніпро Справа № 908/331/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Кошлі А. О., Кучеренко О. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2026 у справі № 908/331/26 (суддя Педорич С. І., повне рішення складено 21.05.2026)

за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АКВІ-БУД" (вул. Поштова, 27/29, кабінет 49, місто Запоріжжя, Запорізька обл., 69063; ідентифікаційний код юридичної особи 41400018)

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

12.02.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (скорочене найменування - ВЧ НОМЕР_1 ) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД" (скорочене найменування - ТОВ "ПБК "АКВІ-БУД") про стягнення неустойки за договорами підряду від 24.03.2025 №171/4Д на загальну суму 313083,64 грн, з яких: пеня за порушення строків завершення будівництва - 102354,27 грн, штраф у розмірі 7% за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів -210729,37 грн. Судові витрати у справі зі сплати судового збору в розмірі 3757,00 грн просить покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.05.2026 у справі №908/331/26 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД" на користь Військової частини НОМЕР_1 суму 96784,29 грн (дев`яносто шість тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні 29 коп.) пені та 205300,01 грн (двісті п`ять тисяч триста гривень 01 коп.) штрафу за порушення умов договору підряду від 24.03.2025 №171/4Д.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД" на користь Військової частини НОМЕР_1 суму 3606,72 грн (три тисячі шістсот шість гривень 72 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач, взявши на себе за договором підряду обов`язок виконати роботи у встановлений календарним графіком строк - до 10.06.2025, фактично завершив їх лише 14.07.2025, чим допустив прострочення виконання договірного зобов`язання. Врахувавши погоджений сторонами розмір договірної ціни, тривалість прострочення та передбачені пунктом 13.5 договору розміри пені і штрафу, суд здійснив власний розрахунок неустойки та дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у сумі 96784,29 грн пені та 205300,01 грн штрафу.

При цьому суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на форс-мажорні обставини та істотну зміну обставин, зазначивши, що самі по собі воєнний стан, бойові дії, повітряні тривоги, погодні умови, логістичні та організаційні труднощі не доводять об`єктивної неможливості виконання конкретного договірного зобов`язання у встановлений строк. Відповідач не довів безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між наведеними обставинами та простроченням виконання робіт, не дотримався передбаченого договором порядку повідомлення замовника про виникнення обставин, які перешкоджають виконанню робіт, а наданий висновок торгово-промислової палати про істотну зміну обставин сам по собі не є підставою для звільнення від відповідальності за вже допущене порушення.

Крім того, місцевий господарський суд врахував, що відповідач, незважаючи на посилання на зазначені обставини, фактично виконав передбачені договором роботи, хоча й із простроченням, вони були прийняті та оплачені замовником у повному обсязі, а тому такі обставини не свідчать про об`єктивну неможливість виконання зобов`язання в принципі. Відтак суд дійшов висновку про недоведеність підстав для звільнення відповідача від договірної відповідальності та частково задовольнив позов.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2026 у справі № 908/331/26, у якій просить розглянути та задовольнити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження даного рішення. Скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 14 травня 2026 року у справі №908/331/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача. У разі відмови у задоволенні апеляційної скарги - зменшити на 99% розмір неустойки, заявленої до стягнення, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, з огляду на її явну неспівмірність наслідкам (їх відсутність) порушення строків виконання зобов`язання та необхідність дотримання принципів розумності, справедливості й добросовісності. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Акві-Буд" судовий збір.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.05.2026 у справі № 908/331/26, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для притягнення ТОВ "ПБК "АКВІ-БУД" до відповідальності за порушення строків виконання робіт, оскільки неповно дослідив обставини справи та не надав належної оцінки доказам, поданим на підтвердження впливу обставин воєнного характеру, повітряних тривог, бойових дій, ускладнення логістики, дефіциту матеріалів та робочої сили, а також несприятливих погодних умов на можливість своєчасного виконання будівельних робіт.

Апелянт наголошує, що за договором від 24.03.2025 № 171/4Д строк завершення будівельних робіт було визначено до 10.06.2025, однак фактично роботи завершено та передано замовнику 14.07.2025, тобто із простроченням на 33 дні. Водночас усі передбачені договором роботи виконані підрядником у повному обсязі, прийняті замовником без зауважень щодо їх якості та оплачені в повному обсязі. На думку апелянта, зазначені обставини свідчать про належне виконання ним основного договірного зобов`язання та відсутність негативних майнових наслідків для замовника.

За твердженням апелянта, прострочення було зумовлене сукупним впливом обставин, що виникли в умовах активних бойових дій та істотно ускладнили організацію будівництва. Зокрема, посилання зроблено на наближення бойових дій до місця виконання робіт, загрозу застосування FPV-дронів та інших безпілотних літальних апаратів, збільшення кількості та тривалості повітряних тривог, необхідність припинення робіт і переміщення працівників до укриттів, ускладнення доставки будівельних матеріалів, дефіцит відповідних матеріалів та кваліфікованої робочої сили, а також несприятливі погодні умови. На підтвердження цих обставин апелянт посилається на листи контрагентів щодо неможливості здійснення перевезень, інформацію органів державної влади про повітряні тривоги та евакуаційні заходи, фотоматеріали, внутрішню інструкцію щодо дій працівників під час повітряної тривоги та висновок Рівненської торгово-промислової палати від 10.03.2026 № 56.01/86.

Апелянт вважає, що наведені докази у своїй сукупності підтверджують не лише існування відповідних обставин, а й їх безпосередній вплив на організацію та строки виконання будівельних робіт. При цьому він посилається на положення пунктів 13.2, 13.13 та розділу 14 договору, якими передбачено звільнення підрядника від відповідальності за порушення строків, якщо таке порушення сталося не з його вини, а також перенесення строків виконання зобов`язань на період дії форс-мажорних обставин або їх наслідків. Апелянт також наголошує, що відповідно до статті 617 ЦК України саме відсутність вини, зокрема спричинена непереборною силою, може бути підставою для звільнення від відповідальності.

Окремо апелянт зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки доказів, оскільки не дослідив їх у сукупності та не встановив причинно-наслідкового зв`язку між конкретними обставинами, що виникали під час виконання договору, та допущеним простроченням. На думку апелянта, сам факт того, що договір було укладено вже після введення воєнного стану, не виключає можливості виникнення після його укладення нових, істотно більш небезпечних та непередбачуваних обставин, які могли вплинути саме на можливість виконання робіт у погоджені строки.

Посилаючись на умови договору щодо повноважень та обов`язків замовника, апелянт також звертає увагу, що замовник мав право безперешкодно контролювати хід, обсяги та якість виконання робіт, забезпечував технічний нагляд протягом усього періоду будівництва та був зобов`язаний підписувати акти за умови належного виконання робіт. У зв`язку з цим апелянт вважає, що замовник не міг бути необізнаним про фактичний перебіг будівництва та обставини, що впливали на його строки. Водночас замовник не скористався передбаченим договором правом достроково розірвати договір у зв`язку з порушенням строків, не застосував оперативно-господарських санкцій, а після завершення робіт прийняв їх без зауважень та здійснив повну оплату. На переконання апелянта, така поведінка свідчить про відсутність істотного порушення договору та фактичне збереження замовником інтересу до отримання результату робіт.

У цьому контексті апелянт посилається на положення статті 652 ЦК України та зазначає, що при оцінці істотності зміни обставин і наслідків порушення договору мають враховуватися характер порушення, ступінь виконання договору, наявність або відсутність негативних наслідків для кредитора, можливість усунення порушення та інші обставини, що мають істотне значення. На його думку, у спірних правовідносинах замовник отримав передбачений договором результат у повному обсязі, прийняв його без зауважень та не зазнав доведених збитків, а тому саме по собі 33-денне прострочення не може розглядатися ізольовано від характеру виконання договору в цілому.

Крім того, апелянт не погоджується з розміром стягнутих штрафних санкцій та вважає їх неспівмірними з наслідками порушення. Посилаючись на частину третю статті 551 ЦК України та статтю 233 ГК України, він зазначає, що при визначенні розміру неустойки суд повинен враховувати ступінь виконання зобов`язання, причини та тривалість прострочення, поведінку сторін, відсутність збитків у кредитора, майнові та інші інтереси сторін, а також засади справедливості, добросовісності та розумності.

На обґрунтування необхідності зменшення неустойки апелянт посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої визначення конкретного розміру, до якого може бути зменшена неустойка, належить до дискреційних повноважень суду та залежить від оцінки сукупності обставин конкретної справи. При цьому апелянт звертає увагу на те, що неустойка має компенсаторний, а не каральний характер, не повинна перетворюватися на джерело отримання кредитором невиправданої майнової вигоди та має забезпечувати розумний баланс інтересів сторін.

З огляду на повне виконання підрядником робіт, їх прийняття замовником без зауважень, відсутність доказів заподіяння замовнику збитків, незначну тривалість прострочення порівняно із загальним обсягом виконаних робіт, складні умови їх виконання, поведінку сторін після закінчення встановленого строку та наявність обставин, які, на думку апелянта, істотно вплинули на можливість своєчасного завершення будівництва, останній вважає стягнення пені та штрафу у повному обсязі непропорційним наслідкам порушення.

Таким чином, апелянт просить врахувати сукупність наведених обставин як таких, що виключають або, принаймні, істотно зменшують ступінь відповідальності підрядника, та вважає, що місцевий господарський суд не надав їм належної оцінки, унаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права та дійшов необґрунтованого висновку про стягнення неустойки у визначеному рішенням розмірі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Військова частина НОМЕР_1 не скористалась своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надала суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Стефанів Т. В., судді: Кошля А. О., Кучеренко О. І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2026 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів оплати судового збору, у розмірі 235,50 грн.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2026 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "АКВІ-БУД" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2026 у справі № 908/331/26, зупинено дію рішення до закінчення апеляційного перегляду. Розгляд справи призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 24.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "АКВІ-БУД" (Підрядник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) укладено договір підряду № 171/4Д (договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати Роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту: "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №381" (далі - Об`єкт), а Замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість. Код ДК 021:2015: 45220000-5 - Інженерні та будівельні роботи.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що роботи виконуються за етапами: І етап - Проєктування: виконання вишукувальних робіт (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проєктної документації стадії "Робочий проєкт" (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача Замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною Договору.

ІІ етап - Будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4).

Відповідно до п. 2.1 вартість робіт на момент укладення Договору склала 3 010 462,00 грн., в тому числі ПДВ - 501 743,67 грн, визначена за Договірною ціною (Додаток №1) та є складовою частиною вартості робіт по Об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об`єкта.

За змістом п. 3.1 Договору строки виконання робіт за цим Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4).

Згідно п. 3.2 Договору Підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт.

Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) встановлені наступні строки завершення будівельних робіт за Договором - 10.06.2025.

Відповідно до п. 3.4 після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це Замовника. Датою закінчення робіт за Договором вважається дата підписання Акту готовності Об`єкту до експлуатації, складеного уповноваженими представниками Замовника разом з представниками Підрядника.

Згідно з п. 8.1 Договору Замовник за Актом приймання-передачі Об`єкта передає Підряднику на період виконання робіт та до їх завершення Об`єкт (будівельний майданчик/фронт робіт).

Приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконаних видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів, тощо, шляхом підписання Сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 (п. 10.1 Договору).

Пунктом 11.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи з будівництва Об`єкту проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3. Протягом 10 (десяти) календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт затверджених інженером технічного нагляду.

У пункті 13.2 Договору визначено, що підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт по Об`єкту, якщо не доведе, що ці порушення стались не з його вини.

За змістом п. 13.5 Договору за порушення строків завершення будівництва по Договору, Підрядник сплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1% Договірної ціни за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з Підрядника додатково стягується штраф на користь Замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 13.13 Договору Підрядник не несе відповідальності за порушення строків виконання робіт за Договором, якщо таке порушення сталось не з його вини.

Пунктом 14.1 Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). На час дії таких обставин жодна із сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання взятих на себе за Договором обов`язків, якщо невиконання їх стало наслідком непереборної сили.

Обставинами непереборної сили визначаються техногенні аварії, стихійні лиха і природні явища, загальні страйки, війни і військові дії, повінь, терористичні акти тощо, які визнані компетентними органами офіційно; а також - обмеженість та неналежне бюджетне фінансування, рішення Уряду, введення законодавчих обмежень або прийняття законодавчих актів, що безпосередньо вплинули на належне виконання цього Договору, якщо їх неможливо було усунути діями Сторін.

Відповідно до п. 14.3 Договору сторона, яка посилається на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), як на причину неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, звільняється від відповідальності за таке невиконання або неналежне виконання зобов`язань тільки у разі, якщо ті обставини, на які посилається Сторона, виникли після укладення цього договору, їх виникнення викликано подіями, що не залежать від волі цієї Сторони, цією Стороною було вжито усіх необхідних заходів для того, щоб уникнути або усунути негативні наслідки таких обставин.

У пункті 14.8 Договору визначено, що сторони усвідомлюють, що даний Договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, де повинні вчинятися сторонами дії на виконання умов Договору, знищення безпосередньої об`єктів сторін тощо) під час правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які надаються відповідним уповноваженим органом.

На виконання вимог п. 8.1 укладеного Договору Замовником передано об`єкт виконання робіт (будівельний майданчик), про що складено акт приймання-передачі об`єкта "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 381" від 25.03.2025.

Роботи 1 етапу виконані Підрядником відповідно до умов укладеного договору. Розроблена проектно-кошторисна документація, позитивний експертний звіт від 21.05.2025 №08-0139/01-25 передана Замовнику відповідно до акту виконаних робіт від 01.06.2025 №1ПКД.

Відповідно до Додаткової угоди від 10.06.2025 №1 Сторонами змінено вартість робіт за договором у бік зменшення на 42,38 грн шляхом внесення змін до пункту 2.1 Договору. Вартість робіт за Договором в редакції Додаткової угоди від 10.06.2025 №1 склала 3010419,62 грн, в тому числі ПДВ - 501736,60 грн.

Платіжною інструкцією від 27.06.2025 №796 Замовником проведено оплату за виконані роботи з розробки проектно-кошторисної документації у сумі 57274,36 грн.

Будівельні роботи за об`єктом було фактично завершено та передано Замовнику 14.07.2025, про що 14.07.2025 Сторонами складено акт приймання виконаних робіт №1 від 14.07.2025 на суму 2863582,98 грн.

На підставі Акту приймання виконаних робіт № 1 від 01.07.2025 платіжною інструкцією від 17.07.2025 № 1324 Замовником проведено оплату за виконані будівельні роботи у сумі 3001397,50 грн.

Актом приймання виконаних робіт №1А від 23.07.2025 Підрядником передано Замовнику роботи з здійснення авторського нагляду на суму 12000 грн. Платіжною інструкцією від 24.07.2025 №1434 Замовником проведено оплату за виконані роботи з авторського нагляду у сумі 12000 грн.

Актом готовності Об`єкту до експлуатації від 17.11.2025 визначено, що будівельні роботи по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №381" виконано в повному обсязі та закінчено 14.07.2025, фактична вартість основних фондів (виконаних робіт) склала 2863582,98 грн.

У зв`язку тим, що будівельні роботи по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №381" завершено, при цьому фактична вартість будівельних робіт склала 2863582,98 грн, додатковою угодою від 11.11.2025 №2 зменшено бюджетні зобов`язання (вартість робіт за договором) на 77562,28 грн, тобто до 2932857,34 грн.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "АКВІ-БУД" допущено порушення вимог договору в частині дотримання строків завершення будівельних робіт, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення неустойки за договором підряду від 24.03.2025 №171/4Д за порушення строків завершення будівництва - 313 083,64 грн, з яких: пеня за порушення строків завершення будівництва - 102 354,27 грн, штраф у розмірі 7% за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів - 210 729,37 грн, за період прострочення з 11.06.2025 по 14.07.2025 та на підставі п. 13.5 Договору.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Предметом апеляційного оскарження є рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.05.2026 у справі №908/331/26, яким позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД" на користь Військової частини НОМЕР_1 суму 96784,29 грн пені та 205300,01 грн штрафу за порушення умов договору підряду від 24.03.2025 №171/4Д, 3606,72 грн витрат зі сплати судового збору.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, статтями 11, 629 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договір. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір від 24.03.2025 №171/4Д за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 цього Кодексу регламентовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено, за змістом п. 3.1 договору від 24.03.2025 №171/4Д та календарного графіку до нього строк завершення робіт за договором є 10.06.2026.

Предметом спору у даній справі є вимоги Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії "АКВІ БУД" про стягнення неустойки в сумі 313083,64 грн за порушення строків завершення будівництва за договором підряду від 24.03.2025 №171/4Д.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання перед позивачем з завершення будівельних робіт, оскільки фактично будівельні роботи по об`єкту було завершено та передано замовнику 14.07.2025.

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 13.5 договору сторони погодили, що за порушення строків завершення будівництва по договору підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

На підставі пункту 13.5. Договору, за порушення строків завершення будівництва по Договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 102354,27 грн пені за період з 11.06.2025 по 14.07.2025 (за 34 днів) у сумі у розмірі 0,1%, виходячи з суми Договірної ціни - 3010419,62 грн.

Суд першої інстанції здійснив перевірку розрахунку пені, здійсненого позивачем, та встановив, що такий розрахунок здійснено ним неправильно, з огляду на те, що пунктом 2.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 11.11.2025) сторони погодили, що вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною (Додаток №1 до Додаткової угоди №2 від 11.11.2025 до Договору на будівництво фортифікаційних споруд №171/4Д від 24.03.25, складеною на підставі локальних кошторисів до неї) Додаток №5/1-5/7 до Додаткової угоди №2 від 11.11.2025 до договору №172/4Д від 24.03.2025) і складає: 2932857,34 грн, у т.ч. ПДВ 488809,56 грн, та є складовою частиною вартості робіт по Об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об`єкта; Додатком №4 до Договору визначено Календарний графік виконання робіт, яким визначено кінцеву дату виконання всіх робіт (два етапи) 10.06.25; актом готовності об`єкта до експлуатації від 17.11.25 визначено, що будівельні роботи по об`єкту "Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №381" закінчено 14.07.25 та вважається готовим до експлуатації.

Таким чином: 2932857,34 грн (сума робіт за договором) х 0,1 % (розмір пені у відповідності до п. 13.5. Договору) х 33 дня прострочки (з 11.06.25 по 13.07.25) = 96784,29 грн.

Загальна сума пені за порушення терміну виконання робіт щодо будівництва об`єкту повинна становити 96784,29 грн.

Розрахунок штрафу: 2932857,34 грн (сума робіт за договором) х 7% = 205300,01 грн.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Колегія суддів приймає здійснений судом першої інстанції перерахунок заявленої позивачем до стягнення неустойки та висновує про наявність підстав для стягнення з відповідача 96784,29 грн пені та 205300,01 грн штрафу.

В поданій апеляційній скарзі відповідач проти проведеного розрахунку зауважень не надав. Натомість, ключовим доводом апелянта є безпідставне неврахування судом того факту, що прострочення виконання зобов`язання підрядником було обумовлено виключно дією надзвичайних та невідворотних обставин.

Так, під час розгляду справи судом першої інстанції було застосовано чинні положення частини 1 ст. 883 ЦК України, якими встановлено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Крім цього, рішення суду містить посилання на частину 1 статті 617 ЦК України, за змістом якої особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Відповідно до частин першої, другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Наведений в частині другій статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі військові дії, є невичерпним.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.

Тобто, ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (подібні за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16).

Тож, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Колегія суддів звертає увагу на те, що укладений між сторонами Договір підряду від 24.03.2025 №171/4Д містить детально регламентований Розділ 14 "Обставини непереборної сили".

Відповідно до п. 14.2 Договору сторона, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу Сторону, а протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту їх настання надано іншій Стороні належні підтвердні документи, видані компетентними (уповноваженими) органами.

Повідомлення про настання форс-мажорних обставин має містити дані про час настання і характер обставин непереборної сили. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, виданий ТПП України або регіональною ТПП.

При цьому згідно з п. 14.6 Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення другої Сторони Стороною, для якої стало неможливим виконання зобов`язань за Договором через настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють її від відповідальності, позбавляє її права посилатися на ці обставини та вимагати зміни (перенесення) строку виконання своїх зобов`язань.

Крім того, відповідно до п. 14.8 Договору сторони усвідомлювали, що цей Договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, знищення об`єктів тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами уповноваженого органу.

Отже, в укладеному Договорі сторонами чітко визначені порядок, строки вчинення дій стороною, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини, та процесуальні наслідки недодержання таких умов.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, останній не надав доказів письмового повідомлення позивача у визначений п. 14.2 Договору 5-денний строк про настання конкретних форс-мажорних обставин, які унеможливлювали вчасне завершення робіт у строк до 10.06.2025.

Враховуючи приписи п. 14.6 Договору, відповідач позбавлений права посилатися на такі обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення строків будівництва.

Докази інформування позивача в письмовій формі про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт, а також докази ініціювання внесення змін до Договору в частині продовження строків виконання будівельних робіт у порядку пп. 4.3.6 Договору в матеріалах справи відсутні.

Щодо наданої відповідачем копії висновку Рівненської торгово-промислової палати № 56.01/86 від 10.03.2026 колегія суддів зазначає, що вказаний документ за своєю правовою природою є Висновком про істотну зміну обставин (за ст. 652 ЦК України), а не Сертифікатом про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З цього приводу суд першої інстанції мотивовано роз`яснив, що істотна зміна обставин і форс-мажорні обставини мають різну правову природу. Істотна зміна обставин свідчить про зміну балансу договірних інтересів, ускладнення або обтяження виконання договору, тоді як непереборна сила має наслідком об`єктивну неможливість виконання зобов`язання незалежно від волі та поведінки сторони.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності у нього підстав для звільнення від відповідальності за порушення умов договору підряду в частині своєчасного виконання робіт.

Разом з тим, наведені скаржником обставини підтверджують, що виконання договору відбувалося у складних умовах, пов`язаних із воєнним станом, оборонним характером робіт, реальною небезпекою для працівників, стислістю строків виконання та загальним ускладненням організації будівельного процесу.

Саме тому ці обставини підлягають врахуванню не як підстава для повної відмови у позові, а як істотні обставини для визначення справедливого, пропорційного та розумного розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.

Аналізуючи наявність підстав для зменшення розміру неустойки, колегія суддів виходить з наступного.

Як зазначав скаржник і під час розгляду справи в суді першої інстанції і під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, стягнення з товариства неустойки в заявленому до стягнення розмірі є несправедливим і непропорційним, таким що не узгоджується з фактом повного виконання обсягу будівельних робіт, відсутністю доведених збитків позивача та об`єктивно складними умовами виконання договору.

Колегія суддів вважає ці доводи частково обґрунтованими виключно в частині визначення розміру відповідальності відповідача.

Так, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, балансу інтересів сторін, характеру порушення, причин його виникнення, ступеня виконання зобов`язання, поведінки сторін та наслідків порушення.

Водночас згідно із частиною першою статті 550 ЦК України право кредитора на неустойку виникає незалежно від наявності у нього збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Отже, ненадання позивачем доказів понесення збитків саме по собі не є підставою для відмови у стягненні пені та не покладає на позивача обов`язку доводити збитки як обов`язкову умову застосування договірної відповідальності. Проте відсутність у матеріалах справи доказів конкретних негативних майнових наслідків прострочення є однією з обставин, яка підлягає врахуванню при вирішенні питання про остаточний розмір неустойки.

Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність. Ці засади підлягають застосуванню і при визначенні співмірного розміру відповідальності за порушення господарського зобов`язання.

У пунктах 8.22-8.25 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що заходи цивільно-правової відповідальності мають компенсаторний характер і спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери кредитора. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності та має запобігати набуттю неустойкою ознак каральної санкції.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що обставини, які можуть бути підставою для зменшення неустойки, та розмір, до якого вона зменшується, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах. Законодавством не встановлено універсального мінімального чи максимального відсотка зменшення неустойки, а його визначення належить до дискреційних повноважень суду, які мають бути реалізовані на підставі оцінки встановлених обставин та з дотриманням принципів верховенства права, справедливості, добросовісності й розумності.

Аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду, у яких зазначено, що при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд має оцінювати не лише формальний факт порушення зобов`язання, а й ступінь виконання зобов`язання, причини порушення, поведінку боржника, наслідки порушення для кредитора, співвідношення заявленої санкції із можливими збитками, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін.

Водночас суд вправі саме зменшити розмір неустойки, а не повністю звільнити боржника від її сплати. Тому застосування частини третьої статті 551 ЦК України не може мати наслідком фактичне нівелювання відповідальності за встановлене порушення зобов`язання.

Оцінюючи ступінь виконання відповідачем зобов`язання, колегія суддів враховує, що будівельні роботи за договором підряду від 24.03.2025 №171/4Д виконані відповідачем у повному обсязі, прийняті позивачем та оплачені. Матеріали справи не містять відомостей про недоліки якості або обсягу виконаних робіт, необхідність їх перероблення чи залучення іншого підрядника для завершення будівництва.

Колегія суддів також враховує відносно незначний період прострочення виконання частини робіт за Договором, враховуючи те, що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду всі зобов`язання за Договором, включаючи завершення будівництва, виконані відповідачем в повному обсязі та належним чином, а також, приймаючи до уваги обставини здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану та виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних споруд поблизу лінії бойового зіткнення, суд убачає підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені).

Крім того, виконання робіт мало здійснюватися в умовах воєнного стану, підвищених безпекових ризиків, повітряних тривог, ускладненої логістики, небезпеки для працівників та специфіки будівництва фортифікаційних споруд оборонного призначення. Ці обставини не звільняють відповідача від відповідальності, проте мають істотне значення для оцінки співмірності заявлених штрафних санкцій.

Колегія суддів також не може залишити поза увагою і те, що виконання підрядником робіт дійсно здійснювалось в умовах підвищених безпекових ризиків, повітряних тривог, ускладненої логістики, небезпеки для працівників та специфіки будівництва фортифікаційних споруд оборонного призначення. Ці обставини не мали ознак непереборної сили, яка б унеможливила виконання зобов`язання, і не звільняють відповідача від відповідальності. Водночас їх сукупність істотно ускладнювала організацію та безперервне проведення будівельних робіт і тому має значення саме для визначення співмірного розміру санкції.

З поведінки відповідача вбачається, що він не відмовився від виконання договору, не припинив роботи після спливу встановленого строку, а продовжив їх та завершив будівництво. Це свідчить про добросовісну спрямованість його дій на досягнення передбаченого договором результату.

Зваживши наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що стягнення всієї заявленої неустойки не забезпечуватиме справедливого балансу інтересів сторін та надасть їй надмірного карального характеру. Натомість зменшення пені та штрафу на 80 відсотків із залишенням до стягнення 20 відсотків її нарахованого розміру забезпечить одночасно: реальну відповідальність відповідача за порушення строку; урахування оборонного значення своєчасного виконання договору; збереження стимулюючої та компенсаційної функцій неустойки; недопущення перетворення неустойки на неспівмірне покарання за зобов`язання, яке фактично виконане в повному обсязі.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив факт порушення відповідачем строку виконання робіт та відсутність поширення дії форс-мажорних обставин на спірні правовідносини.

Разом із тим, на переконання колегії суддів апеляційного суду, питання про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій було вирішене судом першої інстанції без належного врахування всієї сукупності обставин, що відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України мають істотне значення. Зокрема, поза належним співвідношенням між собою залишилися повне виконання відповідачем основного зобов`язання, прийняття та оплата замовником результату робіт, відсутність доведених майнових збитків, складні воєнно-безпекові умови виконання договору, дії підрядника щодо продовження робіт після виникнення прострочення, відсутність відмови від виконання договору та остаточне досягнення його мети.

Таким чином, рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2026 у справі № 908/331/26 підлягає зміні в частині розміру штрафних санкцій, а саме шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД" на користь Військової частини НОМЕР_1 19356,86 грн пені за порушення строків завершення будівництва, 41060,00 грн штрафу за порушення строків завершення будівництва.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1, 4 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2026 у справі № 908/331/26 підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2026 у справі № 908/331/26 підлягає задоволенню частково.

Судові витрати.

Щодо судових витрат, оскільки зменшення штрафних санкцій є правом суду, витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача в повному обсязі (від суми обґрунтованих вимог до їх зменшення).

Судовий збір за подання апеляційних скарг, згідно ст. 129 ГПК України покладається на кожну зі сторін у розмірі сплачених ними сум, оскільки зміна рішення не пов`язана з неправомірністю дій позивача.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2026 у справі №908/331/26 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2026 у справі №908/331/26 змінити, виклавши в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія "АКВІ БУД", ідентифікаційний код юридичної особи 41400018 (69063, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 27/29, кабінет 49) на користь Військової частини НОМЕР_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) 19356,86 грн пені, 41060,00 грн штрафу та 3606,72 грн судового збору".

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2026 у справі №908/331/26 залишити без змін.

Видачу наказу, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Поновити дію рішення Господарського суду Запорізької області від 14.05.2026 у справі № 908/331/26, яка була зупинена ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2026.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ

Суддя А. О. КОШЛЯ

Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО